Справа № 457/1248/23
провадження №2-др/457/6/25
08 липня 2025 року м. Трускавець
Трускавецький міський суд Львівської області
в складі головуючої-судді Василюк Т.В.,
секретар судового засідання Кушнір М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці заяву про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя, -
Відповідачка ОСОБА_2 звернулася до Трускавецького міського суду Львівської області з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_4 про поділ майна подружжя.
Заява мотивована тим, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 червня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково. При поданні відзиву відповідачка зазначила, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правничу допомогу, яку відповідачка понеслаі які очікує понести у зв'язку з розглядом справи по суті в суді першої інстанції становить 40000 грн. У свою чергу, АО «Сенатор» надано правову допомогу на користь відповідачки у розмірі 54300 грн. Адвокатом Кулебою В.М. відповідачці надано правову допомогу вартістю 28800 грн. Таким чином загальна вартість витрат відповідача на правову допомогу становить 83100 грн., що підтверджується актами наданих послуг та договорами про надання правової допомоги. Просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь 83100 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Від представниці позивача ОСОБА_1 - адвокатки Шемеляк Г.Т. на адресу суду поступило заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у якому вона вказує, що заява ОСОБА_2 є необгрунтованою та безпідставною. Договори про надання правової допомоги від 13 вересня 2023 року долучені лише до заяви про ухвалення додаткового рішення від 30 червня 2025 року, не містить умов щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, а також порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару. Опис наданих відповідачці послуг та акт виконаних робіт не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, рішення ухвалено не на користь відповідачки, заявлений розмір витрат є необґрунтований та не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат. Відповідачкою не подано доказів понесення нею витрат на правничу допомогу (банківська квитанція, квитанція до прибуткового касового ордера та ін.). Доказів оплати послуг адвокатського об'єднання та адвоката Кулеби В.М. не надано. Просить відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрат на правову допомогу у розмірі 83100 грн.
Від представника відповідачки ОСОБА_2 - адвоката Рісного М.Б. надійшло клопотання про розгляд заяви у відсутності відповідачки та її представника, у заяві просить вимоги ОСОБА_2 задоволити у повному обсязі.
Сторона позивача у судове засідання не з'явилася.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до п.3 ч.1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку із розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Враховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про необхіднідність ухвалення додаткового рішення у цивільній справі щодо розподілу судових витрат.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 статті 137 ЦПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постановах: від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18), від 15 червня 2021 року у справі №159/5837/19 (провадження № 61-10459св20), від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18 (провадження № 61-3157св21). Указана судова практика є незмінною.
Частиною 5 статті 137 ЦПК України встановлено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19), від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Такий висновок містить додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.
Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Зазначене узгоджується з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 (провадження № 11-1465заі18) та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року; від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19); від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19). Аналіз зазначених постанов свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
За змістом частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який, в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, статтею 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Судом встановлено, що рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 24 червня 2025 року позов ОСОБА_1 задоволено частково; ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 вартості електроавтомобіля марки Jaguar I-PACE, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що становить 17000 євро, що станом на 24 червня 2025 року відповідно до офіційного курсу гривні до іноземної валюти євро (48,02 грн./1 євро) еквівалентно 816340 (вісімсот шістнадцять тисяч триста сорок) грн.
Правнича допомога відповідачці ОСОБА_2 надавалась Адвокатським об'єднанням «Сенатор» (на підставі договору доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги від 13 вересня 2023 року) /арк. справи 44-45, Т. 3/ та адвокатом Кулебою В.М. (на підставі договору доручення на представництво інтересів та надання правничої допомоги від 13 вересня 2023 року) /арк. справи 49-50, Т. 3/.
Разом із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі відповідачка надала акт про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) № 1 від 30 червня 2025 року із заначенням та конкретизацією усіх наданих послуг АО «Сенатор» та вказанням вартості за кожну надану послугу /арк. справи 46-47, Т. 3/.
Згідно із вищевказаними доказами щодо надання професійної правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг АО «Сенатор» складає 54300 грн.
Також відповідачкою долучено акт про надання правової допомоги (приймання наданих послуг) № 1 від 30 червня 2025 року із заначенням та конкретизацією усіх наданих послуг адвокатом Кулебою В.М. та вказанням вартості за кожну надану послугу /арк. справи 51-52, Т. 3/.
Згідно із вищевказаними доказами щодо надання професійної правничої допомоги, загальна вартість наданих послуг ОСОБА_5 складає 28800 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_2 1/2 вартості електроавтомобіля Jaguar I-PACE, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , що становить 17000 євро у гривневому еквіваленті на час виконання судового рішення та половину вартості витрат за доставку автомобіля у розмірі 670 євро у гривневому еквіваленті на час виконання рішення суду; визнати спільним боргом подружжя суму позики у розмірі 23000 євро згідно з договором позики, укладеного між ним та громадянином Польщі ОСОБА_6 04 липня 2023 року. Отже, загальна сума позовних вимог становила 40670 євро, що станом на день ухвалення рішення становить 1952973,40 грн. відповідно до курсу євро відносно гривні, встановленим НБУ.
Частка витрат на професійну правничу допомогу, понесеною відповідачкою, яка є пропорційною частині відхилених позовних вимог, становить 33983,28 грн. ( 816340 ? 81300 ? 1952973,40 = 33983,28 грн.), що відповідає вимогам, визначеним ст. 141 ЦПК України.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу адвокатів, а також заяву представниці позивача, з огляду на їх неспівмірність складності справи та обсягу наданої правничої допомоги, суд вважає, що деякі види робіт мають не обґрунтовано завищену вартість. Зокрема, це стосується вартості участі адвоката Кулеби В.М. у судових засіданнях (зокрема, у тих, що були відкладені з об'єктивних підстав), вартості складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи А,О, «Сенатор» (300 грн.), вартості клопотання про відкладення розгляду справи АО «Сенатор» (300 грн.). У свою чергу, з акта про надання правової допомоги АО «Сенатор» вбачається, що вартість складання заяви про усунення недоліків апеляційної скарги становить 2000 грн., так само, як і вартість клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, клопотання про витребування доказів від 26 жовтня 2023 року, клопотання про долучення доказів від 26 жовтня 2023 року, заперечення на відзив від 10 листопада 2023 року, заперечення проти прийняття заяви про збільшення позовних вимог від 10 листопада 2023 року, заперечення на заперечення на заяву про залучення у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача від 16 січня 2024 року, заперечення на заяву про зміну предмета позову від 16 січня 2024 року, заперечення на заяву про залучення до справи третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог від 16 січня 2024 року, письмові пояснення від 21 лютого 2024 року, клопотання від 17 квітня 2024 року, клопотання про витребування доказів від 23 червня 2024 року, заяви про ухвалення додаткового рішення. Суд вважає, що зміст цих усіх документів є однорідним, стосується одних і тих самих обставин, кола осіб та првовідносин, а тому вартість кожного документа у розмірі 2000 грн. є значно завищеною.
Таким чином, судом встановлена неспівмірність заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу складності справи та фактично виконаними адвокатами робіт (наданих послуг), часові, витраченому адвокатами на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг).
Дослідивши матеріали справи, беручи до уваги рівень складності та категорію справи, обсяг наданих адвокатами послуг та виконаних робіт, час, витрачений адвокатами на виконання відповідних робіт (надання послуг), суд, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, дійшов висновку про те, що заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 33983,28 грн., визначений стороною відповідача, є завищеним щодо іншої сторони спору.
З приводу цього документа суду хоче наголосити увагу на наступному.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 910/12876/19, звернула увагу на те, що при зверненні з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, адвокатом повинно бути надано детальний опис витраченого часу на певний вид робіт (підготовка додаткових пояснень, підготовка до судових засідань, аналіз матеріалів судової справи, тощо).
Подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
Інформація, яка міститься в акті приймання-передачі виконаних робіт, зокрема перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Крім того, неподання стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, розрахунку (детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із виду робіт, необхідних для надання правничої допомоги) позбавляє іншу сторону можливості спростовувати ймовірну неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відповідачки, суд вважає, що повноваження представників відповідачки та витрати на професійну правничу допомогу у справі підтверджені належними доказами. Однак виходячи з фактично підтверджених та узгоджених з матеріалами справи наданих послуг адвокатів, співмірності із складністю справи, яка не потребує великого обсягу фактичних даних, обсягу і складності процесуальних документів, засад розумності, виваженості та справедливості, приходить до висновку про необхідність зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відтак, з урахуванням складності цієї справи, тривалості розгляду, обсягу виконаної адвокатами роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з позивача на користь відповідачки, необхідно зменшити з 33983,28 грн. до 20000 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 137, 141, 270 ЦПК України, суд,-
Заяву задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 20000 (двадцять тисяч) грн. витрат, понесених на професійну правничу допомогу.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення через Трускавецький міський суд Львівської області.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: Т. В. Василюк