вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77
e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617
Унікальний номер справи № 753/3844/21 Головуючий у суді першої інстанції - Колесник О.М.
Апеляційне провадження № 22-ц/824/9040/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А.
03 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі:
суддя-доповідач Нежура В.А.,
судді Верланов С.М., Невідома Т.О.,
секретар Цуран С.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Падалко Ольгою Юріївною на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення,
У лютому 2021 року позивачка ОСОБА_2 звернулась до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення з квартири.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.03.2020 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №752/20763/18 про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2018 року до 18.11.2019 року в розмірі 164 147,09 грн.
02.04.2020 року державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 та передано до Київської філії ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна шляхом електронних торгів належну на праві приватної власності ОСОБА_1 1/4 частину квартири АДРЕСА_1 .
06.01.2021 року державним виконавцем Дарницького РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві винесено постанову про передачу майна позивачці (стягувачці) ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу за вказаним судовим рішенням. Того ж дня складено акт про передачу майна позивачці в рахунок погашення боргу.
12.01.2021 року на підставі зазначеного акту приватним нотаріусом Легким В.В. було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, зареєстрованого в реєстрі за №39.
Цим свідоцтвом посвідчено, що позивачці належить на праві приватної власності майно, що складається з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , що раніше належала відповідачу ОСОБА_1 .
На підставі вказаного свідоцтва 12.01.2021 приватним нотаріусом Легким В.В. була здійснена державна реєстрація права власності позивача на вищезазначену частину нерухомого майна.
13.01.2021 року відповідач був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 , однак ОСОБА_1 добровільно залишати спірну квартиру відмовляється, чим перешкоджає позивачу вільно користуватись (проживати) та розпоряджатись власним майном.
Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2022 року позов було задоволено, виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19.01.2023 року заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 28.01.2022 року було скасоване, розгляд справи призначено в загальному позовному провадженні.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року позов задоволено.
Виселено ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення, вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погоджуючись із таким рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невстановлення усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволення позову.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відповідач є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька і його 1/4 частина спірної квартири АДРЕСА_1 входить до спадкової маси.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2023 року у справі №753/3434/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування. встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги за законом, саме за його заявою було Першою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №475/2021, а тому він має право на 1/8 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Вказує, що відповідач ОСОБА_1 є співвласником успадкованої ним після смерті батька 1/8 частини спірної квартири, не зважаючи на те, що ним не отримано свідоцтва про право на спадщину. При цьому, ОСОБА_1 єдиний із співвласників постійно проживає в спірній квартирі і не має іншого житла.
Також зазначає, що ОСОБА_1 заявляв дві обґрунтовані заяви про відвід судді Колесника О.М., які не були задоволені судом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачка ОСОБА_2 проти задоволення апеляційної скарги заперечила. Вказує, що рішення суду є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
В судовому засіданні в апеляційному суді взяли участь представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Падалко О.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу, просила задовольнити її з викладених підстав. Представник позивачка ОСОБА_2 адвокат Голубничий О.І. у судовому засіданні просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Суд апеляційної інстанції визнав за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явилися, оскільки їх неявка не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Встановлено, що 02.03.2020 року Голосіївським районним судом міста Києва видано виконавчий лист №752/20763/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.05.2018 року до 18.11.2019 року в розмірі 164 147, 09 грн.
Як вбачається з тексту свідоцтва про право власності на житло, виданого 18.02.2008 року відділом приватизації житла Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної-часткової власності ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в рівних долях, тобто по 1/4 частині кожному (т.1, а.с.14; 155).
02.04.2020 державним виконавцем Дарницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві на виконання виконавчого листа № 752/20763/18 відкрито виконавче провадження НОМЕР_2.
05.10.2020 державним виконавцем Дарницького РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві у ВП № НОМЕР_3 при примусовому виконанні виконавчого листа №752/20763/18 належне на праві приватної власності майно відповідача ОСОБА_1 , що складається з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , передано до Київської філії ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна шляхом електронних торгів.
06.01.2021 державним виконавцем Дарницького РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Стеценко Н.В. винесено постанову про передачу майна ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу (т.1, а.с.9).
Того ж дня, 06.01.2021 державним виконавцем Дарницького РВ ДВС ГТУЮ у м. Києві Стеценко Н.В. складено акт про передачу майна позивачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу (т.1, а.с.10).
Судом також встановлено, що 1/4 частина спірного майна ОСОБА_1 не була іпотечним майном, і була реалізована державним виконавцем у межах виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3.
12.01.2021 року на підставі вказаного акту про передачу майна позивачу ОСОБА_2 в рахунок погашення боргу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, зареєстрованого в реєстрі за №39 (т.1, а.с.11). Даним свідоцтвом посвідчено, що позивачці ОСОБА_2 належить на праві приватної власності нерухоме майно, що складається з 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 , яка раніше належала на праві власності ОСОБА_1 . На підставі даного свідоцтва 12.01.2021 року о 12:21:29 годин приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Легким В.В. була здійснена державна реєстрація права власності за ОСОБА_2 на вищезазначену частину нерухомого майна, номер запису про право власності: 40082262 (т.1, а.с.12).
13.01.2021 року на підставі звернення позивача ОСОБА_2 відділом з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної у місті Києві державної адміністрації ОСОБА_1 був знятий з реєстрації місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т.1, а.с.13).
Згідно даних витягу з Реєстру територіальної громади міста Києва про зареєстрованих осіб №56602750 від 14.01.2021 року у житловому приміщенні за адресою АДРЕСА_2 , станом на 14.01.2021 року відповідач ОСОБА_1 зареєстрованим не значиться (т.1, а.с.13).
Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України, відповідно до частини першої і четвертої якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. За положеннями ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Зміст права власності, яке полягає у праві володіння, користування та розпорядження своїм майном визначено у ст. 317 ЦК України. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.
Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується і розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він сам вирішує, що робити зі своїм майном, керуючись виключно власними інтересами, здійснюючи щодо цього майна будь-які дії, які не повинні суперечити закону і не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства.
Частиною 1 ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК Української РСР закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання членів їх сімей та інших осіб, мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Задовольняючи позов ОСОБА_2 , суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 не є власником спірної квартири, при цьому, відповідач добровільно залишати квартиру АДРЕСА_1 відмовляється, чим перешкоджає позивачці вільно користуватись та розпоряджатись власним майном
Колегія суддів не погоджується з цим висновком суду першої інстанції з таких підстав.
Як видно із матеріалів справи, окрім позивачки ОСОБА_2 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 18.02.2008 квартира АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер, що підтверджується ксерокопією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (т.1, а.с.81).
Відповідач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги після смерті свого батька - ОСОБА_6 , і його 1/4 частина спірної квартири АДРЕСА_1 входить до спадкової маси.
Так, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 12.10.2023 у справі №753/3434/22 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , третя особа: Перша київська державна нотаріальна контора про визнання права власності в порядку спадкування, встановлено, що ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 першої черги за законом, саме за його заявою було Першою київською державною нотаріальною конторою було відкрито спадкову справу №475/2021, а тому він має право на 1/8 частку двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .
Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).
Відповідно до частини другої статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною першою статті 1268 ЦК України передбачено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її . Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України). Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Таким чином, відповідачеві ОСОБА_1 смерті батька належить частина спірної квартири не зважаючи на те, що ним не отримано свідоцтва про право на спадщину.
Верховний Суд у своїй постанові від 29 червня 2022 року у справі №571/1607/20 (провадження № 61- 805св22) зазначив, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла. Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві. Враховуючи, що виселення є серйозним втручанням у право особи на повагу до її житла, Суд надає особливої ваги процесуальним гарантіям, наданим особі в процесі прийняття рішення. Зокрема, навіть якщо законне право на зайняття приміщення припинено, особа вправі мати можливість, щоб співмірність заходу була визначена незалежним судом у світлі відповідних принципів статті 8 Конвенції. Відсутність обґрунтування в судовому рішенні підстав застосування законодавства, навіть якщо формальні вимоги було дотримано, може серед інших факторів братися до уваги при вирішенні питання, чи встановлено справедливий баланс заходом, що оскаржується (KRYVITSKA AND KRYVITSKYY v. UKRAINE, № 30856/03, § 41, 44, ЄСПЛ, від 02 грудня 2010 року).
За таких обставин колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для виселення ОСОБА_1 зі спірної квартири.
Отже, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, дослідивши всебічно, повно та об'єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_2 у зв'язку із необґрунтованістю її вимог.
Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 365, 367, 369, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргуОСОБА_1 , яка подана адвокатом Падалко Ольгою Юріївною задовольнити.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 10 лютого 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.
Повний текст складено 08 липня 2025 року.
Суддя-доповідач В.А. Нежура
Судді С.М. Верланов
Т.О. Невідома