справа № 753/4159/25
провадження № 22-ц/824/12140/2025
головуючий у суді І інстанції Колесник О.М.
10 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначав, що 27 липня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено Договір позики №75946951, за умовами якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 15 000 грн, строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день.
Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису q86QxnwNjT, що був надісланий на вказану відповідачем електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1
Представник позивача стверджував, що 27 липня 2021 року на виконання умов вищевказаного Договору ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) здійснив перерахування кредитних коштів у розмірі 15 000 грн на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 .
Разом з тим, вказував, що відповідач належним чином свої зобов'язання за вищевказаним Договором не виконав, зокрема не повернув у встановлені Договором позики строки (протягом 30 днів) суму позики та відсотки за користування кредитом, які становлять 1,99% за кожний день користування кредитом, що стало підставою для нарахування відсотків відповідно до пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до змісту якого Товариство має право нараховувати відсотки на суму боргу за кожен день прострочення, але не більше ніж 90 календарних днів.
21 грудня 2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено Договір факторингу №2112, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75946951 від 27 липня 2021 року.
31 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75946951 від 27 липня 2021 року, де боржником виступає відповідач.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 31 березня 2023 року до договору факторингу №310323-ФМ від 31 березня 2023 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 50 322,99 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 35 322,99 грн - сума заборгованості за відсотками.
На підставі викладеного, представник позивача просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за Договором позики №75946951 від 27 липня 2021 року у розмірі 50 322,99 грн, з яких: 15 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу та 35 322,99 грн - сума заборгованості за відсотками, а також просив суд стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» заборгованість за кредитним договором № 75946951 від 27 липня 2021 року у розмірі 50 322,99 грн, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 3 500 грн, а всього стягнено 56 245,39 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду представник ОСОБА_1 - адвокат Калінін С.К. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 17 637,24 грн та судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що визнає укладення з TOB «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» договору позики № 75946951 від 27 липня 2021 року та отримання кредиту в сумі 15 000 грн.
Зазначає, що оскільки позика надавалася відповідачу строком з 27 липня до 26 серпня 2021 року і у матеріалах справи відсутні докази щодо пролонгації договору, а його сторони узгодили розмір нарахованих відсотків за цей період з розрахунку зниженої процентної ставки 0,70 % у розмірі 3 134,25 грн, тому є обґрунтованими проценти саме в розмірі 3 134,25 грн. Таким чином за умовами договору позики відповідач мав би повертати всього 18 134,25 грн (15 000 грн тіло кредиту + 3 134,25грн відсотки).
Також вказує на те, що відповідач здійснював погашення заборгованості, однак після закінчення строку кредитного договору останній не в повній мірі повернув грошові кошти та сплатив проценти за користування ними, тому із нього на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 17 637,24 грн (15 000 грн тіло кредиту + 3 134,25 грн відсотки за користування кредитом = 18 134,25 грн - 497,01 грн сума сплачена ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором).
Також вважає, що пропорційно до задоволених позовних вимог підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 849 грн ( 2 422,40 грн х 17 637,24 грн / 50 322,99 грн), та судові витрати за надання професійної правничої (правової) допомоги в розмірі в розмірі 1 226,68 грн (З 500,00 грн х 17 637,24 грн / 50 322,99 грн).
23 червня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» - адвоката Ґедзь О.В., в якому вона просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Вказує, що договором встановлена фіксована процентна ставка, яка може бути зменшена лише у разі належного виконання позичальником/відповідачем умов договору позики, у зв'язку із чим на момент укладання договору позикодавцем зазначена орієнтовна загальна вартість з розрахунку, що позичальник/відповідач погасить заборгованість в строки які сам зазначив при укладанні договору.
У порядку ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Тому, розгляд справи здійснюється без виклику сторін в порядку письмового провадження.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Разом із тим рішення суду першої інстанції даним вимогам закону в повній мірі не відповідає.
В матеріалах справи наявна копія договору позики № 75946951 від 27 липня 2021 року укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 (а.с. 31).
Виходячи з умов договору позики № 75946951 від 27 липня 2021 року, укладеного між ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , такий підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання останнім одноразового ідентифікатора.
За користування кредитом клієнт сплачує Товариству базову процентну ставку у розмірі 1,99% (тип фіксований). Знижена процентна ставка/день (застосовується у відповідності до умов програми лояльності) - 0,70%. Процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, % (не застосовується в період карантину) - 2,70 %. Розмір процентів на позику річний 906,08%. Загальна вартість позики у гривні - 18 134,25 грн.
Відповідно до п. 4 Договору проценти за цим Договором нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення на залишок позики.
Згідно п.5 Договору, підписанням цього Договору позики відповідач підтверджує, що ознайомлений на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуги, що передбачена ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». А також підтверджує, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику, у тому числі і на умовах фінансового кредиту, розміщені на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору йому зрозумілі.
У пункті 12 Договору позики сторони вказали, що цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.
Як вбачається, договір позики підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором q86QxnwNJT.
21 грудня 2021 року між первісним кредитором - ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» було укладено Договір факторингу №2112, за умовами якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75946951 від 27 липня 2021 року.
31 березня 2023 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» було укладено Договір факторингу №310323-ФМ, за умовами якого позивач ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за договором позики №75946951 від 27 липня 2021 року, де боржником виступає відповідач.
Таким чином, на підставі вказаного договору факторингу позивач одержав право вимоги по заборгованості відповідача за договором позики № 75946951 від 27 липня 2021 року.
Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач умови укладеного договору не виконує, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню та відповідно з відповідача на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість за договором позики у розмірі 50 322,99 грн.
Апеляційний суд не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 634, 638 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
У позовній заяві ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» вказувало на те, що кредитний договір був укладений первісним кредитором з ОСОБА_1 з використанням підписання електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Матеріалами справи підтверджується, що для підписання кредитного договору ОСОБА_1 було використано електронний підпис одноразовим ідентифікатором відповідно до вимог частини 6 та 8 статті 11 і 12 Закону України «Про електронну комерцію», що свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов та уклали кредитний договір.
Факт укладення кредитного договору відповідач визнавав і у відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції, і в апеляційній скарзі, а тому такий факт не підлягає доказуванню.
В той же час, апеляційний суд не погоджується із висновком суду першої інстанції про доведеність обставин щодо надання коштів у заявленому розмірі з огляду на наступне.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Такі дані встановлюються, зокрема, письмовими доказами, якими є документи, що містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 95 ЦПК України).
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Стаття 80 ЦПК України передбачає, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Судом першої інстанції не враховано, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Кредитний договір має консенсуальний характер, оскільки на відміну від договору позики набирає чинності з моменту, коли сторони в належній формі досягли згоди з усіх його істотних умов (ч. 1 ст. 638 ЦК). Це, в свою чергу, надає сторонам кредитного договору право на відмову від надання або одержання кредиту за вже укладеним договором. Таким чином, укладення кредитного договору підтверджує наявність правовідносин, що наділяє сторін певними правами і обов'язками, однак сам факт укладення договору не є беззаперечним доказом наявності заборгованості.
Згідно правової позиції, яка була висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 у справі № 161/16891-15 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 61-517св18), банк зобов'язаний доводити отримання позичальником грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір за допомогою первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до п. 62 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом, і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18, від 25 травня 2021 року у справі №554/4300/16-ц, від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20, від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20, від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц, від 04вересня 2024 року у справі №426/4264/19.
Матеріали справи не містять виписки з рахунку особи, як і не містять доказів використання відповідачем кредитних коштів.
Судом першої інстанції не враховано, що наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договорами не містить даних про суми коштів, що були видані відповідачеві, сплачені відповідачем в рахунок погашення заборгованості, а також процентну ставку обрахунку заборгованості. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, походження і розмір.
Розрахунок заборгованості, на який посилався позивач у позові і який досліджувався судом першої інстанції, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані в позовній заяві, а, отже, не є належним доказом наявності заборгованості. Зазначений розрахунок із зазначенням конкретних розмірів заборгованості, є документом, що створений самим позивачем, а відтак, інформація зазначена в ньому, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких він був складений, не можуть бути доказом наявності заборгованості, на якій наполягає позивач.
У відповідності до вимог ст. 512, 514, 517 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ст. 518 ЦК України Боржник має право висувати проти вимоги нового кредитора у зобов'язанні заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент одержання письмового повідомлення про заміну кредитора. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред'явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов'язок до пред'явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Відтак, апеляційний суд дійшов висновку, що жодних належних та допустимих доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позові, щодо отримання відповідачем кредитних коштів, наявності заборгованості та її розміру, а також переходу прав вимоги до відповідача, матеріали справи не містять.
В той же час, як вбачається із відзиву на позовну заяву та апеляційної скарги, сторона відповідача визнає позов частково на суму 17 637,24 грн, що складається з 15 000 грн тіла кредиту та 2 637,24 грн відсотків, а тому на переконання колегії суддів сума коштів, яку визнає відповідач і підлягає до стягнення на користь позивача.
Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно із частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У суді першої інстанції, заявлено позов на загальну суму 50 322,99, із яких задоволенню підлягають 17 637,24 грн, що складає 35,05 % від суми позовних вимог.
При подачі позовної заяви ТОВ «ФНПРОМ МАРКЕТ» сплатило судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Таким чином, судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 849,05 грн (2 422,40*35,05/100%).
Та за рахунок позивача підлягає відшкодуванню відповідачеві судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (100%-35,05%=64,95%). При поданні апеляційної скарги підлягав сплаті відповідачем судовий збір у розмірі 3 633,60 грн, з яких 64,95% становить 2 360,02 грн (3 633,60*64,95% /100%).
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином за рахунок позивача підлягає відшкодуванню відповідачеві судовий збір у розмірі 1 510,97 грн (2 360,02 грн - 849,05 грн).
За статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частини третя-п'ята статті 137 ЦПК України).
Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування в справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року в справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) та в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/16448/17-ц (провадження № 61-48191св18).
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 3 500 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в суді першої інстанції було долучено: договір № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024 року; акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги додаток до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024 року; акт приймання-передачі наданої правничої допомоги від 1 листопада 2022 року до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024 року (додаток № 2); витяг з акта № 7-П приймання-передачі наданої правничої допомоги від 30 січня 2025 року до договору № 01-11/24 про надання правничої допомоги від 1 листопада 2024 року на загальну суму 3 500 грн.
Матеріалами справи також встановлено, що сторона відповідача в суді першої інстанції у відзиві на позов також просила стягнути витрати на правничу допомогу понесені в суді першої інстанції відповідачем у розмірі 3 897,11 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав в суді першої інстанції: договір № б/н/25 про надання правничої допомоги від 8 квітня 2025 року; додаток № 1 до договору № б/н/25 про надання правничої допомоги від 8 квітня 2025 року, в якому визначено суму гонорару у розмірі 6 000 грн; акт виконаних робіт від 11 квітня 2025 року на суму 6 000 грн.
Також в апеляційній скарзі відповідач просив стягнути з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 000 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідач надав в суді першої інстанції: договір № б/н/25 про надання правничої допомоги від 28 квітня 2025 року; додаток № 1 до договору № б/н/25 про надання правничої допомоги від 28 квітня 2025 року, в якому визначено суму гонорару у розмірі 3 000 грн; акт виконаних робіт від 22 травня 2025 року на суму 3 000 грн.
Таким чином, обома сторонами належним чином підтверджено понесення витрат на правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.
В той же час, оскільки позов задоволено частково, що складає 35,05 % від суми позовних вимог, як зазначено вище, витрати на правничу допомогу понесені позивачем у суді першої інстанції підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 1 226,75 грн (3 500*35,05/100%).
Та за рахунок позивача підлягають відшкодуванню відповідачеві витрати на правничу допомогу пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (64,95%), тобто у розмірі 4 479,67 грн (3 897,11 грн+3 000 грн=6 897,11 грн*64,95/100=4 479,67 грн)
Відповідно до частини 10 статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
Таким чином за рахунок позивача підлягають відшкодуванню відповідачеві витрати на правничу допомогу у розмірі 3 252,92 грн (4 479,67 грн-1 226,75 грн).
Керуючись ст. 7, 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 75946951 від 27 липня 2021 року у розмірі 17 637 (сімнадцять тисяч шістсот тридцять сім) грн 24 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» (код ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за розгляд справи в апеляційному суді у розмірі 1 510 (одну тисячу п'ятсот десять) грн 97 коп. та витрати на правничу допомогу понесені у суді першої та апеляційної інстанцій у розмірі 3 252 (три тисячі двісті п'ятдесят дві) грн 92 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
ГоловуючийТ.О. Писана
СуддіК.П. Приходько
С.О. Журба