Справа № 756/9763/24
Провадження № 2/761/3034/2025
10 липня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
представників позивачки: ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
У серпні 2024р. позивачка ОСОБА_3 звернулася до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_4 , в якому просила суд:
- стягнути з відповідачки на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 60643,17 грн. та завдану моральну шкоду в розмірі 100000,0 грн.; судові витрати.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 15 січня 2023р. о 20:40 год. на перехресті вул. вул. Олени Теліги та Дорогожицької у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі по тексту - ДТП) за участю трьох транспортних засобів: «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідачки, «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є позивачка.
Внаслідок ДТП, належний позивачці автомобіль отримав механічні пошкодження, а неповнолітні діти позивачки: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , які перебували в автомобілі позивачки, в якості пасажирів, отримали тілесні ушкодження.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023р. по справі № 761/8145/23, відповідачку було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави.
На момент ДТП цивільна відповідальність водія автомобіля «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія». В досудовому порядку ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» здійснила страхове відшкодування у розмірі 127400,0 грн.
Оскільки розмір матеріального збитку, який було спричинено позивачці, як власнику автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 дорівнює вартості цього автомобіля перед ДТП - 329205,17 грн., та залишки цього автомобіля після ДТП були відчужені позивачкою за 151000,0 грн., та враховуючи суму виплаченого позивачці страхового відшкодування, а також додаткові витрати у розмірі 9838,0 грн. (витрати на послуги евакуатора, витрати за зберігання автомобіля, витрати на проведення оцінки матеріального збитку, витрати на послуги з проведення аукціону), сума невідшкодованих позивачці матеріальних збитків складає 60643,17 грн.
Крім матеріальної шкоди, позивачка вважає, що їй була спричинена моральна шкода, яка полягала у душевних стражданнях, які вона зазнала, внаслідок пошкодження належного їй майна, а також внаслідок отримання її дітьми, які перебували в автомобілі, в якості пасажирів, тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, а тому моральну шкоду позивачка оцінює в 100000,0 грн.
Ухвалою судді Оболонського районного суду м. Києва від 12 серпня 2024р. матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 вересня 2024р. визначено головуючого суддю Волошина В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2024р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче засідання.
02 грудня 2024р. на адресу суду надійшов відзив на позов.
Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025р., зазначений відзив було повернуто стороні відповідача, у зв'язку з недотриманням стороною відповідача положень ч. 4, 8 ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 11 лютого 2025р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні 15 квітня 2025р. представник позивачки заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, з підстав, наведених у позові, просила суд позов задовольнити. В подальшому сторона позивача клопотала перед судом про розгляд справи у свою відсутність.
Відповідачка, та її представник, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку, в судові засідання не з'являлися, поважності причин неявки не повідомили.
В силу положень ст. ст. 211, 223 ЦПК України суд вважає, за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних правових підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що 15 січня 2023р. о 20:40 год. на перехресті вул. вул. Олени Теліги та Дорогожицької у м. Києві сталася ДТП, за участю трьох транспортних засобів: «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідачки, «Renault» д.н.з. НОМЕР_2 , «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , власником якого є позивачка.
Зазначена ДТП мала місце з вини відповідачки, що встановлено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17 березня 2023р. по справі № 761/8145/23, яка набрала законної сили.
Станом на час ДТП, цивільно - правова відповідальність відповідачки, як особи, яка керувала автомобілем «Mercedes Benz» д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована, згідно договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», поліс № ЕР208973244.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Судом встановлено, що в досудовому порядку, ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія» було здійснено виплату позивачці суми страхового відшкодування, в межах відповідних лімітів, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, у розмірі 127400,0 грн.
Так, позивачка, звертаючись до суду з вимогою про відшкодування матеріальної шкоди, зазначала, що відповідно до Звіту про оцінку колісного транспортного засобу № 23/5/64 від 02 червня 2023р., ринкова вартість автомобіля «Ford», д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП становила 329205,17 грн. Враховуючи, що відновлювальний ремонт автомобіля є економічно недоцільним, позивачкою було прийнято рішення про його продаж, який відбувся 23 лютого 2024р. за ціною 151000,00 грн. Додатково, внаслідок винних дій відповідачки, позивачка була вимушена понести інші документально підтверджені витрати, безпосередньо пов'язані з наслідками ДТП, а саме: витрати на послуги транспортування її автомобіля евакуатором з місця ДТП у розмірі 1570,0 грн.; витрати на зберігання автомобіля на стоянці у розмірі 4000,00 грн.; витрати на проведення оцінки транспортного засобу у розмірі 2300,00 грн.; витрати на послуги з проведення аукціону у розмірі 1968,00 грн. Загальна сума цих додаткових витрат становить 9838,00 грн.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1188 ЦК встановлено, що шкода, заподіяна при взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується особою, з вини якої шкода була заподіяна.
Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до роз'яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в п.п. 14, 15 Постанови від 01 березня 2013р. за № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди.
Ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди, одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.
Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).
У разі якщо на час виконання рішення суду про відшкодування шкоди, виправлення пошкодження за одержані за рішенням суду кошти зросли ціни на майно або роботи, на придбання чи проведення яких було присуджено відшкодування, потерпілий із цих підстав може заявити додаткові вимоги до особи, відповідальної за шкоду, якщо не було його вини в тому, що виконання проводилося вже після зростання цін і тарифів.
Якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.
У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до правових позицій Верховного Суду, висловлених в постанові від 17 лютого 2021р. по справі № 753/11069/16-ц, задоволення вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі, виходячи з вартості автомобіля до ДТП, без врахування залишкової вартості пошкодженого транспортного засобу, і одночасне залишення у власності позивача цього автомобіля, не можна визнати обґрунтованим.
Відповідно до ч 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, а п. 1) ч. 1 ст. 1188 ЦК України передбачає, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
За змістом ч. 2 ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначаються відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Згідно зі ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Отже, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, з урахуванням того, що позивачкою було відчужено належний їй транспортний засіб після ДТП, та отримано на підставі вищезазначеного договору 151000,0 грн., а також отримано в досудовому порядку суму страхового відшкодування - 127400,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню, а саме з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню, у відшкодування матеріальної шкоди 60643,17 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Частиною 2 цієї статті передбачено, що моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, конкретних обставин по справі, характер моральних страждань і наслідків, що настали. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Суд зазначає, що чинним законодавством України передбачено відшкодування моральної шкоди страховою компанією лише у випадках, визначених Законом, проте за наявних у справі обставин таке відшкодування не поширюється на заявлені позивачкою вимоги.
Суд звертає увагу на положення ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Так, позивачка звертаючись до суду з вимогою про відшкодування відповідачкою моральної шкоди, заподіяну їй не у зв'язку з ушкодженням її здоров'я безпосередньо, а насамперед у зв'язку з пошкодженням її майна (транспортного засобу) та значними душевними стражданнями, спричиненими травмуванням її неповнолітніх дітей, що перебували в автомобілі, на момент ДТП. Таким чином, моральна шкода, завдана позивачці на цих підставах, не підпадає під критерії відшкодування страховиком, згідно зі ст. 26-1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягають частковому задоволенню, оскільки в судовому засіданні знайшов підтвердження той факт, що внаслідок винних дій сторони відповідача, позивачці завдано моральних страждань, внаслідок пошкодження її майна - автомобіля «Ford» д.н.з. НОМЕР_3 , отримання її дітьми, як пасажирами в зазначеному вище автомобілі тілесних ушкоджень, внаслідок ДТП, втрати нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від останньої додаткових зусиль для організації свого життя, відчуття нею негативних емоцій, перебування у стресовій ситуації, тривалого захисту в суді свого порушеного права, а тому з відповідачки на користь позивачки підлягає стягненню у відшкодування моральної шкоди - 50000,00 грн. При цьому судом враховано, що фактична втрата транспортного засобу, що був основним засобом пересування для сім'ї позивачки, спричиняє їй додаткові страждання, враховуючи запровадження в Україні воєнного стану та неможливість швидкого виїзду з міста Києва, у разі воєнної загрози.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивачки, пропорційно до частини задоволених вимог підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1106,43 грн.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 15, 16, 22, 23, 1166, 1187, 1192, 1194 ЦК України; ст. ст. 3, 9, 22, 29, 32, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -
Позов ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ; місце проживання, зазначене у позові: АДРЕСА_3 ) про стягнення матеріальної і моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди 60643 /шістдесят тисяч шістсот сорок три/ грн. 17 коп.; у відшкодування моральної шкоди 50000,0 /п'ятдесят тисяч/ грн.; судовий збір у розмірі 1106 /одна тисяча сто шість/ грн. 43 коп.
В решті позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 10 липня 2025р.
Суддя: