08.07.2025 Справа № 756/9630/25
Справа № 756/9630/25
1-кс/756/1825/25
08.07.2025 слідчий суддя Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025105050000487 від 01.07.2025 за ст. 290 КК України,
До провадження слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про накладення арешту на майно.
Обґрунтовуючи подане клопотання, прокурор зазначає, що 30.06.2025 приблизно о 21:00 за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 15а, співробітниками поліції виявлено транспортний засіб - автомобіль марки «OPEL» моделі «KADETT» 1979 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ) під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході перевірки якого було виявлено ознаки зміни ідентифікаційного номеру кузова (шасі) автомобіля.
Зі змісту клопотання вбачається, що в ході проведення огляду місця події 30.06.2025 за адресою: м. Київ, просп. Степана Бандери, 15а, дізнавачем ВД Оболонського УП ГУНП у м. Києві було виявлено та вилучено транспортний засіб - автомобіль марки «OPEL» моделі «KADETT» із встановленими на ньому автомобільними реєстраційними номерами НОМЕР_1 та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , які відповідною постановою дізнавача від 01.07.2025 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Місцем зберігання вилученого транспортного засобу - автомобіля марки «OPEL» моделі «KADETT» із встановленими на ньому автомобільними реєстраційними номерами НОМЕР_1 визначено на території майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів: м. Київ, вул. Хоткевича, 20б.
Враховуючи, що вказані матеріальні об'єкти органом досудового розслідування визнані речовими доказами у кримінальному провадженні відповідно до положень ст. 98 КПК України, а тому з метою проведення із вказаним вище транспортним засобом у незмінному стані транспортно-трасологічної експертизи на предмет встановлення експертним шляхом факту незаконного знищення, підробки або зміни його ідентифікаційного номера кузова (шасі, рами) та проведення експертизи на предмет підробки свідоцтва про реєстрацію даного транспортного засобу, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування та судового розгляду, на переконання прокурора, відповідно до вимог статей 167, 170 КПК України існують достатні підстави для накладення арешту на майно, що було вилучене в ході проведення слідчої (розшукової) дії, оскільки незастосування арешту може призвести до зникнення, втрати або пошкодження майна, або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.
У судове засідання прокурор не з'явився. До суду надійшла заява прокурора ОСОБА_3 , в якій останній просить розглядати клопотання за його відсутності, клопотання підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.
У судове засідання володілець майна не з'явився, про дату, час та місце розгляду клопотання повідомлявся належним чином. Жодних заяв чи клопотань до суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів не здійснювалась.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, що неприбуття учасників судового розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації особою, яка подала клопотання, її процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи у суді, ураховуючи, що підстав для визнання явки прокурора та власника майна обов'язковою не має, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності осіб, що не з'явились.
Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.
Судовим розглядом встановлено, що ВД Оболонського УП ГУ НП у м. Києві здійснюється досудове розслідування в формі дізнання кримінального провадження №12025105050000487 від 01.07.2025 за ст. 290 КК України.
01.07.2025 майно, вилучене в ході проведення огляду місця події 30.06.2025 за адресою: м. Київ, просп. С. Бандери, 15а, а саме транспортний засіб - автомобіль марки «OPEL» моделі «KADETT» 1979 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 ) та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні, а транспортний засіб з метою зберігання поміщено на територію майданчика для тимчасово затриманих транспортних засобів (м. Київ, Хоткевича, 20б).
01.07.2025 постановою дізнавача у кримінальному провадженні - дізнавача ВД Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025105050000487 від 01.07.2025 призначено судову транспортно-трасологічну експертизу.
01.07.2025 постановою дізнавача у кримінальному провадженні - дізнавача ВД Оболонського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025105050000487 від 01.07.2025 призначено судову криміналістичну експертизу (технічну експертизу документів).
Відповідно до штампу вхідної кореспонденції Оболонського районного суду міста Києва, 01.07.2025 прокурор Оболонської окружної прокуратури м. Києва звернувся до слідчого судді Оболонського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, а тому слідчий суддя вважає, що прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням у межах строку, передбаченого ч. 5 ст. 171 КПК України.
Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами. Зокрема частинами 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним.
Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.
Згідно ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Такий арешт може бути накладено на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій та набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, визначальною юридичною ознакою речового доказу є можливість використання його як матеріального носія інформації щодо обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні згідно з ч. 1 ст. 91 КПК України.
Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Матеріали клопотання свідчать про наявність достатніх підстав вважати, що транспортний засіб марки «OPEL» моделі «KADETT» (д.н.з. НОМЕР_1 ), на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу, оскільки має відношення до кримінального провадження, і таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та для ефективного розслідування орган досудового розслідування має потребу у збереженні вказаного майна до встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, а тому, внаслідок доведеності існування ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, наявні підстави для накладення арешту на вказане майно з тимчасовим позбавленням права на відчуження, користування та розпорядження майном будь-кому і будь-яким чином з метою забезпечення збереження речових доказів задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України.
Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном в даному випадку є виправданим, оскільки, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, здійснюється на підставі закону, з метою задоволення суспільного інтересу, з дотриманням принципів пропорційності та справедливої рівноваги.
За таких обставин, враховуючи, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання в частині накладення арешту на транспортний засіб марки «OPEL» моделі «KADETT» (д.н.з. НОМЕР_1 )підлягає задоволенню.
При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
В той же час, слідчий суддя вважає, що клопотання прокурора в частині накладення арешту на вилучене у ОСОБА_4 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Прокурор, слідчий суддя, суд, як і інші органи державної влади та їх посадові особи відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однією з загальних засад кримінального провадження згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 9 КПК України є законність, що передбачає обов'язок, суду, слідчого судді, прокурора, керівника органу досудового розслідування, слідчого, інших службових осіб органів державної влади неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя повинен діяти відповідно до положень КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню, оскільки відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, ч. 5 ст. 21 Закону України від 02.06.2016 №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», завданням слідчого судді є здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Способи такого контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою.
Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Положення норм КПК України в частині застосування заходів забезпечення кримінального провадження якими обмежується право власності узгоджуються із ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону, оскільки ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошує на тому, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права (рішення у справах «Жушман проти України» від 28.05.2009, «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008).
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» від 25.06.1996, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000 та «Малама проти Греції» від 01.03.2001).
На переконання слідчого судді, сторона обвинувачення у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які посилається у клопотанні щодо наявності правових підстав для накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 .
Не зважаючи на те, що постановою дізнавача від 01.07.2025 свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, прокурором у клопотанні не доведено наявність підстав для накладення на нього арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Наявність постанови про визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 речовим доказом у кримінальному провадженні, на яке сторона обвинувачення просить накласти арешт, не встановлює обов'язку слідчого судді або суду накласти арешт на вказане майно. При накладенні арешту на майно з даних підстав, слідчий суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Як з тексту клопотання про арешт майна, так і постанови від 01.07.2025 про визнання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 речовим доказом у кримінальному провадженні не вбачається правових підстав для застосування щодо вказаного майна заходу забезпечення, оскільки як постанова від 01.07.2025, так і клопотання прокурора не містить належного обґрунтування обставин, на підставі яких прокурор вважає, що незастосування арешту до зазначеного документа призведе до негативних наслідків.
Долучені на обґрунтування клопотання документи містять відомості щодо ймовірних протиправних дій направлених на зміну номера шасі транспортного засобу, тобто вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 290 КК України.
У той же час, долучені до клопотання копії документів, з урахуванням відомостей, які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні (фабули), не містять в обґрунтування даних, що свідчили б про існування сукупності підстав чи розумних підозр «поза розумним сумнівом» вважати, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 , може бути знаряддям вчинення кримінальних правопорушень, зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або є об'єктом кримінально протиправних дій або таким, що набуте кримінально протиправним шляхом, та є предметом доказування за ст. 290 КК України.
Відтак, накладення арешту на свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи і за вказаних обставин явно порушує справедливий баланс між інтересами власників майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює застосування такого засобу забезпечення кримінального провадження як арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів, про що просить прокурор, а відтак клопотання в цій частині задоволенню не підлягає.
Таким чином, сторона обвинувачення в розумінні вимог ст. 132 КПК України не надала достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні прокурор, що позбавляє слідчого суддю можливості згідно ст. 94 КПК України належним чином оцінити докази з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, а тому клопотання прокурора про накладення арешту на майно підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 98, 100, 107, 131, 132, 171-173, 175, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання прокурора у кримінальному провадженні - прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києві ОСОБА_3 задовольнити частково.
Накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні №12025105050000487 від 01.07.2025, а саме:
- вилучений у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення огляду місця події 30.06.2025 за адресою: м. Київ, просп. С. Бандери, 15а, транспортний засіб марки «OPEL» моделі «KADETT» 1979 року випуску (д.н.з. НОМЕР_1 )
Заборонити відчуження, користування та розпорядження будь-кому і будь-яким чином вказаним майном.
У задоволенні інших вимог клопотання, - відмовити.
Зобов'язати уповноваженого дізнавача Оболонського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні №12025105050000487 та/або уповноваженого прокурора Оболонської окружної прокуратури м. Києва у кримінальному провадженні №12025105050000487 повернути тимчасово вилучене майно, а саме:
- вилучене у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в ході проведення огляду місця події 30.06.2025 за адресою: м. Київ, просп. С. Бандери, 15а, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_5 .
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню та може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1