Іменем України
Справа № 285/1527/25
провадження у справі № 2-а/0285/61/25
10 липня 2025 року м. Звягель
Звягельський міськрайонний суд Житомирської області у складі судді Сусловця М.Г., за участі секретаря судового засідання Величко К.Б., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування
ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову інспектора реагування патрульної поліції Звягельського РВП ГУ НП в Житомирській області лейтенанта поліції Сидорчука Володимира Миколайовича про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі - 510.00 (п'ятсот десять гривень 00 копійок) гривень відносно, Денисовця Івана Миколайовича по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ББА № 645532 від «10» березня 2025 року, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він не керував транспортним засобом. Транспортним засобом керував його друг. Коли їхній автомобіль зупинили військовослужбовці територіальної оборони то побачили, що він у стані алкогольного сп'яніння і викликали працівників поліції. Однак, він не керував транспортним засобом.
Вважає дану постанову незаконною, оскільки він не керував транспортним засобом, факти викладені у постанові не відповідають дійсності, поліцейський при винесені постанови не керувався жодними допустимими доказами, які підтверджували його вину у вчиненому правопорушенні.
Відповідач подав відзив на позов, у якому зазначив, що викладені в позовній заяві твердження позивача є хибними, а позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими. Відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення правильно кваліфікував вчинене позивачем правопорушення та обґрунтовано застосував норми матеріального права. Доказом встановлення вини позивача у порушення правил дорожнього руху являється винесена постанова у встановленому законом порядку постанова по справі про адміністративне правопорушення та відео фіксація події. Просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Від позивача надійшло пояснення в якому він зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що він керуючи автомобілем порушив правила дорожнього руху.
Відповідач в судове засідання не прибув, надав суду заяву в якій просить розгляд справи проводити без його участі.
Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно постанови БАБ № 645532 від 10.03.2025 позивача визнано винним у вчиненніадміністративного правопорушення, передбаченого 2 статті 122 та частиною 1 статті 126 Кодексу КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.
За змістом ч. 1 ст. 126 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Диспозиція ст. ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Судом оглянуто диск відеозапису, наданого відповідачем, з якого вбачається, що позивач не надав працівникам поліції посвідчення водія та те, що не увімкнув покажчик повороту здійснюючи маневр ліворуч та праворуч.
Крім того, постановою Звягельського міськрайонного суду Житомирської області № 285/1528/25 від 27 травня 2025 року визнано винуватим за те, що ОСОБА_1 10.03.2025 о 20:24 год в с Киянка Звягельського району Житомирської області керував транспортним засобом Volkswagen Golf, реєстраційний номер НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, почервоніння очей. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Драгер та в найближчому лікувальному закладі відмовився.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інш і обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Тож, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений статтею 77 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову.
Аналогічний правовий висновок щодо обов'язку доказування в адміністративному процесі викладено в постанові Верховного Суду від 14 березня 2018 року (справа № 760/2846/17).
Даючи оцінку зібраним по справі доказам, судом досліджено, що стягнення відповідачем застосовано без порушень, в межах санкцій статті, за якою позивач притягнутий до адміністративної відповідальності, а тому підстави для задоволення позову відсутні, оскільки постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем у межах розгляду зазначеної справи надано не було і судом таких обставин не встановлено; факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126, ч. 2 ст. 122 КУпАП, підтверджується наявними у матеріалах доказами, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72-76, 243, 246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Житомирській області про визнання постанови про накладення адміністративного стягнення протиправною та її скасування - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя М.Г. Сусловець