Апеляційне провадження № 22-з/824/946/2025
Справа № 759/18240/24
Іменем України
07 липня 2025 року
м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Кашперської Т.Ц.,
суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,
за участю секретаря Діденка А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1 , подану представником Васильченко Лілією Ігорівною , про ухвалення додаткової постанови за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , подану представником Васильченко Лілією Ігорівною , на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року, ухвалені у складі судді Горбенко Н.О. в м. Київ у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення,
У вересні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, просила визнати незаконним та скасувати рішення засідання комісії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» по розгляду акту № 003261 від 14 березня 2023 року про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, яке оформлене протоколом № 379 від 25 квітня 2023 року, покласти на відповідача судові витрати.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року в позові відмовлено. Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника Васильченко Л.І. , не погоджуючись із рішеннями суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність рішення, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов, відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу, стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Постановою Київського апеляційного суду від 18 червня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Васильченко Л.І., задоволено. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року та додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 17 лютого 2025 року скасовано. Позов ОСОБА_1 до ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про визнання незаконним та скасування рішення комісії по розгляду акту про порушення задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення засідання комісії ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» по розгляду акту № 003261 від 14 березня 2023 року про порушення Правил роздрібного ринку електричної енергії, яке оформлене протоколом № 379 від 25 квітня 2023 року. В задоволенні заяви ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» про ухвалення додаткового рішення відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» в дохід держави судовий збір в розмірі 2131,71 грн.
20 червня 2025 року через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 в особі представника Васильченко Л.І. подала до Київського апеляційного суду заяву про ухвалення додаткового рішення.
Зазначала, що в апеляційній скарзі нею на виконання ст. 134 ЦПК України було вказано суму судових витрат, яку ОСОБА_1 очікує понести в зв'язку з розглядом даної справи в Київському апеляційному суді, попередня вартість яких склала 10000 грн., та сформовано вимогу про стягнення цих витрат на користь позивача. До матеріалів апеляційної скарги додано договір про надання правової допомоги № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року, ордер адвоката та свідоцтво адвоката. Крім того, 30 квітня 2025 року до матеріалів справи клопотанням було долучено виписку з рахунку, що є підтвердженням оплати послуг адвоката в сумі 10000 грн.
На виконання вимог ч. 1 ст. 246 ЦПК України в апеляційній скарзі було зазначено, що надати акт приймання-передачі наданих послуг до закінчення судових дебатів є неможливим, оскільки відповідно до п. 4.1 договору № 14/02/25 передбачено, що акт приймання-передачі наданих послуг підписується сторонами договору не пізніше п'яти банківських днів з дня завершення надання послуг та винесення рішення суду у справі.
Виходячи з наведеного, позивач з поважних причин не могла подати всі докази до закінчення судових дебатів, про що зазначала в апеляційній скарзі.
Посилалася на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/129 про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
На підставі вищевикладеного просила прийняти додаткову постанову про відшкодування витрат на професійну правову допомогу та стягнути з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу адвоката в розмірі 10000 грн., розглядати дану заяву без участі позивача та її представника.
Від ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» надійшло клопотання про зменшення витрат позивача на правничу допомогу до 0 грн., мотивоване тим, що із доданого до заяви акта приймання-передачі юридичних послуг не вбачається, які послуги надані адвокатом (крім написання апеляційної скарги), скільки часу витрачено адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та виконання робіт.
Зазначав, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з ПрАТ «ДТЕК Київські регіональні електромережі» не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу. Предмет спору у справі не є складним для спеціаліста, не потребував складного аналізу правових норм та судової практики, а також складних розрахунків, підготовка процесуальних документів не становила складності та не потребувала багато часу адвоката, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, відтак не потребував додаткових витрат часу адвоката на прибуття та участь в судовому засіданні. Сума судових витрат на правову допомогу 10000 грн. не є співмірною ані з ціною позову 0 грн., ані із складністю справи.
В судове засідання 07 липня 2025 року учасники справи не з'явилися про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені шляхом направлення судових повісток-повідомлень до електронних кабінетів, клопотань про відкладення судового засідання не направили, в зв'язку з чим апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у їх відсутності.
Відповідно до ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Вирішуючи заяву про ухвалення додаткового рішення по суті, апеляційний суд виходить із наступного.
Питання про судові витрати, понесені позивачем ОСОБА_1 на правничу допомогу, апеляційним судом в постанові від 18 червня 2025 року не вирішувалось.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічні правові висновки викладені в додатковій постанові Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та зазначено, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до ч. 3, 4, 5 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У постанові Верховного Суду від 20 липня 2021 року у справі № 922/2604/20 зазначено, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Із матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви долучено ордер серії АІ № 1695085, виданий 04 вересня 2024 на підставі договору про надання правничої допомоги № 23/08/24 від 23 серпня 2024 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Святошинському районному суді м. Києва (а. с. 14 т. 1).
До апеляційної скарги Сороки О.Б. долучено ордер серії АІ № 1835162, виданий 26 лютого 2025 року на підставі договору про надання правничої допомоги № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року на представництво інтересів ОСОБА_1 у Київському апеляційному суді (а. с. 9 т. 2).
Також до апеляційної скарги ОСОБА_1 долучено копію договору № 23/08/24 від 23 серпня 2024 року, п. 1.2 якого передбачено, що правнича допомога за цим договором полягає в забезпеченні адвокатом реалізації прав і обов'язків клієнта у формі представництва його інтересів у Святошинському районному суді м. Києва у справі № 759/2807/24.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що в разі необхідності представництва інтересів клієнта в суді апеляційної інстанції вартість правничої допомоги адвоката та умови її надання погоджуються сторонами окремо, шляхом підписання додаткових угод до цього договору або окремого договору (а. с. 6 т. 2).
До заяви про ухвалення додаткової постанови долучено копію акту приймання-передачі наданих юридичних послуг за договором № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року, підписаного ОСОБА_1 та адвокатом Васильченко Л.І., згідно якого адвокатом відповідно до договору № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року надано, а клієнтом прийнято правничу допомогу в забезпеченні адвокатом реалізації прав і обов'язків клієнта шляхом звернення з апеляційною скаргою на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 27 січня 2025 року, прийнятого у справі № 759/18240/24. Правова допомога адвокатом надана в повному обсязі, клієнт претензій до адвоката не має. Вартість наданої правової допомоги, згідно з п. 3.1 розділу 3 договору № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року складає 10000 грн. та сплачена клієнтом в повному обсязі.
Разом із тим, всупереч ч. 2 ст. 137 ЦПК України договору № 14/02/25 від 14 лютого 2025 року, яким врегульовано вартість правничої допомоги адвоката та умови її надання в апеляційному суді, ОСОБА_1 не надано.
В постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року в справі № 922/1163/18 викладено правовий висновок, згідно якого відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні висновки підтримувалися Верховним Судом в подальшому, зокрема в постанові від 23 березня 2023 року в справі № 824/118/22 (провадження № 61-1261ав23).
Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року № 910/23210/17 зазначив, що види робіт або послуг адвоката, витрат, про відшкодування яких у справі заявлено вимогу, мають відповідати умовам договору про надання правової допомоги, положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» і вимогам процесуального кодексу. Відповідно до ст. 632 ЦК України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна з умов договору при його укладенні. Відсутність у договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає суду та іншій стороні спору можливості пересвідчитися у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Відтак, виявляється неможливим встановити будь-які умови про порядок визначення вартості та оплати наданих послуг за ведення відповідної судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо), а також домовленість сторін щодо вартості надання окремих послуг.
Таким чином, відповідність розрахунку понесення витрат на правничу допомогу ОСОБА_1 та акту приймання-передачі наданих юридичних послуг від 18 червня 2025 року умовам договору про надання правничої допомоги є недоведеним.
На підставі вищевикладеного апеляційний суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 не знайшла своє підтвердження під час її розгляду, є необґрунтованою, а отже задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 133, 137, 141, 246, 270, 381, 389 ЦПК України, суд,
Ухвалити додаткову постанову, якою заяву ОСОБА_1 , подану представником Васильченко Лілією Ігорівною , про стягнення витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: Кашперська Т.Ц.
Судді: Фінагеєв В.О.
Яворський М.А.