02 липня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києвіапеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07 травня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського КП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 05.07.2025 включно.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що у клопотанні не було доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також відсутні докази неможливості застосування до підозрюваного іншого запобіжного заходу.
Справа № 752/11053/25 Слідчий суддя - ОСОБА_11
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3938/2025 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
ОСОБА_6 не має наміру переховуватися від органу досудового розслідування та суду. Підозрюваний офіційно не працює, має постійне місце проживання.
24.06.2025 від захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 надійшли доповнення до апеляційної скарги, в яких захисник зазначав, що приймаючи оскаржувану ухвалу, слідчий суддя не здійснив належного аналізу доказів, наданих органом досудового розслідуваним, та не оцінив обґрунтованість пред'явленої підозри в частині вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
На думку апелянта, підозра не підтверджена жодним доказом, що міститься у матеріалах клопотання про застосування запобіжного заходу.
Зі змісту протоколів допиту свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вбачається, що ці особи, які були на місці події, у своїх показаннях не вказують на жодні обставини, які б свідчили про наявність у підозрюваного наміру вчинити дії сексуального характеру без згоди потерпілої. Жодного підтвердження факту замаху на зґвалтування у їх показаннях немає.
Матеріали клопотання демонструють лише конфлікт між учасниками події, який за змістом і характером може бути предметом кваліфікації за ч. 2 ст. 296 КК України, що є не тяжким злочином та не дає підстав для застосування найсуворішого запобіжного заходу.
Також апелянт вказував, що слідчий суддя без достатніх підстав дійшов висновку про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема ризики переховування та тиску на свідків.
Наявність постійного місця проживання, у поєднанні з відсутністю будь-яких спроб ухилитися від слідства чи суду, об'єктивно свідчить про відсутність ризику переховування підозрюваного, враховуючи також, що останній не має закордонного паспорта та не має родичів за кордоном, що виключає можливість втечі за межі України.
Крім того, хоча підозрюваний офіційно не працевлаштований, однак здійснює трудову діяльність, яка забезпечує його базові потреби, та не має ні фінансових, ні організаційних ресурсів для переховування.
Що стосується ризику впливу на потерпілу або свідків, то підозрюваний не перебуває з потерпілою у жодних соціальних відносинах, спілкування між ними до інциденту не було, після конфлікту не вчиняв жодних спроб зв'язатися з потерпілою або свідками.
Стороною обвинувачення не наведено жодного конкретного факту, який би свідчив про спроби тиску з боку підозрюваного на свідків чи потерпілу.
Крім цього, згідно з консультаційним висновком лікаря від 01.04.2025 підозрюваний потребує постійного, системного лікування, що включає дотримання специфічного медичного режиму, регулярний контроль динаміки захворювання, використання медикаментів, які можуть бути недоступними або несумісними з умовами тримання під вартою.
Лікування є тривалим і складним за своїм характером та не може бути забезпечене в умовах слідчого ізолятора, зокрема з огляду на обмеженість спеціалізованої медичної допомоги, відсутність профільного медичного персоналу та переривання схеми лікування, що може призвести до погіршення стану здоров'я підозрюваного.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_6 , який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференцзв'язку, та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно матеріалів судового провадження, слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010001593 від 06.05.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
У ході досудового розслідування було встановлено, що 06.05.2025 о 01 год 10 хв ОСОБА_14 та ОСОБА_6 , перебуваючи поряд з будинком № 53 по вулиці Васильківській у місті Києві, вживали алкогольні напої. У цей момент до них підійшла раніше не знайома ОСОБА_15 , яка в ході спілкування попросила ОСОБА_14 та ОСОБА_6 пригостити її алкогольними напоями. У відповідь на це ОСОБА_6 зазначив, що пригостить її алкогольними напоями за умови якщо вона вступить з ним у статевий акт оральним шляхом, на що остання погодилася та добровільно вступила у статевий акт запропонованим ОСОБА_6 способом.
Після чого, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 на тлі раптово виниклого умислу на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, нехтуючи загальновизнаними правилами поведінки та моральності, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, здійснили сечовипускання на обличчя ОСОБА_15 , яка сиділа на лавці.
Крім того, після вчинення хуліганських дій, у ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , виник злочинний умисел, направлений на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням в тіло ОСОБА_15 без її добровільної згоди (зґвалтування).
Реалізовуючи злочинний умисел, направлений на насильницькі дії сексуального характеру, пов?язані із оральним проникненням в тіло іншої особи з використанням геніталій (зґвалтування), усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх злочинних дій, які посягають на статеву свободу та статеву недоторканість ОСОБА_15 , з метою задоволення власної статевої пристрасті, ОСОБА_14 та ОСОБА_6 підійшли до неї та почали висловлювати їй погрози у спричиненні їй тілесних ушкоджень, якщо вона не вступить з ними у статевий акт оральним шляхом. Після того, як ОСОБА_15 відмовилася вступати з ними у статевий акт, ОСОБА_6 наніс їй два удари ногами в область голови. Отримавши чергову відмову ОСОБА_15 вступати з ними у статевий акт оральним шляхом, ОСОБА_6 схопив ОСОБА_15 за волосся та із застосуванням сили різко потягнув її до низу, внаслідок чого вона впала на землю. Одразу ж після цього, ОСОБА_6 та ОСОБА_14 , почали наносити хаотичні удари ногами по тулубу ОСОБА_15 .
Такі діяння ОСОБА_6 та ОСОБА_14 були припинені пересічними громадянами, після чого останні залишили місце вчинення злочину, не довівши свій злочинний умисел, направлений на зґвалтування ОСОБА_15 , до кінця, з причин, що не залежали від їх волі.
Згідно даних протоколу затримання від 06.05.2025, цього ж дня о 04 год. 25 хв. ОСОБА_6 затримано в порядку, передбаченому п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
06.05.2025 у межах вказаного кримінального провадження ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні хуліганства, тобто грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, яке вчинене групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 296 КК України; та у незакінченому замаху на вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди потерпілої особи (зґвалтування), вчиненого групою осіб, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
07.05.2025 слідчий слідчого відділу Голосіївського КП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 звернувся до слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва з клопотанням, погодженим прокурором Голосіївської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_10 , про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 діб.
Ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 07.05.2025 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування на 60 днів, до 05.07.2025 включно.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Як убачається з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Застосовуючи щодо підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчим суддею встановлено, що матеріали провадження містять достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів.
Крім того, слідчим суддею визнано доведеними вказані у клопотанні слідчого ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , тяжкість можливого покарання, характер та обставини інкримінованих йому дій, дані про особу підозрюваного, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків у даному кримінальному провадженні.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_6 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного та запобігти ризикам, передбаченим п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, застосувавши до підозрюваного запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до положень п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України не визначив йому розмір застави, оскільки ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину із застосуванням насильства щодо потерпілої.
На переконання колегії суддів, саме такий запобіжний захід здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 .
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованих йому злочинів, є обґрунтованим, та підстав для застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, або визначення йому розміру застави, колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі захисника в інтересах підозрюваного доводи про недоведеність обґрунтованої підозри у частині вчинення ОСОБА_6 інкримінованого йому злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 152 КК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 вказаного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять достатні дані, які вказують на причетність підозрюваної до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованого злочину, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про недостатність доказів для підтвердження факту замаху на згвалтування, відсутність у показаннях свідків конкретних обставин, які б свідчили про наявність у ОСОБА_6 наміру вчинити дії сексуального характеру без згоди потерпілої, а також посилання на невірну кваліфікацію дій підозрюваного, колегія суддів вважає передчасними.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про те, що у клопотанні не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів також вважає безпідставними.
Так, враховуючи дані про особу підозрюваного у їх сукупності, беручи до уваги характер, тяжкість та конкретні обставини кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_6 , колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування або суду та незаконно впливати на свідків чи потерпілу у кримінальному провадженні.
При цьому слід зазначити, що при визначенні ризиків закон не вимагає неспростовних доказів того, що підозрюваний однозначно, поза всяким сумнівом, здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає обґрунтування, що він має реальну можливість їх здійснити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу або в майбутньому.
На переконання колегії суддів, таке обмеження права ОСОБА_6 на свободу не суперечить положенням ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, так як існують ознаки суспільного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають принцип поваги до особистої свободи.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_6 не має наміру переховуватись, не має закордонного паспорта та не має родичів за кордоном, що на думку захисника виключає можливість втечі за межі України, не має ні фінансових, ні організаційних ресурсів для переховування, самі по собі не забезпечують впевненості у належній процесуальній поведінці підозрюваного у випадку застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу.
Посилання захисника про наявність у підозрюваного ряду захворювань та потребу у лікуванні не можуть слугувати самостійною підставою для пом'якшення запобіжного заходу, оскільки захисником на підтвердження вказаних ним доводів не надано відомостей медичного характеру, які в вказували на неможливість утримання під вартою ОСОБА_6 у зв'язку із наявними у нього захворюваннями, та неможливість отримання ним необхідного обстеження та лікування в умовах слідчого ізолятора.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону під час розгляду клопотання, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
Крім того, як зазначив прокурор під час апеляційного розгляду, досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010001593 закінчено та 30.06.2025 обвинувальний акт щодо ОСОБА_6 направлено до місцевого суду для розгляду по суті.
З урахуванням наведеного, із закінченням стадії досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025100010001593 припиняється і судовий контроль, що здійснюється на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та питання про обґрунтованість, наявність підстав та доцільність тримання особи під вартою є предметом оцінки того суду, який розглядає кримінальне провадження по суті обвинувачення.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 з доповненнями захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києвавід 07 травня 2025 року,- без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3