Подільський районний суд міста Києва
Справа № 758/15194/21
10 липня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
в складі головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5
під час судового засідання в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні № 12021100070001376, відомості про яке внесено до ЄРДР 27.07.2021 року стосовно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка, Донецької області, громадянина України, не одруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, перебуває під вартою в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» (м. Київ, вул. Дегтярівська, 13)
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, -
В провадженні суду перебуває вказане кримінальне провадження.
Захисник ОСОБА_5 заявив клопотання про зміну запобіжного заходу із тримання під вартою на особисте зобов'язання.
В обґрунтування клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначив, що вироком Подільського районного суду м. Києва від 18 липня 2023 року обвинуваченого ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років з конфіскацією майна. Стороною захисту оскаржено зазначений вирок. Київським апеляційним судом 26 лютого 2025 року винесено рішення, яким скасовано зазначений вирок та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Київським апеляційним судом продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 діб.
Зазначив, що судом апеляційної інстанції не встановлено відповідно до положень КПК України ризиків за ст. 177 КПК України та обставин, визначених ст. 178 КПК України. Стороною захисту подано клопотання в порядку ст. 201 КПК України до Подільського районного суду міста Києва, у задоволенні якого відмовлено.
Вказав, що, 26.05.2025 року ОСОБА_4 , продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 24.07.2025 року. Однак, на думку сторони захисту, судом першої інстанції не враховано наступні обставини, а саме: - ОСОБА_4 не перебував під вартою під час досудового розслідування, як і під час судового провадження, а стороні обвинувачення 29.07.2021 слідчим суддею взагалі відмовлено в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано до підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту на певний час доби.
Вважав, що судом апеляційної інстанції, не взято до уваги такі обставини і застосовано до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, хоча вирок скасовано.
Звернув увагу, що ухвалу слідчого судді від 29.07.2021р. стороною обвинувачення оскаржено до апеляційного суду. 07.09.2021 Апеляційним судом постановлено ухвалу, якою відмовлено в задоволенні апеляційної скарги з підстав її необґрунтованості.
Відповідно до матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 на стадії досудового розслідування під вартою не перебував, процесуальна поведінка ОСОБА_4 впродовж всього кримінального провадження є зразковою, клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стороною обвинувачення не подано, ОСОБА_4 утримується під вартою рік і майже 12 місяців.
Щодо ризиків за ст. 177 КПК України, повідомив, що відповідно до матеріалів кримінального провадження не встановлено жодного факту вчинення будь - яких дій, або намагання або планування вчинення таких дій, які свідчили б про намір ОСОБА_4 переховуватися від органів досудового розслідування та/ або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується. Ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду є надуманим, що підтверджується вже самим фактом належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування та судового провадження.
Зазначив, що ОСОБА_4 міг би за наявності наміру переховуватися - зробити це з 2021 року по дату винесення вироку, проте, наміру такого не мав і не має. Так, ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження не може існувати вже тільки з тих підстав, що вже закінчено досудове розслідування.
Ризик незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних, обвинувачених у цьому ж провадженні міг би підтвердитися за часу проведення досудового розслідування, більш того, їх вже допитано у суді першої інстанції, проте жодних намірів, планування або вчинення впливу не було.
Звернув увагу, що ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується є неспроможними суто через позитивну характеристику ОСОБА_4 , міцність його соціальних зв'язків, відсутністю судимостей та притягнення до кримінальної, адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі:
3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; Вказав, що підзахисному всього 25 років, але вже майже два роки він перебуває під вартою і через перебування в умовах слідчого ізолятору у нього погіршився стан здоров'я.
4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; ОСОБА_4 має родину, проживав та зареєстрований за однією і тією ж адресою протягом тривалого періоду часу разом з мамою, якій допомагав на момент взяття під варту.
5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; ОСОБА_4 на момент взяття його під варту навчався та працював, до того навчався за кордоном.
6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; ОСОБА_4 має бездоганну репутацію, характеризується позитивно за місцем проживання.
8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; у ОСОБА_4 відсутні судимості та взагалі факти притягнення до будь-якої відповідальності.
9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; жодного разу не застосовувались раніше будь-які запобіжні заходи.
10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; відсутні будь-які інші повідомлення про підозру.
11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; майнової шкоди інкримінованим кримінальним правопорушенням не завдано.
12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї, ризику продовження чи повторення протиправної поведінки немає, оскільки ОСОБА_4 ніколи не поводив себе протиправно і вирок є незаконним, а обвинувачення у даному кримінальному провадженні є необґрунтованим.
Зброя у власності або користуванні, володінні ОСОБА_4 відсутня, доступ до зброї також відсутній, у оточенні ОСОБА_4 також у власності, користуванні, володінні зброї немає.
Посилаючись на вищевикладені обставини у своїй сукупності, захисник просив змінити ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобов'язання та покласти обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав клопотання захисника про зміну запобіжного заходу та просив задовольнити.
Прокурор ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання захисника та обвинуваченого та просив відмовити в його задоволенні. Вказав, що клопотання про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на особисте зобов'язання безпідставне, також від прокурора надійшло клопотання продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 строк тримання під вартою на 60 днів.
Прокурор зазначає, що метою застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_4 є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, вчинити вплив на свідків (понятих і інших осіб, які приймали участь у проведенні слідчих дій), перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 та обвинувачений ОСОБА_4 просили відмовити у задоволенні клопотання прокурора, вважають ризики, на які посилається прокурор необґрунтованими.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно з ч. 1 ст. 201 КПК України обвинувачений, до якого застосовано запобіжний захід, його захисник, має право подати клопотання про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 КПК України, особисте зобов'язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов'язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов'язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу.
Судом встановлено, що відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 26 травня 2025 року обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 24 липня 2025 року включно. Під час продовження запобіжного заходу ухвалою суду від 26 травня 2025 року встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, офіційно не працевлаштований, не судимий, доказів про перебування в нього на утриманні дітей чи інших осіб не надано. Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, суд взяв до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
Станом на дату розгляду клопотання про продовження відповідного запобіжного заходу, застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 суд вважав недостатнім.
Посилання захисника на наявність в обвинуваченого ОСОБА_4 родини, утриманців, постійного місця проживання та позитивних характеристик, не є безумовними підставами для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки вказані обставини не спростовують встановлені судом ризики, не є новими обставинами та вже оцінювалися судом в контексті наявності та рівня ризиків.
Долучена до клопотання медична документація на підтвердження стану здоров'я обвинуваченого ОСОБА_4 , не є підставою для призначення йому альтернативного запобіжного заходу.
При цьому, суд звертає увагу, що відповідно до п.2.6. Порядку взаємодії закладів охорони здоров'я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров'я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства охорони здоров'я України 10.02.2012 №239/5/104 (надалі Порядок), особа, узята під варту, має право на вільний вибір лікаря. У разі звернення особи, узятої під варту, до лікаря медичної частини СІЗО з проханням про допуск обраного лікаря-фахівця лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров'я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує допуск обраного особою лікаря-фахівця. Докази про порушення цього права не надано.
Крім того, відповідно до п.2.8. Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров'я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров'я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров'я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи.
Щодо посилання захисника обвинуваченого на погіршення його стану здоров'я та в зв'язку із чим виникла необхідність у лікуванні як на підставу звільнення з під-варти, в указаних медичних документах відсутня інформація про те, що обвинувачений не може утримуватися в умовах установи в якій він перебуває.
Іншої медичної документації, актуальної станом на дату подання та розгляду клопотання, суду не надано, досліджені в судовому засіданні матеріали справи такої документації не містять.
Стороною захисту взагалі не наведено у клопотанні аргументів про те, що обставини, які враховані суддею при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу, об'єктивно змінилися настільки суттєво, що це обумовлює необхідність зміни запобіжного заходу, як і не додано до клопотання будь-яких підтверджуючих таку зміну обставин документів.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів суспільства. Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_4 , враховуючи його тяжкість, суспільну небезпечність, суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства. Крім того, ні в клопотанні, ні в ході безпосередньо судового розгляду, не встановлено даних, що більш м'який запобіжний захід зможе запобігти існуючим в провадженні ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Діючий запобіжний захід, з огляду на тяжкість вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність є дієвим, а суд, ухвалою від 26 травня 2025 року продовживши строк тримання під вартою ОСОБА_4 прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі наявні відомості в матеріалах провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
З огляду на викладене, застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання ризикам, передбачених ч. 1 ст.177 КПК України та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого на даному етапі розгляду кримінального провадження.
За таких обставин відсутні підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, тому суд дійшов висновку, що клопотання захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність обставин, які б давали підстави для зміни обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу, а тому вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою закінчується 24.07.2025 року.
Розглянувши клопотання, заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання в виді позбавлення волі на строк понад 5 років, може бути застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину, який згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких, офіційно не працевлаштований, не судимий, доказів про перебування в нього на утриманні дітей чи інших осіб не надано.
Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення, впливати на свідків, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.
На даний час застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно ОСОБА_4 суд вважає недостатнім.
Згідно п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
З цих підстав суд не вирішує питання про визначення застави.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 197, 331, 369-372 КПК України, суд,-
В клопотанні захисника обвинуваченого ОСОБА_4 - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 з тримання під вартою на особисте зобов'язання - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу в виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів до 07 вересня 2025 року.
Копію ухвали направити в ДУ «Київський слідчий ізолятор».
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Cуддя Подільського районного суду міста Києва ОСОБА_1