Справа № 127/8118/25
Провадження № 2/127/1463/25
08.07.2025 м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області
в складі головуючого судді Антонюка В. В.,
за участі: секретаря Бойчук Я. П.,
представника позивача - адвоката Пунько І. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Вінниця, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплатами, які підлягли виплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплат -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги про стягнення заборгованості по заробітній платі та виплатами, які підлягли виплаті при звільненні, середнього заробітку за час затримки виплат, компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням термінів виплат, який мотивувала тим, що з 29.07.2021 року, вона перебувала у трудових відносинах із Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
Позивач зазначає, що наказом №12-к від 28.02.2022 року, було встановлено простій у роботі Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 01.03.2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Встановлено, що на час простою за працівниками зберігається оплата праці у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом.
Наказом № 02-к від 24.03.2023 року, позивача було звільнено з посади головного юриста сектору "Щастинське бюро правової допомоги" відділу безоплатної правової допомоги 24.03.2023 року за угодою сторін, відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України. Пунктом два даного наказу визначено провести остаточний розрахунок відповідно до ч.1 ст. 36 КЗпП України та згідно ст.24 ЗУ "Про відпустки" - врахувати невикористані дні щорічної відпустки.
Однак, при звільненні позивача, їй не було проведено остаточний розрахунок відповідно до ч.1 статті 36 КЗпП України та згідно ст. 24 ЗУ «Про відпустки», про що надано відповідну довідку у якій повідомлено про неможливість розрахувати та провести остаточний розрахунок відповідно до ч.1 статті 36 КЗпП та здійснити оплату належних сум при звільненні ОСОБА_1 , відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.03.2023 року № 02-к «Про звільнення ОСОБА_1 » у зв?язку із звільненням 03.06.2022 начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера за погодженням директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях N?011/08-36/в/396 від 03.06.2022, а також повідомлено про те, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені (невиплачені) суми при звільненні та проведений розрахунок у строки, визначені статтями 47 та 116 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 , не розраховувалося та не видавалося. В подальшому позивач звернулась з заявою до Голови комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги, з одночасним направленням копії директору Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, щодо проведення повного розрахунку по належних останній платежах при звільненні, на що отримала відповідь про неможливість достовірно провести остаточні розрахунки у позасудовому порядку, та рекомендовано звернутись до суду, що й стало підставою для звернення позивачем до суду із даним позовом.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2025 року, прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. А також витребувано у Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, інформацію про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 при звільненні заробітну плату за період з 01.08.2022 року по 24.03.2023 року; розмір нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 29.07.2021 року по 24.03.2023 року.
На час розгляду даної справи судом, жодної інформації на виконання вказаної вище ухвали суду, не надходило.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 06.05.2025 року, задоволено клопотання представника позивача - адвоката Пунько І. В., щодо витребування доказів, та витребувано у Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги інформацію про нараховану, але не виплачену ОСОБА_1 при звільненні заробітну плату за період з 01.08.2022 року по 24.03.2023 року; розмір нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 29.07.2021 року по 24.03.2023 року.
На виконання вимог ухвали суду Південно-Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги в своїй заяві від 28.05.2025 року повідомлено про те, що у наслідок російської агресії та окупації території, на якій знаходився Старобільський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, документи, що стосуються: нарахованої, але не виплаченої заробітної плати ОСОБА_1 , за період з 01.08.2022 року по 24.03.2023 року; розміру нарахованої, але не виплаченої компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за період з 29.07.2021 року по 24.03.2023 року, залишилися на окупованих територіях, у зв'язку з чим, Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної правової допомоги не має фізичної можливості надати запитувані документи.
02.07.2025 року до суду надійшла заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог).
08.07.2025 року до суду надійшла заява представника позивача - адвоката Пунько І. В., якою повідомлено про допущену технічну описку при розрахунку загальної суми заборгованості.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Пунько І. В., заявлені вимоги з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог (уточнення позовних вимог) підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.
Представник Комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлений про дату та час судового розгляду.
Представник Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правової допомоги, в судове засідання не з'явився, надіслав на адресу суду заяву про проведення судового засідання у його відсутність.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судом установлено, що 29.07.2021 року ОСОБА_1 була призначена на посаду головного спеціаліста відділу «Щастинське бюро правової допомоги» Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.
В подальшому 29.09.2021 року назву посади було змінено на «головний юрист відділу «Щастинське бюро правової допомоги».
01.01.2022 року переведена посаду головного юриста сектору «Щастинське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги.
Дані обставини підтверджуються записами вчиненими у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 .
Згідно наказу № 12-к від 28 лютого 2022 року було встановлено простій у роботі Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з 01.03.2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні. Встановлено, що на час простою за працівниками зберігається оплата праці у межах фонду заробітної плати, затвердженого кошторисом.
Згідно наказу № 02-к від 24.03.2023 року було звільнено ОСОБА_1 з посади головного юриста сектору «Щастинське бюро правової допомоги» відділу безоплатної правової допомоги 24 березня 2023 року за угодою сторін, відповідно до ч. 1 ст. 36 К3пП. Пунктом 2 даного наказу визначено провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» - врахувати невикористані дні щорічної відпустки.
Як вбачається із довідки, виданої Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги № б/н від 24.03.2023 року, у зв?язку зі збройною агресією рф та запровадженням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 28.02.2022 № l2-к «Про встановлення простою», повідомлено про не можливість розрахувати та провести остаточний розрахунок відповідно до ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України та здійснити оплату належних сум при звільнення ОСОБА_1 , відповідно до наказу Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 24.03.2023 року № 02-к «Про звільнення ОСОБА_1 », у зв?язку із звільненням 03.06.2022 начальника відділу фінансів, бухгалтерського обліку та звітності - головного бухгалтера за погодженням директора Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській та Харківській областях №011/08-36/в/396 від 03.06.2022. Також повідомлено про те, що письмове повідомлення про нараховані та виплачені (невиплачені) суми при звільненні та проведений розрахунок у строки, визначені статтями 47 та 116 Кодексу законів про працю України ОСОБА_1 , не розраховувалося та не видавалось.
22.03.2024 року позивачем було направлено до голови комісії з реорганізації Старобільського міського центру з надання безоплатної правової допомоги, з одночасним направленням копії Південно-Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правової допомоги, заяву у якій позивачка просила вжити заходів та провести остаточний розрахунок, а саме відповідно до ч. 1 статті 36 Кодексу законів про працю України: згідно ст. 24 Закону України «Про відпустки» - невикористані дні щорічної основної відпустки тривалістю 22 (двадцять два) календарних дні за період з 29.07.2021 року по 24.03.2023 року; виплатити заробітну плату за період з 01.08.2022 року по 30.11.2022 року за час простою у межах фінансування, оголошеного наказом Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги; виплатити заробітну плату за період з 01.12.2022 року по 24.03.2023 року за час простою у розмірі 2/3 посадового окладу, оголошеного наказом Координаційного центру з надання правової допомоги; перерахувати до бюджету єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, які мали бути сплачені за неї, як за найманого працівника, у період з 01 липня 2022 року по дату звільнення із займаної посади 24 березня 2023 року; внести запис про звільнення до трудової книжки.
18 грудня 2024 року на електронну адресу позивачки надійшов лист-відповідь на вищевказану заяву від 22.03.2024 року, у якій повідомлено про неможливість достовірно провести остаточні розрахунки з огляду на зміну складу комісії з реорганізації та відсутність відповідних первинних бухгалтерських даних, які мали бути оформлені та передані попереднім головою ліквідаційної комісії. Та повідомлено, що дані обставини ускладнюють повний та правомірний розгляд вимог позивача у позасудовому порядку. У зв?язку з чим з метою відновлення трудових прав та отримання належних виплат відповідно до законодавства України, рекомендовано позивачці звернутися до суду. Також повідомлено про те, що судовий розгляд наддасть можливість: встановити усі необхідні фактичні обставини щодо розрахунку та виплати заборгованості; зобов?язати відповідні органи та установи надати документи, необхідні для проведення повного та об?єктивного остаточного розрахунку.
Згідно повідомлення про реорганізацію Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги на виконання наказів Міністерства юстиції України від 08.05.2023 № 1733/5 «Питання оптимізації системи надання безоплатної правничої допомоги» та від 14.06.2023 № 2213/5 «Про затвердження змін до Положення про центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги у зв?язку з оптимізацією системи надання безоплатної правничої допомоги», проведено реорганізацію Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги. Визначено, що Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги (код за ЄДРПОУ 41076819, місце знаходження: Україна, 69002, Запорізька область, місто Запоріжжя, проспект Соборний, будинок 77, 8 ПОВЕРХ), є правонаступником майна, прав та обов?язків реорганізованого Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
Згідно наказу Координаційного центру з надання правової допомоги № 38 від 12.02.2024 року «Питання реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги» вирішено утворити комісію з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги шляхом приєднання до Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги.
12.02.2024 року Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги було видано наказ № 1-од «Про затвердження складу комісії з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги».
12.02.2024 року Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги видано наказ № 2-од «Про затвердження плану заходів з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги».
Згідно опису документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань «Внесення рішення засновників(учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації», сформованого 15.02.2024 року, Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги між іншим подано рішення державного органу про припинення юридичної особи.
Згідно довідки про індивідуальні відомості про застраховану особу з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форма ОК-7 та форма ОК-5 оформлені 30.01.2025 року відносно ОСОБА_1 вбачається, що в період з липня 2022 року по квітень 2023 року відомості роботодавцем за кодом 39780479 (Старобільським місцевим центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги) відомості щодо сум фактичного заробітку/доходу, кількості днів трудових відносин, щодо сплати страхових внесків - відсутні.
Як вбачається із листа Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги від 10.08 2022 року за № 01.1, розмір заробітної плати ОСОБА_1 за червень 2022 року визначено у розмірі 6 500 грн., в липні 2022 року у розмірі 6 500 грн.
З огляду на вищевикладене розмір заробітної плати позивачки в червні та липні 2022 року відповідав мінімальному розміру заробітної плати, визначеному Державним бюджетом на 2022 рік.
Держава гарантує виплату заробітної плати найманим працівникам на рівні не менше законодавчо встановленого мінімуму.
Так, Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року №108/95-ВР (зі змінами та доповненнями) встановлено, що мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов'язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників, за будь-якою системою оплати праці.
Статтею 3-1 Закону України «Про оплату праці» визначено, що розмір заробітної плати працівника за повністю виконану місячну (годинну) норму праці не може бути нижчим за розмір мінімальної заробітної плати.
Згідно Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі України Про державний бюджет України на відповідний рік.
Законом України про Державний бюджет на 2022 рік встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня 2022 року по 30 вересня 2022 року - 6 700 грн., з 1 листопада 2022 року - 6 700 грн.
Законом України про Державний бюджет на 2023 рік встановлена мінімальна заробітна плата з 1 січня 2023 року - 6 700 грн..
Оплата праці на період простою здійснюється з урахуванням статті 113 Кодексу законів про працю України та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 221 “Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану».
Згідно ч. ч. 2, 4 ст. 113 КЗпП України, час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 7 березня 2022 року № 221 «Деякі питання оплати праці працівників державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, що фінансуються або дотуються з бюджету, в умовах воєнного стану», керівник може самостійно визначати розмір оплати часу простою працівників, але не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові посадового окладу.
Відповідно до ст. 43 Конституції України, держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
В розумінні Європейського Суду з прав людини мирне володіння своїм майном включає не тільки "класичне" право власності, яке розглядається в Україні, а й до прикладу, виплати за трудовим договором та інші виплати.
Згідно із ч. 5 ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.
Відповідно до ч. 1 ст. 21, ч. 6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Частиною першою статті 115 КЗпП України передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Частина перша статті 47 КЗпП України встановлює, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний у день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.
За положеннями статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17 (провадження № 11-1329апп18) зазначила, що виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.
Згідно до п. 32 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв'язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.
Згідно з п. 2, п. 4 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
Згідно з п. 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.
З огляду на вищевикладене, не проведення своєчасного розрахунку з позивачем є порушенням статей 47 та 116 Кодексу та підставою для відповідальності передбаченої ст. 117 КЗпП України.
У зв'язку з цим відповідачу необхідно сплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки розрахунку належних до сплати сум у розмірі середньоденного заробітку помноженого на 132 робочих дні ( згідно ст. 117 КЗпП України роботодавець зобов'язаний провести виплату працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців ( 132 робочих дні розраховано за 6 місяців)
Окрім того, підприємства, установи та організації всіх форм власності мають компенсувати громадянам втрату частини доходів у зв'язку з їх несвоєчасною виплатою. Компенсація провадиться відповідно до закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 р. та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ від 21.02.01 р. № 159.
Конституційний Суд України у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України від 15 жовтня 2013 року N 9-рп/2013 зазначив, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу.
При цьому до розрахунку не включаються індекс інфляції місяця, за який виплачується дохід та індекс інфляції місяця, в якому виплачується заборгованість (оскільки індекс цього місяця ще невідомий). Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
З огляду на зазначене, періодом невиплати заробітної плати позивачці буде період з 24 березня 2023 року по день винесення судового рішення.
Станом на день ухвалення рішення відповідачем не було проведено належні розрахунки з позивачкою по виплаті належної останній заробітній платі та інших платежів, які проводяться при звільненні працівника, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення в повному обсязі.
Так як у межах даної справи позивач не понесла судових витрат, адже згідно Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, а правова допомога надається в порядку надання безоплатної вторинної правничої допомоги, судові витрати з відповідача на користь позивачки не підлягають стягненню.
На підставі виклаеного та керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 36, 47, 94, 97, 113, 115-117 КЗпП України, ст. 24 ЗУ "Про відпустки", ЗУ "Про оплату праці", ЗУ "Про державний бюджет на 2022, 2023 роки, ст. ст. 12, 81-82, 141, 263-265, 279, 354 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на користь ОСОБА_1 загальну суму заборгованості у розмірі 99 841 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот сорок одна) гривня 33 копійки, з яких:
- 6 010,50 грн. - заборгованість по невикористаних днях щорічної основної відпустки тривалістю 22 календарних дні за період з 29.07.2021 року по 24.03.2023 року;
- 38 828,93 грн. - заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі за період з 01.07.2022 року по 24.03.2023 року;
- 37 924,93 грн. - середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку при звільненні;
- 17 076,97 грн., - компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати зарплати.
Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги на користь держави Україна судовий збір у розмірі 1 211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення виготовлено 10.07.2025 року.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: Комісія з реорганізації Старобільського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, код ЄДРПОУ 39780479, адреса місця знаходження: Луганська обл., м. Старобільськ, вул. Руднєва, буд. 6.
Відповідач: Південно-Східний міжрегіональний центр з надання безоплатної вторинної правничої допомоги, код ЄДРПОУ 41076819, юридична адреса: Запорізька обл., м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд.77, 8 поверх.
Суддя: