Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/3273/25
Провадження № 3/332/1789/25
10.07.2025 м. Запоріжжя
Суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя Погрібна Ольга Миколаївна, розглянувши матеріали, що надійшли з військової частини НОМЕР_1 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,громадянина України, командира 2-ої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ,
- за ч. 2 ст.172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії А7126 за № 32 від 24 червня 2025 року, указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» з 05 год. 30 хв. 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, що відповідно до Указу Президента України №469/2024 від 12 серпня 2024 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено на 90 діб.
Відповідно до Указу Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ (зі змінами) визначено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу. Оскільки рішень про демобілізацію усіх призваних військовослужбовців та переведення інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав, то зважаючи на викладене вище, зараз на всій території України діє особливий період.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності військовослужбовців та деяких інших осіб» від 16 березня 2017 року \о 1952-VII (набрав чинності 16 квітня 2017 року) внесено зміни до глави 13-Б Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо вчинення військовослужбовцями військових адміністративних правопорушень в умовах особливого періоду.
Капітан ОСОБА_2 , починаючи з 25 лютого 2022 року, проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 2 стрілецької роти перебуває з 22 травня 2023 року.
Так, перебуваючи на військовій службі, відповідно до вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (надалі також по тексту - Статут внутрішньої служби) капітан ОСОБА_2 має передбачені права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються безпосередньо Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил та іншими нормативно-правовими актами, зобов'язаний свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, зразково виконувати свої службові обов'язки, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Командиром військової частини НОМЕР_1 виявлено, що у межах подій, що мали місце 11-12 червня 2025 року, капітан ОСОБА_2 не перебував у межах позицій РОП « ІНФОРМАЦІЯ_2 », ВОП «Мальва», ПВ «Чугуєв», ПВ «Перевал», СП Швейк» й не здійснював управління підрозділом безпосередньо у момент бойових дій у межах (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) Запорізької області.
Вже 12 червня 2025 року стало відомо про те, що 11 червня 2025 року особовий склад 2 стрілецької роти, перебуваючи у зазначеному вище населеному пункті, діючи без належної організації та за відсутності командира 2 стрілецької роти самовільно залишив позиції та відійшов до північної сторони (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану).
Статтею 16 розділу 1 Статуту внутрішньої служби визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Статтею 59 Розділу 2. Статуту внутрішньої служби серед загальних обов'язків командирів (начальників) визначено знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань.
Відповідно до статті 111 Статуту внутрішньої служби командир роти (корабля 4 рангу) в мирний і воєнний час відповідає за бойову готовність роти (корабля), за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан особового складу роти (корабля), за підтримання внутрішнього порядку і додержання заходів пожежної безпеки в роті (на кораблі), за стан і збереження озброєння, боєприпасів, техніки та іншого майна роти (корабля), за успішне виконання ротою (кораблем) бойових завдань, за ведення ротного (корабельного) господарства.
Згідно з абзацом четвертим статті 112 Статуту внутрішньої служби командир роти (корабля 4 рангу) зобов'язаний знати тактику дій роти в різних видах бою, управляти вогнем і підрозділами роти під час навчань і в бою.
На противагу наведеним вище вимогам Статуту, діючи умисно, всупереч інтересам служби капітан ОСОБА_2 знехтував покладеними на нього обов'язками та порушив ст.ст. 11,16, 59, 119-120 Статуту внутрішньої служби.
Своїми діями військовослужбовець порушив вимоги (приписи) нормативно-правових актів, а саме: ст.ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; ст.ст. 11, 16, 59, 119-120 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України; ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 р. №551-XIV (зі змінами), що встановлюють, зокрема, що військовослужбовці під час проходження військової служби повинні свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, беззастережно виконувати накази командирів; не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків та виконувати завдання, пов'язані із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, ст.ст. 129-130 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, що регламентують суворе додержання визначених військовими статутами правил розміщення, повсякденної діяльності, побуту військовослужбовців у військовій частині {підрозділі) й несення служби, а також неприпустимість порушення внутрішнього порядку, зокрема шляхом глибокого розуміння, свідомим і неухильним виконанням військовослужбовцями обов'язків, визначених законами України та статутами Збройних сил України.
Так у протоколі зазначено, що в діях капітана ОСОБА_2 вбачаються ознаки військового адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки він проявив недбале ставлення до військової служби, вчинивши зазначене в умовах особливого періоду.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його представник адвокат Мєлких Е.М. в судове засідання не з'явилися, адвокат Мєлких Е.М. надав заяву про розгляд справи за його та ОСОБА_2 відсутності.
В наданих на адресу суду заявах адвокат Мєлких Е.М. зазначив, що станом на 01 червня 2025 року ОСОБА_3 займав посаду командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 . В цей день він вже прибув з пункту постійної дислокації у Івано-Франківській області для подальшого проходження військової служби у населений пункт (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану) Запорізької області.
Коли ОСОБА_3 вже знаходився у розташуванні 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 відразу доповів, на той момент, командиру військової частини НОМЕР_1 підполковнику ОСОБА_4 , що він прибув і готовий до виконання своїх обов'язків. Але ОСОБА_4 повідомив йому, а потім довів і до особового складу 2 стрілецької роти, що у зв'язку з тим, що ОСОБА_3 згідно з останнім висновком військово-лікарської комісії придатний для служби виключно у підрозділах забезпечення, у зв'язку з чим зараз вирішується його переведення з бойової частини до тилового підрозділу, тому вже зараз його обов'язки командира роти на постійній основі переходять до командира 2 взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 старшого лейтенанта ОСОБА_5 .
Відповідно до Довідки ВЛК військової частини НОМЕР_2 № 127 від 26.12.2024 ОСОБА_3 придатний для військової служби тільки в тилових частинах забезпечення.
Тобто відповідно до розпорядження підполковника ОСОБА_4 , ОСОБА_3 був фактично виведений в безпосереднє розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 і виконував функції господарського забезпечення, діловода та контролю за обмежено придатними у розташуванні 2 стрілецької роти в селі (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану).
11 - 12 червня 2024 року відповідно до розпорядження підполковника Гусаревича ОСОБА_3 був позбавлений повноважень командира 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 і не міг знаходитись в безпосередній близькості до бойових позицій, керувати підрозділом, віддавати накази, координувати дії, тощо. Якби ОСОБА_3 отримав наказ знаходитись в безпосередній близькості до бойових позицій, він би його виконав не дивлячись на стан здоров'я. На сьогоднішній день ОСОБА_3 продовжує переведення до іншого підрозділу: отримав продовольчий та речовий атестати, підписує по інстанціям обхідний лист.
Суддя, дослідивши письмові докази, приходить до висновку, що в діях ОСОБА_3 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а саме недбале ставлення військової службової особи до військової служби, в умовах особливого періоду.
Згідно зі ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 256 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення повинен містити: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Частина 2 статті 172-15 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
Протокол серії А7126 за № 32 від 24 червня 2025 року та додані до нього матеріали не містять доказів, які саме обов'язки, були доведені до ОСОБА_3 у зв'язку з подіями 11-12 червня 2025 року старшим начальником, а також відсутня інформація про ознайомлення з цими обов'язками.
Суддя також звертає увагу на те, що бойове розпорядження на утримання н.п. (інформація обмежена для запобігання несанкціонованому поширенню інформації про переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчиненому в умовах воєнного або надзвичайного стану), де були б зазначені час та місце прийняття наказу, кому наказ адресований, завдання, яке необхідно виконати, час коли необхідно починати виконання наказу, спосіб виконання завдання, маршрут виконання завдання із зазначенням координат, дії, які необхідно вчинити при виконанні завдання тощо, а також дані щодо доведення бойового розпорядження до ОСОБА_3 в матеріалах справи відсутнє.
Будь-які дані щодо призначення та проведення службового розслідування, відповідно до Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21 листопада 2017 року № 608, в матеріалах, доданих до протоколу серії А7126 за № 32 від 24 червня 2025 року, також відсутні.
Отже, з долучених до протоколу про адміністративне правопорушення документів, неможливо встановити наявність в діях капітана ОСОБА_3 ознак військового адміністративного правопорушення, як недбале ставлення військової службової особи до військової служби.
Сам протокол про військове адміністративне правопорушення не може слугувати доказом в даній справі в розумінні вимог ст. 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, враховуючи вищенаведене, об'єктивна сторона правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не узгоджується з фактичними даними справи, а вина ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, що виключає адміністративну відповідальність ОСОБА_3 за цією статтею.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Для встановлення "обґрунтованості висунутого обвинувачення" у справі мають міститися достатньо переконливі, чіткі і узгоджені між собою докази, які в сукупності доводять винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, згідно з принципом доведеності вини "поза розумним сумнівом".
Відповідно до п.43 рішення Європейського суду з прав людини від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростованих презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумних сумнівом.
З урахуванням положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод людини, а також з огляду на практику Європейського суду з прав людини у справах «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) та «Карелін проти Росії» (рішення від 20.09.2016 року, заява № 926/08), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Згідно з ч. 2 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожен обвинувачений у вчиненні правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Стаття 62 Конституції України встановлює, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Отже, наявні в матеріалах справи докази не дають підстав поза розумним сумнівом дійти висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, а відтак провадження у справі підлягає закриттю згідно п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Керуючись: ч.2 ст.172-15, п.1 ч.1 ст.247, ст.ст. 283-285 КУпАП, суддя, -
постановила:
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-15 КУпАП, з підстав передбачених п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: О.М.Погрібна