Єдиний унікальний номер справи № 761/412/25
Провадження №22-ц/824/11905/2025
08 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі за заявою головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк», акціонерне товариство «КОМІНБАНК», акціонерне товариство «УКРБУДІНВЕСТБАНК» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року відмовлено у задоволені заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, 16.05.2025 року заявник направив апеляційну скаргу через підсистему «Електронний суд», в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення заяви про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 30.06.2025 року направлена апеляційна скарга була залишена без руху, апелянту був наданий строк для усунення виявлених недоліків - десять календарних днів з дня отримання ухвали суду. Підставами для залишення апеляційної скарги без руху було пропущення апелянтом строку на апеляційне оскарження та відсутність клопотання про поновлення такого строку з наведенням поважних причин для його поновлення.
Зазначеною ухвалою апелянту роз'яснено, що у випадку не усунення у встановлений термін виявлених судом недоліків, а саме, якщо не буде подано заяву із зазначенням підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження або вказані в ній підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
07 липня 2025 року на виконання ухвали Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року до апеляційного суду надійшла заява від головного управління ДПС у Дніпропетровській області про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій заявник зазначив прохання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та послався на те, що в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року помилково зазначено строк апеляційного оскарження - 30 днів, що не відповідає вимогам чинного законодавства, тому ГУ ДПС у Дніпропетровській області діяло добросовісно, виходячи з інформації, викладеної у самому рішенні, вважаючи, що строк на апеляційне оскарження становить 30 днів. Відповідно, апеляційну скаргу було підготовлено та подано після спливу 5-денного строку, однак у межах вказаного судом 30-денного строку. Заявник вважає, що вказаний строк пропущено з поважної причини, а саме через процесуальну помилку суду щодо реального строку оскарження рішення суду з урахуванням положень ст. 350 ЦПК України.
Однак, апеляційний суд не може врахувати зазначені твердження апелянта про те, що що оскільки в рішенні Шевченківського районного суду м. Києва від 23.04.2025 року помилково зазначено строк апеляційного оскарження - 30 днів, тому 5-денний строк на апеляційне оскарження було пропущено заявником з поважної причини.
За змістом ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням або не вчиненням процесуальних дій.
Пунктом 6 статті 43 ЦПК України передбачено, що до обов'язків саме учасників справи (якими є сторони та треті особи) віднесено виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Згідно з частиною першою статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч.6 ст. 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день: вручення судового рішення під розписку; отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відповідно до статті 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
У ч. 2 ст. 350 ЦПК України зазначено, якщо під час судового розгляду буде встановлено, що заявник вимагає розкрити інформацію, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи без підстав і повноважень, визначених законом, то суд ухвалює рішення про відмову в задоволенні заяви.
Положеннями ч. 3 ст. 350 ЦПК України визначено, що особа, щодо якої банк розкриває банківську таємницю, або заявник мають право у п'ятиденний строк оскаржити ухвалене судом рішення до апеляційного суду в установленому порядку.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 354 ЦПК України, якщо учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення повного тексту, подав апеляційну скаргу протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження, пропущений ним строк може бути поновлений судом.
З матеріалів справи вбачається, що справу розглянуто в порядку окремого провадження та 23.04.2025 року прийнято оскаржуване рішення, повний текст якого складено 23.04.2025 року.
Так, дійсно в оскаржуваному рішенні суду роз'яснено судом порядок його оскарження до апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 -ти днів, що не узгоджується з положеннями ч. 3 ст. 350 ЦПК України.
Однак, із наявної у справі довідки про доставку електронного документу вбачається, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області доставлено до електронного кабінету копію оскаржуваного рішення - 26.04.2025 о 00:04 год., що з урахуванням положеньч. 6 ст. 272 ЦПК України копія документу вважається врученою заявнику на наступний день - 27.04.2025 року, тому перебіг строку на апеляційне оскарження складає період з 28.04.2025 року по 02.05.2025 року. Відтак, апеляційну скаргу було направлено до апеляційного суду 16.05.2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого ч. 3 ст. 350 ЦПК України.
Крім того, у клопотанні про поновлення строку не зазначено заявником обставини, які об'єктивно перешкоджали в поданні апеляційної скарги у визначений законом строк, з урахуванням того, що копія оскаржуваного судового рішення була вручена 27.04.2025 року.
При цьому, неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання апеляційної скарги є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Заявник, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, в тому числі і щодо вчасного подання апеляційної скарги.
Отже, лише факт помилкового роз'яснення судом порядку і строку оскарження судового рішення не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, що саме вплинуло на роботу цього державного органу.
Оскільки поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження апелянтом у заяві про усунення недоліків не наведено, то за таких умов, колегія суддів вважає, що вимоги ухвали Київського апеляційного суду від 30.06.2025 року виконані не були.
З огляду на вищевказане, апеляційний суд не вбачає наявності підстав для поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження, зазначені доводи апелянта не обумовлюють поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та можуть призвести до порушення прав іншої сторони, викликати сумнів в об'єктивності суду, а посилання апелянта на гарантоване право на апеляційне оскарження без дотримання процедури саме по собі не може слугувати підставою для поновлення строку (справа «Устименко проти України» (Case of Ustimenko v. Ukraine) (Заява № 32053/13).
Рішенням від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі «Мушта проти України» зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.
Суд зобов'язаний прийняти і розглянути апеляційну скарги на судове рішення лише за умови дотримання скаржником вимог чинного цивільного процесуального законодавства щодо строків на апеляційне оскарження та за умови відповідності апеляційної скарги формі та змісту, як того вимагає ЦПК України. Наявність лише самої по собі апеляційної скарги не є безумовною підставою для її прийняття та відкриття апеляційного провадження.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені в заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Керуючись ст.ст. 357, 358 ЦПК України,
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 23 квітня 2025 року у справі за заявою головного управління ДПС у Дніпропетровській області, заінтересовані особи: фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , акціонерне товариство «Міжнародний Резервний Банк», акціонерне товариство «КОМІНБАНК», акціонерне товариство «УКРБУДІНВЕСТБАНК» про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя: С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько