Справа № 127/2040/25
Провадження № 2/127/322/25
30 червня 2025 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого - судді Воробйова В.В.,
за участю: секретаря Врублевської О.В.,
представника позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_19,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування в особі Гніванської міської ради, про визначення місця проживання дитини, -
Позивач звернулася до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування в особі Гніванської міської ради, про визначення місця проживання дитини, мотивуючи позовні вимоги тим, що сторони перебували у шлюбі з 04.04.2014 року. В період перебування у шлюбі у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_4 .
Сімейне життя у них не склалось та рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2022 року шлюб був розірваний. З цього часу син залишився проживати з позивачем. При цьому, відповідач жодної участі у матеріальному забезпеченні та вихованні дитини не здійснює, тому син перебуває на її повному утриманні.
В липні 2024 ОСОБА_5 поїхала працювати за кордон, а дитина залишилася проживати з її батьками та відвідувала Гніванську ЗОШ І-ІІІ ступеня. Проте, в жовтні 2024 року ОСОБА_3 приїхав у м. Гнівань та без її дозволу та батьків забрав сина, документи зі школи та подав їх до КЗ «Вінницький ліцей №26 ім. Героя України ОСОБА_6 ». В телефонному режимі повідомив, що син буде житии з ним і навчатись у ліцеї. Разом з тим, син висловив бажання проживати з її батьками, а в листопаді позивач повернулася після закінчення контракту і вони стали проживати усі сім'єю разом. Документи з ліцею вона забрала і син знову навчається у Гніванській ЗОШ І-ІІІ ступенів. Вказані дії позивача обурили, тому вона звернулася до суду з цим позовом та просила визначити місце проживання їх неповнолітного сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою її постійного місця проживання: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 31.01.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати в загальному позовному провадженні, надано строк відповідачу на подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 26.03.2025 року у задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання в одне провадження з первісним позовом зустрічної позовної заяви ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визначення способу участі батька у вихованні дитини було відмовлено. Вказана ухвала суду була оскаржена відповідачем та ухвалою Вінницького апеляційного суду від 15.04.2025 року апеляційну скаргу повернуто особі, яка її подала (а.с. 145-146).
Відповідач своїм правом на подачу відзиву не скористався.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених в позовній заяві. Просив позов задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, оскільки на думку відповідача дитина проживає не з матірю а з бабусею та дідусем (батьками позивача), а позивач - за кордоном, де вийшла заміж та прийняла мусульмаство. Метою звернення до суду з цим позовом є вивіз дитини за кордон, що суперечить інтересам дитини. Дитина певний час проживав з батьком та умови його проживання було забезпечено. Після ДТП батько мав обмеження у пересуванні, тому дитину часто не провідував. Відповідач вважає, що визначення місця проживання дитини з матір'ю є недоцільним. Просив відмовити у задоволенні позову у зв'язку з відсутністю спору. Відповідач не заперечує щодо проживання сина в м. Гнівань. Відповідачами мають бути дід з бабою, оскільки мати прлживає за кордоном. Судимість є погашенною, тому вирок не можна брати до уваги. Відповідач фізичного насильства до сина не застосовував. Також просив знизити суму витрат на правову допомогу до 3000 грн.
Представник органу опіки та піклування в особі Гніванської міської ради в судове засідання не з'явився, але подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. Також зазначив, що позовні вимоги підтримує.
Згідно із ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявляти клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з вимогами ст.ст. 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За змістом частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Статтею 155 СК України визначено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
Відповідно до 2 принципу Декларації прав дитини від 20.11.1959 року, дитині законом та іншими засобами повинні бути забезпечені спеціальний захист та надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б йому розвиватися фізично, розумово, морально та духовно.
Декларацією прав дитини, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю.
Зазначене узгоджується із Законом України «Про охорону дитинства», за яким сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків.
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний духовний і моральний розвиток навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей поважити гідність дитини, готувати її до самостійного життя і праці.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
На час розгляду справи синові Глєбу виповнилося 10 років.
Частинами 1, 2 ст. 161 СК України, визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Судом встановлено, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 30.07.2019 року (провадження 2/127/1401/19), яке набрало законної сили 30.08.2019 року, позов ОСОБА_2 було задоволено та розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , зареєстрований 04.04.2014 року у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, актовий запис №553 (а.с. 7).
З матеріалів справи встановлено, що позивач та відповідач є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про його народження (а.с. 6).
Відповідно до довідки Гніванської мської ради Вінницького району Вінницької області №09-24/2857 від 21.11.2024 року позивач разом з сином фактично проживають за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 11). Вказаий факт також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 20.11.2024 року (а.с. 12).
З приводу наданого вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 25.06.2020 року, яким ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 309 КК України та призначення покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (а.с. 89-90), то таном на 2025 рік судимість вважається погашенною, а тому ця обставина не вприймається судом до уваги.
Комунальний заклад «Вінницький ліцей №26 ім. героя України Д.Майбороди» 25.11.2024 року видав характеристику на учня 4В класу ОСОБА_4 , згідно з якою останній прийшов до навчання 18.10.2024 року. Привів його тато, з яким хлопчик на той час проживав. Під час осінніх канікул ОСОБА_7 виявив бажання житии у бабусі з дідусем, тому зараз він проживає з мамою, бабусею та дідусем у АДРЕСА_1 . Вони щодня привозять хлопчика до школи, матеріально забезпечують, постійно цікавляться навчанням та поведінкою, допомагають виконувати домашнє завдання. За цей час батько ОСОБА_8 до школи не приходив, з дитиною не бачився. За короткий час навчання ОСОБА_7 зарекомендував себе як відповідальний та стараний учень. Мама, бабуся, дідусь постійно цікавляться навчанням ОСОБА_8 та відповідально ставляться до його виховання в сім'ї (а.с. 8-9).
Також згідно з характеристикою Ліцею №2 Відділу освіти Гніванської міської ради від 07.03.2025 року ОСОБА_4 навчається в ліцеї з 02.12.2024 року по теперішній час має неврівноважений, рухливий тип нервової системи, а тому активний, швидкий, допитливий, непосидючий. Має хороший фізичний і розумовий розвиток, однак навчається не в міру своїх можливостей. Проживає з бабусею та дідусем. Усім необхідним для навчання забезпечений. Бабуся ОСОБА_9 систематично цікавиться успіхами ОСОБА_8 . Мати ОСОБА_2 під час перебування в Україні проживає з сином, а під час відїзду систематично в дистанційному режимі спілкується з класним керівником. Батько за час навчання дитини у закладі освіти до дирекції та класного керівника не звертався (а.с. 91).
Згідно з інформацією витребуваною судом, позивач ОСОБА_2 дійсно періодично виїжджає за кордон (а.с. 106 на звороті, 109).
Свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що мати приймає активну участь в утриманні дитини та у вихованні. Син доглянутий та любить матір, бібуся і бабусю. Здоров'ям дитини відповідач не цікавиться. У зв'язку з важким матеріальним становищем мати періодично виїжджає за кордон на заробітки. Був випадок коли батько забрав без попередження дитину до себе в м. Вінницю та перевів дитину у ліцей м. Вінниці. Зі слів дитини під час проживання в батька між ними виник конфлік та останній бив сина, давав курити електронну сигарету. Батько був засуджений за зберігання наркотичних засобів. Після цього дідусь з бабусею забрали дитини у м. Гнівань до себе, де він наразі і проживає. В дитини є своя кімната, де створені всі умови для навчання та відпочинку.
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона є цивільною дружиною відповідача, проживають спільно більше двох років. В жовтні 2023 року ОСОБА_3 спілкувався з позивачем і вона повідомила, що можуть дитину відібрати, тому сина відправила в Грецію до своїх батьків, а сама повернулась в Германію . Потім ОСОБА_7 подзвонив до батька та попросив його забрати, що він і зробив. Дитину оформили в 26 школу. Йому облаштували кімнату та він був задоволений, грав у телефоні. З матір'ю він не хотів спілкуватися взагалі, а з бабусею - інколи. Якось бабуся вмовила дитину приїхати до неї, де він провів два дні. Коли ОСОБА_7 захворів, то він лікувався у бабусі, а потім приїхав і сказав, що хоче жити в неї та дитина переїхала до них. Через падіння з мотоциклу ОСОБА_17 тривалий час не бачився з сином, та не спілкувався. Коли ОСОБА_7 сказав, що йому не подобається у бабусі, вони його забрали, проте він погано себе поводив, бився, плювався. Психолог сказав, що у дитини проблеми з поведінкою, на що мати повідомила, що приїде і буде займатися цим питанням. Коли у ОСОБА_8 сталася істерика, то бабуся його знову забрала. З дідусем у дитини погані відносини. Батька він любить, уроки робили разом.
Свідок ОСОБА_14 пояснив, що є сусідом відповідача. Дитина навчалася у 26 школі м. Вінниці. За маму ОСОБА_18 не згадував. Взаємини між батьком і сином були нормальні. Він не казав, що хоче у Гнівань до дідуся з бабусею. Батько відвідував дитину у Гнівані , проте повертався знервований. Фізичної сили до дитини не застосовував. Дитина проживає в родині матері протягом тривалого часу.
В судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_4 висловив свою думку про те, що він бажає проживати разом з матір'ю, дідусем та бабусею у м.Гнівань.
Згідно зі ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування.
Відповідно до п. 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, для розв'язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком 9. У разі коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком 9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров'ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення.
Відповідно до ч. 5 ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей та документів, які стосуються справи.
Відповідно до висновку органу опіки та піклування Гніванської міської ради від 19.03.2025 року було визнано:
- доцільним визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , що відповідає інтересам малолітньої дитини (а.с. 93-94).
Частиною 6 ст. 19 СК України визначено, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Так, із зазначеного вище висновку вбачається, що в липні 2024 року позивач поїхала працювати за кордон, а дитина залишилась проживати з дідусем ОСОБА_10 , бабусею ОСОБА_9 та навчався у Гніванському ліцеї. Проте, відповідач в жовтні 2024 року приїхав і забрав сина та документи з ліцею, перевівши на навчання до КЗ «Вінницький ліцей №26 ім. героя України ОСОБА_6 », лише потім повідомив матір. Однак, через деякий час дитина відмовилася проживати разом з батьком, тому що він не займався з ним, не приділяв йому належної уваги, дозволяв не відвідувати ліцей без поважних причин. В листопаді 2024 року мати хлопчика повернулась додому та забрала сина і доккументи з ліцею. Під час відвідування сім'ї спеціалістами Служби у справах дітей зясовано, що в квартирі створено всі необхідні умови проживання для повноцінного розвитку та виховання дитини. Хлопчик забезпечений одягом та взуттям по сезону, має окрему кімнату, місце для занять та відпочинку, розвинутий відповідно до свого віку.
Суд погоджується з висновком органу опіки та піклування Гніванської міської ради так як він відповідає інтресам дитини, зокрема, судом встановлено наявність спору між сторонами, з огляду на викладене вище.
Судом не встановлено підстав, передбачених частиною другою статті 161 СК України або будь-яких інших негативних обставин, за наявності яких визначення місця проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_8 , з матір'ю ОСОБА_2 вбачалось би недоцільним та неможливим.
Відповідно до ст.ст. 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні перед усім дбати про інтереси дитини, усупереч яким не можуть здійснюватися батьківські права.
Найкращі інтереси дитини повинні мати першочергове значення. При цьому, найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду України від 29.11.2017 року у справі №6-1945цс17.
Під інтересами дитини треба розуміти забезпечення умов, необхідних для її повноцінного фізичного, психічного і духовного розвитку, що є неодмінним атрибутом належного сімейного виховання.
При цьому суд враховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дітей і турботу про них, їхній вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дітей.
Суд звертає увагу на те, що визначення різних місць проживання дитини та батька, у разі визначення її місця проживання з матір'ю, не обмежує батька дитини у його праві на спілкування з нею, турботу відносно дитини та участь у її вихованні і надає можливість реалізувати свої права.
Таким чином, встановивши обставини, що мають значення для вирішення спору та дослідивши об'єктивно та всебічно всі наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про те що позов ОСОБА_2 слід задовольнити та визначити місце проживання проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
При подачі позову до суду позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 1211,20 грн., тому відповідно до ст. 141 ЦПК України, сума сплаченого судового збору підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо вимоги позивача про відшкодування витрат за надання правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн., то вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
За ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
Положенням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Слід зазначити, що витрати на професійну правничу допомогу є видом судових витрат і всі норми процесуального кодексу, які стосуються судових витрат відносяться також до витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.
До суду на підтвердження витрат на правничу допомогу позивачем надано: угоду №02 з адвокатом Деркачем В.Г. від 02.01.2025 року (а.с. 21), ордер (а.с. 19), копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с. 20), квитацію №02 від 02.01.2025 року на суму 8000,00 грн. (а.с. 22).
Згідно з угодою укладеною між позивачем та адвокатом Деркачем В.Г., останній має виконати: складання позовної заяви до суду про визначення місця проживання дитини. Сума оплати на виконання доручення становить 8000,00 грн.
Частиною 5 ст. 137 ЦПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Так, представник відповідача просив зменшити суму витрат до 3000,00 грн., оскільки заявлена сума є неспівмірною для цієї справи, яка має незначну складність.
У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 по справі №755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказано, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Важливими є також висновки у постановах Верховного Суду у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Слід відзначити, що текст позовної заяви має невеликий обсяг, як і кількість часу перебування представника позивача у всіх судових засіданнях.
Також, стягнення повної вартості послуг, визначеної представником позивача, не може бути відшкодований тільки лише через те, що він дійсно понесений позивачем (справедлива сатисфакція). Крім того, суд зазначає, що відшкодування його повної вартості матиме надмірний фінансовий тягар для відповідача, як фізичної особи.
Тому суд звертає увагу, що при розподілі витрат на правничу допомогу, слід врахувати, що справа є незначної складності, а обсяг досліджених доказів є невеликим, тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3000,00 грн. витрат на правничу допомогу. Саме такий розмір витрат є об'єктивним, співмірним з виконаною адвокатом роботою у цій справі.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 11, 13, 15, 16 ЦК України, ст.ст. 19, 150, 155, 157, 161 СК України, ст.ст. 13, 76-84, 89, 137, 141, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , за участю органу опіки та піклування в особі Гніванської міської ради, про визначення місця проживання дитини - задовольнити.
Визначити місце проживання неповнолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з матір'ю ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 витрати на оплату правничої допомоги у розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.) та витрати на оплату судового збору в розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОККП: НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .
Повний текст рішення суду складений 09.07.2025 року.
Суддя: