вул. Солом'янська, 2-а, м. Київ, 03110
inbox@kia.court.gov.ua
Унікальний номер справи № 759/5149/25 Апеляційне провадження № 33/824/3206/2025Головуючий у суді першої інстанції - Оздоба М.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.
08 липня 2025 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді Оніщука М.І. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Вілько Наталією Георгіївною на постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 05.05.2025 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП, та застосовано адміністративне стягнення у вигляді адміністративного арешту на строк 5 (п'ять) діб. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погодившись з постановою суду, 15.05.2025 захисник ОСОБА_1 - адвокат Вілько Н.Г. подала апеляційну скаргу до суду першої інстанції, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження у справі закрити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи було здійснено не уповноваженим на те органом, оскільки справа підсудна Оболонському районному суду м. Києва.
Посилається на те, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження повторності вчинення ОСОБА_1 однорідних адміністративних правопорушень, тому у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Окрім цього указує, що у протоколі не зазначено пункти ДСТУ 3649:2010, вимогам яких не відповідав автобус. При цьому, на наявному в матеріалах справи відеозаписі конкретно не зафіксовані технічні порушення, а висновки поліції не підтверджені належними та достатніми доказами, водночас в матеріалах справи міститься протокол технічного стану транспортного засобу, в якому зазначено, що автобус відповідає технічним вимогам, що залишено поза увагою судом першої інстанції.
07.07.2025 до Київського апеляційного суду надійшла заява захисника ОСОБА_1 - адвоката Вілько Н.Г. про розгляд апеляційної скарги у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника. При цьому, даною заявою повідомлено апеляційний суд, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.06.2025 у справі №357/2567/25 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2025 задоволено. Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.04.2025 скасовано. Визнано протиправною та скасовано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА №2868976 від 19.08.2024 у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у вигляді штрафу у розмірі 680 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КУпАП.
За таких обставин, ОСОБА_1 є таким, що не притягався до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.121 КУпАП, що виключає повторність правопорушення, передбаченого частинами першою - третьою ст.121 КУпАП, а відтак склад правопорушення, передбаченого ч.4 ст.121 КУпАП у діях ОСОБА_1 відсутній, що є підставою для закриття провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.247 КУпАП.
ОСОБА_1 та його захисник Вілько Н.Г. у судове засідання не з'явились.
З огляду на викладене, судом визнано за можливе розглянути справу за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисника, оскільки їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч. 7 ст. 294 КУпАП).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на наступне.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 244272 11.02.2025 о 16 год. 30 хв. в м. Києві на площі Гостомельській, 1, водій ОСОБА_1 , керував автобусом, який використовується для перевезення пасажирів за маршрутом 512, технічний стан і обладнання якого не відповідає встановленим правилам, нормам та стандартам, а саме: на задній осі встановлено шини різних моделей з відсутнім малюнком протектора та пошкодженнями, що оголюють корд; кількість місць 23; не працюють бокові габаритні вогні; не працюють кнопки аварійного відкривання дверей, чим порушив ДСТУ 3649 від 2010 року та п. 31.1. ПДР України, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 121 КУпАП.
До протоколу, який направлено на розгляд суду, поліцією також додано: довідку визначення повторності порушення ПДР, постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА № 2868976 від 19.08.2024, винесену відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КУпАП; диск з нагрудної бодікамери працівників поліції.
Визнаючи винним ОСОБА_1 за частиною 4 статті 121 КУпАП та накладаючи адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з повної доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, суд апеляційної інстанції, з таким висновком суду погодитися не може.
Так, положеннями статті 1 КУпАП передбачено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно з вимогами статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі та в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Вимогами статті 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
Відповідно до вимог статей 245, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, а орган чи посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення, з урахуванням положень, викладених у статтях 251, 252 КУпАП, зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи і, керуючись законом та правосвідомістю, оцінити докази за своїм внутрішнім переконанням в їх сукупності.
Частинами другою та четвертою статті 121 КУпАП визначено, що керування водієм транспортним засобом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, передбачені частиною першою цієї статті, або технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою цієї статті, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі від п'ятидесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк від трьох до шести місяців або адміністративний арешт на строк від п'яти до десяти діб.
Статтею 23 КУпАП визначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Як убачається з матеріалів справи, сторона захисту як у поданих до Святошинського районного суду м. Києва клопотаннях, так і в судовому засіданні зазначала, що ОСОБА_1 у судовому порядку оскаржується постанова серії ЕНА № 2868976 від 19.08.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП.
В оскаржуваній постанові суд не взяв до уваги аргументи сторони захисту, які полягали в тому, що постанова серії ЕНА № 2868976 від 19.08.2024 за ч. 2 ст. 121 КУпАП оскаржується особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, вказавши про те, що у задоволенні позову ОСОБА_1 про оскарження постанови було відмовлено.
Такі аргументи суду першої інстанції апеляційний суд вважає передчасними та помилковими, враховуючи наступне.
Апеляційним судом встановлено, що інспектором Мариничем Д.Г. було винесено постанову серії ЕНА № 2868976 від 19.08.2024 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч. 2 ст.121 КУпАП.
Зазначена постанова у судовому порядку була оскаржена до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, про що стороною захисту до суду першої інстанції було подано відповідні докази, а відтак на час складення протоколу за ч. 4 ст. 121 КУпАП не набрала законної сили, про що стороною захисту було повідомлено при розгляді справи про адміністративне правопорушення у суді першої інстанції, що не було узято судом першої інстанції до уваги.
За таких обставин, суд першої інстанції не врахував, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б вказували на те, що ОСОБА_1 , на день складання протоколу, повторно протягом року вчинив правопорушення, яке йому інкримінується, оскільки постанова про притягнення останнього до відповідальності оскаржувалася у судовому порядку та за відсутності в матеріалах справи відомостей про набрання рішенням законної сили за результатами оскарження постанови серії ЕНА № 2868976 від 19.08.2024, дійшов передчасного висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Більш того, наявна в матеріалах справи довідка щодо визначення повторності порушення ПДР ОСОБА_1 , за відсутності у ній відомостей про набрання законної сили такою постановою та інформації про сплату штрафу, примусове стягнення накладеного штрафу, а також даних постанови чи рішення суду за результатами оскарження такої постанови, які б зумовлювали настання відповідальності у ОСОБА_1 , не є належним та достатнім доказом, який би узгоджувався із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і який би свідчив про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Повторним відповідно до ст. 35 КУпАП визнається вчинене особою протягом року однорідне правопорушення, за яке її вже було піддано адміністративному стягненню.
Згідно із п. 3 Розділу І «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС України 07.11.2015 № 1395, повторність правопорушення - повторне вчинення протягом року адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена відповідними статтями КУпАП та визначається за фактами винесених постанов у справах про адміністративні правопорушення, які набрали законної сили (крім правопорушень, відповідальність за які передбачена частиною третьою статті 130 КУпАП).
Наведене вказує, що для кваліфікації адміністративного правопорушення за ознакою повторності, у даній справі, визначеної ч. 4 ст. 121 КУпАП, як повторне протягом року вчинення будь-якого з порушень, передбачених частинами першою - третьою ст. 121 КУпАП, особу вже має бути піддано адміністративному стягнення за вчинення однорідного правопорушення (у даному випадку адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП).
Відповідно до ст. 289 КУпАП на постанову по справі про адміністративне правопорушення протягом десяти днів з дня винесення постанови може бути подано скаргу, а згідно ч. 1 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Отже, те, що правопорушення вчинено повторно, має бути перевірено та доведено особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, оскільки ч. 2 ст. 251 КУпАП передбачає, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Повторність вчинення протягом року аналогічного правопорушення повинна безумовно підтверджуватися безпосередньо самою постановою про накладення адміністративного стягнення, яка має бути завіреною належним чином, зокрема, повинна бути належним чином засвідчена та містити інформацію про набрання чинності, а також суду повинна бути надана інформація, що вказана постанова не оскаржувалась чи навпаки.
Так, відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 291 КУпАП, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, постанов по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованого в автоматичному режимі, безпеки автомобільному транспорті, зафіксованого за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справах про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованого в режимі фотозйомки (відеозапису), а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 307 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КУпАП, у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений ч. 1 ст. 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008, доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.98 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб виконуючи свої обов'язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, щодо особи, що скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.
Отже, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Згідно положень ст. 62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи, тлумачяться на її користь.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 23-рп/2010 від 22.12.2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правової презумпції, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
У силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачиться на її користь, недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Стосовно складеного протоколу про адміністративне правопорушення, то сам по собі він не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».
Таким чином, станом на 11.02.2025 ОСОБА_1 не був особою, яка була притягнута до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КУпАП, оскільки постанова про притягнення до відповідальності за зазначеною нормою не набрала законної сили, а тому його дії щодо керування водієм автобусом, який використовується для надання послуг з перевезення пасажирів, що має несправності, технічний стан і обладнання якого не відповідають вимогам стандартів, правил дорожнього руху і технічної експлуатації, які мали місце 11.02.2025 не можуть бути кваліфіковані за ч. 4 ст. 121 КУпАП.
Тобто, факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом мав місце до набрання законної сили постановою серії ЕНА № 2868976 від 19.08.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 121 КУпАП, відтак кваліфікуюча ознака ч. 4 ст. 121 КУпАП - повторність, за встановлених обставин даної справи - відсутня.
Вказані обставини залишились поза увагою суду першої інстанції, що мало наслідком притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, наявність складу якого у діях ОСОБА_1 матеріалами справи не доведено.
Недоведена винність рівнозначна доведеній невинуватості, а всі сумніви слід тлумачити на користь особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про достатність доказів, які вказують на винуватість ОСОБА_1 є передчасним і помилковим, а отже постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження у справі закриттю, на підставі п. 1. ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Враховуючи викладене, керуючись статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану від його імені та в його інтересах адвокатом Вілько Наталією Георгіївною - задовольнити.
Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 05 травня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 4 статті 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Максим Оніщук