Житомирський апеляційний суд
Справа №295/11752/24 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.
Номер провадження №33/4805/453/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
09 липня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., за участі особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Сачка Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2025 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2025 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 28.07.2024 о 18 год 41 хв за адресою м.Житомир, вул. Чуднівська, 167, керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді місцевого суду адвокат Сачок А.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Зокрема, зазначає, що судом першої інстанції проігноровано той факт, що постанова про порушення ПДР України оскаржується в Солом'янському районному суді м. Києва у справі №295/12040/24, а матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом та порушення ним правил дорожнього руху. В автомобілі ОСОБА_1 перебував у якості пасажира. Огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу він пройшов під тиском працівників поліції. Також, вказав, що на відеозаписі, який не є безперервним, видно, що поліцейські спілкувались ще з однією особою, що на думку захисника створює сумніви щодо того, хто саме був водієм. На думку захисника, судове рішення ґрунтується на неналежних та недопустимих доказах, а тому підлягає скасуванню.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності,перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у закладах охорони здоров'я.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №105147 від 28.07.2024, зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 28.07.2024 о 18 год 41 хв за адресою м. Житомир, вул. Чуднівська, 167, керував транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан сп'яніння зі згоди водія проводився із застосуванням спеціального технічного приладу Drager Alcotest 6810, тест №1513. Результат позитивний - 1.97‰ (а.с.1-3); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 28.07.2024 (а.с.6); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5); чеком тесту №1513 приладу Drager Alcotest 6810, показник приладу позитивний - 1.97 ‰ (проміле) (а.с.5); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2703716 підтверджується, що ОСОБА_1 28.07.2024 керував транспортним засобом та не виконав вимогу дорожнього знаку 5.36 - пішохідна зона, вимоги п. 8.4. в) - заборонені знаки ПДР України, за що був притягнутий до відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.7); рапортом капрала поліції О.Ковальчука від 28.07.2024, зі змісту якого вбачається, що під час несення служби 28.07.2024 близько 18 год 40 хв за адресою м. Житомир, вул. Чуднівська, 167, було помічено транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 , який порушив п.п.8.4 ґ, в) ПДР України. Після зупинки транспортного засобу згідно ч.1 п.1 ст.35 Закону України «Про Національну поліцію» та перевірки документів у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння та останньому у встановленому законом порядку запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alkotest, на що водій погодився, результат позитивний - 1.97 проміле. В подальшому на водія було складено протокол за ч.1 ст.130 КУпАП та ч.1 ст.122 КУпАП (а.с.8); відеозаписом фіксації обставин події з нагрудної камери поліцейських (а.с.9).
Суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля та нагрудної камери працівника поліції об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 . Даний доказ відповідає вимогам ст.251 КУпАП, є належним і допустимим, оскільки не має ознак переривання чи монтування під час фіксації обставин, які мають значення для справи.
Вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом. Його повідомлено працівниками поліції про причину зупинки, а також про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 добровільно без примусу працівників поліції пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу Drager Alkotest 6810, результат якого показав перевищення допустимої норми - 1.97 проміле.Будь-яких зауважень чи клопотань щодо процедури проходження і результату огляду ОСОБА_1 не заявляв, з результатом погодився, підписав протокол про адміністративне правопорушення, чек за результатами тестування спеціальним засобом Drager Alcotest 6810, акт огляду, постанову про накладення стягнення за порушення ПДР.
Порушень вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015 та ст.266 КУпАП, які б могли бути підставою для визнання недійсним огляду на стан сп'яніння, працівниками поліції не допущено.
Протокол про адміністративне правопорушення складено за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст.256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395.
Оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху на правильність судового рішення не впливає, оскільки відеозаписом підтверджено, що ОСОБА_1 були надані чіткі пояснення щодо мотивів зупинки та повідомлено про виявлені у нього ознаки алкогольного сп'яніння, а тому подальші дії водія регламентувалися нормами п.2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки транспортного засобу.
Обставини щодо відсутності доказів керування транспортним засобом, на які посилається захисник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження в суді першої інстанції. Таким обставинам суд надав правильну та неупереджену оцінку, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу. Наявний в матеріалах справи відеозапис, а також сукупність інших доказів у справі беззаперечно підтверджує, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом за обставин, зазначених у протоколі, та сумнівів у доведеності даного факту у суду апеляційної інстанції не виникає.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, не надано.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Сачка Андрія Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Богунського районного суду м. Житомира від 03 березня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич