справа №760/528/25 головуючий у суді І інстанції Бурлака О.В.
провадження №33/824/3105/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.
08 липня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Андрія Васильовича на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, якою:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП: НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,-
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Не погоджуючись з даним судовим рішенням, адвокат Ковальов Андрій Васильович, діючи в інтересах ОСОБА_1 , 12 травня 2025 року подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року та закрити провадження у справі за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Зазначає, що суд першої інстанції не з'ясував чи мало місце вчинення адміністративного правопорушення та не надав належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, що призвело до ґрунтування висновків на припущеннях.
Вважає, шо під час складення протоколу поліцейськими було грубо порушено процедуру складання останнього, здійснено тиск на водія та зафіксовано відмову від проходження огляду на стан сп'яніння, яка не підтверджена відео записом з нагрудної камери 472097.
Так, зупинивши транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_2 працівники поліції, як під час розгляду справи так і під час складання протоколу про скоєння адміністративного правопорушення не роз'яснили водієві його процесуальних прав, передбачених ст. ст. 55, 56, 59, 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП, одразу почали вимагати пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Вказана обставина підтверджується долученими до матеріалів справи відеозаписами з боді камер, долучених до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202373 від 22 грудня 2025 року, з яких вбачається, що працівниками поліції була грубо порушена процедура, передбачена діючим законодавством та не було роз'яснено його права, що є порушенням його права на захист.
Крім того, відповідно до відеозапису нагрудної камери №472097 на 7 хвилині працівником поліції запропоновано проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою драгера або направлення на проходження обстеження КП «Соціотерапія». Відмова ОСОБА_2 від спілкування з працівником поліції прийнято судом як відмова від проходження огляду. Відповідно до зазначеного відеозапису, ОСОБА_3 не відмовлявся від проходження огляду, а лише зазначив, що відмовився від спілкування з одним із працівників поліції, а продовжить спілкування з особою, що здійснила зупинку його транспортного засобу.
Його відмову від проходження медичного обстеження на відео озвучили співробітники поліції, які не зазначені в протоколі серії ЕПР1 № 202373 від 22 грудня 2024 року при цьому вчиняли тиск на водія та фактично на відео підтверджували відмову ОСОБА_2 , яку він не надавав, що зафіксовано на відео з бодікамери 472097 з 7 хвилини 44 секунди по 10 хвилину. Даний тиск, на водія вчинявся протягом 4 годин шістьома працівниками поліції, що також підтверджується відеозаписом з нагрудної камери 472850.
У судове засідання апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Ковальов А.В. не з'явилися, про розгляд справи повідомлені у встановленому законом порядку, причини неявки у судове засідання та/ або неможливості розгляду справи без їх участі не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавали.
Київська міська прокуратура про апеляційний розгляд справи повідомлена 21 травня 2025 року, про що свідчить Звіт про направлення вихідної кореспонденції Київського апеляційного суду, однак позицію щодо справи не висловила.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши апеляційні доводи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, зважаючи на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 грудня 2024 року, о 03 годині 43 хвилин, ОСОБА_1 , в м. Києві по б-р Чоколівський, 41, керував транспортним засобом марки «Mercedes-Benz B 180», д.н.з. НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп'яніння, у встановленому законом порядку, водій відмовився на місці зупинки, що зафіксовано на нагрудній камері 472097, чим порушив п.2.5.ПДР, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується достатніми, належними та допустимими доказами у справі, а саме:
протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202373 від 22 грудня 2024 року, у якому викладені встановлені судом обставини;
направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції;
розпискою про відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом;
рапортом поліцейського УПП у м. Києві від 22 грудня 2024 року, згідно якого ОСОБА_1 було зупинено за порушенням комендантської години та в ході спілкування з водієм виявлені ознаки алкогольного сп'яніння;
відеозаписом події, який підтверджує обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення. Зокрема, після зупинки під час спілкування з поліцейськими у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння. Останній поводив себе зухвало, не реагував на вимоги поліцейських.
Суд першої інстанції вважав, що відмова водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння не була вимушеною чи спровокованою з боку працівників поліції. Оскільки, водієві було роз'яснено його обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу інспектора патрульної поліції та наслідки відмови від проходження огляду, та з відео вбачається, що водій добровільно відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння, що зафіксовано в присутності двох свідків та утворює склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністативній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями статей 251 та 252 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Вивченням матеріалів справи про адміністративне правопорушення встановлено, що суд, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого адміністративного правопорушення на підставі доказів, наявних в матеріалах справи, а його висновок про доведеність винуватості ОСОБА_1 в порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що є складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є законним і обґрунтованим.
Так, частиною першою статті 130 КУпАП передбачена відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, відповідальність особи, яка керує транспортним засобом виникає і в разі її відмови від проходження, відповідно до встановленого законом порядку, огляду на стан сп'яніння.
Таким чином, обов'язковими елементами об'єктивної сторони такого складу правопорушення як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції є: факт керування транспортним засобом та факт відмови особи, яка керує таким засобом від проходження огляду на стан сп'яніння.
Слід зауважити, що під відмовою від проходження огляду на стан сп'яніння необхідно розуміти свідоме і категоричне не бажання особи пройти відповідний огляд, яке базується на його внутрішньому переконанні про відсутність необхідності проходити цей огляд в силу існування певних мотивів відомих цій особі і може проявлятися як у активній, так і у пасивній формі.
Процедура та порядок огляду на стан сп'яніння регламентуються ст. 266 КУпАП, Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 та Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України 09 листопада 2015 року №1452/735.
Відповідно до частин першої, другої статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі статтею 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до абзацу другого частини п'ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху.
Положеннями абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353-XII встановлено, що водій зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.
Так, відповідно до пункту 1.3 Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
З матеріалів справи апеляційним судом встановлено, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 причини зупинки (керування транспортним засобом під час комендантської години - 02:42 год. ночі), його права, зазначили наявні ознаки сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук, поведінка, що не відповідає обстановці) (02:55 год. по таймінгу).
На неодноразові пропозиції поліцейських пройти огляд на стан сп'яніння на місці або у лікаря-нарколога (02:56, 02:58, 02:03:16) ОСОБА_1 однозначно не відмовився, однак: у відповідь увесь час просив показувати посвідчення з усіх сторін; вказував, що поліцейські не можуть питати у нього, що він вживав; відмовлявся відповідати на питання «бо людина розмовляє», бо пропозицію пройти огляд висловив не той поліцейський, який його зупинив. Коли поліцейський роз'яснював наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння відповідав «не давіть на мене, зараз психологічний тиск мені не потрібен».
Отже, наведене свідчить, що відмову від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 проявив у пасивній формі, тобто шляхом не вчинення жодних дій щодо його проходження.
Апеляційний суд звертає увагу, що фабула частини першої статті 130 КУпАП не передбачає виключень та поважних причин для відмови від огляду. За даної правої конструкції та складу інкримінованого ОСОБА_1 правопорушення не має правового значення чи перебував останній у стані сп'яніння, адже склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП утворила саме відмова від проходження огляду у встановленому законом порядку незалежно від її причин та/ чи мотивів.
За таких обставин, оскільки відеозапис є одним із об'єктивних доказів у справі про адміністративне правопорушення, так як на ньому зафіксована подія правопорушення, апеляційний суд оцінює його в сукупності з іншими дослідженими судом та наведеними в оскаржуваній постанові доказами, і така сукупність належних та допустимих доказів свідчить про беззаперечну доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки на неодноразові пропозиції працівників поліції пройти такий огляд останній його не пройшов.
З приводу посилань апелянта на нероз'яснення ОСОБА_1 його прав працівниками поліції, апеляційний суд зазначає, що згідно з п. 1.3. Правил дорожнього руху, учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Вказаний нормативний акт встановлює презумпцію знання водієм транспортного засобу його положень та однозначного обов'язку їх виконання.
Згідно з п. 2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
За змістом ст. 68 Конституції України незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Також суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду рішення у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, зазначено, що особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Отже, керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння не може вважатись малозначним правопорушенням, оскільки зазначені дії наражають оточуючих на небезпеку.
Окрім того, з дослідженого відеозапису вбачається, що працівники поліції неодноразово та чітко пояснили, що вбачають у водія ознаки алкогольного сп'яніння та запропонували пройти огляд у медичному закладі.
Поведінка ОСОБА_1 вказує, що він не вимагав роз'яснення йому певних прав або особливостей процедури, навпаки, впевнено вказував працівникам поліції які статті закону вони мають виконати та які його права порушують; повністю усвідомлював вимогу поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння; здійснював активні, свідомі та вольові дії протягом тривалого часу, розумів ситуацію, у якій опинився (викликав наряд поліції, увесь час здійснював фіксацію процедури складання протоколу про адміністративне правопорушення на мобільний телефон, ставив питання поліцейським та заявляв їм вимоги щодо дотримання закону). Разом з тим, не заявляв клопотання про надання йому правової допомоги чи необхідність отримання юридичних послуг.
Апеляційний суд також сприймає критично доводи апелянта про здійснення психологічного тиску на ОСОБА_1 , оскільки як тиск апелянт фактично приймав роз'яснення йому наслідків відмови від проходження огляду. Обставин того, що працівники перевищили свої повноваження в межах розгляду цієї справи судом встановлено не було.
Таким чином, у даній справі мала місце належна правова процедура та законний алгоритм проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, а посилання водія на порушення такого порядку є безпідставними.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що переглядом справи не встановлено порушень працівниками поліції Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і могли стати підставою не виконувати водієм законних вимог поліції про проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Всі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень та протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо ОСОБА_1 повністю відповідають вимогам ст. 256 КУпАП.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду першої інстанції і були підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Враховуючи викладене, за результатами апеляційного перегляду справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права, висновки суду доводами апеляційної скарги не спростовані.
Оскільки судове рішення, яке оскаржується, є законним, обґрунтованим та вмотивованим, суд апеляційної інстанції залишає його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, Київський апеляційний суд
Постанову Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №202373 від 22 грудня 2024 року) та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ковальова Андрія Васильовича на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 29 квітня 2025 року - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Повний текст постанови складено 10 липня 2025 року.
Суддя: Р.В. Березовенко