Р I Ш Е Н Н Я
10.07.2025
м. Лозова Харківської області
Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі:
головуючого - Харабадзе К.Ш.,
за участю секретаря - Діденко І.Ю.,
Справа № 629/4764/25
Номер провадження 2-о/629/124/25
заявник - ОСОБА_1
заінтересована особа - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу про видачу обмежувального припису
Заявник звернувся до суду з заявою про видачу обмежувального припису. В обґрунтування заявлених вимог заявник посилається на те, що з 30 квітня 1993 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. На даний час в Лозівському міськрайонному суді Харківської області знаходиться справа про розірвання шлюбу. Поведінка ОСОБА_2 стала неадекватною та занадто агресивною, він постійно погрожує заявнику фізичною розправою, виражається нецензурною лайкою, кидається битися, принижує. Заявник неодноразово викликала працівників поліції. 04.11.2024, 17.04.2025, 21.04.2025 працівниками Лозівського РВП ГУНП в Харківській області за вчинення домашнього насильства було складено термінові заборонні приписи відносно кривдника ОСОБА_2 04.11.2024, 23.01.2025, 17.04.2025, 21.04.2025 заявник зверталася до служби 102 з приводу того, що ОСОБА_2 виражається нецензурною лайкою в бік заявника, погрожує фізичною розправою, кидається битися. За даними фактами працівниками Лозівського РВП ГУНП в Харківській області було складено протоколи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_2 21.11.2024, 29.01.2025, 14.05.2025 рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1, ч. 3 ст. 173-2 КУпАП та піддано адміністративному стягненню. Після притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності його поведінка та відношення до заявника не змінилися. На підставі вищевикладеного, просить заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонити наближатися ближче, ніж на 100 метрів до місця проживання, інших місць частого відвідування заявника; заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати заявника, якщо вона за власним бажанням перебуваю у місці, невідомому кривднику, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з заявником; заборонити вести листування, телефонні переговори, або контактувати зі через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Заявник ОСОБА_1 у судовому засіданні на задоволенні заявлених вимог наполягала у повному обсязі, зазначила, що її чоловік проживає з нею у одному будинку, за останні півроку багаторазово наносив їх тілесні ушкодження, у трьох випадках вона зверталася до поліції з заявами, за результатом розгляду яких ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності. Її чоловік наносить їй тілесні ушкодження будучі у тверезому стані по волосистій ділянці голови, щоб не залишати слідів, відбирає у неї телефон, щоб вона не мала змоги викликати поліцію. Конфлікти починаються на підґрунті ревнощів та припущень щодо спроб отруєння нею чоловіка. З травня 2025 року в будинку були встановлені міжкімнатні двері, щоб зачиняти кімнату заявниці від відвідування чоловіка, але це результату не дало, оскільки систематичне побиття заявниці продовжується. Останній раз відбулося тиждень тому.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судовому засіданні проти задоволення заявлених вимог заперечував в повному обсязі, підтвердив, що дійсно штовхає заявницю, конфлікти відбуваються оскільки заявниця не хоче з ним спільно харчуватися, не приділяє увагу його матері. Багато часу використовує телефон, неналежно веде господарство.
Суд, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, доходить до такого.
Протидія насильству у сім'ї є одним із важливих напрямів суспільного розвитку. Вона розглядається не лише як соціальна проблема, а, насамперед, як проблема захисту прав людини і, перш за все, прав жінок. При здійсненні насильства у сім'ї відбувається порушенням прав і свобод конкретної людини, що вимагає втручання з боку держави і суспільства.
Невжиття своєчасних обмежувальних заходів щодо кривдника може призвести в подальшому до завдання шкоди здоров'ю потерпілої від насильства у сім'ї.
У той же час згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини у вказаній сфері, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 4, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Психологічне насильство - це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Фізичне насильство - це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Відповідно до частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належать: 1) терміновий заборонний припис стосовно кривдника; 2) обмежувальний припис стосовно кривдника; 3) взяття на профілактичний облік кривдника та проведення з ним профілактичної роботи; 4) направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися лише в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних факторів та ризиків.
Суди під час вирішення такої заяви мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження одного із батьків у реалізації своїх прав відносно дітей у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви іншого з батьків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Статтею 350-6 ЦПК України передбачено, що, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або відмову в її задоволенні. У разі задоволення заяви суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство, передбачених Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» на строк від одного до шести місяців.
Судом встановлено, що з 30.04.1993 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серія НОМЕР_1 від 20.04.1993.
ОСОБА_2 неодноразово було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 172-2 КУпАП, що підтверджується постановами Лозівського міськрайонного суду Харківської області № 629/6865/24 від 21.11.2024, № 629/648/25 від 29.01.2025, № 629/2829/25 від 14.05.2025 та 04.11.2024, 23.01.2025, 17.04.2025, 21.04.2025 було видано термінові заборонні приписи поліції.
Встановлені обставини підтверджують факт вчинення ОСОБА_2 по відношенню до дружини ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства з листопада 2024 року.
На підставі установлених обставин справи та оцінки факторів небезпеки (ризиків), доходить висновку, що існує високий рівень вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, і такі ризики є реальними.
У той же час суд не може погодитись з можливістю покладення на ОСОБА_2 обов'язку, заборонити перебувати в місці спільного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , наближатися ближче ніж за 100 метрів до місця проживання, про які просить заявник, з метою запобігання вчиненню домашнього насильства.
Судом встановлено, що сторони зареєстровані та мешкають у будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Як вбачається з договору купівлі-продажу житлового будинку, житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 було придбано ОСОБА_1 11.09.2001 року, тобто за час шлюбу.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
З урахуванням наявних в матеріалах справи доказів, суд доходить висновку, що встановлення обмеження про які просить заявник, порушить право на житло заінтересованої особи, оскільки підстави, які виправдовують таке втручання, не встановлені, а тому в цій частині відмовляє в задоволенні заяви.
Разом з тим, суд роз'яснює, що за домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо іншої особи з якою винний перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи, особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності за 126? КК України
Враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку про часткове задоволення заявлених вимог ОСОБА_1 .
У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України судові витрати слід віднести за рахунок держави.
Керуючись ст. 2, 263 265, 350-1 350-8 Цивільного процесуального кодексу України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, - задовольнити частково.
Видати обмежувальний припис, яким ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 :
-заборонити наближатися ближче, ніж на 100 метрів до інших місць частого відвідування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
- заборонити особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
- заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Встановити строк дії обмежувального припису - 6 (шість) місяців.
В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.
Строк рахувати з дня ухвалення рішення.
Судові витрати, пов'язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
Про видачу обмежувального припису повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання (перебування) заявника.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду . Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
заявник - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
заінтересована особа - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1
Повний текст рішення виготовлено 10.07.2025
Суддя Карина ХАРАБАДЗЕ