Провадження № 11-кп/803/1879/25 Справа № 177/889/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
02 липня 2025 року Кривий РІг
02.07.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг у складі:
судді доповідача ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2025р., якою задоволено заяву медичного директора КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_8 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на шість місяців
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
особи, щодо якої застосовано примусові
заходи медичного характеру (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9
представника закладу охорони здоров'я -
лікаря-психіатра ОСОБА_10
Оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції продовжено застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на шість місяців.
Ухвалу суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , який в апеляційній скарзі:
- зазначає, що з оскаржуваною ухвалою суду першої інстанції сторона захисту не погоджується, вважає, що вона постановлена упереджено та необ'єктивно, з порушенням права на справедливий суд, без встановлення всіх обставин справи, важливих під час продовження застосування примусових заходів медичного характеру.
- наголошує, що у кримінальному правопорушенні щодо ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 436-2 КК України ухвалою суду від 23.10.2024р. була виключена кваліфікуюча ознака вчинення ОСОБА_7 суспільно-небезпечних діянь, передбачених ч. 3 ст. 436-2 КК України «повторність» та було змінено кваліфікацію суспільно-небезпечних діянь, вчинених ОСОБА_7 з ч. 3 ст. 436-2 КК України на ч. 1 ст. 436-2 КК України;
- наголошує, що суд першої інстанції при продовженні примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 не врахував той факт, що ОСОБА_7 не несе загрози для суспільства, діяння, яке скоїв ОСОБА_7 , не відноситься до категорії тяжких, дії ОСОБА_7 не були вчинені навмисно, а у зв'язку з тим, що останній у зв'язку зі своєю психічною хворобою не розумів значення своїх слів, при спілкуванні з ОСОБА_11 , ОСОБА_7 не розповсюджував свої роздуми у масовому порядку, не говорив про це багатьом людям, не закликав до будь-яких дій з повідомив свої роздуми всього одній особі, якій довіряв, оскільки рахував ОСОБА_11 довіреною особою та ділився з ним своїми роздумами, які можна вважати не зовсім адекватними внаслідок психічного захворювання; ОСОБА_7 працював, та не був обмежений у дієздатності, вчинив діяння приблизно два роки тому, тому відсутні підстави для задоволення заяви КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» про продовження примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 у виді його госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на 6 місяців порушує норми Конвенції із захисту прав людини;
- прохає оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати, призначити ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді амбулаторної психіатричної допомоги.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника ОСОБА_6 , який підтримав подану апеляційну скаргу, позицію особи, щодо якого розглядається клопотання про продовження застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 , який бажав продовжити лікування на визначених умовах, позицію прокурора та представника закладу охорони здоров'я лікарі-психіатра ОСОБА_10 , які заперечили проти задоволення апеляційної скарги захисника, прохали залишити ухвалу суду першої інстанції без змін, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги захисника без задоволення за таких підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що в обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції послався на досліджені ним фактичні обставини справи відповідно до яких, що ухвалою Черкаського апеляційного суду від 23.10.2024р. ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26.06.2024р., якою щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за вчинення суспільно-небезпечного діяння за ч. 1, ч. 3 ст. 436-2 КК України було скасовано в частині кваліфікації дій за ч. 3 ст. 436-2 КК України та застосування щодо ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
У даному провадженні судом апеляційної інстанції постановлено нову ухвалу, якою суспільно-небезпечне діяння вчинене ОСОБА_7 кваліфіковано за ч. 1 ст. 436-2 КК України, щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом до КП Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської ОР».
Судом першої інстанції також враховано, що відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів щодо особи, до якої застосовуються примусові заходи медичного характеру № 45 від 10.04.2025 ОСОБА_7 на час звернення із клопотання пор продовження примусових заходів медичного характеру страждає хронічним психічним захворюванням: «Хронічний маячний розлад, параноїдний синдром». Незважаючи на проведене лікування, його психічний стан залишається нестабільним, наявні грубі порушення з боку емоційно-вольової сфери, сфери мислення, відсутня критика до власного хворобливого стану та скоєного правопорушення. ОСОБА_7 рекомендовано продовжити застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом.
Судом першої інстанції також було враховано відомості про стан здоров'я ОСОБА_7 , які викладені в письмовій заяві та висновку комісії лікарів-психіатрів № 45 від 10.04.2025р. щодо ОСОБА_7 відповідно до яких внаслідок проведеного комплексного лікування, яке включало медикаментозну терапію та реабілітаційні програми, психічний стан пацієнта залишається нестабільним. Йому рекомендовано продовження застосування примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до психіатричного закладу зі звичайним наглядом.
Суд першої інстанції з урахувавши наведених вище відомостей та керуючись вимогами ст. 514 КПК України вважав необхідним задовольнити письмову заяву уповноваженої особи закладу охорони здоров'я про продовження ОСОБА_7 примусових заходів медичного характеру у виді госпіталізації до закладу з надання психіатричної допомоги зі звичайним наглядом.
Суд апеляційної інстанції дослідивши матеріали кримінального провадження, висновки суду першої інстанції, які були ним покладені в обґрунтування прийнятого рішення, погоджується із рішенням суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Відповідно до ст. 95 КК України продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру здійснюється судом за заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), який надає особі психіатричну допомогу. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів. Особи, до яких застосовані примусові заходи медичного характеру, підлягають огляду комісією лікарів-психіатрів не рідше одного разу на 6 місяців для вирішення питання про наявність підстав для звернення до суду із заявою про припинення або про зміну застосування такого заходу. У разі необхідності продовження застосування примусового заходу медичного характеру понад 6 місяців представник закладу з надання психіатричної допомоги (лікар-психіатр), який надає особі таку психіатричну допомогу, повинен направити до суду за місцем знаходження закладу з надання психіатричної допомоги заяву про продовження застосування примусового заходу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 514 КПК України, ч. 1 ст. 95 КК України та ч. 3 ст. 19 Закону України «Про психіатричну допомогу» розгляд питання про продовження, зміну чи припинення застосування судом примусових заходів медичного характеру здійснюється за письмовою заявою представника закладу з надання психіатричної допомоги (лікаря-психіатра), де тримається дана особа. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів, що обґрунтовує необхідність продовження, зміни або припинення застосування таких примусових заходів.
Цих вимог закону суд першої інстанції дотримався в повному обсязі.
З матеріалів провадження видно, що ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 26.06.2024р., щодо ОСОБА_7 застосовано примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку за вчинення суспільно-небезпечного діяння за ч. 1, ч. 3 ст. 436-2 КК України, яку змінено судом апеляційної інстанції в частині кваліфікації дій ОСОБА_7 в частині кваліфікації дій, визнавши вірною кваліфікацію вчиненого ним діяння за ч. 3 ст. 436-2 КК України та застосовано щодо ОСОБА_7 примусові заходи медичного характеру у виді надання амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку.
ОСОБА_7 перебуває на лікуванні в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» за висновком комісії лікарів - психіатрів № 45 від 10.04.2025р. ОСОБА_7 продовжує страждати хронічним психічним захворюванням у вигляді «Хронічного маячного розладу, параноїчний синдром».
Суд апеляційної інстанції вважає, що висновок комісії лікарів-психіатрів № 45 від 10.04.2025р. щодо ОСОБА_7 є достатньо обґрунтованим та мотивованим і відповідає вимогам ст. 17 Закону України «Про психіатричну допомогу».
З урахуванням наваленого вище, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги захисника, що ОСОБА_7 не несе загрози для суспільства, діяння, яке скоїв ОСОБА_7 , не відноситься до категорії тяжких, дії ОСОБА_7 не були вчинені навмисно, а у зв'язку з тим, що останній у зв'язку зі своєю психічною хворобою не розумів значення своїх слів, при спілкуванні з ОСОБА_11 , ОСОБА_7 не розповсюджував свої роздуми у масовому порядку, не говорив про це багатьом людям, не закликав до будь-яких дій з повідомив свої роздуми всього одній особі, якій довіряв, так як рахував ОСОБА_11 довіреною особою та ділився з ним своїми роздумами, які можна вважати не зовсім адекватними внаслідок психічного захворювання; ОСОБА_7 працював, та не був обмежений у дієздатності, вчинив діяння приблизно два роки тому, тому відсутні підстави для задоволення заяви КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» продовження примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 , та продовження примусових заходів медичного характеру у виді його госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на 6 місяців порушує норми Конвенції із захисту прав людини, є неспроможними та не підлягають задоволенню.
Виходячи з викладеного вище, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розгляд заяви представника закладу охорони здоров'я проведено судом першої інстанції відповідно до вимог КПК України, з дослідженням доказів щодо стану ОСОБА_7 за час отримання примусового лікування, внаслідок чого судом було постановлено законну, обґрунтовану та вмотивовану ухвалу, підстав для її скасування за доводами, наведеними в апеляційній скарзі захисника, не вбачається.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 404, 405, 407 КПК України колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2025р., якою задоволено заяву медичного директора КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_8 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на шість місяців - залишити без задоволення.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18.04.2025р., якою задоволено заяву медичного директора КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради ОСОБА_8 про продовження застосування примусових заходів медичного характеру щодо ОСОБА_7 у виді госпіталізації до психіатричного закладу із звичайним наглядом терміном на шість місяців - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді