Справа №333/10524/24
Провадження №2-о/333/62/25
рішення
Іменем України
10 липня 2025 року м.Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Тучкова С.С., за участю секретаря судового засідання Шелесько Ю.О., заявника ОСОБА_1 , представника заявника ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, цивільну справу №333/10524/24 за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), -
Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якій просить суд встановити факт батьківства, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по відношенню до сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . В обґрунтування заяви зазначено, що у період 2006-2007 роках заявниця перебувала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від цих відносин вони мають дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Записи про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. За час його життя вони не встигли подати заяву про визнання ОСОБА_3 батьком дитини, так як останній раптово помер. При цьому ОСОБА_3 завжди визнавав себе батьком ОСОБА_4 . Не зважаючи на те, що після народження дитини вони не проживали разом однією сім'єю та не вели спільне господарство, однак разом виховували спільну дитину ОСОБА_4 , утримували його та ОСОБА_3 виконував усі обов'язки батька щодо спільного сина, передбачені сімейним законодавством. З лютого 2022 року між батьком ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 встановилися дуже міцні стосунки батька та сина, вони телефонували один одному, зустрічалися та проводили разом вільний час. Так батько із сином зустрічалися в квартирі, яка належить на праві власності ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , а також гуляли в парку, на природі та ходили разом у кіно. Батько ОСОБА_3 завжди цікавився та піклувався про фізичний й духовний розвиток сина, цікавився його навчальними досягненнями. Також ОСОБА_3 здійснював догляд за своєю хворою матір'ю, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 . Часто батько давав сину доручення принести їжу з благодійної роздачі для своє матері. ОСОБА_4 із задоволенням допомагав йому у цьому, забирав та приносив їжу для своєї бабці, а також купував в супермаркеті продукти та інші необхідні речі для неї. Наразі встановлення факту батьківства ОСОБА_3 стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , заявнику необхідно для прийняття спадщини ОСОБА_4 після смерті батька, у зв'язку із чим ним особисто подано заяву про прийняття спадщини від 25.11.2024 року. На підставі заяви про прийняття спадщини приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. було видано витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 28.11.2024 року.
Заявниця і її представник у судовому засіданні вимоги заяви підтримали в повному обсязі. Також на запитання суду заявниця повідомила, що з родичів ОСОБА_3 їй відомо про племінника (сина брата ОСОБА_6 ) - ОСОБА_7 , та колишню дружину ОСОБА_6 - ОСОБА_8 , які мешкають у м.Запоріжжя, але їх контактів вона немає.
Представник заінтересованої особи в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.
Суд, заслухавши пояснення заявниці, її представника, свідків, вивчивши матеріали справи і дослідивши письмові докази, дійшов таких висновків.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За нормами статті 315 ЦПК України суд встановлює факти, що мають виключно юридичне значення, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян по державну реєстрацію народження від 05.03.2024 року, відомості про батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , записані відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, батьком зазначено - ОСОБА_9 , актовий запис №851 від 09.10.2007 року (а.с.8).
Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 24.02.2025 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис №2473 від 20.09.2024 року (а.с.40-41, 52).
Згідно з копією матеріалів спадкової справи №80 за 2024 рік, 25.11.2024 року ОСОБА_4 звернувся до приватного нотаріуса Запорізького міського нотаріального округу Салтан В.В. із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 (а.с.56-64)
На підставі інформації, наданої Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькій області Управління державної реєстрації Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про державну реєстрацію актів цивільного стану відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.65), встановлено наявність таких актових записів:
- № 1072 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , складений 11.06.1969 Олександрівським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Батьки: ОСОБА_10 та ОСОБА_5 ;
- № 2637 про шлюб ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_11 , складений 16.11.1991 року Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану;
- № 602 про розірвання шлюбу ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , складений 19.11.1996 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);
- № 1025 про народження дочки ОСОБА_12 , складений 02.12.1994 року Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). Батьки: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 .
Допитаний у судовому засіданні, яке відбулося 30.01.2025 року, свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що заявниця ОСОБА_1 приходиться йому матір'ю, ОСОБА_3 - батьком. Про те, що останній приходиться йому батьком, він дізнався коли йому було 6-7 років. В дитинстві батько приходив до них у гості. Батько мешкав зі своїми батьками. Він, зі свого боку, коли підріс, ходив до них у гості. Бабуся та дідусь визнавали його онуком. У батька була ще одна дитини - донька, їй наразі приблизно 30 років. З нею не спілкується, її місцезнаходження невідоме. У шлюбі батько ніколи не перебував. Батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Він не був на похованні, адже відразу ніхто не повідомив. Дізнався, що батько помер ІНФОРМАЦІЯ_1 від знайомих. Батько останній час не працював, мешкав за адресою: АДРЕСА_1 . Бабуся мешкала за адресою: АДРЕСА_2 . Він допомагав батьку по господарству, бабусі купував ліки, продукти харчування. З батьком гуляли по парку, відвідували кінотеатри.
Допитана у судовому засіданні, яке відбулося 18.03.2025 року, свідок ОСОБА_13 пояснила суду, що з ОСОБА_1 має дружні відносини, знайомі десь 30 років. ОСОБА_3 знає приблизно 17-18 років, як особу, яка мешкала з ОСОБА_1 з 2006-2007 року. вон мешкали разом приблизно два роки, мають спільну дитину - ОСОБА_4 . ОСОБА_3 визнавав своє батьківство, між ними були відносини батька і сина. ОСОБА_3 мешкав по АДРЕСА_3 , була у них декілька раз в гостях, коли вони разом мешкали. ОСОБА_3 помер у вересні 2024 року, на похованні не була, його родичів не знає.
Допитана у судовому засіданні, яке відбулося 18.03.2025 року, свідок ОСОБА_14 пояснила суду, що знайома із ОСОБА_15 . Останній приходив до неї додому за продуктами харчування за дорученням ОСОБА_3 . При цьому останній наголошував, що за продуктами прийде саме його син - ОСОБА_16 . Знайома з ОСОБА_3 через те, що їх батьки товаришували тривалий час. Вона з чоловіком допомагали їм продуктами харчування. Батьки ОСОБА_3 - ОСОБА_17 та ОСОБА_18 померли, батько перед війною, а мати незадовго до смерті самого ОСОБА_3 . На похованні останнього не була, поховання організовували якійсь родичі з села. Хто наразі користується квартирами після їх смерті їй невідомо. У ОСОБА_19 та ОСОБА_20 , окрім ОСОБА_16 , ще був син ОСОБА_21 , який виїхав за межі країни приблизно за 4-5 років до початку війни. У останнього є син, який мешкає у м.Запоріжжі. Березінець Лілія визнавала ОСОБА_4 онуком і часто про нього розповідала, зокрема, про те як він приходив до них у гості.
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 Сімейного кодексу України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Отже, при регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Відповідно до статті 121 Сімейного кодексу України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 Сімейного кодексу України якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини; за рішенням суду.
Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Згідно зі статтею 128 Сімейного кодексу України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України.
Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 Сімейного кодексу України).
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства відповідно до частини першої статті 130 Сімейного кодексу України є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері та смерть того, батьківство кого встановлюється, або оголошення його померлим.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 Сімейного кодексу України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 Сімейного кодексу України.
Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 15 квітня 2021 року в справі № 361/2653/15 (провадження № 61-2239св21).
Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи.
Тлумачення статті 130 Сімейного кодексу України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 лютого 2020 року у справі № 643/9245/18 (провадження № 61-16732св19).
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п'ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі сукупності доказів. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК України, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.
Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.
Схожий за змістом правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі №643/9245/18 та від 11 січня 2023 року у справі №504/4181/17.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» («Mifsud v. Malta», заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест - це науковий метод, наявний (у той час - на початку 2000-х і донині) для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.
У постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року в справі № 760/3977/15 (провадження № 61-2081зпв18) зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, такий факт може бути доведено й іншими доказами.
Як докази для встановлення батьківства в суді можуть бути досліджені зокрема: листи, телеграми відповідача, в яких він повідомляє про можливість народження чи народження його дитини певною жінкою; заява відповідача за місцем роботи про надання йому відпустки у зв'язку з народженням дитини; показання свідків про виявлення відповідачем турботи про дитину та її матір, обрання імені дитини тощо. Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.
Отже, суд враховує, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України.
Пунктом 15 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вказав, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи, яку заявник вважає батьком дитини. Заяви про встановлення факту визнання батьківства щодо дитини розглядаються судом у випадках, коли померла особа визнавала себе батьком дитини до цієї дати. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини.
В третьому абзаці п.13 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що факт батьківства може бути встановлено за наявності однієї з таких обставин: 1) спільне проживання батьків дитини і ведення ними спільного господарства, яке не припинилось до її зачаття; 2) спільне виховання дитини; 3) спільне утримання дитини; 4) докази, що з вірогідністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.
Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття.
Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 лютого 2021 року в справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20).
Спільне виховання дитини має місце, коли вона проживає з матір'ю та особою, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, або коли ця особа спілкується з дитиною, проявляє батьківську турботу щодо неї.
Під спільним утриманням дитини слід розуміти як перебування її на повному утриманні матері й особи, яку остання вважає (або яка вважає себе) батьком дитини, так і, як правило, систематичне надання цією особою допомоги в утриманні дитини незалежно від розміру допомоги.
Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 543/738/16-ц (провадження № 61-4163св18), від 29 серпня 2018 року в справі № 641/9147/15 (провадження № 61-26210св18), від 21 листопада 2018 року в справі № 225/6301/15-ц (провадження № 61-30047св18), від 12 грудня 2019 року в справі №562/1155/18 (провадження № 61-11709св19).
Заявниця не надала жодних письмових або речових доказів, які б свідчили, що померлий ОСОБА_3 за життя визнавав, що він є батьком дитини ОСОБА_4 , здійснював його утримання та виховання. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували факт спільного проживання заявниці з померлим, ведення ними спільного господарства до народження дитини ОСОБА_4 , а також спільного виховання чи утримання дитини.
Таким чином, заявниця не надала суду беззаперечних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 дійсно є батьком дитини - ОСОБА_4 .
Надані покази свідків є єдиним доказом у справі, але за відсутності інших незалежних доказів такі показання не є достатніми і переконливими для встановлення юридичного факту батьківства. Показання свідків, які є знайомими або близькими родичами заявника, не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту батьківства, якщо вони не підтверджуються іншими об'єктивними доказами (спільне проживання, листування, фінансова допомога тощо).
Крім того, заявниця, приймаючи участь у судових засіданнях у суді, будучи обізнаною зі своїми процесуальними правами, а також забезпеченою правовою допомогою адвоката, не зверталася до суду із відповідним клопотанням про призначення у справі судової молекулярно-генетичної експертизи, не просила залучити до участі у справі в якості заінтересованої особи доньку ОСОБА_3 - ОСОБА_12 , не заявляла будь-яких інших клопотань.
Таким чином, з'ясувавши фактичні обставини, дослідивши матеріали справи, оцінюючи подані заявницею і її представником докази у їх сукупності та кожний доказ окремо, суд дійшов висновку, що подана заява про встановлення факту батьківства не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.76, 77, 79, 81, 315, 319 ЦПК України, ст.ст. 128, 130 Сімейного кодексу України, суд -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту батьківства, заінтересована особа - Комунарський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне судове рішення складене 10 липня 2025 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя С.С. Тучков