10 липня 2025 року м. Київ
Справа № 756/774/25
Провадження № 3-зв/824/26/2025
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ ОСОБА_1 , розглянувши заяву ОСОБА_2 про відвід судді ОСОБА_3 у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 с. 122-4 КУпАП,-
Постановою Оболонського районного суду міста Києва від 28 січня 2025 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_5 до адміністративної відповідальності за ст. 124 та за ст. 122-4 КУпАП закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Не погодившись з вказаною постановою, 01 червня 2025 року інший учасник дорожньо-транспортної пригоди - ОСОБА_4 звернулася до суду з апеляційною скаргою.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Київського апеляційного суду визначено суддю-доповідача ОСОБА_3
07 липня 2025 року ОСОБА_5 , подав до апеляційного суду заяву про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що під час судового засідання суддя допустив висловлювання, що мають ознаки іронії та зневаги до мого статусу як військовослужбовця, зокрема після мого повідомлення про проходження ним військової служби, суддя заявив «по зачісці не зрозуміло, який ви військовослужбовець», що є недоречним, принизливим і абсолютно не пов'язаним із предметом розгляду справи.
Також суддя фактично підказував скаржниці, ОСОБА_4 , що вона має можливість подати клопотання про перенесення судового засідання для збирання доказів, тому дії судді вийшли за межі пасивного реагування, оскільки він фактично схиляв скаржницю до подання відповідно клопотання.
А тому на його думку склалось таке враження, що суддя діє не як нейтральний арбітр, а як процесуальний радник однієї зі сторін, що є неприпустимим у демократичному судочинстві.
За протоколом автоматизованого розподілу від 07 липня 2025 року, заява про відвід судді ОСОБА_3 передана на розгляд судді Київського апеляційного суду ОСОБА_1 .
Заслухавши доповідь головуючого судді, ознайомившись з матеріалами справи про адміністративне правопорушення в частині порушеного питання, слід дійти наступних висновків.
Згідно ст. 126 Конституції України, вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється, що знайшло своє відтворення і в ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що регламентує заборону впливу на суд або суддів у будь-який спосіб, неповагу до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, закликів до невиконання судових рішень і мають наслідком відповідальність, установлену законом.
За положеннями п.п. 1, 2 ч. 7 ст. 56 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", що відповідає Бангалорським принципам поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23, суддя зобов'язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів.
За Бангалорськими принципам поведінки суддів, об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків.
Вона проявляється, не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях.
При виконанні своїх обов'язків суддя вільний від будь-яких схильностей, упередженості чи забобонів.
Суддя має заявити собі самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
У свою чергу, для відводу судді необхідно обґрунтувати наявність обставин, які об'єктивно можуть вказувати на можливу його упередженість.
Обставини, які були покладені в основу заяви про відвід, повинні бути доведеними.
Отже, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів, доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Якщо він не вмотивований, це є підставою для відмови у його задоволенні.
Як вказано у п. 49 рішення ЄСПЛ від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" (заява № 33949/02), відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями.
Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., серед іншого (inter alia), Рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria) від 24.02.1993, п.п. 27, 28 and 30; Рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), N 33958/96, п. 42, ЄСПЛ 2000-XII).
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (див. Рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.1996, п. 38).
У п. 50 вказаного Рішення зазначається стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного (див. вищевказане Рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 43).
Водночас, у п.п. 46-48 рішення ЄСПЛ у справі п. Моґенса Гаусшильдта (Mogens Hauschildt) проти Королівства Данії (заява № 10486/83), зазначено, що наявність безсторонності, для цілей п. 1 ст. 6 Конвенції, має визначатися за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді в даній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (див., серед інших прецедентів, рішення у справі Де Куббера (De Cubber) від 26.10.1984, серія A, № 86, с. 13-14, п. 24).
Щодо суб'єктивного критерію, у будь-якому випадку, особиста упередженість судді має бути презумпцією доти, доки не з'являться докази на користь протилежного.
Згідно з об'єктивним критерієм, необхідно встановити, чи існують, якщо зовсім не брати до уваги особисту поведінку судді, легко з'ясовувані факти, які можуть ставити під сумнів його безсторонність. З цього погляду навіть виступи можуть мати певне значення. Найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості і передусім, у разі провадження/кримінального, в особи/обвинуваченого.
Отже, будь-який суддя, щодо безсторонності якого є законні підстави для побоювань, повинен дати відвід (див., mutatis mutandis, згадане вище Рішення у справі Де Куббера, серія A, № 86, с. 14, п. 26).
Це означає, що при з'ясуванні в справі питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція особи/обвинуваченого має важливе, але не вирішальне значення (див. Рішення у справі П'єрсака (Piersack) від 01.10.1982, серія А, № 53, с. 16, п. 31).
Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об'єктивно виправдані.
За підсумками, існує презумпція неупередженості судді, а якщо з'являються сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об'єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, певних його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.
У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (рішення у справі "Мироненко і Мартиненко проти України").
Кодекс України про адміністративні правопорушення не містить спеціальних норм, що регулюють порядок та підстави заявлення відводу або самовідводу судді, а також регулюють порядок розгляду такої заяви про відвід або відвід, тому суд вбачає наявність підстав для застосовування аналогії з КПК України.
Європейський Суд з прав людини неодноразово звертав увагу на недосконалість чинного законодавства України і необхідність дотримуватися принципу правової визначеності (п.53 рішення від 06 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Yeloyev v. Ukraine), заява №17283/02); п.19 рішення від 18 грудня 2008 року у справі «Новік проти України» (Novik v. Ukraine), заява №48068/06), а Конституційний суд України у п.3.4 і 3.6 свого рішення від 11 жовтня 2011 року (справа № 10-рп/2011), та аналізуючи положення міжнародних актів, наголосив, що не вбачається різниці між кримінальними та адміністративними протиправними діяннями, оскільки вони охоплюються загальним поняттям «правопорушення», а відмінність адміністративного правопорушення від злочину полягає, насамперед, у тому, що воно є менш суспільно небезпечним».
Рада суддів України у пункті 4 рішення від 08 червня 2017 року №34 роз'яснила, що у разі необхідності врегулювання суддею конфлікту інтересів при розгляді матеріалів про адміністративне правопорушення відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення, з огляду на відсутність норм, що визначають правила відводу (самовідводу), до внесення змін до чинного законодавства, враховуючи засади судочинства, передбачені Конституцією України, міжнародні стандарти щодо незалежності суддів, неупередженості та безсторонності судочинства можливе застосування чинних процесуальних норм за аналогією.
Відповідно до частини 1 статті 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Частиною 1 статті 75 КПК України визначено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні:
1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім'ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача;
2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, представник персоналу органу пробації, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник;
3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім'ї заінтересовані в результатах провадження;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості;
5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 цього Кодексу порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.
Статтею 76 КПК України визначено недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні
Згідно з частиною 1 статті 81 КПК України у разі заявлення відводу слідчому судді або судді, який здійснює судове провадження одноособово, його розглядає інший суддя цього ж суду, визначений у порядку, встановленому частиною третьою статті 35 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що вказані обставини, зазначені в заяві ОСОБА_5 , не свідчать про наявність підстав для відводу судді, передбачених статтями 75-76 КПК України саме у даній справі.
Керуючись статтями 245, 246, 283 КУпАП, суд, -
Заяву ОСОБА_5 про відвід судді Київського апеляційного суду ОСОБА_3 у справі про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 28 січня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ст. 124 ст. 122-4 КУпАП - залишити без задоволення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1