Дата документу 09.07.2025
Справа № 334/6048/24
Провадження № 2-о/334/9/25
09 липня 2025 року Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебуванні на утриманні,
26.07.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебуванні на утриманні.
В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 з 2003 року почала проживати разом з ОСОБА_2 як дружина та чоловік, без реєстрації шлюбу. Проживали у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить заявниці на праві приватної власності.
У 2014 році ОСОБА_2 зареєстрував своє постійне місце проживання у вищевказаній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син - ОСОБА_3 .
За час спільного проживання заявниця разом з ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувались один про одного, купували майно для спільного користування, несли спільні витрати на утримання будинку, облаштовували його та купували меблі, разом відпочивали з дітьми, відвідували родичів. Під час спільного проживання ніхто з них в зареєстрованому шлюбі не проживав.
Після повномасштабного вторгнення Російської Федерації ОСОБА_2 проходив службу у лавах Збройних Сил України.
Відповідно до сповіщення сім'ї від 10.05.2024, ОСОБА_2 під час виконання бойового завдання зник безвісти в районі н.п. Кислівка Куп'янського району Харківської області.
Протягом спільного проживання із ОСОБА_2 заявниця перебувала на його утриманні. Так, ОСОБА_2 весь період спільного проживання з заявницею працював на різних посадах та отримував заробітну плату необхідну для утримання сім'ї.
Встановлення юридичного факту спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу необхідно заявниці для отримання статусу члена сім'ї зниклого безвісти військовослужбовця.
Просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 05 травня 2024 року, проживали однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу з 2003 року по час його призову до Збройних Сил України. Встановити юридичний факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , перебувала на утриманні ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 05 травня 2024 року, з 2003 року по час його призову до Збройних Сил України.
В судовому засіданні заявниця, представник заявниці заяву підтримали та просили її задовольнити, надали пояснення аналогічні тим, що викладені у заяві про встановлення факту.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явились, пояснень, заперечень по справі не надали.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії паспорта ОСОБА_2 , з 26.09.2014 він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 знаходилась в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 . Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Ленінського районного управління юстиції м. Запоріжжя, шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 розірвано 05.02.2002 року.
Матеріалами справи підтверджується, що заявниця ОСОБА_1 , ОСОБА_2 з 2003 року у зареєстрованому шлюбі не перебували.
Сусіди ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтвердили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживав з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з 2003 року однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Згідно довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_8 та ОСОБА_1 . Запис про батька дитини проведений у порядку ч.1 ст. 135 СК України.
Фотографіями, наданими заявницею та досліджених судом, підтверджується факт спільного проведення дозвілля, відпочинку та проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 .
З наданих заявницею і досліджених в судовому засіданні виписок із рахунку заявниці встановлено, що ОСОБА_2 здійснювалися перекази коштів на рахунок заявниці у 2022 році, 2023 році та 2024 році, під час несення ОСОБА_2 військової служби та із зазначених у даній довідці розмірів сум та періодичність їх надсилання, суд встановлює, що ОСОБА_2 систематично здійснював перекази своїх грошових коштів заявниці ОСОБА_1 , що вказує на наявність у них спільного бюджету.
Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона являється подругою ОСОБА_1 , знає її більше 30 років. З 2003 року ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_2 в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить заявниці. Це було постійне місце проживання ОСОБА_2 . Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_3 . ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, разом купували побутову техніку, мали спільний бюджет. Вона бачила особисті речі ОСОБА_2 в квартирі, оскільки приходила до них на свята. Заявниця та ОСОБА_2 працювали в Запоріжремсервісі, всі їх вважали чоловіком і дружиною. Також від ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 під час служби здійснював перекази коштів на картку останньої.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що вона знає ОСОБА_1 з 1991 року. З 2003 року ОСОБА_1 почала проживати з ОСОБА_2 як чоловік та жінка в квартирі за адресою: АДРЕСА_2 (чи «а» не пам'ятає), кв. АДРЕСА_2 , вони весь цей час вели спільне господарство. У них народився спільний син - ОСОБА_3 і хоча його батько записаний зі слів матері, та фактично саме ОСОБА_2 являється батьком хлопчика. Коли діти були маленькі, вони сім'ями часто проводили час разом, відпочивали. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 працювали в Запоріжремсервісі. Пояснила, також, що вона часто бувала у них вдома та постійно бачила там особисті речі ОСОБА_2 . Останній раз була у них вдома в минулому році, коли ОСОБА_2 приходив у відпустку під час проходження служби в СЗУ.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 пояснив, що він ОСОБА_1 знає давно, ОСОБА_2 знає з 2015 року, так як вони разом працювали в Запоріжремсервісі, їхні стосунки вказували на те, що вони є чоловіком і дружиною, саме так їх сприймали всі навколо. ОСОБА_1 з ОСОБА_2 проживають разом десь років 20. Свідок не знав, що вони перебувають у незареєстрованому шлюбі, його це здивувало. Під час спільного проживання у них народився син ОСОБА_3 . Хлопчик часто приходив на роботу до батька ОСОБА_2 щось відремонтувати. Вдома у ОСОБА_2 свідок ніколи не був, щодо спільного бюджету ОСОБА_1 та ОСОБА_2 йому нічого не відомо.
Відповідно до документів ІНФОРМАЦІЯ_1 , наданих заявницею, встановлено, що ОСОБА_2 з 01.09.2023 проходив службу в Збройних Силах України.
10.05.2024 ОСОБА_1 отримала сповіщення від ІНФОРМАЦІЯ_1 в якому зазначено, що її чоловік, солдат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стрілець-помічник гранатометника ІНФОРМАЦІЯ_6 військової частини НОМЕР_1 під час бойових дій з противником в н.п. Кислівка Куп'янського району Харківської області з 05.05.2024 вважається зниклим безвісти.
На підставі заяви ОСОБА_1 13.05.2024 Запорізьким РУП ГУ НП в Запорізькій області розпочато кримінальне провадження № 12024082050000934 за ч.1 ст.115 КК України.
Заявниця звернулась до суду і просить встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебуванні на утриманні, оскільки ці факти мають юридичне значення.
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі частиною другою статті 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Існують два порядки встановлення фактів, що мають юридичне значення: позасудовий і судовий. У той же час перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Зокрема, згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Статтею 19 ЦПК України визначені справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів. У частині першій цієї статті встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. У частині сьомій вказаної статті регламентовано, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Водночас у частині шостій статті 294 ЦПК України визначено, що суд залишає заяву про встановлення факту, без розгляду якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, і роз'яснює заінтересованими особами особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах.
З огляду на встановлені судом обставини, між заявницею та заінтересованими особами, та/або Міністерством оборони України відсутній спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції цивільного суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.
Отже, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України.
Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024.
Також, Велика Палата Верховного Суду у справі № 560/17953/21 у постанові від 18.01.2024 відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах стосовно юрисдикції спору, які викладено у постанові Великої Палати від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц (провадження №14-505цс19), у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22.03.2023 у справі 3290/289/22-ц (провадження №61-13369св22), вказавши, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України.
Відповідно до ч. 2, 4 ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Поняття сім'ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов'язкової ознаки сім'ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, підтвердився дослідженими у судовому засіданні доказами, у тому числі: копією паспорта ОСОБА_2 ; випискою по картці ОСОБА_1 ; актом підтвердження постійного проживання ОСОБА_2 ; показами свідків; витягом з ЄРДР про реєстрацію кримінального провадження за ч.1 ст.115 КК України, відкритого на підставі заяви ОСОБА_1 ; сповіщенням про зникнення безвісти ОСОБА_2 , видане на ім'я заявниці, а також відсутністю у період спільного проживання інших зареєстрованих шлюбних відносин.
Встановлення факту, про який просила заявниця суд, має юридичне значення, тобто від нього залежать виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, що вбачається з норм ст. 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», які дозволять заявниці реалізувати права, передбачені цим законом, як близькому родичу та члену сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, у тому числі право на отримання достовірних відомостей про місцеперебування особи, зниклої безвісти за особливих обставин, обставини її загибелі (смерті), місце поховання (якщо воно відоме); право на отримання достовірної інформації про хід та результати проведення розшуку безвісти зниклого чоловіка у порядку, визначеному цим Законом та іншими законами України; право на отримання інформації про хід та результати розшуку у порядку, встановленому цим Законом; право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
Заявниця не має іншої можливості встановити та довести факт, що має для неї юридичне значення, адже чоловік, з яким вона проживала однією сім'єю без шлюбу, зник безвісти, і довести такий факт у позасудовому порядку неможливо. Чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із частиною першою статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до статті 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц, провадження № 14-130цс19, звернуто увагу на те, що відповідно до вимог статті 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.
Для встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім'ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов'язків, притаманних подружжю.
Подібні правові висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 січня 2024 року у справі 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20).
При цьому, за загальним правилом дії законів та інших правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на вказану дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності. Відтак, факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу може бути встановлено судом лише з 01 січня 2004 року (після набрання чинності СК України), оскільки КпШС України не передбачав юридичних наслідків для чоловіка та жінки, які проживали разом без реєстрації шлюбу.
Отже, заявницею доведено належними та допустимими доказами факт проживання її з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу та наявність встановлених між сторонами відносин, притаманних подружжю. Встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2 має для неї юридичне значення. В іншому, окрім судового, порядку встановити такий факт вона не має можливості, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити заяву в частині встановлення факту проживання позивачки із ОСОБА_2 однією сім'єю, як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, з 01.01.2004 і по дату його зникнення безвісті (05.05.2024), оскільки встановлено, що з 01.01.2004 заявниця спільно проживала з ОСОБА_2 , їхнім взаємним стосункам були притаманні ознаки шлюбу і сім'ї, вони були пов'язані спільним побутом, мали спільний бюджет та взаємні права й обов'язки, піклувались один про одного, про сина заявниці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується дослідженими судом доказами.
Беручи до уваги вищенаведене, досліджені у судовому засіданні докази, що з достовірністю підтверджують факт постійного проживання заявниці зі спадкодавцем однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу у зазначений період, відсутність спору про право, який би існував реально і підлягав розгляду в порядку позовного провадження, а також те, що в іншій спосіб, ніж в судовому порядку, заявниця позбавлена можливості встановити юридичний факт, суд дійшов висновку про достатність підстав для встановлення даного факту та задоволення заяви, оскільки іншим чином встановити його неможливо, а встановлення даного факту необхідне заявниці для реалізації своїх прав, пов'язаних зістатусом члена сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин та відповідно.
Щодо вимоги заявниці про встановлення факту перебування на утриманні суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» близькі родичі та члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, - це чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, рідний брат, рідна сестра, дід, баба, прадід, прабаба, внук, внучка, правнук, правнучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, особа, яка перебуває під опікою або піклуванням, а також особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом і мають взаємні права та обов'язки, у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.
Стаття 6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» визначає права близьких родичів та членів сім'ї осіб, зниклих безвісти за особливих обставин.
Згідно з ч.4 ст.6 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» члени сім'ї особи, зниклої безвісти за особливих обставин, мають право на соціальний захист у порядку, визначеному законодавством України.
За положеннями ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» особам, які зникли безвісти за особливих обставин під час проходження військової служби, надаються гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та іншими актами законодавства України.
Грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884, військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
В пункті 7 вказаного Порядку зазначено, що виплата грошового забезпечення здійснюється таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (інвалідів з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Згідно з ч.2 ст.38 Закону України «Про пенсійне забезпечення», члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Членом сім'ї, яка перебуває на утриманні військовослужбовця, є особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать, зокрема непрацездатні.
У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
В постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 210/343/19, від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 вказано, що для вирішення вимоги про встановлення факту перебування на утриманні, суду слід встановити чи перебувала заявниця на повному утриманні безвісно зниклої особи, а повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги годувальника. Якщо крім допомоги, що надавалася безвісно відсутнім військовослужбовцем, заявниця мала інші джерела доходів, то слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів до існування.
Таким чином, для встановлення факту перебування особи на утриманні суду необхідно дослідити зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Утримання може бути повним або частковим.
Повне утримання означає відсутність у члена сім'ї інших джерел доходів, крім допомоги, безвісти зниклого. Якщо крім допомоги, що надавалася безвісти зниклим, особа мала інші джерела доходів, то судам слід встановити, чи була допомога годувальника постійним і основним джерелом засобів для існування.
Постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, безвісти зниклий взяв на себе обов'язок щодо утримання цього члена сім'ї. Основне значення допомоги слід з'ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку безвісти зниклого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
У спірних правовідносинах для встановлення факту перебування особи на утриманні безвісти зниклого судам необхідно дослідили зазначені обставини в сукупності та враховувати, що одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів чи окреме проживання від безвісти зниклого не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного суду №592/17552/18 від 13.01.2021.
Із метою підтвердження факту перебування на утриманні ОСОБА_2 , який вважається військовослужбовцем, що зник безвісти, заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, посилаючись на те, що вона перебувала на його утриманні.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Заявницею не доведено, що допомога, яка надавалася ОСОБА_2 була для неї єдиним, постійним та основним джерелом засобів до існування.
З долучених виписок з карткового рахунку ОСОБА_1 вбачається факт перерахування коштів ОСОБА_2 на рахунок її банківської картки за період 2022- 2024 роки, однак заявницею не доведено, що ці кошти були постійним і основним джерелом засобів для існування заявниці.
Інших доказів, які б підтверджували факт перебування заявниці на утриманні ОСОБА_2 матеріали справи не містять.
Таким чином, у судовому засіданні обставини викладені в заяві про встановлення факту перебування на утриманні не знайшли своє підтвердження, оскільки заявником не доведено, наявність обґрунтованих підстав для встановлення факту перебування її на утриманні ОСОБА_2 , до моменту зникнення його безвісти за особливих обставин.
За таких обставин заявлені вимоги про встановлення факту перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 не підлягають задоволенню, а відтак в цій частині вимог заяви слід відмовити.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.
Керуючись ст. ст. ст.3,4,10,315-319,352-354 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , військова частина НОМЕР_1 , про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та перебування на утриманні - задовольнити частково.
Встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зник безвісти 05.05.2024, з 01.01.2004 по 05.05.2024.
У задоволенні іншої частини заяви - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Турбіна Т. Ф.