Справа № 524/5480/24 Номер провадження 22-ц/814/2240/25Головуючий у 1-й інстанції Рибалка Ю. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
03 липня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк»
на рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 лютого 2025 року, постановлене суддею Рибалка Ю.В.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
16.05.2024 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.04.2021 у розмірі 99 872,25 грн. станом на 06.04.2024, яка складається із: 86 433,09 грн. - заборгованість за кредитом; 13 439,16 грн. - заборгованість за відсотками; а також витрати зі сплати судового збору в розмірі 3 028,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 10.04.2021 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, тим самим приєднався до Умов та правил надання банківських послуг в А-банку. На підставі відповідної заяви ОСОБА_1 відкрито поточний рахунок, встановлено на нього кредитний ліміт зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 44,4% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку, як засіб доступу до рахунку. Указані документи містять усі істотні умови кредитування, строк, розмір процентів, максимальний розмір кредиту, тощо.
ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 06.04.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 99 872,25 грн., заявлена до стягнення, а також витрати зі сплату судового збору.
Рішенням Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11.02.2025 позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.04.2021 у розмірі 82 586,39 грн. та у повернення сплаченого судового збору 2 503,85 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачем не підтверджено належними доказами погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема процентів, та постановлено до стягнення фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти, які ним не повернуті у добровільному порядку.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, АТ «А-Банк» подало апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати в частині, якою відмовлено у задоволенні позову та ухвалити нове, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Доводить, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердив під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язався у подальшому регулярно знайомитися зі змінами до них, викладеними на сайті банку.
Користуючись кредитними коштами, позичальник фактично висловив свою згоду із формою договору, а саме - офертою, а також його умовами, включно із відсотками.
Посилаючись на положення ч.2 ст.638, ч.2 ст.642 ЦК України, вважає, що фактичне прийняття позичальником пропозиції до укладення договору дією та сплата періодичних платежів є доказом дотримання А-Банком вимог Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що незалежно під підписання позичальником Умов і Правил надання банківських послуг, а також тарифів А-Банку, районний суд відповідно до ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України повинен був стягнути із відповідача на користь банку відсотки за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки НБУ.
Заперечує проти врахування судом позиції Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17, оскільки у цій справі позичальник за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором підписав паспорт споживчого кредиту за програмою Кредитна картка», в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, строки, процентна ставка. Тому застосуванню підлягає позиція Верховного Суду, сформована у постанові 02.12.2020 №284/157/20, за змістом якої підписавши анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту, позичальник погодився на такі умови кредитного договору, включно із відсотками за користування кредитними коштами.
Стосовно дати актуальності інформації посилаючись на положення ч.2 ст.638, ст.643, ч.3 ст.645 ЦК України доводить, що паспорт кредиту оформлено у відповідності до Додатку №1 до Закону України «Про споживче кредитування», і строк кредиту зазначається у розділі «2 «Основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача» у підрозділі «Строк кредитування», де зазначено строком кредитування 240 місяців; а порядок обчисленні реальної річної процентної ставки визначено п.13 розділу 4 Паспорту.
Керуючись п.4 розділу 7 Паспорту доводить, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної у цьому паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів, тощо.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 21.04.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 23.04.2025.
02.06.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив представника відповідача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення у відповідній частині - без змін. Розгляд справи просить проводити за відсутності відповідача та його представника.
Учасники судового процесу, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, надавши суду заяви про розгляд справи за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції установлено та підтверджується матеріалами справи, що 10.04.2021 ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банк. Проставленням власноруч свого підпису під цією анкетою-заявою позичальник підтвердив, серед іншого, що: до укладення цієї угоди ознайомився з актуальними Умовами та правилами надання банківських послуг в АТ «А-Банк», Тарифами, паспортом споживчого кредиту, та до укладення цієї угоди йому надана повна інформація про фінансові послуги у відповідності до ч.2 ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»; дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг АТ «А-Банк» між ним та банком становлять договір про надання банківських послуг, умови якого йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення.
Просить вважати наведений зразок його цифрового підпис або його аналог обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому в банку, що електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним та/або банком з використанням електронного підпису.
Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися для накладення удосконаленого електронного підпису у мобільному додатку А-Банк24 з метою засвідчення його дій згідно із Умовами та правилами надання банківських послуг./а.с.13, 14/
До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «А-Банк», розміщеного на сайті https://a-bank.com.ua./terms в розділі «Умови та правила»/а.с.64-70/; ТАРИФИ по картці «Зелена»/а.с.71-72/
АТ «А-Банк» складено довідку, якою повідомлено, що ОСОБА_1 відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано наступні картки:
- № НОМЕР_2 , строком дії до жовтня місяця 2027 року;
- № НОМЕР_3 , строком дії до грудня місяця 2031 року;
- № НОМЕР_4 , строком дії до грудня місяця 2031 року./а.с.61/
Довідка за лімітом клієнта ОСОБА_1 за період із 10.04.2021 по 06.04.2024 містить наступні відомості: 10.04.2021 - розмір 5 200,00 грн.; 13.07.2021 - 13 801,00 грн.; 05.07.2023- 44 000,00 грн.; 05.07.2023 - 86 500,00 грн./а.с.62/
На підтвердження розміру стягнення банком надано розрахунок заборгованості та виписку по картці ОСОБА_1 , за змістом якої станом на 06.04.2024 заборгованість за кредитним договором №б/н від 10.04.2021 становить 99 872,25 грн. із них: 86 433,09 грн. - заборгованість за кредитом; 13 439,16 грн. - заборгованість за відсотками./а.с.7-12, 15-60/
Частково задовольняючи позовні вимоги, районний суд виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували погодження позичальником істотних умов кредитування, зокрема, нарахування процентів та розмір, що виключає підстави їх стягнення в судовому порядку.
Разом із цим, установивши, що фактично отримані та використані відповідачем кредитні кошти у добровільному порядку позивачу не повернуті, районний суд постановив до стягнення заборгованість за тілом кредиту.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, ґрунтується на довільному тлумаченні умов кредитування та переоцінки доказів.
Так, за змістом частин першої та другої статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина перша статті 634 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 23.12.2019 у справі №572/1169/17 вказано, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (в даному випадку АТ «А-Банк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У спірних правовідносинах АТ «А-Банк» заявлено позов до позичальника про стягнення заборгованості за кредитним договором, оформленим у вигляді анкети-заяви про приєднання до умов правил надання банківських послуг від 10.04.2021.
Обґрунтовуючи право вимоги за цим позовом банк посилався на Витяг із Тарифів по картці «Зелена» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua./terms, як невід'ємні частини спірного договору.
Однак, як правильно зазначив суд першої інстанції, зазначені документи не підтверджують погодження між сторонами умов кредитування. Матеріали справи не містять доказів того, що саме ці Умови та правила розумів відповідач, ознайомившись і погодившись із ними, підписуючи анкету-заяву від 10.04.2021, а також, що указані документи на момент отримання відповідачем банківської картки взагалі містили умови щодо сплати процентів у зазначеному порядку і розмірі, а, отже, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Крім того, не може бути належним доказом роздруківка із сайту, оскільки такий доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із висновком Верховного суду України, викладеному в постанові від 11.03.2015 (провадження №6-16цс15) та не спростовано позивачем при розгляді даної справи.
За таких обставин колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, які позивачем не спростовані, що витяги з Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку та Тарифів по картці «Зелена», що містяться в матеріалах справи, не відповідають вимогам статті 207 ЦК України щодо письмової форми правочину та статті 634 ЦК України щодо форми договору приєднання, а тому не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 10.04.2021 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність за порушення термінів виконання договірних зобов'язань, що виключає підстави для їх стягнення у судовому порядку. Наведене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, що ухвалена у подібних правовідносинах.
Заперечення позивача проти застосування до спірних правовідносин наведеної позиції Великої Палати Верховного Суду, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки висновки Великої Палати є обов'язковими для врахування (ч.4 ст.263 ЦПК України).
Доводи апеляційної скарги позивача, що поза увагою районного суду залишився Паспорт споживчого кредиту, підписаний позичальником за допомогою електронного підпису, як доказ дотримання письмової форми договору про споживче кредитування, а отже погодження нарахування процентів, колегія суддів відхиляє з таких підставі.
Так, апеляційний суд не ставить під сумнів підписання позичальником Паспорту споживчого кредиту за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, проте ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, адже у паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін та його змісту. Такі висновки, сформовані у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23.05.2022 у справі № 393/126/20.
Отже, за відсутності належних доказів фіксації волі позичальника щодо сплати процентів та її базової відсоткової ставки, районний суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав їх стягнення судом.
Інших належних та допустимих доказів на підтвердження підстав нарахування відсотків та їх розміру, позивачем не надано. Натомість, доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції положень ч.1 ст.1048, ч.1 ст.1054 ЦК України, що полягало у безпідставній відмові у стягненні із відповідача процентів за користування кредитними коштами у розмірі облікової ставки Національного банку України, колегією суддів також відхиляються. По-перше, такі твердження суперечать принципу диспозитивності; по-друге, в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Оскільки у суді першої інстанції банком не змінювалися підстави позову та не уточнювалися вимоги в частині розміру процентів згідно облікової ставки Національного банку України та підстав їх нарахування, такі доводи виходять за межі повноважень суду апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука від 11 лютого 2025 року- залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.07.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак