Справа №: 398/3063/25
провадження №: 1-кп/398/365/25
Іменем України
"10" липня 2025 р. м. Олександрія
Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене 26 лютого 2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025121060000381 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Строїнці Тиврівського району Вінницької області, громадянина України, з загальною середньою освітою, який одружений, офіційно не працює, на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України
26 лютого 2025 року близько 13 години 30 хвилини, (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в якості пасажиру у транспортному засобі, а саме в автобусі марки ATAMAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , який у цей час рухався по автодорозі у напрямку міста Олександрія від селища Павлиш Олександрійського району, у складі працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 до міста Вінниця.
Перебуваючи у вказаному транспортному засобі ОСОБА_4 , сидів поряд з малознайомим йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, під час руху автобуса та на зупинці за вимогою в селищі Павлиш, між вказаними пасажирами виникли неприязні відносини, які переросли у конфлікту ситуацію, під час якої у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 .
Реалізуючи свій злочинний протиправний умисел направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , обравши знаряддям спричинення тілесного ушкодження розкладний ніж, який тримав при собі в кишені власного рюкзака, що має ознаки колючо- ріжучого предмета, витягнув його з рюкзака та взявши до правої руки, діючи з прямим умислом та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , сидячи поряд з правого боку від потерпілого, наніс ножем один цілеспрямований удар в область грудної клітки справа останнього.
Внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта № 71 від 19 травня 2025 року, проведеної судово-медичної експертизи, спричинено тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки справа, яке ускладнилось травматичним правобічним гемопневмотораксом та геморагічним шоком. Дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Після чого, пасажири автобуса зупинили неправомірні дії ОСОБА_4 та вибили ніж з рук останнього на підлогу.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було доставлено до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м.Олександрії» Олександрійської міської ради, для надання медичної допомоги, де останній проходив лікування та після чого був направлений до КНП «Кіровоградська обласна лікарня Кіровоградської обласної ради».
Дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування кваліфіковано за частиною 1 статті 121 Кримінального кодексу України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
Відповідно до положень ст. 23 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків. В силу ст. 24 КПК України суд досліджує докази безпосередньо.
Відповідно до положень ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про проведення розгляду справи у його відсутність, у заяві від 22 травня 2025 року зазначив суду, що отримав відшкодування у розмірі 40000,00 грн, матеріальних та моральних претензій до ОСОБА_4 не має, просив суд обвинуваченого суворо не карати, не позбавляти волі.
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений, ОСОБА_4 , вину свою у пред'явленому обвинувачені визнав, зазначив, що розкаявся, суду пояснив, що погано пам'ятає події, що відбувалися 26 лютого 2025 року. Він був мобілізований ТЦК та СП у Вінницькій області 24 лютого 2025 року, протягом останніх двох днів до вказаної події, він перебував у стресовому стані, нервував та був дуже стомлений. Того дня, 26 лютого 2025 року, рано вранці він разом з іншими військовозобов'язаними та військовими рушили автобусом з м. Вінниці до м. Полтави, потім з м. Полтави в напрямку м. Вінниці. Обстановка в автобусі була напружена, ОСОБА_4 хотів залишити автобус, піти. Проте його повернули до автобусу. Він сидів біля вікна у передній частині автобуса, поруч з ним сидів потерпілий ОСОБА_6 , який слухав музику. Конфлікту та будь-якого спілкування з потерпілим не було, ОСОБА_6 слухав музику у навушниках. Надалі події обвинувачений не пам'ятає. Спогади з'являютьсь з моменту спілкування з працівниками поліції. ОСОБА_4 підтвердив, що в цей день в його речах, у сумці з продуктами зверху лежав розкладний ніж, який потім вилучили працівники поліції. Вказаний ніж йому дала дружина для побутового використання. Покази надані свідками в ході слідчого експерименту, що були дослідженні в ході судового розгляду, не оскаржує, підтверджує факт перебування вказаних свідків у автобусі з ним 26 лютого 2025 року, вважає, що події могли відбуватися так, як зазначено в обвинувальному акті та свідками, але він їх погано пам'ятає, пояснює це своїм нервовим станом та втомою. На обліку у лікаря нарколога та лікаря - психіатра не перебуває, в ході досудового розслідування проходив судово-психіатричну експертизу, експерту розповів все те саме, що і в суді. Шкодує про те, що сталося, що вдарив потерпілого ножем. Шкода заподіяна потерпілому та витрати на лікування вважає підлягають відшкодуванню ним, про що повідомив рідних.
Крім визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочину, суд дійшов переконання, що його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, отриманими у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку.
Так, відповідно до фабули витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у даному кримінальному провадженні, 26 лютого 2025 року близько 13 години 30 хвилини, (точного часу в ході досудового розслідування не встановлено), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебував в якості пасажиру у транспортному засобі, а саме в автобусі марки ATAMAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , який у цей час рухався по автодорозі у напрямку міста Олександрія від селища Павлиш Олександрійського району, у складі працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 до міста Вінниця. Перебуваючи у вказаному транспортному засобі ОСОБА_4 , сидів поряд з малознайомим йому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, під час руху автобуса та на зупинці за вимогою в селищі Павлиш, між вказаними пасажирами виникли неприязні відносини, які переросли у конфлікту ситуацію, під час якої у ОСОБА_4 виник раптовий злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . Реалізуючи свій злочинний протиправний умисел направлений на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , обравши знаряддям спричинення тілесного ушкодження розкладний ніж, який тримав при собі в кишені власного рюкзака, що має ознаки колючо - ріжучого предмету, витягнув його з рюкзака та взявши до правої руки, діючи з прямим умислом та маючи на меті спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 , сидячи поряд з правого боку від потерпілого, наніс ножем один цілеспрямований удар в область грудної клітки справа. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_4 , потерпілому ОСОБА_6 , відповідно до висновку експерта проведеної судово-медичної експертизи спричинено тілесні ушкодження у вигляді: колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітки справа з пересіченням 4-го ребра справа, пошкодженням міжреберної артерії правої легені, правобічний гемо пневмоторакс. Дані тілесні ушкодження мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя. Після чого, пасажири автобуса зупинили неправомірні дії ОСОБА_4 та вибили ніж з рук останнього на підлогу. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , було доставлено до Комунального підприємства «Центральна міська лікарня м. Олександрії» Олександрійської міської ради, для надання медичної допомоги.
Відповідно до заяви ОСОБА_6 про вчинення кримінального правопорушення, 26 лютого 2025 року близько 14 години 00 хвилини, в автобусі ATAMAN, державний номерний знак НОМЕР_1 , що рухався з м. Полтава до м. Вінниця по автодорозі Павлиш- Олександрія, на грунті неприязних відносин ОСОБА_7 спричинив йому тілесні ушкодження внаслідок удару ножем в грудну клітину справа зверху.
Крім того вина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України підтверджується:
- даними протоколу огляду місця події за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Ярмаркова, 15, в салоні автобуса, Атаман днз 23-36А8, (з фото таблицею, відеозаписом до протоколу), в ході якого вилучено: змив речовини бурого кольору з підлоги автобусу, контрольний змив з підлоги автобусу, ніж з чорною ручкою, ніж з бежевою ручкою, кофту чорного кольору Adidas з речовиною бурого кольору та механічним пошкодженням на грудях справа, футболку чорного кольору з речовиною бурого кольору та механічним пошкодженням на грудях справа;
- даними медичної довідки від 27 лютого 2025 року № 557, виданої КП «Центральна міська лікарня м. Олександрії» ОСОБА_6 ;
- даними протоколів проведення слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (з відеозаписом до протоколу), ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (з відеозаписом до протоколу), ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , (з відеозаписом до протоколу), ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , (з відеозаписом до протоколу), ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , (з відеозаписом до протоколу), ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , (з відеозаписом до протоколу), даними відеозаписів допитів слідчим суддею Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області свідків ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , які повідомили, що 26 лютого 2025 року вдень, перебуваючи у салоні автобусі ATAMAN, який рухався з м. Полтави в напрямку м. Вінниця, після зупинки у сел. Павлиш, бачили як підозрюваний ОСОБА_4 сидів в передній частині автобуса, біля вікна, поруч з ним сидів потерпілий ОСОБА_6 . Надалі раптово почули від ОСОБА_6 крик про ніж, побачили у ОСОБА_6 поріз грудної клітини справа, текла кров, йому надали медичну допомогу. Ніж вибили у ОСОБА_4 на підлогу салона автобуса. Вказаний ніж, розкладний, лезо 8-10 см, з рукояткою коричневого кольору, пізніше вилучили працівники поліції;
- висновком експерта № 71 від 19 травня 2025 року, що згідно з наданої медичної документації у ОСОБА_6 мались тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення передньої поверхні грудної клітини справа, яке ускладнилась травматичним гемопневмотораксом та геморагічним шоком. Наявність раньового каналу в рані грудної клітки, виходячи з встановленого діагнозу в наданій медичній документації, дає можливість говорити, що дане ушкодження утворилось від дії предмету, який володів колюче-ріжучими властивостями, а відсутність опису характеру рани (краї, кінці) не дає можливості більш конкретно характеризувати лезо клинка. Дане тілесне ушкодження відноситься до категорії ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, що є небезпечним для життя в момент спричинення, згідно п.2.1.3.й. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995року № 6. Локалізація тілесного ушкодження доступна для спричинення його власноруч. Положення потерпілого та нападника в момент нанесення тілесного ушкодження могло бути найрізноманітнішим та змінюватись в процесі нанесення (отримання) тілесного ушкодження;
- даними протоколу затримання ОСОБА_4 від 26 лютого 2025 року;
- заявою (розпискою) ОСОБА_6 від 22 травня 2025 року про те, що він отримав відшкодування в розмірі 40000,00 грн та претензій морального та матеріального характеру до ОСОБА_4 не має.
Згідно з висновком судово-психіатричного експерта № 161 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в момент скоєння правопорушення не страждав і в даний час психічним захворюванням не страждає, не знаходиться в тимчасовому хворобливому стані. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. Підпадає під дію ч. 1ст. 19 КК України. У відношенні інкримінованого правопорушення ОСОБА_4 слід вважати осудним. Застосування заходів медичного характеру не потребує.
Крім того, судом досліджено докази, які характеризують особу обвинуваченого, відповідно до яких ОСОБА_4 одружений, в конфліктних ситуаціях не помічений, не перебуває на обліку у лікарів психіатра та нарколога, за результатами психологічного тестування рекомендований для проходження військової служби, за висновком військово-лікарської комісії придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, підрозділах логістики та зв'язку, оперативного забезпечення охорони, призваний на військову службу, раніше не судимий.
Вказані докази, в сукупності з іншими, викладеними, враховуються судом при призначенні покарання ОСОБА_15 .
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, адже ні підозра, ні обвинувачення не можуть відповідно до ч. 3 ст. 17 КПК України ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а сукупність зібраних доказів, суд оцінює з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Дослідивши у судовому засіданні надані стороною обвинувачення докази, суд дійшов висновку про те, що надані докази є належними, оскільки прямо та непрямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та спроможність на їх підставі вирішувати питання щодо обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність та можливість чи неможливість використання інших доказів.
Надані до суду докази також є допустимим, що було перевірено судом, жодна зі сторін не просила визнати певні докази не допустимими.
При вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_15 поза розумним сумнівом, суд відповідно до ст. 17 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» ураховує правові позиції Верховного Суду, викладені справах № 712/13361/15 № 688/788/15-к.
Зокрема, рішення суду має відповідати стандарту доведення винуватості - поза розумним сумнівом, який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
При цьому, поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Обов'язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
Ураховуючи наведене, дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_4 і необхідності притягнення його до кримінальної відповідальності.
Винуватість ОСОБА_15 повністю доведена у вчиненні заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння і його дії суд кваліфікує за ч. 1 ст. 121 КК України.
Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_15 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
Отже, при призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Відповідно до ст. 12 КК України вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення є тяжким злочином.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_15 суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданої потерпілому шкоди.
Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_15 відповідно до обвинувального акту не встановлено.
Крім того суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_15 раніше не судимий, неофіційно працював до затримання, має середню освіту, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має дружину. Суд вважає, що призначене покарання має бути достатнім для виправлення обвинуваченого, а також ефективним засобом попередження вчинення нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд приймає до відома досудову доповідь органу пробації.
У досудовій доповіді, складеній Олександрійським РВ № 1 філії ДУ «Центр пробації» в Кіровоградській області вказано, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства у виняткових випадках, за умови здійснення органом пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-вихових заходів. Орган пробації вважає, що у разі якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, є доцільним покладення на правопорушника додаткового обов'язку, а саме: виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання агресивної поведінки».
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі у межах передбаченої ч.1 ст. 121 КК України санкції.
Дійшовши висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі, суд не вбачає підстав до призначення більш м'якого виду покарання, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 121 КК України, та застосування положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, оскільки таке покарання не буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень як обвинуваченим, так і іншими особами.
Разом з тим, враховуючи зазначені відомості, які характеризують особу обвинуваченого, належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, відношення обвинуваченого до скоєного, наявність обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого, висновки досудової доповіді, позицію потерпілого, який просив обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, позицію прокурора, суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства, а тому до обвинуваченого доцільно застосувати ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням, встановивши обвинуваченому іспитовий строк, з покладенням на нього обов'язків відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, які сприятимуть його виправленню.
Враховуючи, що до обвинуваченого застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також те, що при призначенні покарання суд застосував норми ст. 75 КК України, запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 20 липня 2025 року, підлягає скасуванню.
Цивільний позов потерпілим не заявлено.
Процесуальні витрати по кримінальному провадженню відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Керуючись статтями 7, 100, 124, 368-370, 373, 374, 376, 395 КПК України, суд
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою «Подолання агресивної поведінки».
Іспитовий строк обчислювати з моменту проголошення вироку, тобто з 10 липня 2025 року.
Нагляд за ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покласти на уповноважений орган з питань пробації за місцем проживання обвинуваченого.
У разі звернення вироку до реального виконання на підставі ч. 5 ст. 72 КК України у строк відбування покарання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зарахувати строк попереднього утримання у даному кримінальному провадженні з 26 лютого 2025 року до 10 липня 2025 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Скасувати запобіжний захід у виді тримання під вартою, застосований відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти негайно із зали суду.
Речові докази, а саме:
змив РБК з підлоги автобусу, який поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025); контрольний змив з підлоги автобусу, який поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741від 19.05.2025), ніж з чорною ручкою, який поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025), ніж з бежевою ручкою, який поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025) знищити;
спортивні штани синього кольору з нашаруванням РБК на лівій штанині, які поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025), куртку чоловічу з надписом «TigerforceSportsGear», поміщену до картонної коробки, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025); светр чорно-помаранчевого кольору, поміщений до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025); мобільний телефон кнопковий марки «Fly» модель FF179 IMEI: НОМЕР_2 , IMEI: НОМЕР_3 , номер телефону НОМЕР_4 , поміщений до спец пакету НПУ CRI 1168492, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025) повернути власнику ОСОБА_4 ;
- кофту чорного кольору Adidas з РБК та механічним пошкодженням на грудях справа, яку поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025), футболку чорного кольору з РБК та механічним пошкодженням на грудях справа, яку поміщено до паперового конверту, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025), спортивні штани потерпілого ОСОБА_6 , які поміщені до картонної коробки, на підставі постанови слідчого передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів Олександрійського РВП (квитанція №741 від 19.05.2025) повернути власнику ОСОБА_6 ;
- два диски із відеозаписами допитів свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 слідчим суддею під час досудового розслідування, зберігати при матеріалах кримінального провадження.
Арешт на речові докази, накладений у даному кримінальному провадженні ухвалою слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області в рамках кримінального провадження № 12024121060001053, скасувати.
Вирок може бути оскаржений до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в тридцятиденний строк з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Строк апеляційного оскарження для осіб, які не були під час оголошення вироку обчислюється з дня отримання ними його копії.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному статтями 376 КПК України, а особам, які не були присутніми під час його проголошення - направити не пізніше наступного дня.
Суддя ОСОБА_1