Справа № 525/1491/24
Номер провадження 1-кп/525/47/2025
Іменем України
10 липня 2025 року Великобагачанський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому ПІДГОТОВЧОМУ судовому засіданні, в селищі Велика Багачка, матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, -
встановив:
У ПІДГОТОВЧОМУ судовому засіданні на початковій стадії, стороною захисту до суду подано клопотання про закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України, оскільки внаслідок зміни обстановки обвинувачений перестав бути суспільно небезпечним, у зв'язку з тим, що обвинуваченому надано відстрочку на підставі пункту 4 частини 3 статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію"
Виникнення обставини, яка виключає можливість призову обвинуваченого на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно вказує на відсутність ризику повторного вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України. Оскільки обвинувачений отримав відстрочку, то останній перестав бути суспільно небезпечним внаслідок зміни обстановки.
Обвинувачений та його захисник клопотання підтримали та просили задовольнити.
Прокурор заперечував щодо задоволення поданого клопотання, посилався на аргументи зазначені у змісті письмової заяви доданої до матеріалів справи.
Вивчивши зміст поданого до суду клопотання, заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши надані в розпорядження суду матеріали кримінального провадження в межах розгляду поданого до суду клопотання, суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КПК України передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 288 КПК України, суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК України особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК України передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Суд бере до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму ВСУ "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності" від 23.12.2005 № 12, згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому слід розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст. 48 КК України необхідно встановити, що після вчинення певного злочину обстановка змінилася таким чином, що вчинене діяння вже не є суспільно небезпечним. Особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ВС від 13.04.2023 у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого злочину на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК України у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила злочин, перестала бути суспільно небезпечною.
В постанові від 15.04.2021 у справі № 161/1390/19 (провадження № 51-5089км19) КАСАЦІЙНОГО КРИМІНАЛЬНОГО СУДУ ВС зазначив, що такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом тощо.
Органом досудового розслідування особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, а саме ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
Суд дійшов висновку, що отримання ОСОБА_4 відстрочки від призову, не може в даному випадку бути визнано змінами умов життєдіяльності обвинуваченого в розумінні ст. 48 КК України, оскільки така обставина не існувала на момент вчинення обвинуваченим інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та не стала для нього стримуючим фактором, який спонукав би його не вчиняти кримінальне правопорушення. Крім того, надана особі відстрочка є обмеженою у часі.
Отримання особою у встановленому законом порядку відстрочки від призову не співвідноситься з вимогами ст. 48 КК України, тому у задоволенні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження на підставі ст. 48 КК України слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 44,48 КК України, 285-288, 369-372, 376 КПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Заперечення проти такої ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 КПК України.
Суддя ОСОБА_1