Справа № 527/1723/25
провадження № 3/527/903/25
09 липня 2025 року м. Глобине
Суддя Глобинського районного суду Полтавської області Фіцай О.Л., за участю захисника Альошкіної, особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла 02 червня 2025 року з Управління патрульної поліції в Полтавській області, про притягнення до адміністративної відповідальності про притягнення до адміністративної відповідальності: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , (інші відомості про особу суду не відомі), за 1 ст. 130 Кодексу України,
Відповідно до протоколу від 25.05.2025 серії ААД № 775562 ОСОБА_1 25 травня 2025 року о 16.57 год в с. Жуки по провулку Степовий Глобинської ОТГ, керував транспортним засобом DAEWO NEXIA, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчю та виражене тремтіння пальців рук. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законному порядку відмовився. Відмова зафіксована на нагрудний портативний відеореєстратор поліцейського № 111303675286. Від керування транспортним засобом відсторонений, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР України та скоїв правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину не визнав, повідомив, що 25.05.2025 13 год керував транспортним засобом, їздив до магазину, приблизно через 15 хв приїхав додому та займався справами по господарству. Випив пляшку пива після обіду. Близько 16 год почув топіт на подвірї, побачив поліцейських, які йому повідомили, що він керував автомобілем та запропонували поїхати до лікарні, при цьому пройти алкотест на місці не пропонували. ОСОБА_1 повідомив, що був вдома та випив пива, тому немає сенсу їхати в лікарню, заперечував вчинення правопорушення та факт керування автомобілем в стані алкогольного сп'яніння.
У судовому засіданні свідок ОСОБА_1 пояснив, що живе по сусідству з братом, 25.05.2025 після обіду близько 16-17 год працював у дворі, протягом однієї години та не бачив, щоб його брат кудись виїжджав. Потім почув шум в подвірї брата, побачив поліцейських, які повідомили, що він керував автомобілем та запропонували поїхати до лікарні, при цьому пройти алкотест на місці не пропонували. ОСОБА_1 повідомив, що був вдома та випив пива, тому немає сенсу їхати в лікарню, заперечував вчинення правопорушення та факт керування автомобілем.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників провадження, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд має повно, всебічно та об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з'ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі по адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, тощо.
В ході судового розгляду судом було досліджено наступні докази: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 775563 від 25.05.2025; акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, відповідно до якого було проведено огляд ОСОБА_1 за допомогою газоаналізатора «Alcotest 6810». Результати огляду на стан сп'яніння: від проходження огляду відмовився. В графі «З результатами згоден» міститься підпис ОСОБА_1 ; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.05.2025 о 18.39 год; рапорт від 25.05.2025; повідомленням ВП №1 КРУП ГУНП в Полтавській області, що згідно даних ІПНП «ГСЦ Посвідчення водія» у ОСОБА_1 , 1973 року народження, мається документ посвідчення водія серії НОМЕР_2 від 19.05.2015 категорії «А1» з 23 жовтня 1991 року, категорії «А» з 23 жовтня 1991 року, категорії «В1» з 23 жовтня 1991 року, категорії «В» з 23 жовтня 1991 року. Дане посвідчення водія видане ТСЦ № 5307 та дійсне до 19 травня 2045 року; постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА №985486 від 25.05.2025, згідно якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 540 грн.
В судовому засіданні досліджено диски, долучені до матеріалів справи, вказані дискине містять жодних відеозаписів.
Надаючи оцінку зазначеним доказам суд встановив наступне.
Диспозиція ч. 1 ст.130 КУпАП передбачає настання адміністративної відповідальності за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
На підставі частин 2, 3, 4 та 5 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення, тобто, сукупності передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення (об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона).
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, у даному випадку є відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Суб'єктом даного адміністративного правопорушення може бути лише особа, яка керує транспортним засобом, тобто здійснює усвідомлену і цілеспрямовану діяльність з використання відповідних його функцій.
Згідно з п. 1.10 Правил дорожнього руху водій - особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Отже, обов'язковому з'ясуванню підлягає факт керування особою транспортним засобом, оскільки відповідно до диспозиції ч. 1 ст.130 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, основною ознакою суб'єкта зазначеного правопорушення є саме елемент керування особою транспортним засобом, та зазначена обставина обов'язково належить до предмету доказування під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом та перебування особи в цей час в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Відсутність будь - якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування».
Таким чином, керування транспортним засобом - це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису та інше, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Встановлені правила допустимості і відповідності доказів є гарантом їх достовірності та істинності.
При цьому, з урахуванням вимог ст. 252 КУпАП докази повинні оцінюватися за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Таким чином, будь-яких належних, допустимих, достатніх доказів, які б свідчили про порушення ОСОБА_1 п. 2.5 ПДР та відповідно вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, матеріали справи не містять, а робити припущення у справі про притягнення особи до адміністративної відповідальності суд не вправі.
Ураховуючи те, що матеріалами справи жодним чином не підтверджується наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є необхідною обставиною для кваліфікації дій за ч. 1 ст. 130 КУпАП, відсутні законні підстави притягнення його до адміністративної відповідальності.
Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь.
Згідно зі статтею 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип Верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до вимог ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У частині 2 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Такі висновки містяться у постанові Верховного Суду від 08.07.2020 у справі № 463/1352/16-а.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010, адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правовій презумпції, в тому числі, і закріпленої в статті 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Така позиція Конституційного Суду України відповідає і правовим позиціям ЄСПЛ.
У своєму рішенні по справі «Аллене де Рібемон проти Франції» від 10.02.1995 ЄСПЛ зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості значно ширше, ніж це передбачають: презумпція невинності обов'язкова не тільки для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
ЄСПЛ підкреслює, що обов'язок адміністративного органу нести тягар доведення є складовою презумпції невинуватості і звільняє особу від обов'язку доводити свою непричетність до скоєння порушення.
Так, в рішенні від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України» ЄСПЛ висловив позицію, що суд має право обґрунтувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту. Тобто таких, які не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується зі стандартом доведення «поза розумним сумнівом».
Як визначено пунктом 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey, п. 282) доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.02.2019 № 1-р/2019 у справі № 1-135/2018 (5846/17) зазначив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "in dubio pro reo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов'язок доведення вини особи покладається на державу.
На підставі викладеного суд дійшов висновку, що матеріалами справи та іншими доказами не підтверджено факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , що є обов'язковою ознакою складу даного правопорушення, а тому суд дійшов висновку що в діях ОСОБА_1 відсутнє порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху України, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до п.1 ч. 1ст.247 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження по справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 36, ч. 1 ст.130, 252,266,280,283,284,285 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1ст.130 КупАП закрити на підставі п.1 ч. 1ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Глобинський районний суд Полтавської області протягом десяти днів з дня винесення постанови
Суддя О.Л. Фіцай