Справа № 569/5631/25
08 липня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в складі судді О. Левчука,
за участі секретаря судового засідання М. Янка,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України,
про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім'єю,
В засіданні приймали участь:
позивач: ОСОБА_2 ;
представник позивача: ОСОБА_11.
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім'єю, ведення спільного господарства, наявність взаємних прав та обов'язків позивача зі своїм батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 та визнати членом сім'ї ОСОБА_3 його сина ОСОБА_1 на день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В обґрунтування позову зазначає, що позивач проживав разом із батьком в одній квартирі. Місце реєстрації у позивача з батьком за різними адресами: ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 . Проте, фактичне місце проживання також одне за адресою: АДРЕСА_1 . Батьки позивача розлучилися в 2006 році, коли він ще був маленький і певний час він не спілкувався з батьком, але приблизно з кінця 2019 року батько позивача почав активно з ним спілкуватися, усвідомив необхідність піклування про свого сина, надавав йому матеріальну допомогу та просив допомагати йому в побуті та веденні домашнього господарства. З березня 2020 року позивач з батьком спільно проживали в одній квартирі, вели спільний побут та мали спільні права та обов'язки, які полягали в оплаті комунальних послуг та утриманні спільного побуту. З 2022 року батько позивача був прийнятий на військову службу, яку проходив у Рівненській області, а згодом був направлений в зону ведення бойових дій. Загинув батько позивача при виконанні службових обов'язків під час захисту Батьківщини ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач також зазначає, що інших родичів у батька позивача не залишилося. Після смерті батька позивач особисто займався усіма заходами поховання батька та оформленням усіх документів. Також ним було оформлено та подано через ІНФОРМАЦІЯ_4 , документи встановленим порядком, щодо виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю його батька при захисті Батьківщини. Натомість відповідною комісією МО України протоколом № 25/д від 19.12.2023 було повернуто документи заявника для усунення недоліків і зазначено, що у зв'язку з тим, що заявник з батьком були зареєстровані за різними адресами то неможливо встановити факту їх спільного проживання та ведення спільного господарства і наявності спільних прав та обов'язків, тому необхідне судове рішення про встановлення такого факту. З метою встановлення такого факту заявник вимушений звернутися до суду. В розумінні ст. 3 Сімейного кодексу України по день смерті батька позивач проживав постійно спільно, однією сім'єю, вів спільне господарство та мав взаємні права та обов'язки, як член сім'ї, разом з своїм батьком. Враховуючи зазначене, позивач вважає, має право на отримання грошової допомоги за загибель свого батька відповідно до статті 16-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", згідно з якою визначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги.
Ухвалою суду від 25.03.2025 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі № 569/5631/25 , призначено підготовче судове засідання. Залучено до участі у розгляді цивільної справи № 569/5631/25 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерство оборони України. Заяву представника позивача про виклик свідків задоволено, викликано в судове засідання наступних свідків: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
16 квітня 2025 року представником відповідача ІНФОРМАЦІЯ_5 поданий відзив, в якому представник просить відмовити в задоволені позову. Зазначає, що встановлення факту проживання позивача однією сім'єю із загиблим ІНФОРМАЦІЯ_3 під час виконання військового обов'язку із захисту Батьківщини від збройного вторгнення держави агресора російської федерації солдатом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , судом буде слугувати для виплати одноразової грошової допомоги (у розмірі п'ятнадцять мільйонів гривень). Позивач відповідно до вимог законодавства не є тією особою, яка підпадає під категорією утриманців і не визнаний у встановленому порядку непрацездатною особою, для того щоб перебувати на утриманні загиблого. Обов'язковою умовою для визнання членами сім'ї, крім факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
03 червня 2025 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог Міністерства оборони України подано до суду письмові пояснення в яких зазначено, що для встановлення факту спільного проживання та ведення побуту і визнання членом сім'ї, сторона повинна довести декілька ключових моментів, про які безпосередньо вказано в сімейному кодексі, зокрема: спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків. Конституційний суд України у рішенні від 03.06.1999 № 5-рп/99 зазначив, що обов'язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин. Законом не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов'язком суду при їх оцінці. Просить суд врахувати дані пояснення при винесенні рішення.
Ухвалою суду від 03.06.2025 підготовче провадження у справі закрито, призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити з обґрунтувань викладених у позові та з врахуванням заяви про зміну предмета позову.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у свої й заяві від 03.07.2025 просив розгляд справи проводити без його участь та відмовити в задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог: Міністерства оборони України в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення учасників справи, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи і наявні в них докази, судом свстановлено таке.
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 10.11.1997 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , його батьками вказані ОСОБА_3 та ОСОБА_6 .
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 , виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, актовий запис № 615, 17 серпня 2006 року було розірвано шлюб ОСОБА_3 з ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_3 , що стверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_3 , повторно виданого 11.08.2022 Рівненським відділом ДРАЦС у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів).
Відповідно до довідки про причину смерті форми №106/0 №2222 від 24.05.2022, а також повідомлення сім'ї від 22.05.2022 № 28, ОСОБА_3 загинув в зоні ведення бойових дій захищаючи нашу державу.
Як стверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі №72954342 від 24.06.2023, приватним нотаріусом Матвєєвою О.В. зареєстровано спадкову справу №69605722 після смерті ОСОБА_3 , спадкоємцем якого є ОСОБА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2023 ОСОБА_1 , який є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1969 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано свідоцтво про право на спадщину на земельну ділянку загальною площею 0,1 га, кадастровий номер 5621680800:06:005:0311, яка розташована за адресою: Рівненська область, Дубенський район, Варковицька сільська рада.
Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2023 ОСОБА_1 , який є спадкоємцем майна ОСОБА_3 , 1969 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , видано свідоцтво про право на спадщину на частки квартири АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1482030056101. Квартира, частка якої спадкується складається з однієї житлової кімнати жилою площею 15,8 кв.м., загальною площею 29,7 кв.м.
Згідно акту про проживання без реєстрації № 26 від 29.03.2024, засвідченого директором ТОВ управлінська компанія «Сонячне» та складеного і підписаного ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , без реєстрації з березня 2020 року до травня 2022 року.
Відповідно до акту від 29.03.2024, складеного і підписаного ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , ОСОБА_1 разом із своїм батьком ОСОБА_3 проживали разом та вели спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних з доопраціюванням документів для призначення одноразової грошової допомоги № 25/д від 19.12.2023, позивачу було повернуто подані ним документи для усунення недоліків і зазначено, що у зв'язку з тим, що заявник з батьком були зареєстровані за різними адресами то неможливо встановити факту їх спільного проживання та ведення спільного господарства і наявності спільних прав та обов'язків.
Згідно з частинами першою та другою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
У пункті 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 зазначено, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що обов'язковими умовами для визнання особи членом сім'ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.
Відповідно до ст. 1216, 1217, 1258, 1264 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_5 суду показав, що він часто бачив позивача зі своїм батьком ОСОБА_3 , вони разом проводили час, спільно проживали за адресою: АДРЕСА_1 .
Допитаний в судовому засіданні як свідок ОСОБА_4 суду показав, що ОСОБА_8 це його кум. ОСОБА_9 з ОСОБА_10 часто приходили до нього в гості. З ОСОБА_9 вони зустрічалися один-два рази в тиждень, а в телефонному режимі часто спілкувалися. До 2019-2020 року ОСОБА_9 проживав по АДРЕСА_4 зі своїм сином Назаром десь з 2020-го року.
Суд наголошує, що для встановлення спільного проживання однією сім'єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання), фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду: від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року в справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року в справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18).
Позивачем на підтвердження спільного проживання з померлим ОСОБА_3 , окрім показань свідків та актів від 29.03.2024, складених в тому числі за участю допитаних в судовому засіданні свідків, не додано жодних інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували спільне проживання та ведення ними спільного побуту, придбання майна на користь сім'ї, витрачання коштів на спільні цілі, здійсненні витрат на утримання житла, його ремонт, тощо.
Суд наголошує, що показання свідків та вказані више акти, не можуть бути єдиною підставою для встановлення такого факту.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Конституційний Суд України в рішенні від 03 червня 1999 року у справі № 1-8/99 (№ 5- рп/99) роз'яснив, що під членом сім'ї військовослужбовця треба розуміти особу, пов'язану кровними (родинними) зв'язками або шлюбними відносинами; постійним проживанням з військовослужбовцем, веденням з ним спільного господарства.
До кола членів сім'ї військовослужбовця належать його (її) дружина (чоловік), їх діти і батьки.
Діти є членами сім'ї незалежно від того, чи є це діти будь-кого з подружжя, спільні або усиновлені, народжені у шлюбі або позашлюбні.
Членами сім'ї військовослужбовця можуть бути визнані й інші особи за умов постійного проживання разом з суб'єктом права на пільги і ведення з ним спільного господарства, тобто не лише його (її) близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід, баба), але й інші родичі або особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв'язках (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші).
Членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування.
Важливі положення щодо розуміння поняття "утриманство" та похідних від нього термінів "утримання", "утриманець" тощо містять стаття 38 Закону України "Про пенсійне забезпечення" і стаття 31 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ". Цими статтями передбачено, що члени сім'ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
Пунктом 8 вказаного рішення передбачено: до числа утриманців - членів сім'ї військовослужбовця у контексті пункту 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" належать визначені статтею 51 Конституції України, статтями 32, 80, 81, 95, 96 Кодексу про шлюб і сім'ю України та іншими законами України особи, що повинні утримуватись іншими особами, на яких закон покладає такий обов'язок. За змістом цих положень військовослужбовець зобов'язаний утримувати своїх дітей, у тому числі й позашлюбних, дітей дружини (чоловіка), усиновлених до їх повноліття; піклуватися про своїх непрацездатних батьків; утримувати непрацездатних повнолітніх дітей, які потребують матеріальної допомоги; матеріально підтримувати дружину (чоловіка), особливо того з подружжя, хто є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, дружину у період вагітності і протягом трьох років після народження дитини (у разі, коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною - на весь час перебування у такій відпустці, але не більш як до досягнення дитиною шестирічного віку). Обов'язки військовослужбовця щодо матеріальної підтримки іншого члена подружжя зберігаються і після розірвання шлюбу. Один з розлучених, який потребує матеріальної допомоги військовослужбовця, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.
Утриманцями військовослужбовця можуть вважатись і члени його сім'ї, які належать до кола утриманців годувальника, визначеного Законами України "Про пенсійне забезпечення", "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", Цивільним кодексом Української РСР та іншими законами. Виходячи з положень цих нормативних актів до категорії "член сім'ї", який перебуває на утриманні військовослужбовця, можна віднести дітей та інших членів сім'ї віком до 18 років; членів сім'ї, які є вихованцями, учнями, студентами, курсантами, слухачами, стажистами; членів сім'ї, які визнані у встановленому порядку непрацездатними через хворобу чи є такими за віком; працездатних членів сім'ї, які займаються такими видами трудової діяльності, як догляд за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною - інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, тощо.
У встановленому законом чи іншими нормативними актами порядку до числа утриманців військовослужбовця можуть бути віднесені і ті члени його сім'ї, які впродовж тривалого часу не отримують заробітної плати, стипендії, пенсії, інших належних їм виплат, працездатні члени сім'ї, які офіційно зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу або визнані безробітними.
Пункт 3 резолютивної частини Рішення КС говорить - членом сім'ї, що перебуває на утриманні військовослужбовця (пункт 6 статті 12 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей"), є та з визначених у пункті 1 цього Рішення особа, що перебуває на повному утриманні військовослужбовця або одержує від нього допомогу, яка є для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Це особи, що не мають власних доходів, або особи, пенсія, стипендія чи інший сукупний середньомісячний доход яких не перевищує офіційно встановленої межі малозабезпеченості (до законодавчого визначення прожиткового мінімуму). До них належать:
а) неповнолітні;
б) непрацездатні;
в) інші особи, яких військовослужбовець зобов'язаний утримувати за законом;
г) вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військово- навчальних закладів та навчальних закладів органів внутрішніх справ), стажисти до закінчення навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними віку, встановленого для таких членів сім'ї військовослужбовця, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника;
д) працездатні члени сім'ї військовослужбовця, що зайняті доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками військовослужбовця, які не досягли 8-річного віку, за інвалідом першої групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, та визначеними законом іншими видами трудової діяльності, що зараховується до стажу роботи, який надає члену сім'ї військовослужбовця право на трудову пенсію;
е) інші особи, визнані утриманцями у встановленому порядку.
У разі переведення військовослужбовця для подальшого проходження служби або навчання в інший населений пункт його утриманцями до надання житла сім'ї треба вважати і тих членів його сім'ї, які перебували раніше на утриманні військовослужбовця і залишились тимчасово проживати за попереднім місцем служби.
Відповідно до вимог ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до вимог ст. 13 ч. 2 ЦПК України збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, з сукупності викладеного вище слідує, що позовні вимоги є необґрунтованими, обставини покладенні в основу позову не підтверджуються долученими до позову доказами, а позивачем не надано суду інших доказів на підтвердження обґрунтованості позову, тобто позов є необґрунтованим, а відтак не підлягає задоволенню.
При цьому інші доводи, викладені позивачем у позовній заяві не спростовують висновків суду про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови у задоволенні позові.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору необхідно покласти на позивача.
Керуючись ст. 5, 12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Міністерство оборони України, про встановлення факту постійного спільного проживання однією сім'єю - відмовити.
Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_8 ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );
третя особа: Міністерство оборони України (просп. Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168, ІК 00034022).
Повне судове рішщення складене та підписане 10.07.2025.
Суддя О. Левчук