Справа № 127/35185/24
Провадження № 2/127/5171/24
07 липня 2025 рокумісто Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Сичука М.М.,
за участю секретаря судового засідання Коровай А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
ОСОБА_1 в жовтні 2024 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 щодо зменшення розміру аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року (справа №127/23758/16-ц) на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини до 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили, щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який згідно з рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.10.2016 року був розірваний. Від цього шлюбу народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . На підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року (справа № 127/23758/16-ц) з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 09.11.2016 року і до досягнення повноліття.
Щомісячно з грошового забезпечення позивача стягується 1/4 частина заробітку, що становить орієнтовно 10 800 грн. Згідно з Довідкою, наданою Першим відділом ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість по виконавчому провадженню № 53372203 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/23758/15-ц, виданого 07.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення аліментів, відсутня.
11.01.2019 року позивач одружився вдруге. У цьому шлюбі в нього народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 у справі №127/25441/24 шлюб з ОСОБА_5 розірвано та стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Позивач вважає, що діти, народжені в різних шлюбах від різних матерів, мають абсолютно рівні права на матеріальну допомогу. Проте на даний час він не має можливості сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 1/2 частини заробітку, оскільки стягнення половини його заробітку призведе позивача до скрутного матеріального становища.
Окрім цього, позивач зазначає, що з 02.03.2022 року його призвано на військову службу по мобілізації до військової частини № НОМЕР_1 , розташованої в Івано-Франківській області. Тому на сьогоднішній день він проживає в орендованій ним квартирі в м. Коломия. Щомісячно він сплачує орендну плату за користування квартирою 7500,00 грн. та оплачує комунальні послуги, які в середньому становлять 535,00 грн.
На сьогоднішній день у позивача наявні кредитні зобов'язання перед АТ «Універсал Банк» в розмірі 33775,00 грн., а також непогашені зобов'язання в розмірі 39000,00 грн. по кредитній картці АТ КБ «Приватбанк». Ці кошти ним було взято на придбання необхідного для виконання бойових завдань транспортного засобу. Щомісячний платіж по цьому кредиту становить 2000,00 грн.
Окрім того, позивач вказує на погіршення стану свого здоров'я у зв'язку з виконанням військових обов'язків. У зв'язку із цим він вимушений відвідувати лікарів та проходити дороговартісні обстеження, що потребують значних коштів.
Отже, щомісячні витрати позивача, враховуючи всі необхідні платежі, в середньому становлять 29 146,39 грн. З них: оренда та оплата комунальних послуг за квартиру в Коломиї - 7 500,00 грн. + 726,59 грн.; оплата комунальних послуг за квартиру у Вінниці (залежно від пори року) - від 540,00 грн. до 1 200,00 грн.; кредитні зобов'язання - 2 796,00 грн. + 3 399,80 грн. + 2 000,00 грн.; оплата за дитячий садок - 960,00 грн.; сплата аліментів - 10 800,00 грн. При цьому його грошове забезпечення складає в середньому 41 000,00 грн.
Тому позивач вимушений звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 з 1/4 частини на 1/6 частину.
Стягнення аліментів на двох неповнолітніх дітей у розмірі половини його доходу (заробітку) щомісячно суперечитиме положенням пункту 5 статті 183 Сімейного кодексу України, де передбачено стягнення аліментів на двох дітей у розмірі однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів.
Ухвалою суду від 06.11.2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Представник позивача адвокат Синявська К.Ю. у судовому засіданні просила суд задовольнити заявлені позовні вимоги з урахуванням наданих доказів, що підтверджують погіршення матеріального становища позивача та стану його здоров'я, пов'язаного з проходженням військової служби. Крім того, зазначила, що позивач на даний проживає у іншому місці, і не орендує житло відповідно до наданого раніше договору оренди. Отже, просить суд зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року, з 1/4 до 1/6 частки з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили до досягнення дитиною повноліття.
Представник відповідачки адвокат Лещенко С.В. у судовому засіданні заперечила проти заявлених позовних вимог позивача щодо зменшення розміру аліментів. Заявлений позивачем розмір аліментів не може бути задоволений, адже позивач не врахував фінансовий стан відповідачки та її здатність утримувати дитину. Хоча відповідачка працює офіційно, її доходу об'єктивно недостатньо для задоволення потреб дитини, враховуючи необхідність лікування, усіх власних потреб та інтересів дитини.
Крім того, звертає увагу на те, що всі зазначені в цьому позові обставини щодо зменшення розміру аліментів уже були предметом розгляду у справі №127/25441/24. На підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04.03.2025, з позивача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини від усього заробітку на іншу дитину від іншого шлюбу. При ухваленні такого рішення було враховано також стягнення з позивача аліментів на ще одну дитину, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року, у розмірі 1/4 частини.
Зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про наявність підстав для зміни розміру аліментів для ОСОБА_1 , позов є безпідставним, тому просить відмовити у його задоволенні.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача та представника відповідачки, судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження (а.с. 16).
Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року (справа № 127/23758/16-ц) з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 09.11.2016 року і до досягнення повноліття (а.с. 7).
Дане рішення набрало законної сили 24.01.2017 та на сьогоднішній день перебуває на примусовому виконанні у Першому відділі ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), виконавче провадження № 53372203. Щомісячно з грошового забезпечення позивача стягується 1/4 частина заробітку.(а.с. 18).
Згідно з довідкою, наданою Першим відділом ДВС у м. Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заборгованість за виконавчим провадженням № 53372203 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/23758/15-ц, виданого 07.02.2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області про стягнення аліментів, відсутня (а.с. 19).
Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_2 , а також є учасником бойових дій згідно з посвідченням УБД (а.с. 8, 72).
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 23.11.2017 року, 1/2 частки квартири АДРЕСА_1 , належить відповідачу, який сплачує комунальні послуги за вищевказаним помешканням, що підтверджується платіжними інструкціями (а.с. 10-12).
ОСОБА_1 має кредитні зобов'язання перед АТ «Універсал Банк» у розмірі 33 775,00 грн, а також непогашені зобов'язання в розмірі 39 000,00 грн за кредитною карткою АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 13-15).
Також, судом встанеовлено, що ОСОБА_1 є батьком ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 17).
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 у справі №127/25441/24 шлюб з ОСОБА_5 розірвано та стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину.
Вказане рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року залишено без змін на підставі постанови Вінницького апеляційного суду 04.03.2025 року (а.с. 106-114).
Згідно з довідкою про доходи від 31.08.2024 вбачається, що загальна сума доходів ОСОБА_1 нарахована за період з лютого по липень 2024 року становить 275 036,69 грн (а.с. 11).
Крім того, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів від 29.04.2025 року військовою частиною НОМЕР_1 від 30.05.2025 надіслано відомості щодо нарахування та виплаченого грошового забезпечення та інших виплат за період з 01.06.2024 по 03.01.2025. З них вбачається, що щомісячний дохід позивача становить більше 30 тисяч гривень, а відрахування аліментів за виконавчим провадженням № 53372203 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/23758/15-ц становили 1/4 частину заробітку на утримання дитини, що в середньому дорівнювало 5 000 грн щомісячно (а.с. 122-125).
Також судом встановлено, що відповідно до копії звіту про здійснені відрахування та виплати №2025/84Ф від 30.05.2025, виданої військовою частиною НОМЕР_4 , та копії довідки про доходи №2 від 15.05.2025, позивач ОСОБА_1 фактично отримує дохід як військовослужбовець, а також як менеджер (управитель) із збуту в ТОВ «ЗЕРНОЗБУТ». З його загального заробітку утримується 25% на утримання дитини, що не перевищує 50% його заробітку.
Вищезаначене підтверджує те, що у позивача не погіршилося матеріальне становище, а навпаки покркщилося, тобто спростовує зазначенні у позові факти погіршення матеріального становища позивача.
Крім того, судом з наданих медичних документів (копії виписки з медичної карти (прийом невропатолога від 08.05.2025); копії МРТ поперекового відділу хребта від 07.05.2025; копії МРТ шийного відділу хребта від 07.05.2025; копії направлення від 01.05.2025 №4358; копії чеків щодо медичних витрат; копії довідки ВЛК від 23.01.2025 № 2025/663; копії МРТ поперекового відділу хребта від 29.08.2024; копії діагностичного висновку від 14.03.2023), встановлено, що внаслідок участі у заходах забезпечення оборони України, починаючи з березня 2022 року, ОСОБА_1 здобув низку захворювань, що змушувало його проходити стаціонарне лікування в лікувальних закладах та до сьогоднішнього дня підтримувати стан здоров'я.
Вказані захворювання у поданих позивачем доказах не є по своїй природі такими, що призвели до повної непрацезданості позивача, а тому суд не розцінює їх як важке погіршення здоров'я, яке вплинуло на дієздатність позивача в цілому.
Крім того, позивачем не надано доказів того, що ним постійно здійснюється купівля дороговартостних ліків та понесення ним у зв'язку із захворюванням значних витрат на проходження лікування у медичних закладах.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.
Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, декларує, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Охорона дитинства в Україні визначається як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, що має важливе значення для забезпечення національної безпеки України, ефективності внутрішньої політики держави, і з метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров'я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні встановлює основні засади державної політики у цій сфері, що ґрунтуються на забезпеченні найкращих інтересів дитини.
У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У частині третій статті 181 СК України визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Одним з основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття, закріплене у Сімейному кодексі України.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
У статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.
За змістом статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Згідно із частиною третьою статті 181 СК України аліменти на дитину присуджуються в частці від заробітку (доходу) її матері, батька (стаття 183 цього Кодексу) або в твердій грошовій сумі (стаття 184 цього Кодексу) за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Тобто законодавством передбачений механізм, який надає можливість забезпечити виплату аліментів у розмірі не нижче мінімального гарантованого розміру, передбаченого СК України.
Сімейним кодексом України передбачено принцип рівності прав та обов'язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов'язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.
У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз'яснено, що, вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо стягнення аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача.
Позивач стверджує, що внаслідок участі у заходах забезпечення оборони України, починаючи з березня 2023 року, у ОСОБА_1 значно погіршилося здоров'я. Він здобув низку захворювань, що змушувало його проходити стаціонарне лікування в лікувальних закладах та до сьогоднішнього дня підтримувати стан здоров'я. Також він вказує, що з нього стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частини із заробітку на іншу його дитину від іншого шлюбу - ОСОБА_4 . Тому на даний час він не має можливості сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 1/2 частини заробітку, оскільки стягнення половини його заробітку призведе до скрутного матеріального становища. Відтак він просить змінити розмір аліментів на свою неповнолітню доньку ОСОБА_3 , визначений рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 у справі № 127/23758/16, з 1/4 на 1/6 частину.
Згідно з судовою практикою ЄСПЛ суд повинен дотримуватись справедливого балансу між інтересами батьків та дитини, і приділяти першочергову увагу найкращим інтересам дитини.
Тому суд, враховуючи, що неповнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні матері ОСОБА_6 , і даний факт позивачем не спростовується, приходить до висновку, що вона потребує матеріальної допомоги з боку ОСОБА_1 у розмірі, визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 у справі № 127/23758/16, а саме 1/4 частини з усіх видів заробітку.
З урахуванням наведеного, виходячи зі встановлених обставин справи, а також з урахуванням інтересів доньки та її віку, суд приходить до висновку, що батько й матір мають рівні права та обов'язки щодо виховання та утримання своєї дитини.
Крім того, судом встановлено той факт, що дитина потребує постійного лікування. Зокрема, у зв'язку із захворюванням очей (перебування на обліку у лікаря-офтальмолога з діагнозом Н52.2 Астигматизм), а також низки інших захворювань, на лікування яких необхідні значні кошти. Цей факт фактично підтверджується наданими відповідачкою/представником відповідача доказами, які несе позивачка: рецептами, направленнями, висновками про проходження дитиною лікування та квитанціями щодо витрат на лікування (а.с. 91-105).
Судом встановлено, що позивач має змогу сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку, оскільки ним не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували погіршення його матеріального становища та погіршення здоров'я, що призвело б до втрати його працездатності. Навпаки, згідно з довідкою ВЛК №2025/663 від 23.01.2025 року, ОСОБА_1 визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, тобто не визнаний непридатним за станом здоров'я.
Визначений розмір аліментів у даному випадку дасть можливість позивачу, як батьку дитини, належним чином виконувати покладені на нього законодавством зобов'язання щодо сплати аліментів, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
ОСОБА_1 , у свою чергу, не заперечує щодо наявності підстав для стягнення з нього аліментів на утримання доньки, однак не погоджується з розміром стягнутих аліментів, оскільки визначений судом розмір на даний час є завищеним. Із заробітної плати здійснюються відрахування на сплату аліментів на утримання дитини від іншого шлюбу в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, і на даний час він не має можливості сплачувати аліменти на двох дітей у розмірі 1/2 частини заробітку, оскільки стягнення половини його заробітку призведе до скрутного матеріального становища.
Суд також відхиляє ту обставину, що позивач проживає в орендованій квартирі в Коломиї та несе відповідні витрати на проживання. Це пов'язано з тим, що представник позивача повідомила в ході розгляду справи, що він наразі мешкає в іншому місці, а доказів понесення ним будь-яких витрат суду не надано.
Щодо кредитних зобов'язань позивача перед банками, позивачем та його представником також на сьогоднішній день не надано доказів понесення витрат, які негативно впливають на матеріальне становище позивача.
Крім того, суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів стягнення з нього аліментів за рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 10.12.2024 у справі №127/25441/24. Цим рішенням шлюб із ОСОБА_5 розірвано та стягнуто аліменти на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину. Зазначене рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року залишено без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 04.03.2025 року.
Крім того, суд звертає увагу на те, що при ухваленні рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 10 грудня 2024 року, яке залишено без змін на підставі постанови Вінницького апеляційного суду 04.03.2025 року, було враховано ту обставину, що з позивача вже стягуються аліменти, на користь дитини від іншого шлюбу, у визначеному рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 року розмірі, а саме 1/4 частини.
Також суд враховує, що відповідач несе додаткові витрати на оренду житла щомісячно з додатковою оплатою необхідних комунальних послуг, що підтверджується матеріалами справи, а також має боргові зобов'язання перед банками. Однак суд оцінює такі додаткові витрати ОСОБА_1 критично, оскільки суду не доведено належними та допустимими доказами їх необхідність.
Тому доводи відповідача щодо того, що він не в змозі сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі та що це не відповідає його можливостям, суд вважає безпідставними та не підтвердженими належними та допустимими доказами. Надані позивачем докази, навпаки, спростовують викладене у позовних вимогах обґрунтування звернення із таким позовом до суду.
Також суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 у позові зазначає про те, що чинним законодавством передбачено, що розмір аліментів на двох дітей складає 1/3 частку від заробітку (доходу) платника аліментів.
У ч. 2, 5 ст. 183 СК України зазначено, що якщо стягуються аліменти на двох і більше дітей, суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на двох дітей - однієї третини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Зі змісту вказаної статті слідує, що лише у разі пред'явлення позову про стягнення аліментів на двох і більше дітей суд визначає єдину частку від заробітку (доходу) матері, батька на їх утримання, яка буде стягуватися до досягнення найстаршою дитиною повноліття, і розмір такої частки цією статтею не обмежений.
Одна третина заробітку (доходу) платника аліментів стягується судом при видачі судового наказу про стягнення аліментів на двох дітей.
У даному випадку вимоги розглядаються відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12.01.2017 у справі № 127/23758/16, де питання вирішувалося відносно однієї дитини, а тому розмір 1/4 частини з усіх видів заробітку відповідача було визначено у відповідності до норм Сімейного Кодексу України, а саме ст. 182 та ст. 191 СК України.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Твердження позивача про те, що відповідач, працюючи в ТОВ «Будівельно-монтажна фірма «Еталон-буд», має відповідний дохід, а також що вказане місце роботи не є єдиним джерелом доходу відповідача (оскільки на сторінках соцмереж та відкритих сайтах вона позиціонує себе як церемоніймейстра, ведучу весіль, хрестин та днів народжень, засновницю та власницю івент-студії «ЮLima», організовує та проводить свята, активно працює у цій сфері та має достатній дохід) - не було обґрунтовано позивачем у ході судового розгляду, яким чином це має вплинути на зміну судом розміру призначених до стягнення аліментів. На думку суду, вказані позивачем обставини, навпаки, підтверджують ту обставину, що дитина перебуває на утриманні матері, яка, у свою чергу, докладає всіх можливих зусиль задля її забезпечення. Дитина, враховуючи, що обоє батьків мають рівні обов'язки щодо утримання своїх дітей, потребує матеріальної допомоги від позивача як батька.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, розміри стягуваних аліментів за судовими рішеннями не є завищеними та відповідають розміру, передбаченому нормами чинного Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Отже, в матеріалах цієї справи відсутні належні, допустимі та достовірні докази того, що ОСОБА_1 , після присудження судовим рішенням аліментів, став непрацездатним, хворіє або втратив доходи. Посилання позивача на те, що відповідач отримує достатню заробітну плату, і у зв'язку з цим має бути змінено (зменшено) розмір стягуваних з нього аліментів, є безпідставними та необґрунтованими, а тому судом відхиляються.
Суд звертає увагу сторін у справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Згідно частини 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.
Як встановлено судом, на даний час розмір аліментів, що стягуються за рішеннями суду, не перевищує 50% від усіх видів заробітків та доходів позивача. На дитину він має сплачувати аліменти в розмірі не більше 1/4 частини від всіх його доходів.
Таким чином, розмір відрахувань із заробітної плати позивача у зв'язку зі стягненням з нього аліментів на виконання рішення суду стягується в межах встановлених законом.
Доказів на підтвердження своїх вимог, що він поніс та несе значні витрати на лікування в медичних закладах, ліки та медичні обстеження, позивачем суду не надано.
Належних і допустимих доказів, які б підтверджували погіршення матеріального становища, також не надано.
Отже, суд враховує ту обставину, що у позивача є низка поточних захворювань, які він періодично лікував у закладах охорони здоров'я, перебуваючи на службі у Збройних Силах України та будучи учасником бойових дій. Однак вони не вказують на втрату позивачем працездатності.
Вирішуючи питання про зміну розміру аліментів суд виходить з того, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів. Судом, також, прийнято до уваги, що обов'язок утримувати дитину до досягнення нею повноліття покладено на обох батьків.
Суд, дослідивши викладену позицію позивача в позовній заяві, та оцінивши, відповідно до ст. 89 ЦПК України, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, враховуючи вищевикладене, прийшов до переконання в тому, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи те, що позивач працездатного віку, має задовільний стан здоров'я, не надав будь-яких інших належних та допустимих доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дітей. Також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог, в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України) та позиції Верховного Суду, на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.
Крім того, з урахуванням вищевикладеного, розмір стягуваних аліментів за судовим рішенням не є завищеним та відповідає розміру, передбаченому нормами чинного Сімейного кодексу України, а тому відмовляє в задоволенні позову.
Суд звертає увагу сторін у справі, що ухвалення даного судового рішення не позбавляє платника або одержувача аліментів права звернутися до суду в разі зміни згодом матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених Сімейним кодексом України, на підставі ч. 1 ст. 192 СК України.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Та згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі задоволення позову - на відповідача, а у разі відмови в позові - на позивача.
Отже, враховуючи, що судом відмовлено в задоволенні заявленого позову, судові витрати необхідно залишити за позивачем.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180, 182, 184, 192 СК України, ст.ст. 4, 10, 12-13, 76-80, 89, 141, 258-259, 263-265, 268, 273-279, 354 ЦПК України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення чи складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місце проживання: АДРЕСА_2 ;
Відповідач ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце проживання: АДРЕСА_3 .
Суддя: