Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/1916/25
Провадження № 2-о/376/118/2025
про залишення заяви без руху
"07" липня 2025 р. Суддя Сквирського районного суду Київської області Батовріна І.Г., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ім?я при народженні Рушді, Яссмін, заінтересована особа: Солом?янський відділ ДРАЦ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин,-
встановив:
03.07.2025 на адресу суду надійшла заява про встановлення факту родинних відносин.
Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддею встановлено, що заяву слід залишити без руху, виходячи з наступного.
У відповідності до частини 3 статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.
Заява про встановлення факту родинних відносин повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановлених ст.ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим ст. 318 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість, крім іншого, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Так, відповідно п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
У свою чергу заява не містить ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України) заінтересованої особи, а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) представника заявників, не зазначені відомості про наявність або відсутність електронного кабінету представника заявників та заінтересованої особи.
Відповідно до п. 5, 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною 5 ст. 177 ЦПК України визначено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
З матеріалів справи вбачається, що заявники є громадянами Федеративної Республіки Німеччина та перебувають у зареєстрованому шлюбі. У результаті застосування допоміжних репродуктивних технологій методом сурогатного материнства у подружжя ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дитина - хлопчик ОСОБА_3 , у місті Києві, про що 01.03.2025 р. складено відповідний актовий запис № 487. Дитина була народжена сурогатною матір'ю - громадянкою України. Проте, правом Федеративної Республіки Німеччина, громадянами якої є подружжя, сурогатне материнство заборонене, і в якості матері відповідно визнається лише жінка, яка народила дитину (сурогатна матір). Таке порушення інтересів заявників може бути усунуто лише шляхом встановлення факту родинних відносин в суді України за місцем народження дитини з винесенням відповідного судового рішення, згідно з положеннями ст. 315 ЦПК України.
Частиною 1 ст. 316 ЦПК України врегульовано питання підсудності судам справ окремого провадження. Так заява фізичної особи про встановлення факту, що має юридичне значення, подається до суду за місцем її проживання.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм, зокрема, хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичною особою.
Як встановлено ч. 1 ст. 496 ЦПК України іноземці, особи без громадянства, іноземні юридичні особи, іноземні держави (їх органи та посадові особи) та міжнародні організації (далі - іноземні особи) мають право звертатися до судів України для захисту своїх прав, свобод чи інтересів (аналогічна норма міститься і в ст. 73 Закону України «Про міжнародне приватне право».
Ст. 497 ЦПК України визначено, що підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, оскільки заявники у справі є громадянами Федеративної Республіки Німеччина, то правовідносини між сторонами обтяжені ознакою «іноземний елемент», а тому вирішення справи в судових органах України необхідно здійснювати відповідно до Закону України «Про міжнародне приватне право», з урахуванням вимог ЦПК України та інших законів України.
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом, зокрема, підсудність судам України справ з іноземним елементом.
Ч. 1 ст. 75 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлено, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження у справі, незважаючи на те, що в ході провадження у справі підстави для такої підсудності відпали або змінилися, крім випадків, передбачених у статті 76 цього Закону.
Визначаючи підсудність справ судам України слід керуватися загальними правилами, визначеними у статті 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», норми якого є спеціальними.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом зокрема у випадках, якщо дія або подія, що стала підставою для подання позову, мала місце на території України.
У свою чергу п. 6.8 Наказу МОЗ України № 787 від 09.09.2013, яким затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні встановлено, що батьками дитини, народженої сурогатною матір'ю, є іноземці, вони повідомляють тимчасове місце проживання до моменту оформлення документів та виїзду з країни для здійснення патронажу спеціалістами з педіатрії та спостереження.
Однак, в матеріалах заяви не зазначено доказів того, що заявники тимчасово проживали у межах територіальної юрисдикції Сквирського районного суду Київської області в період очікування народження дитини та після її народження, що позбавляє можливості визначити підсудність справи саме Сквирському районному суду Київської області.
З матеріалів заяви вбачається, що дитина була народжена в медичному закладі в місті Києві, в цьому ж місті Солом'янським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), який залучений у якості заінтересованої особи, видано свідоцтво про народження дитини державного зразка.
Окрім того сурогатна мати дитини зареєстрована в с. Висока Гора, Миколаївської області, яке також не відноситься до підсудності Сквирського районного суду Київської області.
Заінтересованою особою у заяві є Солом'янський районний у місті Києві відділ ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
З огляду на вказане, заявникам в порядку усунення недоліків заяви слід надати суду належні докази на підтвердження підсудності справи Сквирському районному суду Київської області.
Також, п. 1 ч. 4 ст. 294 ЦПК України, передбачає, що справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Верховний Суд України у своєму листі від 01.01.2012 року вказує на те, що сторонами у справах окремого провадження є заявники, заінтересовані особи, які є спеціальними суб'єктами цього виду провадження. При визначенні кола заінтересованих осіб у встановленні факту слід враховувати їх юридичний інтерес, а саме: тоді, коли факти, що підлягають встановленню, можуть вплинути на їх права та обов'язки; якщо це організації та установи, в яких заявник буде реалізовувати рішення про встановлення факту.
Представник заявників у заяві зазначив, що рішення суду про встановлення факту юридичного батьківства заявників щодо їх дитини є єдиним документом, який необхідний для оформлення їх батьківських прав відносно дитини на території ФРН, однак жодних органів Федеративної Республіки Німеччини в якості заінтересованих осіб заявники не просять залучити до участі у справі, а також матеріали заяви не містить відмови у реєстрації юридичного факту батьківства уповноваженим органом Федеративної Республіки Німеччини та необхідності для цього судового рішення ухваленого за правилами ЦПК України. Оскільки результати розгляду справи можуть вплинути на права та обов'язки інших осіб, зокрема компетентних органів Федеративної Республіки Німеччина, тому заявникам необхідно визначити належне коло осіб, інтересів яких може стосуватися дана справа, зазначивши їх в заяві у відповідному статусі (заінтересовані особи).
Згідно з вимогами ст. 318 ЦПК України у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт.
До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт.
Так, заявники просять встановити юридичний факт, що громадянка Федеративної Республіки Німеччини Рушді- ОСОБА_4 , ім?я при народженні Рушді, ОСОБА_5 та громадянин Федеративної Республіки ОСОБА_6 є відповідно матір?ю та батьком дитини чоловічої статі ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Київ (Україна).
При цьому до заяви додано свідоцтво про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке видане Солом'янським районним у місті Києві відділом ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), серія НОМЕР_1 .
Враховуючи той факт, що в актовому записі за № 487 серія НОМЕР_1 про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , його батьками записані батько ОСОБА_1 , та мати ОСОБА_7 , які є заявниками у зазначеній справі, слід дійти висновку, що за законодавством України вони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , отже даний юридичний факт вже встановлено.
Однак, заявники не обґрунтувала заявлені вимоги, мету, для відновлення яких саме неоспорюваних прав, свобод чи інтересів необхідно, щоб суд встановив такий юридичний факт родинних відносин в судовому порядку.
Крім того, представник заявника у заяві про встановлення факту родинних відносин посилалась на судову практику та Законодавство Федеративної Республіки Німеччина.
Згідно з ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору України.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.ст. 4, 5 ЦПК України).
Стаття 10 ЦПК України передбачає, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У свою чергу, законодавчими актами у сфері сурогатного материнства в України є Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я», Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.09.2013 № 787, статтею 48 Основ законодавства України про охорону здоров'я, статтею 281 ЦК України.
Отже, посилання представника заявника на судову практику та Законодавство Федеративної Республіки Німеччина не має значення для судів України.
Окрім наведеного слід зазначити, що відповідно до ч. 2 та ч. 4 ст. 95 ЦПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Однак, в порушення вимог ст.177 ЦПК України та вимог ч. 2 та ч. 4 ст. 95 ЦПК України, яка з нею кореспондується, до заяви додано письмові докази, які не всі належним чином засвідчені, зокрема копія паспорта ОСОБА_8 , заява ОСОБА_8 від 27.02.2025 р., медичний висновок № 6М23-Е89Е-6ТМТ-Т7ЕК, довідка про генетичну спорідненість батьків (матері чи батька) з плодом № 789 від 24.02.2025 р., свідоцтво про народження дитини, повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження, долучені копії постанов Федерального Суду ФРН з офіційних джерел та їх переклад, оскільки копії не засвідчені в порядку, встановленому чинним законодавством та не зазначено про наявність у заявників чи у іншої особи оригіналів письмових доказів, які долучені до заяви.
Отже заявнику неохідно: 1) визначитись з колом учасників справи; 2) зазначити у заяві про наявність електронного кабінету у представника заявника; 3) зазначити мету встановлення факту родинних відносин; 4) надати докази (причини) неможливості отримання одержання документів, що посвідчують даний юридичний факт.
Згідно з правилами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 даної статті в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Заявники, усуваючи недоліки, повинні:
- визначитися та зазначити заінтересованих осіб в цих правовідносинах;
- навести обґрунтування звернення з цією заявою до Сквирського районного суду Київської області, долучити докази тієї обставини, що заявники тимчасово проживали у межах територіальної юрисдикції Сквирського районного суду Київської області в період очікування народження дитини та після нього;
- долучити відмову уповноваженого органу Федеративної Республіки Німеччини у реєстрації юридичного факту батьківства заявників відносно вище зазначеної дитини;
- привести заяву у відповідність до положень п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України;
- долучити до заяви належним чином засвідчені копії письмових доказів зазначивши у кого перебувають оригінали таких;
- зазначити мету встановлення факту родинних відносин.
Слід зауважити, що залишення заяви без руху не є обмеженням у доступі до правосуддя. Так, згідно з практики Європейського суду з прав людини, сформульовану, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31) зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
При цьому враховую позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, пункту 55 справи "Креуз проти Польщі", що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuzv. Poland" N 28249/95).
З огляду на встановлені обставини та наведені вимоги закону, подану заяву слід залишати без руху та надати заявникам строк для усунення виявлених недоліків. Роз'яснити положення ч. 3 ст. 185 ЦПК України, за якими в разі, якщо заявник не усуне недоліки заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаним і повертається заявнику.
У разі неможливості виконання вимог ухвали у встановлений строк, такий строк може бути продовжений за клопотанням позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 293, 310-313, 353 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , заінтересована особа: Солом?янський відділ ДРАЦ у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту родинних відносин - залишити без руху.
Для усунення вказаних недоліків надати заявникам строк до десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху, в іншому випадку заяву буде повернуто.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя І. Г. Батовріна