Справа № 156/828/25
Провадження № 2/156/368/25
Рядок статзвіту № 68
10 липня 2025 року Іваничівський районний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
з секретарем судового засідання Степанець Т.В.,
розглянувши заяву судді щодо самовідводу в цивільні справі № 156/828/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
Суддею Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусовим А.Є. 10.07.2025 заявлено про самовідвід у цивільній справі № 156/828/25.
Заява вмотивована тим, що згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 (справа № 156/828/25, провадження № 2/156/368/25) після задоволення самовідводу судді Федечко М.О. позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 розподілена судді Бєлоусову А.Є., якого визначено головуючим суддею у цій цивільній справі.
Відповідачкою у справі № 156/828/25 є ОСОБА_2 , котра впродовж тривалого часу є співробітницею апарату суду, обіймає посаду секретаря Іваничівського районного суду Волинської області. На теперішній час у суддівському корпусі Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є. є суддею, котрий має найбільший стаж роботи на посаді судді, тому у разі відсутності голови місцевого суду він здійснює адміністративні повноваження голови суду, в тому числі - щодо контролю ефективності діяльності апарату суду.
На думку судді, ця обставина є підставою, яка викликатиме в очах громадськості (та і у самого позивача) сумнів у неупередженості судді у разі ухвалення рішень щодо відповідачки ОСОБА_2 у справі № 156/828/25. Суддя вважає, що зобов'язаний заявити про самовідвід у цій справі з наведених підстав.
Нормами ст. 40 Цивільного процесуального кодексу (ЦПК) України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Дослідивши заяву судді про самовідвід, матеріали справи № 156/828/25, суд дійшов таких висновків.
До Іваничівського районного суду Волинської області 08.07.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 (справа № 156/828/25, провадження № 2/156/368/25) після задоволення самовідводу судді Федечко М.О. вказана позовна заява розподілена судді Бєлоусову А.Є., його визначено головуючим суддею у цій цивільній справі.
Відповідачкою у справі № 156/828/25 є ОСОБА_2 , котра впродовж тривалого часу є співробітницею апарату суду, обіймає посаду секретаря Іваничівського районного суду Волинської області. На теперішній час у суддівському корпусі Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусов А.Є. є суддею, котрий має найбільший стаж роботи на посаді судді, тому у разі відсутності голови місцевого суду він здійснює адміністративні повноваження голови суду, в тому числі - щодо контролю ефективності діяльності апарату суду.
Ця обставина може зумовити виникнення в очах громадськості (та і у самого позивача) сумнівів у неупередженості судді у разі ухвалення рішень щодо відповідачки ОСОБА_2 у справі № 156/828/25.
Відповідно до ст. 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Загальновизнані стандарти етики суддівської діяльності (Бангалорські принципи поведінки суддів від 19.05.2006, схвалені Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН від 27.07.2006 № 2006/23, п.2.5; Коментар до Бангалорських принципів поведінки суддів, п.77) виходять з того, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в разі, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді. При цьому в наведеному документі згадано «розумну, об'єктивну та інформовану особу», яка «може вважати», що суддя нездатний вирішити питання неупереджено. Формулювання «коли у розумного спостерігача могли б виникнути сумніви» було узгоджено на підставі того, що «розумний спостерігач» буде означати й об'єктивну та інформовану особу (п.77 Коментаря до Бангалорських принципів).
Згідно зі ст. 7 Кодексу суддівської етики, затв. рішенням XI чергового З'їзду суддів України від 22.02.2013, «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки…».
Коментар до Кодексу суддівської етики, затв. рішенням Ради суддів України від 04.02.2016 № 1(до статті 7 Кодексу) наголошує: «Під неупередженістю прийнято розуміти відсутність упередженості, безсторонність, об'єктивність, незацікавленість, нейтральність, універсальність підходів до будь-кого, незалежно від певних ознак; це прагнення до справедливості та відсутність особистих симпатій або антипатій, непідкупність, бездоганність, моральність. Говорячи про неупередженість, слід зазначити про обов'язок судді здійснювати судочинство, не допускаючи впливу на нього сторонніх осіб та життєвих обставин, будь - яких інших суб'єктивних чинників, відсутність у нього заздалегідь сформованої думки щодо обставин справи та готовність сприймати інформацію об'єктивно, вирішуючи справу лише відповідно до закону на підставі фактично встановлених обставин, виходячи з власного внутрішнього переконання. Отже, безсторонній суд означає: позбавлений упередженості, незацікавлений, об'єктивний, безпристрасний, нейтральний...». «…Визначення юридичного змісту оціночної категорії «безсторонній суд» зумовлює необхідність врахування суб'єктивного та об'єктивного критеріїв безсторонності. Перший з них означає, що суддя має бути суб'єктивно вільним від упередженості при розгляді справи; другий - що суддя має забезпечити достатні гарантії для усунення будь-яких обґрунтованих сумнівів щодо його неупередженості…». «…суддя повинен неупереджено виконувати покладені на нього обов'язки…».
Згідно з п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 № 8 «Про незалежність судової влади»: « …відповідно до закону суддя не може брати участь у розгляді справи і підлягає відводу (самовідводу), якщо він заінтересований у результаті розгляду справи або є інші обставини, які викликають сумнів в об'єктивності та неупередженості судді…».
У практиці Європейського суду з прав людини (справа «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24.02.1993, п. 27, 28, 30; справа «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland) від 28.10.1998, заява № 33958/96, п. 42), підтриманий підхід, згідно з яким наявність безсторонності згідно із п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 1950) повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечує суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності.
Оскільки відповідачка ОСОБА_2 упродовж тривалого часу обіймає посаду в апарату Іваничівського районного суду Волинської області, то у позивача ОСОБА_1 чи у будь-якого свідомого розсудливого спостерігача (за суб'єктивним критерієм) може скластись враження про упередженість суду, обумовлену наявністю службових взаємовідносин між судом та відповідачкою.
Нормами ч.1 ст. 39 ЦПК України передбачено, що з підстав, зазначених у ст. 36 ЦПК, суддя зобов'язаний заявити самовідвід.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу (ч. 8,9 ст. 40 ЦПК України).
Згідно із ч.1 ст. 41 ЦПК України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому ст. 33 цього Кодексу.
З огляду не це, суд вважає за необхідне задовольнити заяву судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова А.Є. від 10.07.2025 про самовідвід у цивільній справі № 156/828/25 та передати згадану справу до канцелярії суду для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 33,36,40 ЦПК України, суд
Заяву судді Іваничівського районного суду Волинської області Бєлоусова Артура Євгеновича від 10.07.2025 про самовідвід у цивільній справі № 156/828/25 - задовольнити.
Цивільну справу № 156/828/25 передати до канцелярії Іваничівського районного суду Волинської області для виконання вимог ст. 33 ЦПК України.
Ухвала окремому апеляційному оскарженню не підлягає.
Суддя А. Є. Бєлоусов