Справа № 396/537/25
Провадження № 1-кп/396/144/25
10.07.2025 року м. Новоукраїнка
Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Новоукраїнка Кіровоградської області кримінальне провадження № 62024080200000076 від 09.01.2024 року, відносно,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Світловодськ, Кіровоградської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді водія 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні штаб-сержанта, освіта середня - спеціальна, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, учасник бойових дій, в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,
з участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинувачений ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Кримінальне правопорушення було вчинено за наступних обставин.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за призовом під час мобілізації та перебуваючи на посаді водія 2 кулеметного відділення кулеметного взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 у званні штаб-сержанта, яка на той час була придана до військової частини НОМЕР_2 діючи умисно в порушення вимог ст. ст. 2, 11, 16-17, 127-128, 130 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка на той час була придана до військової частини НОМЕР_2 та яка тимчасово дислокувалась за адресою: АДРЕСА_2 , в умовах воєнного стану та ухилявся від проходження військової служби, перебуваючи в різних місцях, використовуючи виниклий у зв'язку з цим вільний час на власний розсуд, що не пов'язано з виконанням його обов'язків з військової служби до 27.02.2025, а саме до моменту його затримання працівниками поліції в м.Новоукраїнка Новоукраїнського району Кіровоградської області.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 України, визнав повністю та пояснив, що він 18.12.2023 року самовільно залишив пункт тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 та перебував за місцем свого проживання в м. Новоукраїнка. Крім того вказав, що 27.02.2025 року він був затриманий працівниками поліції. У скоєному щиро кається, просить суворо не карати.
Зважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, врахувавши думку прокурора, яким запропоновано дослідити докази у справі відповідно до вимог ст.349 ч.3 КПК України, з'ясувавши думку обвинуваченого, який погодився дослідити докази в порядку запропонованому прокурором, після роз'яснення наслідків такого розгляду, судом обмежено дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та оголошенням матеріалів кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, оскільки показання останнього повністю відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються.
Приймаючи до уваги, що обвинувачений повністю визнав себе винним у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зважаючи на дослідження судом доказів в порядку, передбаченому ст.349 ч.3 КПК України, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_3 в межах пред"явленого обвинувачення кваліфіковано вірно за ч.5 ст. 407 КК України, так як обвинувачений вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин тривалістю понад три доби, вчинене військовослужбовцем в умовах воєнного стану.
Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання необхідне і достатнє для його виправлення і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обставини його вчинення, наслідки, які настали, розмір шкоди, дані, що характеризують особу обвинуваченого, стан здоров'я, умови життя, ставлення обвинуваченого до вчиненого ним діяння, а також пом'якшуючі та обтяжуючі покарання обставини.
Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення відповідно до ст. 12 КК України - скоєно тяжкий злочин.
Обставинами, що пом'якшують покарання передбачені ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання передбачена ст. 67 КК України - судом не встановлені.
Дослідивши дані про особу обвинуваченого, судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, учасник бойових дій, на «Д» обліку у лікаря - психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, в силу ст.89 КК України, вважається таким, що не має судимості.
Згідно досудової доповіді та висновку Новоукраїнського РС філії ДУ "Центр пробації" вважають, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 можливе без ізоляції від суспільства. У випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним крім обов"язків, передбачених ч.1 ст. 76 КК України, покласти на особу додаткові обов"язки, передбачені ч.3 ст. 76 КК України, зокрема: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації. Ризик вчинення ОСОБА_3 повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній та ризик небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб, оцінюється, як високий.
Суд приймає до уваги досудову доповідь уповноваженого органу з питань пробації з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого, складену відповідно до вимог ст.314-1 КПК України.
Зважаючи на вимоги ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч. 2 ст. 50 КК України має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобіганню вчинення нових кримінальних правопорушень.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує вимоги п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 (із змінами та доповненнями), згідно яких призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. І в умовах збройної агресії з боку іншої держави, захист Вітчизни набуває особливого значення.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 682/956/17 вказала про те, що визначені у ст.65 КК загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності - призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Суд індивідуалізує покарання, необхідне і достатнє для виправлення засуджених, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину та особі правопорушника випливає зі статті 61 Конституції України, відповідно до якої юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а також з принципу правової держави, з суті конституційних прав та свобод людини і громадянина.
Враховуючи наведене, безальтернативний характер санкції ч. 5 ст. 407 КК України щодо виду покарання, а також положення ст.ст. 69 та 75 КК України, щодо неможливості звільнення від відбування покарання з випробуванням або призначення більш м'якого покарання у разі вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, суд призначає обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі. Разом із цим суд бере до уваги відсутність обтяжуючих та наявність двох пом'якшуючих покарання обставин, особу обвинуваченого, позицію прокурора, і вважає, що для виправлення та перевиховання обвинуваченого достатнім буде покарання на мінімальний строк, визначений у санкції ч. 5 ст. 407 КК України.
Цивільний позов по справі не заявлено.
Речові докази по справі відсутні.
Процесуальні витрати по справі відсутні.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_3 слід рахувати з 27.02.2025 року відповідно до ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2025 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.
З метою досягнення дієвості цього кримінального провадження, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, з огляду на наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, що були підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п"ять) років.
Застосований відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили залишити без змін.
Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за цим вироком рахувати з 27.02.2025 року з моменту затримання відповідно до ухвали Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 28.02.2025 року, зарахувавши в строк відбуття покарання строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.5 ст. 72 КК України, з розрахунку день за день.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутній в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1