Провадження № 33/821/337/25 Справа № 695/4337/24 Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП Головуючий у І інстанції Степченко М. Ю. Доповідач в апеляційній інстанції Люклянчук В. Ф.
04 липня 2025 року м. Черкаси
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справах Черкаського апеляційного суду Люклянчук В.Ф., розглянувши апеляційну скаргу захисника Орла С.І. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є інвалідом І групи,
притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік
З постанови судді вбачається, що ОСОБА_1 , 30 жовтня 2024 року о 07 год. 22 хв., в м. Золотоноша, вул. Сливи, 33, керував автомобілем «Volvo S40», транзитний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів). Від медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився в присутності свідка. Фіксація проводилася на нагрудну боді камеру №085,082. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати вищевказану постанову та закрити провадження у справі щодо ОСОБА_1 в зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Вважає, що вищевказана постанова винесена з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Наполягає на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а лише був пасажиром, оскільки він втратив ногу і є інвалідом 1-ї групи.
Вказує на те, що як вбачається з відеозаписів з нагрудної камери поліцейського, працівниками поліції транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 не зупинявся, він стояв на узбіччі тривалий час непрацюючим.
Зазначає, що з першого запису відео з нагрудної камери поліцейського випливає, що працівники поліції за допомогою опитування громадян встановлюють чи проживає ОСОБА_1 за адресою, куди прибули працівники поліції, з метою встановлення обставин звернення ОСОБА_1 на лінію 102 по факту незаконного заволодіння транспортним засобом. Далі працівники поліції відібрали пояснення у матері ОСОБА_1 , яка пояснила, що син напередодні ввечері приїхав на таксі додому та вживав алкогольні напої.
На наступному відео поліцейський продовжує відбирати пояснення у ОСОБА_2 , яка в свою чергу зателефонувала сину та сказала, щоб він приїхав бо приїхали працівники поліції. Приводить версію подій, за якою ОСОБА_1 привіз додому його знайомий - ОСОБА_3 на автомобілі, який поставив під двором. Але той не залишився, бо побачив працівників поліції, злякався та втік, щоб не мати проблем з правоохоронними органами, щоб його не доставили в ТЦК та СП.
На третьому відео зафіксовано, що ОСОБА_1 стоїть біля автомобіля та спілкується з працівниками поліції. При цьому автомобіль стоїть з вимкненим двигуном, на місці водія нікого немає. Далі працівник поліції на відео РЗЦ 000000000000021 100085 о 08:14:57 доповідають телефоном про те, що факт керування не зафіксовано .
На відео РЗЦ 000000000000021 о 08:18:53 поліцейський висловлює пропозицію ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння на місці події чи в Золотоніській ЦРЛ, на що той не заперечував. Вслід ОСОБА_1 повідомив, що алкоголь не вживав, оспорював обставини керування ним автомобілем. Затим ОСОБА_1 вступає в словесну суперечку з поліцейським. Далі поліцейський сказав, що ОСОБА_1 відмовляється проходити відповідний огляд, почав складати пояснення та протокол.
Вказує, що суд першої інстанції не зазначив в постанові модель, марку та серію технічного засобу, яким здійснено відеозапис.
Сторона захисту вважає вищевказані відеозаписи недопустимими доказами, оскільки вони є небезперервними, непослідовними та фрагментарними, що є порушенням п. 5 розділу ІІ « Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису/, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису».
Також вважає, що поліцейськими було порушено «Інструкцію про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), оскільки поліцейський під час складання протоколу про адміністративне правопорушення не направив у визначеному порядку ОСОБА_1 для проходження медичного огляду на стан сп'яніння до найближчого закладу охорони здоров'я та не видав направлення за визначеною формою, що не підтверджується відеозаписом.
Вказує, що як зазначено в паперовому направленні, наявному в матеріалах справи, воно складено 30 жовтня 2024 року о 07:40, але це не відповідає дійсності, бо в цей час поліцейські відбирали пояснення у матері ОСОБА_1 , а його поява зафіксована на відео з нагрудних камер поліцейських лише 30 жовтня 2024 року о 08:10, це свідчить про те, що направлення було виписано поліцейськими набагато раніше, ніж поліцейські виявили припаркований до узбіччя автомобіль в якому знаходився ОСОБА_1 .
В обґрунтування апеляційних вимог, посилається на рішення ЄСПЛ та Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі №686/11314/17, від 26 квітня 2018 року у справі №338/1/17.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційні вимоги та надали пояснення аналогічні їх змісту, перевіривши матеріали справи, вважаю, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Даних вимог закону суддею було дотримано.
У відповідності до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 401965 від 30 жовтня 2024 року, в якому приведені обставини вчиненого правопорушення.
Даний протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, серед іншого в них зазначена суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення.
У відповідності до національного законодавства протокол про адміністративне правопорушення, в силу положень статті 251 КУпАП є предметом оцінки суду в якості доказу вчинення такого правопорушення при розгляді судом справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
З урахуванням правової позиції, викладеній в рішенні ЄСПЛ по справі «Карелін проти російської федерації» протокол про адміністративне правопорушення не може визнаватись автоматично недопустимим доказом, а підлягає оцінці із сукупністю з іншими доказами.
Зазначені у протоколі обставини підтверджуються дослідженими суддею суду першої інстанції такими доказами.
Рапортами поліцейських Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, відповідно до яких 18 жовтня 2024 року близько 11 години 50 хвилин по вул. Соборній в м. Сміла було зупинено автомобіль «Опель», номерний знак НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння (звужені зіниці очей не реагують на світло, виражене тремтіння пальців рук, бліда шкіра обличчя), якому було запропоновати пройти огляд у медичному закладі на стан наркотичного сп'яніння, від проходження якого той відмовився.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30 жовтня 2024 року, відповідно до якого ОСОБА_1 , за наявності ознак алкогольного сп'яніння: різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, було направлено для проходження відповідного огляду, однак він відмовився, у присутності свідка.
Розбіжності у часі, що зазначений у цьому направленні та зафіксований на нагрудних камерах поліції, не впливають на висновки суду першої інстанції.
Поясненнями свідка ОСОБА_3 , наданими в суді першої інстанції, відповідно до яких, коли до нього приїхав кум, вони вирішили зайти до ОСОБА_1 . Оскільки той був випивший, то він поїхав за кермом автомобіля. Затим ОСОБА_1 залишися ночувати в нього. Потім він підвіз ОСОБА_1 до його дому. Побачив працівників поліції, оскільки йому не потрібні були проблеми з поліцією, то він пішов з того місця.
Поясненнями свідка ОСОБА_4 наданими в суді першої інстанції, відповідно до яких, 30 жовтня 2024 року, близько 8 години ранку він йшов з вул. Леонтовича на вул. Сливи, де побачив автомобіль працівників патрульної поліції та Volvo, біля якого стояло двоє поліцейських. Автомобіль Volvo не рухався, двигун не працював. Підійшовши до автомобіля за 2-3 метри, побачив на пасажирському сидінні Volvo ОСОБА_1 (з яким свідок знайомий), який сперечався з працівниками поліції. Потім ОСОБА_1 пересів на водійське сидіння та почав щось робити зі своїм протезом. Поліцейські намагалися заламати ОСОБА_1 , але він зробив їм зауваження з цього приводу і вони перестали це робити. Затим працівник поліції приніс Драгер та запропонував ОСОБА_1 на місці його продути, на що останній відмовився робити. Також повідомив, що підписав пояснення, написані працівником поліції, але не читав їх особисто і йому вони не були прочитані вголос.
Апеляційним переглядом встановлено, що суддею відповідно до ст. 252 КУпАП, оцінені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Попри доводи захисника, відсутність в постанові судді вказівки на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис поліцейським, не тягне за собою безумовної підстави для визнання цього доказу недопустимим, оскільки вимоги до постанови судді про накладення адміністративного стягнення та до постанови по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів не є тотожними.
Доводи апелянта з приводу переривання відеозапису з нагрудних камер поліцейських не є підставою для скасування постанови та закриття провадження у справі, адже наявними записами зафіксовані фактичні дані, що потребують доказування у справі про адміністративне правопорушення: наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні.
Доводи захисника, про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, а отже на нього не може бути накладено адміністративне стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП свого підтвердження не знайшли.
З відео нагрудної камери поліцейського випливає, що ОСОБА_1 не оспорював обставини керування ним автомобілем, не вказував про іншу особу, що керувала автомобілем, поруч з яким він перебував.
Зміна позиції сторони захисту щодо цих обставин, що викладена у суді першої інстанції, не є підставою для закриття справи на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. 294 КУпАП
Апеляційну скаргу захисника Орла С.І. в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову судді Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 16 травня 2025 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.Ф. Люклянчук