Справа № 569/7113/25
1-кс/569/3093/25
23 квітня 2025 року м. Рівне
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_1
з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2
представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засідання в м.Рівне клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна,-
До Рівненського міського суду з клопотання про скасування арешту майна звернувся представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 .
В обґрунтування клопотання зазначено, що Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року по справі №569/7113/25, провадження №1-кс/569/2941/25, було розглянуто клопотання слідчого РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенант поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №12025181010000880 від 10.04.2025р.за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке задоволено та накладено арештна автомобіль Seat Leon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2007 року випуску, встановивши заборону власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися вказаним автомобілем до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні та залишивши вказаний автомобіль на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затримках транспортних засобів, що розташований за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 90, с. Городок, Рівненський район, Рівненської області.
Вважає, що вищевказана ухвала слідчого судді про накладення арешту підлягає скасуванню, з огляду на наступне.
У зв'язку з тим, що наявні всі підстави для закриття даного кримінального провадження за ст.46 КК України, у зв'язку з тим, що потерпілий примирився із винуватцем ДТП - ОСОБА_3 , який повністю свою вину визнав,відшкодував в повному обсязі спричинені потерпілому збитки злочином, який вчинив вперше, з необережності, та який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину,вважаю, що накладений на ТЗ арешт підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що у цьому відпала потреба.
Представник власника майна ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав та просив їх задоволити.
Слідчий в судове засідання не з'явився, про час місце та дату розгляду справи був повідомлений належним чином. Однак, слідчим подана заяву в якій він просить розглядати клопотання у його відсутність, щодо задоволення клопотання не заперечує.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали кримінального провадження, слід прийти до висновку, що клопотання підлягає до задоволення.
Судом встановлено, що Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року по справі №569/7113/25, провадження №1-кс/569/2941/25, було розглянуто клопотання слідчого РУП ГУНП в Рівненській області старшого лейтенант поліції ОСОБА_5 , погоджене прокурором Рівненської окружної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, подане в рамках кримінального провадження №12025181010000880 від 10.04.2025р.за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, яке задоволено та накладено арештна автомобіль Seat Leon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2007 року випуску, встановивши заборону власнику автомобіля, чи будь-якій іншій особі користуватися та розпоряджатися вказаним автомобілем до прийняття кінцевого рішення у кримінальному провадженні та залишивши вказаний автомобіль на території спеціального майданчика для зберігання тимчасово затримках транспортних засобів, що розташований за адресою: вул. Б. Штейнгеля, 90, с. Городок, Рівненський район, Рівненської області.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
«Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.
Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.
На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.
Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.
Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Зі змісту частини третьої статті 174 КПК України у разі закриття кримінального провадження на стадії досудового розслідування одночасно з винесенням відповідної постанови прокурор зобов'язаний скасувати арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації. Зазначена норма процесуального права є аналогічною наведеній у частині першій статті 214 КПК України 1960 року.» (п.28-30,35 Правового висновку Великої палати Верховного суду у постанові від 15 травня 2019 року по справі №372/2904/17-ц)
У пункті 1 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, висловленою у пункті першому від 03 червня 2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» конкретизовано, що у разі, якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов'язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтею 174 КПК України 2012 року.
Як встановлено в судовому засіданні, що у зв'язку з тим, що наявні всі підстави для закриття даного кримінального провадження за ст.46 КК України, у зв'язку з тим, що потерпілий примирився із винуватцем ДТП - ОСОБА_3 , який повністю свою вину визнав,відшкодував в повному обсязі спричинені потерпілому збитки злочином, який вчинив вперше, з необережності, та який відповідно до ст.12 КК України, відноситься до нетяжкого злочину,вважаю, що накладений на ТЗ арешт підлягає скасуванню у зв'язку з тим, що у цьому відпала потреба.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінально-процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції», заява 31107/96, п. 58). Вимога, щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994рр.; справа «Кушог проти Болгарії» від 10 травня 2007р.).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982р. у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986р. у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
У рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, в справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 р., для з"ясування наявності порушення цього положення ЄСПЛ має встановити, чи було забезпечено справедливу рівновагу між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Забезпечення такої рівноваги є невід"ємним принципом всієї Конвенції, що відбито в структурі ст. 1 Протоколу №1 Європейської конвенції з прав людини.
Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях в тому числі щодо України констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов"язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами ( див. п. 46 рішення у справі " Устименко проти України", п.п. 51,52 рішення у справі " Рябих проти Росії", п. 31 рішення у справі " Марушин проти Росії", п. 61 рішення у справі "Брумареску проти Румунії").
Основною метою ст. 1 Першого протоколу до конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини ( рішення у справах Sperrong and Lonnroth v Sweden» від 23.09.82, «новоселець кий проти України» від 11.03.2003, «Федоренко проти України» від 1.06.2006).
Таким чином, необхідність скасування накладеного арешту майна обумовлені такими обставинами як невідповідність майна, на яке накладено арешт, критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України, та (або) накладення арешту на майно особи, яка у кримінальному провадженні не має процесуального статусу підозрюваного або обвинуваченого, не належить до осіб, які в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого, тощо.
У зв'язку з чим, суд вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи потреби для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.
На підставі вищенаведеного та керуючись ст. 170, 171,174 КПК України, -
Клопотання представника власника майна ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 про скасування арешту майна - задоволити.
Скасувати арешт, який накладений Ухвалою слідчого судді Рівненського міського суду Рівненської області від 11 квітня 2025 року по справі №569/7113/25, провадження №1-кс/569/2941/25, в рамках кримінального провадження №12025181010000880 від 10.04.2025р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286 КК України, на автомобіль Seat Leon, реєстраційний номер НОМЕР_1 , чорного кольору, ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , 2007 року випуску.
Ухвала , відповідно до ст.309 КПК України, оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя Рівненського міського суду ОСОБА_7