Справа №760/15163/24
Провадження № 2/752/2372/25
Іменем України
24.06.2025 року Голосіївський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді - Чекулаєва С.О.,
за участі секретаря - Пастух З.Ф.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу
за позовом ОСОБА_1
до відповідача 1 ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІКО-МЕД»
відповідач 2 ОСОБА_2
за участю представників:
позивача - ОСОБА_1
представника відповідача 1 - адвоката Даниленко Олександра Володимировича (ордер на надання правничої допомоги серії АА №1521412 від 23.12.2024)
про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я
ОСОБА_1 (надалі за текстом також - позивач) звернулася до суду з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІКО-МЕД» (надалі за текстом також - відповідач 1 або ТОВ ЛІКО-МЕД») та ОСОБА_2 (надалі за текстом також - відповідач 2) в якому просила суд:
-стягнути з відповідача 1 та відповідача 2 на користь позивача матеріальну шкоду у розмірі 157 960,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 гривень.
Стислий виклад позиції позивача
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що 16.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІКО-МЕД» був укладений договір про надання медичних послуг ринопластики та септопластики, згідно умов якого ТОВ «ЛІКО-МЕД» зобов'язувалося провести оперативне медичне втручання з метою виправлення форми носа позивача.
Безпосередньо операцію проводила відповідач 2 -хірург ОСОБА_2 .
Загальна вартість наданих медичних послуг становила 157 960,00 гривень.
Після проведеного медичного втручання позивач залишилася незадоволеною якістю наданих медичних послуг, її побажання щодо естетики носа не були виконані, у зв'язку з чим вона звернулася до відповідача 1 з вимогою про розірвання договору та повернення сплачених грошових коштів.
Позивач була змушена звернутися до іншого медичного закладу для виправлення дефектів після ринопластики, що призвело до додаткових матеріальних витрат.
Неналежно надані медичні послуги, які стосувалися зовнішності позивача призвели до її душевних та моральних страждань; позивач довгий час не могла вийти з дому та планувати своє повсякденне життя, відмовлялася від пропозицій по роботі.
Завдану моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 200 000,00 гривень.
Стислий виклад позиції відповідача 1
У поданому до суду відзиві ТОВ «ЛІКО-МЕД» позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає.
Відповідач 1 вказує, що позивач, реалізуючи своє право на вільний вибір лікаря, звернулася до ТОВ «ЛІКО-МЕД» за наданням медичних послуг, перелік та обсяг яких був визначений у Договорі.
Перед проведенням медичного втручання позивача було поінформовано про особливості та порядок проведення оперативного втручання, орієнтовну тривалість втручання, можливі наслідки (в тому числі несприятливі), необхідність дотримання визначеного лікуючим лікарем режиму в процесі лікування, необхідність повідомляти про будь-яке погіршення самопочуття, про що свідчить заповнена та підписана пацієнтом Інформована добровільна згода пацієнта.
Зокрема позивач була поінформована про те, що результат медичного втручання залежить від багатьох факторів, в тому числі і тих, що не залежать від кваліфікації лікаря та якості проведення оперативного втручання.
Як стверджує відповідач 1 медичне втручання було проведене в обсягах визначених додатком до договору; в ході проведення медичного втручання ускладнень не виникло, мета медичного втручання - зупинка носової кровотечі та покращення форми передньої спинки носа досягнута; після проведення медичного втручання позивач була залишена під наглядом лікаря, який здійснював щоденні огляди, результати яких зафіксовано в медичній картці.
Протягом періоду перебування позивача у медичному закладі, та при відвідуванні медичного закладу з метою проведення огляду, від позивача жодних скарг на самопочуття або на якість наданих медичних послуг не надходило.
Відповідач 1 наголошує, що позивач не надала жодних доказів того, що медичне втручання було надано неякісно та спричинило погіршення стану здоров'я, твердження позивача щодо неналежно наданих медичних послуг є її суб'єктивною оцінкою.
На думку відповідача 1, оскільки не доведено вину відповідача 1 та причинно-наслідковий зв'язок між наданими відповідачем 1 медичними послугами та завданою позивачу шкодою, позовні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 157 960,00 гривень та моральної шкоди у розмірі 200 000,00 гривень задоволенню не підлягають.
Стислий виклад позиції відповідача 2
Відповідач 2 - ОСОБА_2 своїм правом надання відзиву на позовну заяву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
У червні 2024 року позивач звернулася із вказаним позовом до Солом'янського районного суду міста Києва.
Ухвалою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.07.2024 цивільну справу передано за підсудністю до Голосіївського районного суду міста Києва.
25.09.2024 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями головуючим суддею у справі визначений суддя Голосіївського районного суду міста Києва Чекулаєв С.О.
30.09.2024 ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва відкрито провадження у справі, за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 28.11.2024.
20.02.2025 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2025.
Судове засідання 24.04.2025 було відкладено на 02.06.2025 у зв'язку з неявкою представника відповідача 1 та відповідача 2.
02.06.2025 після виступів учасників справи, дослідження обставин справи та наявних доказів суд, керуючись положеннями статті 244 ЦПК України, оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відклав ухвалення та проголошення судового рішення, з урахуванням часу перебування судді у відпустці (з 10.06.2025 по 23.06.2025) на 24.06.2025.
Фактичні обставини встановлені судом
16.12.2023 між ОСОБА_1 та ТОВ «ЛІКО-МЕД» був укладений Договір про надання медичних послуг №1386 (надалі за текстом також - Договір) згідно пункту 1.1. якого медичний заклад в прядку та на умовах цього Договору зобов'язується надати пацієнту - ОСОБА_1 платні медичні послуги, вид яких визначається в Додатку 1 до цього Договору, а пацієнт зобов'язується їх прийняти та оплатити на умовах, визначених цим Договором.
Послуги надаються медичним персоналом Медичного закладу відповідно до медичних стандартів та протоколів, передбачених чинним законодавством України, з використанням належного обладнання та лікарських засобів, зареєстрованих Міністерством охорони здоров'я України, передбачають закріплення за пацієнтом укомплектованої операційної, спостереження за пацієнтом під час його перебування в палаті перед та після медичного оперативного втручання (пункт 1.2. Договору).
Лікуючий лікар призначається Медичним закладом за погодженням з пацієнтом (пункт 1.6. Договору).
Надання медичних послуг здійснюється після надання пацієнтом документів, що ідентифікують його особу, та підписання Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування, операції та знеболення (пункт 1.7. Договору).
Згідно пункту 2.1. Договору вартість послуг, що надаються за цим договором визначається в Додатку 1 до Договору та виставлених Медичним закладом рахунків.
Відповідно до Додатку 1 до Договору загальна вартість медичних послуг становить 157 960,00 гривень.
Пунктом 3.1. Договору визначено, що у випадку, якщо до моменту або в момент виписки з Медичного закладу пацієнт не звертається з претензіями щодо якості або об'єму, процесу надання відповідної конкретної послуги, послуги вважаються прийнятими пацієнтом та таким чином пацієнт підтверджує, що у нього відсутні будь-які претензії до Медичного закладу щодо якості, об'єму та кількості наданих за цим Договором послуг.
Приймання - передача наданих послуг здійснюється в усній формі чи на вимогу Медичного закладу або пацієнта шляхом оформлення Акту приймання-передачі наданих послуг (пункт 3.2. Договору).
Підпунктом 5.2.2. пункту 5.2. Договору визначений обов'язок Медичного закладу надати послуги належної якості відповідно до Плану лікування в погодженні сторонами строки.
Окрім цього, згідно підпункту 5.2.7. пункту 5.2. Договору Медичний заклад зобов'язується інформувати пацієнта про обставини, що можуть виникнути та призвести до збільшення обсягу наданих послуг, про можливі ризики та ускладнення, що можуть виникнути в ході надання послуг.
Пунктом 7.3. Договору встановлено, що Медичний заклад відповідає за якість та безпеку наданих послуг.
В свою чергу, згідно пункту 7.5. Договору не є показником неналежної якості наданих Медичним закладом послуг: ускладнення та інші побічні ефекти втручання, що виникли внаслідок біологічних особливостей організму пацієнта; можливий дискомфорт, що викликаний специфікою медичних методик і є наслідком реакції організму на фізичні реакції організму на фізичний, хімічний вплив препаратів, медичних виробів, які минають протягом розумного строку і про які пацієнт був повідомлений лікуючим лікарем; ускладнення, що настали після надання послуг у випадку недотримання (порушення) пацієнтом правил, медичних приписів, рекомендацій, наданих лікуючим лікарем та/або Медичним закладом.
Згідно пункту 7.6. Договору Медичний заклад звільняється від відповідальності за результат наданих послуг та за шкоду, заподіяну здоров'ю пацієнта, у випадках: невиконання пацієнтом призначень та рекомендацій лікуючого лікаря, плану лікування, Правил внутрішнього розпорядку Медичного закладу; неявки чи несвоєчасної явки пацієнта на заплановане надання послуг; відмови пацієнта від продовження лікування та/або дострокового розірвання Договору; неповідомлення, невчасне повідомлення пацієнтом суттєвої інформації про стан свого здоров'я (анамнез) чи повідомлення завідомо неправдивих або неповних відомостей; отримання медичної допомоги, що передбачена планом лікування в інших закладах охорони здоров'я або в інших медичних спеціалістів; несвоєчасне повідомлення пацієнтом лікаря про ускладнення, що виникли під час дії Договору; використання лікарських засобів та виробів медичного призначення неналежної якості або таких, що не призначені лікарями Медичного закладу; виникнення алергії або несприйняття організмом пацієнта медичних препаратів або матеріалів, дозволених до застосування.
Медичний заклад звільняється від відповідальності і в тому випадку, якщо настання ускладнень в стані здоров'я пацієнта відбулося не з вини Медичного закладу (пункт 7.7. Договору).
Згідно Додатку 1 до Договору до переліку медичних послуг, які надавалися позивачу входили: ринопластика, хірургічний пакет номер 3; септопластика; лазерна підслизова вазотомія, конхотомія нижня, середня; патгістологічне дослідження біопсії слизової оболонки пазух носа; забір матеріалу.
Згідно Інформованої добровільної згоди пацієнта на проведення діагностики, лікування та на проведення операції та знеболення (а.с. 52) ОСОБА_1 , 16.12.2023 була ознайомлена лікарем ОСОБА_2 , з планом обстеження і лікування; отримала в повному обсязі роз'яснення про характер, мету, орієнтовну тривалість діагностично-лікувального процесу та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення, про необхідність дотримання зазначеного лікарем режиму в процесі лікування.
Згідно медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-231216/385 (а.с.54-55) вбачається, що відповідне хірургічне втручання для усунення недоліків носової перегородки позивача було проведено 16.12.2023 хірургом ОСОБА_2 .
18.12.2023 позивач була виписана з Медичного закладу з діагнозом: «Посттравматична носова кровотеча. Деформація зовнішнього носа».
19.02.2024 ОСОБА_1 звернулася до відповідача 1 з письмовою претензією в якій вказувала, що після зняття фіксуючої пов'язки 26.12.2023, не дивлячись на набряк, було видно, що архітектура носа була порушена, були явні бугри з правої сторони й кінчик носа нахилений в праву сторону; ліва сторона не симетрична правій. У зв'язку з тим, що медична послуга по покращенню зовнішнього вигляду носа не була надана, позивач просить повернути кошти, оскільки повторно робити ринопластику у пластичного хірурга ОСОБА_2 не планує.
У відповідь на претензію (без номера та без дати) ТОВ ЛІКО-МЕД» відмовило позивачу у поверненні сплачених грошових коштів оскільки вважало, що медичні послуги надано якісно та в повній мірі.
Згідно результатів мультидетекторної комп'ютерної томографії проведеної 19.06.2024 ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТД «ОМЕГА-КИЇВ» було виявлено незначне S-подібне викривлення носової перегородки лише у верхньому відділі кісткової тканини; носові раковини звичайної форми, не гіпертрофовані; носові ходи не звужені, слизові оболонки не потовщені; м'які тканини задньої стінки носоглотки не потовщені.
Також, щодо кісток дослідженням було встановлено, що вогнищеві та деструктивні зміни в кістках не рівні сканування не визначаються. Носова кістка - стан після ринопластики (7 місяців тому), визначається зміщення переднього фрагменту правої носової кістки медіально до 1 мм, та заднього фрагменту латерально до 1 мм; м'які тканини без ознак потовщення або набряку.
Суд також зазначає, що матеріали справи містять рентгенологічні знімки кісток черепа позивача (а.с.9-10), водночас суд позбавлений об'єктивної можливості оцінити їх належним чином, оскільки така оцінка потребує спеціальних знань.
Мотиви, з яких суд дійшов висновків та закон, яким керувався суд
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Кожний громадянин України має право на охорону здоров'я, що передбачає, зокрема, кваліфіковану медичну та реабілітаційну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря та фахівця з реабілітації, вибір методів лікування та реабілітації відповідно до рекомендацій лікаря та фахівця з реабілітації, вибір закладу охорони здоров'я; достовірну та своєчасну інформацію про стан свого здоров'я і здоров'я населення, включаючи існуючі і можливі фактори ризику та їх ступінь (стаття 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я»).
Відповідно до частин першої, п'ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров'я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров'я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров'я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов'язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров'я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
Відповідно до частин першої-другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров'я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.
Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (частина 1 статті 1167 ЦК України).
Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов'язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.
Вказані висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.11.2019 у справі №264/7310/15-ц.
Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач просить суд стягнути з Медичного закладу - ТОВ ЛІКО-МЕД» та лікаря цього Медичного закладу - Криничко Лілії Романівни матеріальну шкоду у розмірі 157 960,00 гривень та моральну шкоду у розмірі 200 000,00 гривень, оскільки позивач вважає, що саме відповідачами їй спричинено матеріальну та моральну шкоду, завдану наданням неякісних медичних послуг.
Суд звертає увагу, що відповідальність у сфері охорони здоров'я настає при порушенні медиками виконання своїх професійних обов'язків, унаслідок чого було заподіяно шкоду здоров'ю пацієнта.
Умови настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності полягають у доведенні ініціатором судового спору протиправної поведінки (дія чи бездіяльність) медичного персоналу; заподіяння шкоди пацієнту (позивачу); причинний зв'язок між протиправністю та настанням шкідливих наслідків та вини заподіювача шкоди.
Причинний зв'язок між протиправністю діяння та настанням шкідливих наслідків, як третя умова настання цивільно-правової відповідальності у сфері медичної діяльності, полягає у встановленні реального зв'язку між діями лікаря і настанням негативних наслідків, при цьому, саме для встановлення причинного зв'язку і проводиться судово-медична експертиза.
Однак, в даному випадку необхідно окремо зазначити, що відповідно до частини сьомої статті 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, а стороною позивача не було всупереч статті 43 ЦПК України у взаємозв'язку із положеннями статті 78 ЦПК України, заявлено клопотання про призначення відповідної експертизи.
Крім того, відповідно до Порядку контролю якості медичної допомоги, який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 28.09.2012 № 752, контроль якості наданої медичної допомоги проводиться у випадках смерті пацієнтів, первинного виходу на інвалідність осіб працездатного віку, розбіжності встановлених діагнозів, недотримання закладами охорони здоров'я стандартів медичної допомоги (медичних стандартів), клінічних протоколів, табелів матеріально-технічного оснащення, а також у випадках, що супроводжуються скаргами пацієнтів та/або близьких осіб, які доглядають за пацієнтами, шляхом клініко-експертної оцінки якості та обсягів медичної допомоги.
Клініко-експертна оцінка якості та обсягів медичної допомоги здійснюється шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації медичними радами закладів охорони здоров'я, клініко-експертними комісіями Міністерства охорони здоров'я України та/або управлінь охорони здоров'я протягом 30 днів з дня надходження відповідного звернення або з ініціативи Міністерства охорони здоров'я України, про що складається висновок за результатами клініко-експертної оцінки за формою, наведеною в додатку до цього Порядку.
Відповідно до Положення про клініко-експертну комісію Міністерства охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурних підрозділів з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яке затверджене наказом Міністерства охорони здоров'я України від 06.08.2013 № 693 «Про організацію клініко-експертної оцінки якості медичної допомоги» клініко-експертна комісія створюється Міністерством охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, структурними підрозділами з питань охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій для колегіального розгляду клініко-експертних питань діагностики, лікування та реабілітації в закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності та підпорядкування та у фізичних осіб - підприємців, що провадять господарську діяльність з медичної практики щодо надання медичної допомоги та медичних послуг.
Клініко-експертна комісія проводить клініко-експертну оцінку якості та обсягів медичної допомоги та медичних послуг шляхом експертизи клінічних питань діагностики, лікування та реабілітації, наявності відповідної кваліфікації спеціалістів за напрямком надання медичної допомоги та медичних послуг.
Згідно статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, оскільки матеріали справи не містять відповідного висновку експерта суд позбавлений об'єктивної можливості встановити чи мало місце неналежне надання відповідачами медичних послуг згідно Договору про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023.
При цьому, суд критично оцінює надані стороною позивача: виписку із медичної карти стаціонарного хворого №ІХ-231216/385, консультативне заключення отоларинголога, результати мультидетекторної комп'ютерної томографії, рентгенологічні знімки кісток черепа позивача та світлини із зображенням позивача, оскільки для їх належної оцінки необхідні спеціальні знання та проведення судової медичної експертизи, адже самі по собі ці докази не є належними і допустимими і не підтверджують неякісне надання медичних послуг відповідачами.
Суд вбачає, що претензії позивача до наданих відповідачами медичних послуг полягають у суб'єктивній оцінці ОСОБА_1 результату проведеної ринопластики носа.
Водночас жодних доказів погіршення здоров'я позивача, нанесення ушкоджень чи завдання іншої матеріальної шкоди матеріали справи не містять.
Фактично позивач просить повернути грошові кошти сплачені згідно Договору про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023, при цьому позивач не заявляє вимог про розірвання вказаного Договору.
Більше того, суд зазначає, що Договір про надання медичних послуг №1386 від 16.12.2023 є виконаним, послуги були прийнятті позивачем згідно положень пункту 3.1. Договору.
Окрім цього, заявляючи вимогу про солідарне стягнення з відповідачів грошових коштів у розмірі 157 960,00 гривень позивач не надала до суду жодних доказів, що такі кошти були нею раніше сплачені на користь відповідачів.
Враховуючи вищенаведене, правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача 157 960,00 гривень - відсутні.
Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
За положеннями, передбаченими статтею 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.
Отже, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1168, 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативними наслідками.
Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювача шкоди.
В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою.
Разом з цим, ОСОБА_1 не довела жодними належними доказами сам факт заподіяння їй моральної шкоди та не обґрунтувала її розмір, який просила стягнути на свою користь, крім того, вказана позовна вимога певною мірою є похідною від вимоги про стягнення матеріальної шкоди, в задоволенні якої вже відмовлено, а тому правові підстави для стягнення моральної шкоди також відсутні.
У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
У зв'язку з чим суд надав обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору, при цьому інші доводи сторін, викладені в їх заявах по суті, не впливають на вищевказані висновки суду.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, з огляду на предмет та підстави позову, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
При розподілі судових витрат суд керується правилами статті 141 ЦПК України, відповідно до яких у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями: 12, 13, 76, 77, 78, 81, 259, 261, 265, 273, 354 ЦПК України, суд,
у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІКО-МЕД» та ОСОБА_2 про захист прав споживача, відшкодування матеріальної та моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О. Чекулаєв