Житомирський апеляційний суд
Справа №278/148/25 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.
Номер провадження №33/4805/462/25
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Галацевич О. М.
09 липня 2025 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Житомирського апеляційного суду Галацевич О.М., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу адвоката Мізюка Валентина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою судді Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000,00 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 01.01.2025 об 11 год 29 хв на А/Д М06-02 3 км 200 м, с. Іванівка, Житомирського району, Житомирської області, керував автомобілем «Skoda Octavia», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду адвокат Мізюк В.В., в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях його підзахисного складу адміністративного правопорушення, посилаючись на незаконність постанови, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. На думку захисника, судом першої інстанції не враховано те, що огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , який є військовослужбовцем, проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП та встановленого законом порядку, а тому отримані за допомогою приладу Драгер результати огляду та складені працівниками поліції документи є недопустимими доказами. Окрім того, зазначив, що судом проігноровані посилання сторони захисту на не роз'яснення ОСОБА_1 його процесуальних прав, що призвело до їх порушення, а також на відсутність в матеріалах справи документів про відповідність засобів вимірювальної техніки, встановленим для них вимогам законодавства, що ставить під сумнів законність використання газоаналізатора «Драгер». Також, захисник вважає такими, що не ґрунтуються на законі, твердження суду першої інстанції щодо правомірності зупинки ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі захисник послався на судову практику у подібних справах.
Одночасно апеляційна скарга містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови. Розглянувши клопотання про поновлення строку, враховуючи зазначені у клопотанні обставини, з метою забезпечення вільного доступу до правосуддя, реалізації положень Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод, суд вважає за необхідне поновити апелянту строк на апеляційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин.
Належним чином повідомлені про місце і час судового засідання ОСОБА_1 та його захисник Мізюк В.В. до суду апеляційної інстанції не з'явились, будь-яких клопотань на адресу суду не направляли.
За таких обставин, з метою недопущення затягування розгляду справи, зважаючи на положення статті 268 КУпАП, які не містять імперативної заборони щодо розгляду справи за відсутності особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення та у відповідності до положень ч.6 ст.294 КУпАП, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності осіб, які беруть участь в апеляційному провадженні справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, тягне за собою адміністративну відповідальність, передбачену ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст.266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, або у медичному закладі.
Згідно зі ст.245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст.251 КУпАП.
Як зазначено в ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за порушення ним п.2.9 а) Правил дорожнього руху, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами, а зміст постанови відповідає вимогам статей 283, 284 КУпАП.
Як правильно встановив суддя місцевого суду, наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №210168 від 01.01.2025, згідно якого, ОСОБА_1 01.01.2025 о 11 год 29 хв на А/Д М06-02 3 км 200 м, с. Іванівка, Житомирського району, Житомирської області, керував автомобілем «Skoda Octavia» реєстраційний номер " НОМЕР_1 ", в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п.2.9 а) Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням приладу газоаналізатор Alkotest Drager 6810, результат - 0.42 проміле. Від керування транспортним засобом відсторонений (а.с.1,2); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння від 01.01.2025 (а.с.6); результатом тестування на алкоголь № 5005 від 01.01.2025, здійсненого за допомогою спеціального технічного засобу Alkotest Drager 6810, відповідно до якого рівень алкоголю становить 0.42 ‰ (а.с.4); актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, яким встановлено стан алкогольного сп'яніння (а.с.5); копією постанови про накладення адміністративного стягнення за ч.4 ст.122 КУпАП від 01.01.2025 (а.с.3); рапортом поліцейського УПП в Житомирській області сержанта поліції від 01.01.2025 ОСОБА_2 (а.с.7); диском з відеофіксацією обставин події (а.с.8).
Під час апеляційного розгляду встановлено, що суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку і дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги під час апеляційного розгляду справи висновків суду першої інстанції не спростовано.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі з нагрудної камери поліцейського об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .
Вбачається, що ОСОБА_1 добровільно без примусу працівників поліції пройшов огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу, який показав результат, що перевищує встановлену норму, - 0.42 проміле алкоголю в крові. Водій погодився з отриманими результатами проведеного огляду. Протокол про адміністративне правопорушення та чек за результатами тестування спеціальним засобом, акт огляду в графі «з результатом згоден» ОСОБА_1 підписано без зауважень. Водія відсторонено від керування транспортним засобом.
Посилання захисника на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а тому наслідком не залучення поліцейськими під час його огляду на стан сп'яніння представників Військової служби правопорядку у Збройних Силах України є недійсність такого огляду, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки у даній ситуації ОСОБА_1 був учасником дорожнього руху, а тому за змістом ст.15 КУпАП за порушення, зокрема, правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, він як військовослужбовець несе адміністративну відповідальність на загальних підставах. Крім того, на обставини, за яких був зупинений поліцейськими ОСОБА_1 , не розповсюджується положення ст. 266-1 КУпАП.
Доводи захисника про неправомірність зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , є безпідставними та не спростовують винуватість останнього. Водія проінформовано про причини зупинки, які відповідають вимогам ст.35 Закону України «Про Національну поліцію», а тому подальші дії ОСОБА_1 регламентуються нормами п.2.5 ПДР та не знаходяться у причинному зв'язку з його незгодою з діями працівників поліції стосовно зупинки автомобіля.
Сумніви щодо правомірності використання спеціального технічного засобу, за допомогою якого проводився огляд на стан сп'яніння ОСОБА_1 , та щодо достовірності отриманого результату є такими, що не виходять за межі припущень. Відповідно до п.5 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки надається на вимогу особи, яка підлягає огляду на стан сп'яніння. ОСОБА_1 такої вимоги не висловлював, з отриманим результатом погодився. Відсутність таких документів у матеріалах справи також не спростовує достовірність результатів огляду. З роздрукованого результату приладу «Драгер», за допомогою якого ОСОБА_1 проходив огляд на стан сп'яніння, вбачається, що останнє калібрування газоаналізатора проводилось в межах міжповірочного інтервалу та є діючим, відтак підстави для визнання його результату недійним відсутні.
З відеозапису також вбачається, що водію були роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Про виконання цього обов'язку поліцейським також свідчить підпис ОСОБА_1 у відповідній графі протоколу, а тому твердження захисника про протилежне є безпідставними та не відповідають дійсності.
Порушень вимог ст.266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735, які могли бути підставою для визнання огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 недійсним, не встановлено.
Протокол про адміністративне правопорушення складено уповноваженою особою та за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395.
Судові рішення, на які у апеляційній скарзі посилається захисник преюдиційного значення для вирішення даної справи не мають.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та не є обставинами, які виключають винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, а також не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
При цьому, суд апеляційної інстанції враховує практику Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32)
Пункт 1 статті 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм закону, які б слугували підставою для скасування чи зміни постанови суду. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд -
постановив:
Клопотання адвоката Мізюка Валентина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження задовольнити. Поновити строк на апеляційне оскарження постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 року.
Апеляційну скаргу адвоката Мізюка Валентина Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Житомирського районного суду Житомирської області від 19 лютого 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя О.М. Галацевич