Справа № 554/15675/22 Номер провадження 22-ц/814/1389/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
03 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Чумак О.В.,
суддів: Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни
на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2024 року, ухвалене суддею Бугрієм В.М.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради» про зобов'язання здійснити виправлення в трудовій книжці, витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні,
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 127 імені Г.К. Жукова Харківської міської ради Харківської області (змінено назву на Комунальний заклад «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради») про зобов'язання здійснити виправлення в трудовій книжці, витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що що відповідно до наказу № 80-К від 31.08.2021 року ОСОБА_1 була прийнята на роботу з 01 вересня 2021 року по 31 серпня 2022 року до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №127 імені Г.К. Жукова Харківської міської ради Харківської області на посаду вчителя англійської мови на підставі заяви від 31 серпня 2021 року.
01 вересня 2021 року до трудової книжки був зроблений запис № 38 «Прийнято на посаду вчителя англійської мови на умовах строкового трудового договору. Наказ № 80-к від 31.08.2021».
У серпні 2022 року в процесі спілкування із заступником директора школи позивачу було повідомлено про те, що роботодавець має наміри продовжити співпрацю на наступний навчальний рік, у зв?язку із чим вона може готувати подальші навчальні плани для учнів, а також її було направлено на двотижневі курси підвищення кваліфікації, які вона проходила в період своєї відпустки.
З 29 серпня 2022 року по 07 вересня 2022 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні. У кінці серпня із нею зв?язався вже інший заступник директора та повідомив, що продовжувати співпрацю на наступний навчальний рік із нею вже не планують.
В подальшому, у вересні 2022 року позивачка зателефонувала секретарю, щоб з?ясувати де її документи та хто директор школи. 30 вересня 2022 року у мобільний застосунок «Viber» позивачці надійшло повідомлення від в.о. директора, що відповідно до наказу № 49-к від 01 вересня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з 01 вересня 2022 року з посади вчителя англійської мови за угодою сторін на підставі заяви ОСОБА_1 від 31 серпня 2022 року за ст. 36 КЗпП України. Однак, 31 серпня 2022 року, знаходячись на лікарняному ніякої заяви про звільнення за угодою сторін вона не писала.
Відповідно до надісланої у повідомленні через мобільний застосунок «Viber» фото-копії запису у трудовій книжці за № 39 ОСОБА_1 «Звільнена з посади вчителя англійської мови у зв?язку із закінченням строку трудового договору ст.36 КЗпП України. В.о. директора ХЗОШ № 127 О.Ш. Білецька. Наказ № 49-к від 01.09.2022р.»
Після перегляду фотокопій наказу та трудової, надісланих у повідомленні, 30 вересня 2022 року, позивачка відповіла секретарю, написавши свої коментарі з приводу невідповідності зазначених причин звільнення у наказі про звільнення і зробленому запису у її трудовій книжці, з проханням виправити допущені порушення та повернути їй трудову книжку, розмовляла із останньою по телефону і просила надіслати їй документи поштою, на що відповіді так і не отримала. Більше на зв?язок з позивачкою ніхто не виходив. Щодо звільнення вбачаються протиріччя між інформацією зазначеною у наказі про звільнення та записом зробленим у трудовій книжці.
Окрім того, у вересні 2022 року відповідачем був проведений з позивачем розрахунок, однак, в якому обсязі та чи врахована виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності, їй достеменно не відомо, оскільки із нарахуваннями її ознайомлено не було. Працівниками відповідача лише надіслано у мобільний застосунок «Viber» фотокопії наказу про звільнення та запису у трудовій книжці, однак трудової книжки не видано (не надіслано) і до цього часу.
Враховуючи викладене просила суд:
- зобов?язати Комунальний заклад «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради» внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , а саме: внести запис про недійсність запису за № 39 від 01 вересня 2022 року про «звільнення з посади вчителя англійської мови у зв?язку із закінченням строку трудового договору ст.36 КЗпП України. В.о. директора ХЗОШ № 127 О.Ш. Білецька. Наказ № 49-к від 01.09.2022р.»;
- зобов?язати Комунальний заклад «Харківська гімназія №127 Харківської міської ради» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 про зміну дати звільнення на дату фактичного отримання трудової книжки та підстави такої зміни (наказ, розпорядження);
- стягнути з Комунального закладу «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 вересня 2022 року по дату фактичного отримання трудової книжки.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Харківська гімназія № 127 Харківської міської ради» про зобов'язання здійснити виправлення в трудовій книжці, витребування трудової книжки та стягнення середнього заробітку за час затримки видачі трудової книжки при звільненні відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого суду його в апеляційному порядку оскаржила представник ОСОБА_1 адвокат Шерстюк А.О., просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в матеріалах справи достатньо доказів на підтвердження факту порушення відповідачем норм трудового законодавства, зокрема щодо недотримання обов'язку видачі трудової книжки в день звільнення позивача, що свідчить про доведеність та обґрунтованість позовних вимог.
Долучені до матеріалів справи копії заповнених конвертів, в яких за твердженням відповідача знаходилися листи із вказівкою про необхідність отримання позивачем трудової книжки, не є доказом того, що відповідач здійснив їх відправку.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку, передбаченому ст. 360 ЦПК України, до суду апеляційної інстанції не надходило.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в судове засідання не з?явився.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення місцевого суду повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, відповідно до Наказу № 80-К від 31.08.2021 року ОСОБА_1 було прийнято на роботу з 01.09.2021 по 31.08.2022 року до Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 127 імені Г.К. Жукова Харківської міської ради Харківської області на посаду вчителя англійської мови на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.08.2021 року (а.с. 12).
Наказом № 49-к від 31.08.2022 року ОСОБА_1 було звільнено з посади вчителя англійської мови у зв'язку із закінченням строку трудового договору (а.с. 46, зворотня сторона).
01 вересня 2022 року в трудову книжку позивача зроблено запис «Звільнена з посади вчителя англійської мови у зв?язку із закінченням строку трудового договору ст. 36 КЗпП України». Підстава: наказ ХЗОШ № 127 № 49-к від 01.09.2022 (а.с. 13).
В подальшому, в трудовій книжці позивача зазначено, що даний запис недійсний, вказано, що позивачка звільнена з посади вчителя англійської мови 31.08.2022 у зв'язку із закінченням строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України, підстава: наказ ХЗОШ № 127 № 49-к від 31.08.2022 (а.с. 100, зворотня сторона)
З 29 серпня 2022 року по 07 вересня 2022 року позивачка перебувала на стаціонарному лікуванні.
Згідно книги обліку трудових книжок і вкладишів до них працівників Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 127 імені Г.К. Жукова, ОСОБА_1 копію трудової книжки отримала 11.03.2024 (а.с. 47-48).
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на момент вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до положень частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
За змістом частини першої статті 3 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулює законодавство про працю.
Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівник реалізує своє право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі чи організації, або з фізичною особою.
Статтею 21 КЗпП України встановлено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно зі статтею 47 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами, внесеними Законом України від 05.02.2021 року №1217-ІХ, який набрав чинності 10.06.2021 року), роботодавець зобов'язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.
Відповідно до статті 48 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами, внесеними Законом України від 05.02.2021 року №1217-ІХ, який набрав чинності 10.06.2021 року) облік трудової діяльності працівника здійснюється в електронній формі в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, визначеному Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
На вимогу працівника, який вперше приймається на роботу, трудова книжка оформляється роботодавцем в обов'язковому порядку не пізніше п'яти днів після прийняття на роботу.
Роботодавець на вимогу працівника зобов'язаний вносити до трудової книжки, що зберігається у працівника, записи про прийняття на роботу, переведення та звільнення, заохочення та нагороди за успіхи в роботі.
Відповідно до ч. 5 ст. 235 КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин, зі змінами, внесеними Законом України від 05.02.2021 року №1217-ІХ, який набрав чинності 10.06.2021 року), у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.
Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин, КЗпП України не передбачає правової відповідальності роботодавця у разі затримки видачі трудової книжки при звільненні.
Вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця ОСОБА_1 в судовому порядку не заявлялися.
У постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 760/28357/20 вказано, що саме позивач, як особа, що на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами на звернення до суду за захистом порушеного права, визначає докази, якими підтверджуються доводи позову та спростовуються заперечення відповідача проти позову.
Суд не може вийти за межі позовних вимог та самостійно обирати правову підставу та предмет позову. Зазначений правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14, провадження № 61-16521св18, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, провадження № 61-14417св19, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16, провадження № 61-35160св18.
Факт обізнаності ОСОБА_1 про наказ про її звільнення нею не заперечувався.
Разом з тим, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 05 лютого 2021 року № 1217-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» передбачено, що «Включення Пенсійним фондом України до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність працівників здійснюється протягом п'яти років з дня набрання чинності цим Законом на підставі відомостей, поданих страхувальником або застрахованою особою у порядку та строки, встановлені Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, та центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері трудових відносин.
Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати належно оформлену трудову книжку працівнику, з яким укладено трудовий договір до набрання чинності цим Законом та який звільняється до завершення процедури включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність, у день звільнення».
Оскільки процедура включення до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутніх відомостей про трудову діяльність на час звільнення позивача не завершена, тому відповідач мав видати ОСОБА_1 трудову книжку у день її звільнення.
Порядок ведення трудових книжок визначається Кабінетом Міністрів України та визначається Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року № 58 (далі - Інструкція) (з наступними змінами та доповненнями).
Відповідно до абзацу 1 пункту 2.4. Інструкції усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Пунктом 2.6. Інструкції передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У разі втрати наказу чи розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці. Показання свідків не можуть бути підставою для виправлення занесених раніше записів (пункт 2.9. Інструкції).
Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина перша та друга статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 в період з 01 вересня 2021 року до 31 серпня 2022 року працювала у Харківській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів № 127 на посаді вчителя англійської мови, про що свідчать наказ № 80-к від 31 серпня 2021 року про прийняття на роботу, а також наказ № 49-к про звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя англійської мови від 31 серпня 2022 року.
Вказані накази позивачем не оскаржувалися та є дійсними.
Таким чином, позовна вимога ОСОБА_1 про зобов?язання відповідача внести запис до трудової книжки позивача про зміну дати звільнення на дату фактичного отримання трудової книжки (11.03.2024) та підстави такої зміни є безпідставною, оскільки трудові правовідносини між сторонами припинилися 31.08.2022, докази їх продовження відсутні.
У постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 (провадження № 61-429св21) зазначено, що у разі затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. За змістом зазначеної норми закону середній заробіток у зв'язку із затримкою видачі трудової книжки виплачується працівникові, якщо така затримка призвела до вимушеного прогулу працівника, тобто затримка видачі трудової книжки перешкодила його працевлаштуванню. Отже, для застосування цієї норми права необхідна наявність таких умов: затримка видачі трудової книжки; вина власника або уповноваженого ним органу; вимушений прогул, викликаний затримкою видачі трудової книжки».
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2024 року у справі № 712/12727/19, від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 569/6979/20 оскільки у трудовому праві превалює підхід, за яким вимушений прогул визначають як час, протягом якого працівник з вини роботодавця був позбавлений можливості працювати, тобто виконувати трудові функції, обумовлені трудовим договором, виплата середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу законодавцем пов'язується з певним діянням роботодавця, наслідком яких стала неможливість працівника належним чином реалізовувати своє право на працю.
Реалізація передбаченого права працівника отримати трудову книжку та копію наказу про звільнення кореспондується не лише з обов'язком роботодавця видати вказані документи, а й із добросовісною поведінкою самого працівника, який за наявності відповідної пропозиції роботодавця та фактичної можливості отримати ці документи, не ухиляється від їх отримання.
Вказане узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20 (провадження № 61-2166св21).
В свою чергу, ОСОБА_1 особисто отримала трудову книжку лише 11 березня 2024 року, доказів того, що позивачка надала згоду роботодавцю на пересилання трудової книжки поштою відповідно до п. 4.2 Інструкції № 58, матеріали справи не містять.
Відмовляючи у задоволенні даної позовної вимоги, суд першої інстанції правильно виходив з відсутності вини роботодавця у невидачі трудової книжки, оскільки ОСОБА_1 , будучи обізнаною про своє звільнення з 31.08.2022 року жодних дій щодо отримання трудової книжки не здійснила, за місцем роботи не з'явилась, заяв про направлення їй трудової книжки засобами поштового зв'язку відповідачу не надсилала.
Окрім того, з 24.02.2022 відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в України введено воєнний стан, який неодноразово продовжено і триває на теперішній час.
Відповідно до п. 2 Глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України "Про правовий режим воєнного стану", діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
Відповідно до ст. 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), у період дії воєнного стану порядок організації діловодства з питань трудових відносин, оформлення і ведення трудових книжок та архівного зберігання відповідних документів у районах активних бойових дій визначається роботодавцем самостійно, за умови забезпечення ведення достовірного обліку виконуваної працівником обліку витрат на оплату праці. У період дії воєнного стану сторони трудового договору можуть домовитися про альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин та про будь-який інший доступний спосіб електронної комунікації, який обрано за згодою між роботодавцем та працівником.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 з 01.08.2022 взята на облік внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується відповідною довідкою № 1603-5001958536, в якій зазначено фактичне місце проживання позивача АДРЕСА_1 (а.с. 11).
Разом з тим, позивачем не надано доказів повідомлення роботодавця про зміну її місця проживання та інші альтернативні способи комунікації.
Право працівника отримати трудову книжку в день звільнення пов'язується не лише з обов'язком роботодавця видати трудову книжку, а й з обов'язком працівника її забрати, якщо роботодавець створив всі умови для її вчасної видачі.
З матеріалів справи не встановлено, що ОСОБА_1 намагалася самостійно отримати трудову книжку, а відповідач умисно не видавав її у день звільнення.
Отже, не реалізація працівником свого права на отримання трудової книжки у день звільнення, відсутність доказів вини роботодавця у невиконанні обов'язку по видачі трудової книжки працівнику унеможливлює покладення на останнього відповідальності у вигляді сплати працівнику середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Позивачем не доведено умисних дій відповідача у затримці видачі трудової книжки, як і не доведено, що вона дійсно вчиняла дії для отримання трудової книжки у день звільнення та до березня 2024 року, а відповідач при цьому чинив їй перешкоди.
Також позивач не зазначала та в матеріалах справи відсутні докази того, що вона після звільнення мала намір працевлаштуватись на іншу роботу, однак її стримувало чи створювало перешкоди відсутність трудової книжки, що свідчить про недоведеність порушення відповідачем права ОСОБА_1 на працю.
Таким чином, суд першої інстанцій дослідивши всі наявні у справі докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, і дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками суду.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
З огляду на викладене та керуючись ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, так як рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Шерстюк Анастасії Олегівни залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий О.В. Чумак
Судді Ю. В. Дряниця
Л.І. Пилипчук