Справа № 199/8336/25
(3/199/4957/25)
іменем України
10.07.2025 місто Дніпро
Суддя Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра Дяченко І.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який притягується до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст.126 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 31.05.2025 серії ААД № 940016 за ч. 4 ст. 126 КУпАП, неповнолітній ОСОБА_1 , 31.05.2025 о 22:30 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Східна, керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 , будучі особою, яку постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.03.2025 позбавлено права керування таким транспортним засобом на строк 1 рік, чим порушив п. 2.1.а Правил дорожнього руху України.
Дії неповнолітнього ОСОБА_1 кваліфіковані працівниками поліції за ч. 4 ст.126 КУпАП.
Неповнолітній ОСОБА_1 до суду не з'явився, був сповіщений про дату, час і місце судового розгляду справи судовою SMS-повісткою, яку він отримав 02.07.2025 о 13:21:19 годині. Також останній повідомлявся через офіційний веб-сайт судової влади, тобто судом прийнято вичерпні заходи для його повідомлення про дату, час і місце розгляду справи, забезпечивши можливість з'явитися до суду і висловити своє відношення до складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення.
Заяв чи клопотань від останнього про розгляд справи за його участю не надходило.
24.02.2022 Рада Суддів України відповідно до статті 133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", Положення про Раду суддів України, затвердженого Х позачерговим з'їздом суддів України 16.09.2010 (із подальшими змінами) прийняла рішення № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні в умовах припинення повноважень Вищої ради правосуддя та воєнних дій з боку російської федерації. Серед іншого, Рада Суддів України вирішила: Звернути увагу усіх судів України, що навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану робота судів не може бути припинена.
02.03.2022 Рада Суддів України надала рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану, у яких зазначила, що особливості роботи суду визначаються виходячи з поточної ситуації у відповідному регіоні, а при визначенні умов роботи суду у воєнний час необхідно керуватися реальними поточними обставинами, що склалася в регіоні.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту. В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника. Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
Крім того, Європейський суд з прав людини в п. 41 рішення від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження та добросовісно виконувати процесуальні обов'язки (див., mutatismutandis, рішення у справі «Олександр Шевченко проти України», заява N8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та «Трух проти України», заява N50966/99 від 14.10.2003).
За вказаних обставин, враховуючи реальні поточні обставини, що склалися у місті Дніпро, а також те, що робота Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпра не припинена, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що неповнолітній ОСОБА_1 не з'явився в судове засідання, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, вважаю можливим розгляд справи здійснювати у його відсутність, що узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 268 КУпАП.
Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що вина неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП, підтверджується повністю дослідженими в судовому засіданні доказами, що узгоджуються між собою та не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та об'єктивності:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 940016 від 31.05.2025,який складено у відповідності до вимог ст. 256 КУпАП та такий, що складений повноважною особою згідно з вимогами КУпАП, у ньому вказана правова кваліфікація адміністративного правопорушення з посиланням на положення закону і статті закону України про адміністративну відповідальність, викладені фактичні обставини адміністративного правопорушення, які є достатніми для повного розуміння суті висунутого проти неповнолітнього ОСОБА_1 звинувачення.Жодних заяв, зауважень чи скарг при оформленні протоколу чи після його оформлення неповнолітній ОСОБА_1 не заявляв. Згідно протоколу слідує, що особі, яка притягається до адміністративної відповідальності (неповнолітньому ОСОБА_1 ) роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, а також положень ст. 268 КУпАП, будь-яких порушень прав останнього не убачається;
- копією постанови Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.03.2025, роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень, відповідно до якої неповнолітнього ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.126 КУпАП за те, що він керував транспортним засобом, не маючи права керування таким транспортним засобом та застосовано до нього захід впливу у вигляді попередження;
- копією протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 940009 від 31.05.2025, відповідно до якого неповнолітній ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП за те, що він, будучи особою, яка протягом року притягувалась до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, 31.05.2025 о 22:30 годині за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Східна, керував транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, що встановлено зі згоди водія приладом «Drager Alcotest 6810», результат огляду - 1,02 %о.;
- довідкою інспектора САП ВП № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області згідно з якою неповнолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення на право керування транспортними засобами не отримував;
- переглянутим в судовому засіданні відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції, яким встановлено факт керування неповнолітнім ОСОБА_1 31.05.2025 у комендантську годину за адресою: Донецька область, Покровський район, м. Білозерське, вул. Східна транспортним засобом «ВАЗ 2106», державний номерний знак НОМЕР_1 , Так, під час спілкування з неповнолітнім ОСОБА_1 , останній зазначив, що водійського посвідчення він не має та не заперечував той факт, що він є особою, яку позбавлено права керування таким транспортним засобом. Після чого працівником поліції було повідомлено водію, що відносно нього буде складено протокол за ч. 4 ст. 126 КУпАП, а саме порушення п. 2.1.а Правил дорожнього руху, який передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії. При цьому жодних скарг чи заперечень на дії працівників поліції неповнолітній ОСОБА_1 не заявляв.
Вказана відеозйомка працівниками поліції проводилась на законних підставах у відповідності до вимог ст. 40 Закону України "По національну поліцію".
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити психологічне ставлення неповнолітнього ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом, будучі позбавленою права керування таким транспортним засобом.
За таких обставин, суд визнає даний відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність в діях неповнолітнього ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП.
Відповідно до п. 2.1а Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
За таких обставин дії неповнолітнього ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.4 ст. 126 КУпАП як керування транспортним засобом особою, позбавленою права керування транспортними засобами.
Суд зауважує, що на момент розгляду справи в суду, а саме станом на 10.07.2025 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1 , не оскаржувались дії працівників поліції після його зупинки та матеріали справи дійсно не містять таких доказів оскарження у встановленому законом порядку дій працівників поліції під час складання останніми протоколу про адміністративне правопорушення відносно неповнолітнього ОСОБА_1 та відповідно проведеного службового розслідування, висновки якого могли би спростувати факт керування транспортним засобом особою, яку позбавлено права керування таким транспортним засобом.
З огляду на вищевказане, суд прийшов до висновку, що наявна в адміністративному провадженні сукупність наведених вище прямих і непрямих доказів вчинення адміністративного правопорушення, які за змістом є чіткими, зрозумілими і послідовними, такими, що в достатній мірі повно викривають правопорушника у вчиненні інкримінованого йому адміністративному правопорушенні надала суду можливість постановити рішення за наслідками розгляду адміністративного провадження.
Судом встановлено, що вказані у постанові та досліджені в ході судового розгляду докази є належними, допустимими та достовірними, а з огляду на системну оцінку і достатніми для обґрунтованого висновку про наявність в діях неповнолітнього ОСОБА_1 складу інкримінованого йому адміністративного правопорушення, доведеність вини у його вчинені та для прийняття законного та обґрунтованого рішення в адміністративному провадженні, що дало змогу суду прийти до висновку про доведеність винуватості неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.126 КУпАП, який зроблено з дотриманням вимог вищевказаного Закону на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, підтверджених доказами, які були досліджені та перевірені під час судового розгляду, а також оцінені відповідно до вимог КУпАП.
Як слідує з матеріалів справи на момент вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП ОСОБА_1 був неповнолітньою особою.
Відповідно до ст. 13 КУпАП до осіб віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу. У разі вчинення особами віком від шістнадцяти до вісімнадцяти років адміністративних правопорушень, передбачених статтями 44, 51, 121-127, 130, статтею 139, частиною другою статті 156, статтями 173, 173-4, 174, 183-1, 185, 190-195 цього Кодексу, вони підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах. З урахуванням характеру вчиненого правопорушення та особи правопорушника до зазначених осіб (за винятком осіб, які вчинили правопорушення, передбачені статтею 185) можуть бути застосовані заходи впливу, передбачені статтею 24-1 цього Кодексу.
Приймаючи до уваги, що неповнолітній ОСОБА_1 вважається таким, що ознайомлений зі змістом, як ст.ст. 126, 266, 268 КУпАП, оскільки має його підпис у відповідній графі протоколу про адміністративне правопорушення, а також враховуючи, що вказаний вище нормативний акт є офіційно оприлюдненим. Стороною захисту не надані суду докази на підтвердження того, що неповнолітній ОСОБА_1 має будь-які вади психічного чи розумового розвитку. Таким чином, неповнолітній ОСОБА_1 поза розумним сумнівом, діючи розсудливо, міг співставити свої дії в частині керування транспортним засобом будучі позбавленим права керування таким транспортним засобом, з їх наслідками у виді складення протоколу про адміністративне правопорушення та подальшого накладення адміністративного стягнення.
Тому, враховуючи вчинення неповнолітнім ОСОБА_1 адміністративного правопорушення на транспорті, серйозність загроз безпеки на дорозі, неналежну підготовку та негативні наслідки, які можуть виникнути, суд вважає, що неповнолітній ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до ч. 1 ст. 284 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов:
1) про накладення адміністративного стягнення;
2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу;
3) про закриття справи.
Оскільки під час розгляду справи встановлена вина неповнолітнього ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення і останній підлягає адміністративній відповідальності, по справі необхідно винести постанову, передбачену п. 1) ч. 1 ст. 284 КУпАП, а саме: про накладення адміністративного стягнення.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу неповнолітнього ОСОБА_1 , який не отримував посвідчення водія, ступінь його вини, приймаючи до уваги систематичність скоєння останнім адміністративних правопорушень в сфері дорожнього руху, відсутність обставин, що пом'якшують або обтяжують його відповідальність, вважаю за необхідне накласти йому адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Такий вид адміністративного стягнення буде відповідати завданню КУпАП щодо охорони прав і свобод громадян, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків та відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
На підставі ст. 40-1 КУпАП із неповнолітнього ОСОБА_1 належить стягнути на користь держави судовий збір за ставкою 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст.ст. 283, 284 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 126 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1200 (однієї тисячі двохсот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 20400 (двадцять тисяч чотириста) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок.
Роз'яснити особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, що за приписами ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 КУпАП, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанову про накладення штрафу надіслати для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягнути:
- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;
- витрати на облік зазначеного правопорушення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених ч. 5 ст. 7 та ч. 1 ст. 287 КУпАП.
Апеляційна скарга подається до Дніпровського апеляційного суду через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра.
Суддя: І.В. Дяченко