Житомирський апеляційний суд
Справа №296/6255/24 Головуючий у 1-й інст. Франчук С. В.
Номер провадження №33/4805/72/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
09 липня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - Каленського Ігоря Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу адвоката Каленського Ігоря Борисовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , на постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 27.06.2024 о 20 годині 00 хвилин по вул.Пушкінській, 27, в м.Житомирі, керував автомобілем «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу та у найближчому закладі охорони здоров'я ОСОБА_1 відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України та вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, адвокат Каленський І.Б., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, однобічне та неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема, зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом. Також, вважає, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 проведений з порушенням вимог ст.266-1 КУпАП, а тому є недійсним. Окрім того, на його думку, в протоколі неправильно сформульовано зміст адміністративного правопорушення, який не відповідає диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП. Послався на інші допущені працівниками поліції порушення порядку огляду на стан сп'яніння та оформлення адміністративних матеріалів, а також не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом у визначений законом спосіб.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Як на поважну причину пропуску строку на апеляційне оскарження захисник посилається на те, що виконав вимоги постанов Житомирського апеляційного суду від 01 та 07 жовтня 2024 року.
Розглянувши клопотання про поновлення строку, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу по адміністративне правопорушення серії ААД №745742 від 27.06.2024 вбачається, що ОСОБА_1 27.06.2024 о 20 годині 00 хвилин по вул.Пушкінській, 27, в м.Житомирі, керував транспортним засобом «Opel Astra», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів. У встановленому законом порядку було запропоновано пройти огляд за допомогою газоаналізатора алкотестер DRAGER на місці зупинки або в найближчому медичному закладі здоров'я, на що він відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Водія відсторонено від керування транспортним засобом, зупиненого в безпечному місці.
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису або у закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч.1 ст.130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Вважаю, що винуватість ОСОБА_1 у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №745742 від 27.06.2024 (а.с.1); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, з якого вбачається, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та його огляд на стан сп'яніння не проводився (а.с.2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 27.06.2024 (а.с.3); копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2490673 від 27.06.2024, відповідно до якої на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення за ч.1 ст.126 КУпАП за керування транспортним засобом без посвідчення водія (а.с.4); письмовими поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 27.06.2024 (а.с.5-6); рапортом старшого сержанта поліції поліцейського взводу №1 роти №1 БУПП в Житомирській області ДПП Бульченка О. від 28.06.2024 (а.с.9); диском з відеозаписом фіксації обставин події (а.с.10).
Під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано. Матеріалами справи об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Як свідчить наявний в матеріалах справи відеозапис, під час огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 та оформлення відносно нього адміністративних матеріалів, працівниками поліції не допущено порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395, ст.ст.256, 266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання такого огляду недійсним, а складених процесуальних документів - недопустимими доказами.
Посилання захисника на відсутність в матеріалах справи сертифіката відповідності та свідоцтва про повірку робочого засобу вимірювальної техніки, недоліки оформлення акту огляду на стан сп'яніння та направлення на проходження медичного огляду, не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 , оскільки він беззаперечно відмовився від проходження такого огляду. Доказів службового підроблення оформлених працівниками поліції процесуальних документів матеріали справи не містять, а тому твердження апелянта у цій частині є безпідставними.
Доводи захисника про те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому наслідком не залучення поліцейськими під час огляду на стан сп'яніння представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України є недійсність такого огляду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у даній ситуації ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст.15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він, як військовослужбовець, несе адміністративну відповідальність на загальних підставах. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на обставини, за яких був зупинений поліцейськими ОСОБА_1 , не розповсюджується положення ст.266-1 КУпАП, а огляд останнього на стан сп'яніння правомірно проводився відповідно до ст.266 КУпАП.
Доводи захисника про недоведеність факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом спростовуються дослідженими судом доказами, які є належними і допустимими та в своїй сукупності підтверджують такий факт. Сумнівів у доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення обставин зібраними в матеріалах справи доказами у апеляційного суду не виникає. Суд надав належну оцінку поясненням свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які узгоджуються з іншими матеріалами справи та є джерелом доказів згідно з ч.1 ст.251 КУпАП. Крім того, поведінка ОСОБА_1 , зафіксована відеозаписом, безумовно підтверджує факт керування ним автомобілем. Також він особисто підписав постанову про порушення ним ПДР, яке відбулося під час керування транспортним засобом, будь-яких заперечень щодо таких обставин у протоколі не зазначав, вибачався перед громадянами, які звернулись на службу 102 у зв'язку з порушенням ним ПДР на дорогах міста.
Посилання захисника на невідповідність формулювання змісту правопорушення є безпідставними, оскільки дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Також, є безпідставними доводи апеляційної скарги щодо не відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки такі обставини спростовується відеозаписом. При цьому, законодавством не передбачено обов'язкового складання акту огляду та тимчасового затримання транспортного засобу під час відсторонення особи від керування транспортним засобом.
Підстав для виклику свідків суд апеляційної інстанції не вбачає, оскільки матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення справи.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v.France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], §41.
Будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, захисником не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст.ст.245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому правопорушень.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
Також не підлягає задоволенню клопотання захисника про закриття провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП. Обґрунтовуючи дане клопотання, захисник послався на те, що на час апеляційного розгляду закінчився, передбачений ст.38 КУпАП, річний строк накладення адміністративного стягнення. Проте справа судом першої інстанції розглянута в межах строків накладення адміністративного стягнення, а закінчення таких строків на час розгляду справи апеляційним судом не є підставою для закриття провадження на підставі п.7 ч.1 ст.247 КУпАП.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст.294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання адвоката Каленського Ігоря Борисовича про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Корольовського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2024 року.
Апеляційну скаргу адвоката Каленського Ігоря Борисовича, яка подана в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову судді Корольовського районного суду м.Житомира від 11 вересня 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич