36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
13.04.2007р. Справа №16/104
за позовом Приватний підприємець Ковальов Володимир Михайлович, пров.Чигиринський, 7-а,Кременчук,Полтавська область,39600
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерком-95", вул.Г.Жданова, 10,Кременчук,Кременчук, місто, Полтавська область,39600
третя особа без самостійних вимог на предмет спору МПП "Графіка"
про витребування майна на суму 147780,47 грн. з чужого незаконного володіння.
Суддя Тимощенко О.М.
Представники сторін в судовому засіданні 05.04.2007 року:
Від позивача Маслова О.С.
Від відповідача Фомін В.В.
Від третьої особи: Маслова О.С.
Представники сторін в судовому засіданні 13.04.2007 року:
Від позивача не було
Від відповідача Фомін В.В.
Від третьої особи: не було
Рішення приймається після перерви, оголошеної сторонам в судовому засіданні 05.04.2007 року на підставі ст. 77 ГПК України.
Справа прийнята суддею Тимощенко О.М. до провадження згідно ухвали заступника голови суду від 20.12.2006 року про зміну складу суду.
Ухвалою суду від 10.01.2006 року було замінено відповідача ЗАТ "Інтерком" його правонаступником ТОВ "Інтерком-95".
За клопотанням сторін строки розгляду справи було продовжено за ухвалою суду від 19.10.2006 року на підставі ч.4 ст. 69 ГПК України.
Технічна фіксація судового процесу здійснювалась за клопотанням відповідача від13.03.2007 року.
В судовому засіданні 13.04.2007 року за згодою сторін було оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.
Суть спору: Розглядається позовна заява Приватного підприємця Ковальова Володимира Михайловича , м. Кременчук до Закритого акціонерного товариства "Інтерком-95", м. Кременчук про витребування майна з чужого незаконного володіння на суму 147780,47 грн.
Відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник в судових засіданнях проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у відзиві.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, дослідивши та оцінивши усі подані сторонами докази, суд дійшов всиновку, що позовні вимоги необгрунтовані, а тому задоволені бути не можуть виходячи з наступного.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що в 2002 році ЗАТ «Інтерком»звернувся до Крюківського районного суду м. Кременчука з позовною заявою до Ковальова Володимира Михайловича про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок невиконання умов договору поруки. Ухвалою цього суду від 08 травня 2002 р. було вжито заходи до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на розрахункових рахунках, належних Ковальову В.М. в установах банків , та на належне йому майно на суму 109 000 грн.
На виконання вищезазначеної ухвали державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Автозаводського районного управління юстиції 17 травня 2002 р. був складений акт опису та арешту, згідно з яким описано та накладено арешт на майно, що належить на праві приватної власності Ковальову Володимиру Михайловичу на суму 50 090 грн. 00 коп., яке було придбано ним на підставі договору купівлі-продажу від 20 липня 2000 р. та знаходилось в приміщенні кафе-бару «Маестро». (Копія акту опису та арешту від 17 травня 2002 р. мається в матеріалах справи). Як вбачається з цього акту, усе описане майно було передане на відповідальне зберігання директору ЗАТ «Інтерком»Фоміну Валерію Володимировичу, про що свідчить його підпис в акті опису та арешту. Доказом знаходження іншого спірного майна на суму 97 690 грн. 77 коп. у Відповідача в приміщенні кафе-бару «Маестро»за адресою 39600 м. Кременчук, вул.Генерала Жадова, 10 є акт обстеження приміщення цього кафе від 01 лютого 2002 року, складений Ковальовим Володимиром Михайловичем за участю гр. Тимофєєва В.І. та Гаджалова Л.А. Крім цього, в матеріалах справи також мається документ під назвою «Список майна Ковальова В.В.»за підписом голови правління ЗАТ «Інтерком»Фоміна В.В. та скріплений печаткою товариства.
В цьому списку Відповідач визначає, що за адресою м. Кременчук, вул. Жажова, 10, тобто в приміщенні належного йому кафе-бару «Маестро», знаходиться майно Ковальова Володимира Михайловича на суму 52 110 грн. 88 коп.
10 квітня 2002 р. між Позивачем та МПП «Графіка»було укладено договір купівлі-продажу № 10/4 частини спірного майна на суму 138 894 грн. 97 коп., повний перелік якого наведений у додатку № 1 від 10 квітня 2002 р. до цього договору. Але зазначене у вищевказаному додатку майно фактично до МПП «Графіка»Ковальовим Володимиром Михайловичем не передавалось, оскільки в останнього були труднощі в отримання належного йому майна від ЗАТ «Інтерком».
Частина проданого МПП «Графіка»майна на суму 60 205 грн. 22 коп. відповідно до договору застави від 09 серпня 2000 р. знаходилась в заставі в забезпечення виконання зобов'язання Ковальова В.М. перед КБ «Приватбанк»згідно кредитного договору № 61 від 17 липня 2000 р. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22 травня 2003 р. по справі № 8/567, копія якої мається в матеріалах справи, договір купівлі-продажу № 10/4 від 10 квітня 2002 р., укладений між Приватним підприємцем Ковальовим Володимиром Михайловичем та МПП «Графіка»в частині продажу майна на суму 60 205 грн. 22 коп., яке знаходилось в заставі згідно договору застави майна № 4195 від 09 серпня 2000 р. та додатку до нього, було визнано недійсним, а сторони по договору в цій частині повернуті в попередній стан . Таким чином станом на сьогоднішній день власником спірного майна на суму 78 689 грн. 75 коп. є МПП «Графіка», власником решти спірного майна на суму 69 090 грн. 72 коп. є Приватний підприємець Ковальов Володимир Михайлович.
25 квітня 2002 р. між МПП «Графіка»та Приватним підприємцем Ковальовим Володимиром Михайловичем було укладено договір комісії, відповідно до умов якого комітент (МПП «Графіка») уповноважує комісіонера (ПП Ковальова В.М.) за рахунок комітента вчиняти юридичні дії спрямовані на витребування майна із чужого незаконного володіння та ведення справи № 16/104 до отримання позитивного рішення. При цьому п. 2, 9 договору визначено, що за цим договором комісіонер виступає від свого імені не вказуючи комітента; по виконанню взятих на себе за цим договором зобов'язань комісіонер повинен передати комітенту все майно, витребуване з чужого незаконного володіння. Отже, в межах даної господарської справи № 16/104 Приватний підприємець Ковальов Володимир Михайлович вважає, що представляє свої інтереси по витребуванню з чужого незаконного володіння ТОВ «Інтерком-95»майна на суму 147 780 грн. 47 коп.
Відповідно до ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.
За змістом ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.
Згідно ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у
тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Отже, на думку суду, ПП Ковальов В.М. не має права представляти інтереси третьої особи в якості позивача.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР (що був чинним на момент укладення договорів від 20.07.2000 року та № 10/4 від 10.04.2002 року), а також ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки. До передання майна прирівнюється вручення коносамента або іншого товарно-розпорядчого документа на майно. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Стаття 34 ГПК України передбачає, що суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не подано суду доказів права власності на майно, яке він просить витребувати від відповідача та знаходження його у відповідача на незаконних підставах.
Як встановлено постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.05.2003 року, залишеною в силі постановою ВГСУ від 09.10.2003 року, 17.07.2000 року між КБ "Приватбанк" м.Кременчук та Ковальовим В.М. був укладений кредитний договір № 61 про відкриття та обслуговування картрахунку, згідно з яким та додатковою угодою від 31.07.2000 року Ковальову В.М. був встановлений кредитний ліміт у вигляді поновлюваної кредитної лінії та пластикову картку в розмірі 28 тис. доларів США. Згідно з додатковою угодою № 2 від 09.08.2000 року банк надав Ковальову В.М. додатковий кредитний ліміт у сумі 5500 доларів США на строк, цілі та під відсоткову ставку, зазначені у додатковій угоді №2. В якості поручителя для забезпечення виконання кредитного договору від 17.07.2000 року виступило ЗАТ "Інтерком". В забезпечення своєчасного виконання своїх зобов"язань за додатковою угодою № 2, Ковальов заставив КФ КБ "Приватбанк" аудіо-відео техніку, побутову техніку, торгове обладнання та меблі, відповідно до опису на загальну суму 60205,22 грн. У зв"язку з відмовою Ковальова В.М. при настанні строку оплатити кредит по кредитному договору перед банком, ЗАТ "Інтерком", як поручитель, погасив кредит Ковальова В.М. в повному обсязі, тобто виконав зобов"язання і набув всіх прав кредитора по цьому зобов"язанню. Судом також встановлено, що рішеннями Крюківського райсуду м.Кременчука від 23.04.2002 року та від 16.12.2002 року, постановленими у справах за позовами ЗАТ "Інтерком", з Ковальова В.М., у зв"язку з невиконанням ним умов вищезазначеного кредитного договору, стягнуті грошові кошти, загальний розмір яких складає 288 534,12 грн. Отже, відповідно до ст. 20 Закону України "Про заставу", до ЗАТ "Інтерком" перешло право вимоги на засталене майно. У цьому ж зв"язку суд зазначив, що договір купівлі-продажу № 10/4 від 10.04.2002 року, в частині, що стосується продажу майна на суму 60205,22 грн., який уклав Ковальов В.М. з МПП "Графіка", не відповідає вимогам закону, оскільки в даному випадку Ковальов В.М. продав заставлене майно без згоди заставодержателя, тобто діяв всупереч вимогам ст.17 Закону України "Про заставу".
У відповідності до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Крім того, описане майно, яке було передане на відповідальне зберігання директору ЗАТ «Інтерком»Фоміну Валерію Володимировичу, про що свідчить його підпис в акті опису та арешту знаходиться у нього на законних відставах - відповідно до ухвали суду та акту про арешт і опис майна. Таким чином, володіння не може вважатися незаконним і підстави вилучасти його у відповідача відсутні.
Як встановлено судом, між ЗАТ "Інтерком" а ПП Ковальвим В.М. будо укладено договір купівлі-продажу майна від 20.07.2000 року. За умовами вказаного договору позивач купив, а відповідач продав приміщення офісу та кафе-бара загальною площею 244,7 кв.м., що розташовано в м.Кременчук. вул. Жадова,10. Пунктом 1.2 договору від 20.07.2000 року передбачена передача покупцю (позивачу) приміщення під умовою оплати ним вартості обладнання, установленого в приміщенні. Вартість майна становить 147780,47 грн., вартість приміщення - 161056,42 грн. ( п.2.1 та п.2.2. договору).
25.10.2000 року позивач та відповідач підписали угоду про розірвання договору купвлі-продажу від 20.07.2000 року, оскільки між ними не було досягнуто згоди про зміну ціни приміщення і відповідно загальної вартості майна, яке є предметом договору купівлі-продажу майна від 20.07.2000 року. З моменту вступу в силу ( після підписання) угоди сторони не вважають себе зв"язаними будь-якими правами та зобов"язаннями.
Отже, оскільки договір було розірвано, то право власності на майно, що було предметом договору купівлі-продажу майна від 20.07.2000 року у покупця ( позивача) не виникло.
На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись ст.ст 43,49,77,82-85 ГПК України, суд, -
Відмовити в позові повністю.
СУДДЯ Тимощенко О.М.
Повний текст рішеня підписано 16.04.2007 року