Справа № 757/43813/23-ц
Провадження № 2/756/1592/25
оболонський районний суд міста києва
іменем України
(заочне)
10 липня 2025 року м. Київ
Оболонський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Пукала А.В.,
за участю
секретаря судового засідання Пегети І.Е.,
представника позивача Козій Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Агро-Альянс" до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Президента Російської Федерації Путіна Володимира Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" про відшкодування майнової шкоди,
Позивач звернувся до Печерського районного суду м. Києва із зазначеною позовною заявою, в якій просив:
- солідарно стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі 197 651 478 грн шляхом звернення стягнення на будь-яке майно, яке знаходиться на території Королівства Іспанія та належить відповідачам;
- зобов'язати відповідачів відшкодувати заподіяну шкоду у повному обсязі;
- визначити рівну частку відповідачів у солідарній відповідальності.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України у березні 2022 року йому було завдано майнову шкоду шляхом знищення та захоплення належного йому майна, а саме шести суден.
За твердженням позивача, загальний розмір завданої майнової шкоди становить 197 651 478 грн, що складається з ринкової вартості втраченого майна та упущеної вигоди, вказана сума підтверджується висновками експертних економічних досліджень.
В подальшому ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16 вересня 2024 року позовну заяву за підсудністю передано до Оболонського районного суду м. Києва.
Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 22 січня 2025 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання
Ухвалою суду, яка занесена до протоколу судового засідання, від 14 квітня 2025 року, закрито підготовче провадження у справі, справу призначено до судового розгляду по суті.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просила задовольнити. Також зазначила, що не наполягає на задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та ПП «Опозиційна платформа - За життя».
Відповідачі в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, явку представника не забезпечили.
При цьому, у зв'язку з повномасштабним вторгненням РФ на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з РФ, що унеможливлює із цієї дати направлення різних запитів і листів до посольства РФ в Україні з огляду на припинення його роботи на території України.
Верховний Суд установив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди, у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ.
Відповідно до вищевказаної постанови КЦС ВС від 14 квітня 2022 року у справі № 308/9708/19, з огляду на наведений правовий висновок інформування і фізичних осіб, громадян російської федерації, які є співвідповідачамі у цьому позові не потребує здійснення та фізично неможливе, оскільки за наслідком розриву дипломатичних відносин з РФ в даному випадку фактично припинила свою дію Інструкція про порядок виконання міжнародних договорів з питань надання правової допомоги в цивільних справах щодо вручення документів, отримання доказів та визнання і виконання судових рішень, затверджена Наказ Міністерства юстиції України, Державної судової адміністрації України від 27.06.2008 № 1092/5/54 за подальшими змінами та Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02 липня 2008 року за № 573/15264.
Якщо отримана судом інформація не дає можливості встановити зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) фізичної особи, суд вирішує питання про відкриття провадження у справі. Подальший виклик такої особи як відповідача у справі здійснюється через оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада України".
Таким чином, відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення у справі на підставі наявних у ній доказів.
Суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства й всебічно перевіривши обставини справи, розглянувши справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 16 ЦК Україна, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно зі ст. 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України.
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Російська Федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.
Крім того, на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій, повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти.
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація РФ територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва РФ.
Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія РФ була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, РФ було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію РФ проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення російською федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва російської федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Згідно з ч. 9 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на РФ як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди РФ.
У пункті 8 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року описано поняття «жертва»: для цілей цього документа жертвами вважаються особи, які зазнали шкоди індивідуально або колективно, включаючи фізичну або психічну шкоду, душевне страждання, матеріальні втрати або суттєве утиск їх основоположних прав, внаслідок дій або бездіяльності, що є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права.
Також, пункт 11 Резолюції визначає права жертв. Засоби правового захисту при грубих порушеннях міжнародних норм у галузі прав людини та серйозних порушеннях міжнародного гуманітарного права включають, відповідно до норм міжнародного права, право жертв на таке:
a) рівноправний та ефективний доступ до правосуддя;
b) адекватне, реальне та швидке відшкодування завданих збитків.
Жертва грубого порушення міжнародних норм у галузі прав людини або серйозного порушення міжнародного гуманітарного права має мати рівноправний доступ до ефективних судових засобів правового захисту, як це передбачено міжнародним правом. Інші засоби, які є у розпорядженні жертв, включають доступ до адміністративних та інших органів, а також до механізмів, форм та процедур, що існують відповідно до національного законодавства.
Про юридичну можливість прямого відшкодування збитків жертві йдеться у пункті 15 Резолюції. А саме: адекватне, реальне та швидке відшкодування збитків покликане сприяти досягненню справедливості шляхом відновлення потерпілого в його правах, знехтуваних унаслідок грубих порушень міжнародних норм у галузі прав людини або серйозних порушень міжнародного гуманітарного права. Відшкодування має бути відповідним ступеню тяжкості порушень та завданих збитків. Відповідно до своїх національних законів та міжнародно-правових зобов'язань держава повинна забезпечувати відшкодування збитків потерпілим від дій або бездіяльності, які можуть бути привласнені державі і які є грубими порушеннями міжнародних норм у галузі прав людини або серйозними порушеннями міжнародного гуманітарного права. У тих випадках, коли будь-яка фізична особа, юридична особа або інший суб'єкт права несе відповідальність за відшкодування шкоди жертві, така сторона повинна відшкодувати шкоду жертві або виплатити компенсацію державі, якщо держава вже відшкодувала шкоду жертві.
Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року, гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно із ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідачів покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Згідно зі ст. 1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Зобов'язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
Слід зазначити, що саме на позивача у деліктних правовідносинах покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір (див. постанову Верховного Суду від 26 січня 2022 року у справі № 953/6561/20).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року (справа № 761/6144/15-ц, провадження № 61-18064св18).
Згідно зі свідоцтвами про право власності на судно позивачу належать:
- суховантажне судно «Борисфен» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/039, свідоцтво АВ № 001095 );
- суховантажне судно «Браватен» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/034, свідоцтво АВ № 001092 );
- суховантажне судно «Ірида» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/077, свідоцтво АВ № 000752);
- суховантажне судно «УСК-101» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/043, свідоцтво АВ № 001098 );
- суховантажне судно «УСК-102» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/042, свідоцтво АВ № 001097 );
- суховантажне судно «Фортіс» (номер запису у Державному судновому реєстрі України PBA№ 004/044, свідоцтво АВ № 001099 ).
Відповідно до Акту інвентаризації майна, яке належить ТОВ «ТД «Агро-Альянс», від 19 грудня 2022 року, встановлено, що на дату окупації міста Херсон, рухоме майно, а саме: Суховантажна баржа «УСК- 101»; Суховантажна баржа «УСК-102»; Суховантажне судно «Браватен»; Суховантажне судно «Борисфен»; Буксир-штовхач «Фортіс»; Суховантажне судно «Ірида» знаходилось на причалі в місті Херсон, Карантинний острів, б. 1, y відповідності до договору оренди причалу № 123/21 від 24.05.2021, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «ШИПЯРД1930», код ЄДРПОУ 40726336.
Станом на час проведення інвентаризації встановлено, що судна «Борисфен» та «Браватен» знищено внаслідок підриву військовими РФ. Судна «Ірида», «УСК-101», «УСК-102», «Фортіс» викрадено і їх місцезнаходження невідоме.
Згідно з п. 7 акту приблизна сума збитків складає 6-8 млн євро.
Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань у теперішній час за фактом знищення та викрадення майна позивача здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до реєстру за № 12023231020000329 від 07.03.2023.
Визначаючи розмір майнової шкоди, завданої збройною агресією російської федерації, суд бере до уваги надані позивачем докази, а саме:
? висновок експерта за результатами проведення комплексного економічного дослідження із залученням фахівця, який володіє знаннями з напряму оцінки у галузі знань з економіки, з питань поставлених на вирішення та зазначених у зверненні ТОВ «ТД «Агро-Альянс» від 19.06.2023 № 235-04.2023-1005, який виготовлено судовим експертом Корінько Миколою Даниловичем на замовлення ТОВ «ТД «Агро-Альянс». Згідно з висновком розрахунок ринкової вартості рухомого майна, яке було втрачено ТОВ «ТД «Агро-Альянс» внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, на дату виконання експертного економічного дослідження, наданими на дослідження документами та матеріалами, інформацією, отриманою за даними майданчиків інформаційно-телекомунікаційної мережі «Інтернет», інформацією з відкритих джерел становить 194 417 657 грн, що еквівалентно 5 316 519 доларам США.
- висновок експерта за результатами проведення комплексного економічного дослідження із залученням фахівця, який володіє знаннями з напряму оцінки у галузі знань з економіки, з питань поставлених на вирішення та зазначених у зверненні ТОВ «ТД «Агро-Альянс» від 15.08.2023 № 237-06.2023-1005, який виготовлено судовим експертом Корінько Миколою Даниловичем на замовлення ТОВ «ТД «Агро-Альянс». Згідно з висновком розмір недоотриманого прибутку (упущеної вигоди) від невикористання рухомого майна, яке було втрачено ТОВ «ТД «Агро-Альянс» внаслідок збройної агресії РФ проти України, на дату виконання експертного економічного дослідження становить 3 233 821 грн, що складає еквівалент 88 432 доларів США, за курсом Національного Банку України, станом на дату дослідження.
Отже, розмір майнової шкоди становить 197 651 478, що на день звернення з позовом за офіційним курсом Національного банку України (1 євро = 38,7408 гривні) еквівалентно 5 102 049,47 євро.
Варто зазначити, що відповідно до статті 12 Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004), що відображає звичаєве міжнародне право, держава не має права посилатися на судовий імунітет у справах, пов'язаних із завданням шкоди здоров'ю, життю та майну, якщо така шкода повністю або частково завдана на території держави суду та якщо особа, яка завдала шкоду, у цей час перебувала на території держави суду.
Отже, судовий імунітет РФ не підлягає застосуванню з огляду на порушення РФ державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням РФ своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом, а тому держава РФ є належним відповідачем у даній справі.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 18.05.2022 року по справі № 760/17232/20-ц.
Крім того, у своїй постанові від 14.04.2022 року по справі № 308/9708/19 Верховний Суд також дійшов висновку, що на РФ не поширюється судовий імунітет, оскільки вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов'язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено в Статуті ООН. Зокрема, Верховний Суд встановив, що такими діями РФ вийшла за межі своїх суверенних прав, гарантованих статтею 2 Статуту ООН.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем доведено обставини завдання шкоди РФ, оскільки вказана держава зухвало та з порушенням всіх норм міжнародного права посягає на суверенітет України, в тому числі і нищить майно фізичних та юридичних осіб, які несуть колосальні втрати.
Разом з тим, щодо позовних вимог до інших відповідачів, суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 42 ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ст. 48 ЦПК України).
Згідно з вимогами до форми та змісту позовної заяви вона повинна, зокрема, містити ім'я (найменування) відповідача, а також зміст позовних вимог (пп. 2, 4 ч. 2 ст. 175 ЦПК України).
Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (ч. 2 ст. 48 ЦПК України).
Людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою (ст. 24 ЦК України).
Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України).
Позов може бути пред'явлений до кількох відповідачів. Участь у справі кількох відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є їхні спільні права чи обов'язки; 2) права і обов'язки кількох відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права й обов'язки (ст. 50 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Аналізу ст. 51 ЦПК України свідчить, що належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом.
Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У суду не викликає сумніву факт заподіяння шкоди позивачу з боку РФ, разом з тим, в частині інших відповідачів позивачем не обґрунтовано підстави стягнення з них коштів на відшкодування завданої шкоди.
Суд звертає увагу, що факт застосування до відповідачів санкцій, як з боку України так і з боку суб'єктів міжнародного права, на що звертав увагу позивач, не є самостійною підставою для стягнення з них коштів, адже підстави накладення санкцій не є тотожними підставам відповідальності особи за завдану шкоду, визначеними цивільним законодавством України, та не є безумовним підтвердженням наявності всіх складових елементів відповідальності у деліктних правовідносинах.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у 02 квітня 2025 року у справі № 757/25274/23-ц.
Крім того, наразі механізм стягнення шкоди завданої РФ законодавством України та в тому числі міжнародним досить не врегульований, а відтак шкода підлягає стягненню саме з держави РФ.
Відтак, суд вважає, що заявлені вимоги до Президента РФ Путіна Володимира Володимировича , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Політичної партії "Опозиційна платформа - За життя", є необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що вони є належними відповідачами у справі.
Разом з цим, суд вважає, що в ході судових справ відносно РФ все майно зазначених осіб, буде реалізоване на користь осіб, які постраждали внаслідок військової агресії відносно України, в тому числі і Президента РФ, який має понести покарання за свої дії, зокрема і всім своїм майном.
Також варто зазначити, що вимога в частині стягнення шкоди шляхом звернення стягнення на будь-яке майно відповідачів, яке знаходиться на території Королівства Іспанія та належить відповідачам, не підлягає задоволенню, оскільки вимоги позовної заяви в цій частині неконкретизовані, перелік такого майна та порядок звернення стягнення не окреслений. Окрім цього, обраний механізм захисту своїх прав позивачем може в подальшому бути досить неефективним або вийти за межі міжнародного права.
Також відсутні підстави для окремого покладення обов'язку на відповідачів відшкодування завдану шкоду, адже вказана позовна вимога є складовою вимоги стягнення завданої шкоди.
Відтак, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, Закону України «Про судовий збір» з Російської Федерації на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 059 800 грн (у межах 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Окрім цього, товариством заявлено витрати на правову допомогу.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з ч. 1, 2 статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).
Склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
На підтвердження витрат, які поніс позивач на отримання професійної правничої допомоги суду позивачем надано угоду з адвокатом про надання юридичних послуг укладену між позивачем та адвокатським бюро «Козій Дар'ї» від 01.04.2023.
Відповідно до п. 3.2 договору що вартість правничої допомоги, що надається Виконавцем та/або Субвиконавцем у разі задоволення позову, підготовленого в інтересах Клієнта щодо відшкодування майнової шкоди внаслідок військової агресії РФ, та фактичного стягнення цих коштів на рахунок Клієнта, становить 8% суми стягнених грошових коштів на користь Клієнта. 2% перераховуються на рахунок Виконавця, відкритий в Україні, та 6% - на іспанський рахунок Субвиконавця або іспанських юристів, залучених Субвиконавцем, погоджений з Клієнтом. Перерахування грошових коштів здійснюється після їх повного стягнення на рахунок Клієнта, який Клієнт повідомляє Субвиконавцю до моменту стягнення.
Пунктами 3.3-3.7 договору передбачені окремі витрати, пов'язані з розглядом справи у розмірах 3500, 6800, 4200, 3600 євро, а також вартість участі представника у судовому засіданні у розмірі 300 євро.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у додатковій постанові від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19, дійшла висновку про можливість існування гонорару успіху як форми оплати винагороди адвокату; визнала законність визначення між адвокатом та клієнтом у договорі про надання правової допомоги такого виду винагороди як гонорар успіху, що відповідає принципу свободи договору та численній практиці ЄСПЛ.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Зважаючи на викладене, з огляду на перелік послуг, що був наданий адвокатом позивачу, з огляду на зміст позовної заяви та докази, долучені до неї, враховуючи категорію справи, її складність, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення правничої допомоги у розмірі 16 219 776,40 грн, що станом на день подання позову еквівалентно 418 674 євро 28 центів.
Також, позивачем понесенні витрати при підготовці позову, що встановлено судом на підставі наступних документів:
- акту приймання - передачі робіт на проведення експертного економічного дослідження від 15.08.2023, згідно з яким вартість робіт становить 120 000 грн;
- акту приймання - передачі робіт на проведення експертного економічного дослідження від 19.06.2023, згідно з яким вартість робіт становить 180 000 грн.
Позивачем надано платіжні документи щодо оплати вказаних витрат, відтак, на користь позивача слід стягнути 300 000 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 264, 265 ЦПК України, суд
Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Агро-Альянс" до Російської Федерації в особі Посольства Російської Федерації в Україні, Президента Російської Федерації Путіна Володимира Володимировича, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Політичної партії "Опозиційна платформа - За життя" про відшкодування майнової шкоди - задовольнити частково.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агро-Альянс» (ЄДРПОУ 41963194, адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А) з держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні (адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) майнову шкоду в розмірі 197 651 478 грн, що на день підписання позову за офіційним курсом Національного банку України еквівалентно 5 102 049 євро 47 центів.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Агро-Альянс» (ЄДРПОУ 41963194, адреса: 49089, м. Дніпро, вул. Макарова, 14-А) з держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні (адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) витрати на правову допомогу в розмірі 16 219 776,40 грн, що на день подання позову еквівалентно 418 674 євро 28 центів; витрати на виготовлення експертиз в розмірі 300 000 грн, що станом на день подання позову еквівалентно 7 743 євро 77 центів.
Стягнути з держави Російська Федерація в особі Посольства Російської Федерації в Україні (адреса: 03049, м. Київ, просп. Повітрофлотський, 27) на користь держави Україна судовий збір 1 059 800 грн.
В іншій частині вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте Оболонським районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до Київського апеляційного суду Києва шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Андрій ПУКАЛО