Справа № 761/27681/20
Провадження № 2-адр/761/5/25
30 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансконтракт» про скасування постанови, про адміністративне стягнення,
Представник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про винесення додаткового рішення у даній справі, з огляду на наступне. 07.02.2025 Шевченківським районним судом м. Києва ухвалено рішення по справі, проте не вирішено питання про розподіл судових витрат. З метою отримання правової допомоги щодо ведення справи між ОСОБА_1 та адвокатом Петльованою Наталією Сергіївною було укладено Договір про надання правової допомоги № 09 від 01 грудня 2021 року (далі -Договір) та Додаток №1 до Договору. У порядку та на умовах, визначених Договором, Адвокат надав, а Клієнт прийняв передбачені Договором послуги в рамках справи № 761/27681/20, яка перебувала на розгляді в Шевченківському районному суді м. Києві, а саме: складання та направлення до суду клопотання про заміну відповідача; складання та направлення до суду уточненої позовної заяви;- участь у судовому засіданні 18.02.2022; участь у судовому засіданні 28.03.2024;- участь у судовому засіданні 24.06.2024;- участь у судовому засіданні 30.08.2024. На підтвердження вищезазначеного сторонами підписано Акт приймання-передачі наданих послуг. Вартість наданих та прийнятих за цим Актом послуг становить 14 500,00 грн. (чотирнадцять тисяч п'ятсот гривень 00 копійок). Послуги сплачені Клієнтом Адвоката у повному обсязі, що підтверджується квитанцією про оплату, копія якої додається. Аналіз положень КАС України дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Враховуючи вищевикладене та керуючись статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, представник позивача просить стягнути з Департаменту транспортної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (ідентифікаційний код юридичної особи: 37405284) на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 14 500 грн.
Від представника відповідача надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, яка мотивована наступним. Справа №761/27681/20 є справою незначної складності та розглядається судом за правилами спрощеного позовного провадження. В силу вимог частини сьомої статті 134 КАС України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі № 756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У зазначеній вище постанові Верховний Суд зменшив розмір судових витрат, зважаючи на те, що заявлений розмір був неспівмірний зі складністю справи. Таким чином, суд може зменшити розмір судових витрат, якщо: - заявлені судові витрати завищені, враховуючи обставини справи (ціна позову, тривалість справи, виклик свідків, призначення експертизи тощо); - суду не було надано достатніх доказів фактичного здійснення витрат (відсутні акт прийому-передачі юридичних послуг, платіжне доручення та квитанції про сплату за надані послуги тощо); заявлені судові витрати були недоцільні або не обов'язкові (не підтверджена нагальна потреба у вивченні додаткових джерел права, завищений обсяг часу на технічну підготовку документів тощо). Щодо співмірності витрат на правову допомогу слід ураховувати позицію ВС КАС від 01.09.2020 р. у справі № 640/6209/19, відповідно до якої розмір відшкодування судових витрат повинен бути співрозмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Відповідач вважає суму витрат на правничу допомогу безпідставною та такою, що не відповідає обставинам справи, такою, що є завищеною та не підтверджена прямими доказами. При цьому, договір про надання правової допомоги № 09 від 01.12.2021 укладеного між ОСОБА_1 в особі клієнта та Петльованою Н. С. в особі адвокат повинен містити детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Натомість, сторонами укладено АКТ приймання-передачі наданих послуг, що не є додатком до вказаного договору та є нікчемним. Так, як у договорі № 09 від 01.12.2021 не має зазначеного пункту, що підтвердження надання правничої допомоги та спосіб її оплати оформлюється шляхом підписання акта-приймання наданих послуг.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
За положеннями ч. ч. 1,2 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За частиною четвертою статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з абзацом першим частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків, квитанцій тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частина перша статті 143 КАС України визначає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Згідно з частиною третьою статті 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
За частиною п'ятою статті 143 КАС України у випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, висловленому у пункті 53 постанови від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, вимога частини восьмої статті 141 ЦПК України (зміст якої кореспондує положенням частини сьомої статті 139 КАС України) щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.
В подальшому ухвалою від 9 лютого 2023 року Верховний Суд в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду справу № 340/2823/21. Постановляючи цю ухвалу, Суд вказав, що існує неоднаковий підхід до застосування положень КАС України, що регулюють порядок відшкодування судових витрат.
Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду постановив ухвалу від 07 липня 2023 року у справі № 340/2823/21, у якій сформував такі загальні підходи до стягнення судових витрат.
Частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів. Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу. Коли йдеться про розподіл витрат, понесених на професійну правничу допомогу, то ініціювати це питання має сторона, яка понесла ті витрати, й для цього треба щонайменше заявити/повідомити суду про необхідність їх розподілу за наслідками розгляду справи. Власне з цим - з об'єктивованою формою вираження наміру сторони щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу ще до завершення розгляду справи (чи то в порядку письмового провадження, чи в судовому засіданні) - пов'язується можливість як потім подати протягом п'яти днів докази на підтвердження цих витрат, так і ухвалення на цій підставі додаткового судового рішення відповідно до статті 252 КАС України.
У постанові від 25 липня 2023 року у справі № 340/4492/22 у розвиток зазначеної вище позиції об'єднаної палати Верховний Суд вказав, що за загальним правилом, усі докази понесених судових витрат мають бути надані сторонами до закінчення розгляду справи. Однак, у випадку, якщо сторона з певних причин не може надати такі документи, ця сторона повинна зробити відповідну заяву до закінчення розгляду справи і надати відповідні докази протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Певної форми відповідної заяви та вимог до її змісту законом не передбачено, отже така заява може бути письмовою або усною (під час фіксування судового засідання технічними засобами).
Проте, підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового судового рішення в цій частині.
Застосовуючи зазначені висновки та правові норми до правовідносин, що виникли у цій справі, суд звертає увагу, що сторона позивача до ухвалення у справі рішення не надала доказів на підтвердження понесення таких витрат, як і не вказала жодних причин, які унеможливлюють подання нею відповідних доказів та про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення за позовною заявою. Обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги не наведено також у поданій представником позивача заяві про ухвалення додаткового судового рішення.
Наведене вище дає підстави вважати, що позивач не подав заяву, яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
На підтвердження судових витрат представник позивача до заяви додав копії наступних документів: ордер на надання правничої (правової) допомоги від 02.12.2021; договір про надання правової допомоги № 09 від 01.12.2021, укладений між позивачем та адвокатом Петльованою Н.С. ; додаток №1 від 01.12.2021 до Договору про надання правової допомоги № 09 від 01.12.2021Акт приймання - передачі наданих послуг від 11.02.2025; квитанція про оплату за послуги згідно рахунку 2025/07 від 11.02.2025.
Із наведеного слідує, що договір про надання правничої (правової) допомоги з відповідним додатком, який встановлює розмір гонорару адвоката, було укладено в час перебування справи в провадженні суду.
Разом з тим, до винесення судом рішення стороною позивача документів, які підтверджують понесені ним витрати або необхідності їх здійснення після розгляду справи по суті до суду не подавалось.
При цьому, стороною позивача до ухвалення судом рішення у справі не вказано про наявність поважних причин, які б перешкоджали поданню доказів на підтвердження розміру понесених судових витрат, майбутніх витрат (щодо правничої допомоги), яка б у розумінні положень частини сьомої статті 139, частини третьої статті 143 КАС України надавала б суду правові передумови для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу.
Зазначений висновок суду узгоджується із підходом при вирішенні Верховним Судом того ж питання в ухвалах від 07 липня 2023 року у справі №340/2823/21, від 26 липня 2023 року у справі №640/11775/20, від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 20.03.2024 в справі № 600/752/22-а зазначив - підстави для розподілу судових витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, мають існувати до того, як справа буде розглянута по суті, і з цим пов'язується ухвалення додаткового рішення в цій частині. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу підлягає залишенню без розгляду.
Виходячи з наведеного, керуючись ст. ст. 139, 143, 248, 256, 262 КАС України, суд -
Заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Головне управління Національної поліції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укртрансконтракт» про скасування постанови, про адміністративне стягнення залишити без розгляду.
Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до вказаного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень КАС України.
Суддя