Справа № 369/6144/24
Провадження № 2-п/369/44/25
27.06.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І.О.,
за участю секретаря судового засідання Мельник А.Р.,
представника позивача Бордунова Н.О.,
відповідача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року у цивільній справі №369/6144/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою, -
У квітні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Лісконог Геннадій Миколайович звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області із заявою про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року по справі №369/6144/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою.
Свою заяву про перегляд заочного рішення представник заявника мотивував тим, що 26 березня 2025 року ОСОБА_1 повернувся в Україну із закордонного відрядження, де він працює водієм вантажного автомобіля, а 02 квітня 2025 року після розвантаження авто вже потрапив додому в м. Київ. Перебуваючи в м. Києві ОСОБА_1 вирішив скористатися своїми банківськими картками для придбання побутових речей, але не зміг ними скористатися так як вони виявилися якимось чином заблокованими. З метою розблокування банківських карток ОСОБА_1 звернувся до адвоката за юридичною допомогою.
Адвокатом було з'ясовано, що суддею Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року було ухвалено заочне рішення за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , про стягнення боргу за розпискою. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 84 000 грн. 00 коп., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 36 906 грн. 95 коп., 3% річних у розмірі 943 грн. 86 коп., інфляційне збільшення у розмірі 1 607 грн. 04 коп. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 235 грн. 00 коп.
Ця подія, про яку ОСОБА_1 дізнався тільки 02 квітня 2025 року, після повернення в Україну із закордонного відрядження, була для нього цілком неочікуваною тому, що вищеописані в заочному рішенні події взагалі в реальному житті не мали місця.
ОСОБА_1 раніше знав ОСОБА_3 по роботі, так як з 01 серпня 2022 року по 31 березня 2023 року працював водієм на його підприємстві «Тайфун сервіс» яке знаходиться в селі Копилів Київської області. В той же час ОСОБА_1 ніколи не брав в борг грошей у ОСОБА_3 та розписок про це ніколи йому не давав.
Отже ОСОБА_1 стверджує, що боргова розписка яку він ніби давав ОСОБА_3 є підробкою і той хто її виконав являється злочинцем який ввів суд в оману, а судом в свою чергу не було з'ясовано обставини які мають істотне значення для вирішення справи. Так, зокрема, судом не встановлено, чи справді брав ОСОБА_1 гроші в борг ОСОБА_3 . Більш того, судом не з'ясовано ким була написана боргова розписка, так як ОСОБА_1 категорично заперечує факт написання ним вищевказаної розписки.
Заявник вважає, що судом при винесені рішення було порушено норми процесуального права, а заочне рішення є незаконним і необґрунтованим, у зв'язку із чим підлягає скасуванню. Так, на думку заявника, судом не було належним чином повідомлено ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, матеріали справи не містять відповідних доказів про його повідомлення, зокрема про вручення судової повістки.
Таким чином, як зазначає представник заявника, заочне рішення ухвалене без участі відповідача, судом не було забезпечено його процесуальне право на захист, рішення прийнято на підставі недостовірних доказів наданих лише позивачем що призвело до неповного з'ясування обставин справи та прийняття необґрунтованого рішення.
На підставі викладеного, представник заявника просить суд поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, скасувати заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року по справі №369/6144/24 та призначити справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
19 травня 2025 року на адресу суду від представника позивача ОСОБА_3 - адвоката Бордунової Надії Олександрівни надійшли заперечення на заяву про перегляд заочного рішення, в яких остання зазначила, що судом були виконані вимоги цивільного процесуального закону про повідомлення відповідача про розгляд справи, а отже заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні заявник та його представник підтримали подану заяву, наголошували на тому, що відповідач не був належним чином повідомлений про розгляд справи, розписка про отримання коштів була підроблена, що можливо підтвердити шляхом призначення експертизи. У зв'язку із чим, наполягали на задоволенні заяви про перегляд та скасування заочного рішшення.
У судовому засіданні представник позивача заперечувала проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення. Зазначила, що судом направлялись повістки відповідачу, а доказів того, що відповідач не був повідомлений про розгляд справи матеріали не містять. Крім того, зауважила, що відповідач, вважаючи розписку підробленою, до правоохоронних органів не звертався, інших доказів не надав, а тому заява не підлягає задоволенню.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, в межах розгляду заяви, приходить до висновку, про відсутність підстав для скасування заочного рішення суду з наступних підстав.
Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Отже, для скасування заочного рішення необхідно встановити як поважність причини неявки у судове засідання та (або) повідомлення про причини неявки, так і наявність істотного значення доказів, на які посилається відповідач, для правильного вирішення справи.
Тобто для скасування заочного рішення необхідна одночасна наявність наведених частин зазначених умов.
Суд дослідивши матеріали справи вважає, що жодна з наведених підстав для скасування заочного рішення і більш того їх сукупність у заяві про перегляд заочного рішення відсутні.
Щодо відсутності поважних причин неявки в судове засідання відповідача та не отримання ним копій документів по справі наданих позивачем, суд зазначає наступне.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 квітня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
17 квітня 2024 року копію ухвали, копію позовної заяви та додані до неї документи надіслано відповідачу ОСОБА_1 , про що свідчать відповідні зворотні повідомлення, які містяться в матеріалах справи.
Також, виклик відповідача ОСОБА_1 здійснювався через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, про що в матеріалах справи міститься оголошення про виклик особи зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме від 28 серпня 2024 року.
Отже, відповідач ОСОБА_1 про дати засідань, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, проте жодного разу не з'явився,про причини неявки суду не повідомив, відзиву та заперечень на позов не подав, правом ознайомитися з матеріалами цивільної справи не скористався.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року по справі №369/6144/24 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою було задоволено. Суд ухвалив: cтягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 заборгованість за борговою розпискою у розмірі 84 000 грн. 00 коп., проценти за користування грошовими коштами у розмірі 36 906 грн. 95 коп., 3 % річних у розмірі 943 грн. 86 коп., інфляційне збільшення у розмірі 1 607 грн. 04 коп.; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 235 грн. 00 коп.
В той же час, за положеннями ст. 129 Конституції України, ст. 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Доказів поважності причин неявки відповідач не подавав. Суд звертає увагу на той факт, що матеріали вказаної цивільної справи містять підтвердження про належне повідомлення відповідача про проведення судових засідань, також суд відзначає, що за вісім місяців розгляду вказаної справи відповідач жодного разу не звернувся до суду із заявою про ознайомлення з матеріалами справи, що в чергове вказує на його не заінтересованість в розгляді даної справи і провокування затягування розгляду.
До того ж відповідач не звертався до суду із клопотаннями про забезпечення участі у розгляді справи в режимі відеоконференції, до суду особисто не з'являвся. Таким чином вбачається, що відповідач систематично не з'являвся в судові засідання з метою затягування розгляду даної цивільної справи.
Реалізація принципу змагальності в цивільному судочинстві спонукає учасників справи та їх представників до використання всіх можливих механізмів захисту права, у зв'язку з чим ними можуть допускатися і певні зловживання. Водночас слід наголосити, що зловживання правом має розглядатися як процесуальне правопорушення виключно за умови встановлення причино-наслідкового зв'язку між зловживанням та завданою шкодою (встановленням певних ризиків) іншому учаснику справи. Тобто зловживання процесуальним правом як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в порушенні умов належної реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав іншими учасниками справи.
Верховний Суд трактує зловживання як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення, що полягає у зловживанні процесуальними правами, за якого відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав, і визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб'єктивних прав (ухвала ВС від 06 серпня 2018 року, справа №552/2378/17).
Процесуальні права та обов'язки учасників справи визначені ст. 43 ЦПК України. Зокрема, учасники справи зобов'язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи, подавати усі наявні у нього докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, надавати суду повні й достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, розглядаючи справу №552/2378/17, визначив зловживання, як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб'єктивних цивільних процесуальних прав.
Ознаками зловживання процесуальними правами є: недобросовісність, нечесність, відсутність відкритості поведінки, відсутність поваги до інтересів іншої сторони договору або відповідних правовідносин.
Це підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14.
Таким чином, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Неприпустимість зловживання процесуальними правами є однією з основних засад цивільного судочинства.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення суду у справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року).
Разом з тим, сторони у розумінні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження(рішення у справі «Олександр Шевченко проти України»).
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосередній стосунок до нього, утримуватися від використання прийомів для затягування процесу, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухань.
У зв'язку з наведеним, ураховуючи неодноразові відкладення судових засідань, враховуючи відсутність клопотання про участь відповідача в режимі відеоконференцїі, суд дійшов до обґрунтованого та законного висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Так, заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, водночас судом встановлено, що відповідач про дату тас судового розгляду був повідомлений належним чином, в судові засідання не з'являвся, поважних причин неявки у своїй заяві не зазначив, жодного доказу на підтвердження своїх заперечень до заяви не долучив, як не заявляв і клопотання про призначення експертизи, а відтак суд не має законних підстав для скасування заочного рішення, отже, у задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.
Крім того, суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд.
Правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення права.
Судове рішення за своєю суттю охороняє права, свободи та законні інтереси громадян і є завершальною стадією судового провадження.
Відповідно до ст. 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Враховуючи ці обставини та викладене вище, встановлену законом обов'язковість судових рішень, сторони є рівними перед законом і мають рівні права, гарантовані Конституцією України та іншими нормативними актами, на захист своїх інтересів державою.
Виходячи з цього, відсутності мотивації усіх в сукупності підстав для скасування заочного рішення суду, підстави для задоволення заяви відсутні.
Керуючись ст. 287, 288 ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви представника відповідача про перегляд заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 02 грудня 2024 року у цивільній справі №369/6144/24 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за розпискою, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення даної ухвали до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області.
Повний текст ухвали складено 03 липня 2025 року.
Суддя: І. О. Фінагеєва