08 липня 2025 року м. Чернівці
Справа № 686/20543/24
Провадження №22-ц/822/641/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
Судді-доповідача - Литвинюк І. М.,
суддів: Кулянди М. І., Перепелюк І. Б.,
секретар - Сарган Ю. В.,
учасники справи:
позивач- ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особа - Служба у справах дітей Хмельницької міської ради,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Єфтеньєв О. Г.,
У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: виконавчий комітет Хмельницької міської ради, про визначення місця проживання дітей.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивачка з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2021 року. В шлюбі у них народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Вказувала на те, що діти зареєстровані за адресою батька, який її зняв з місця реєстрації після розлучення, а дітей ні. При цьому за спільною згодою діти залишились проживати з нею, однак батько почав маніпулювати цим фактом. Вона не перешкоджає батькові спілкуватись з дітьми, однак з моменту їхнього розлучення між нею та відповідачем відбуваються постійні конфлікти з приводу порядку спілкування та місця проживання дітей, що й стало підставою для звернення до суду.
Згідно з рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року в справі № 724/418/21 було визначено обов'язок батька сплачувати аліменти та вирішено стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання трьох неповнолітніх дітей в розмірі 1/2 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50% від прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку щомісячно. Сплата аліментів відповідачем за вказаним рішенням суду не носила постійний характер. Відповідач ухиляється від сплати аліментів, незважаючи на те, що мав стабільний дохід. З січня 2024 року відповідач знову перестав сплачувати належним чином кошти на утримання дітей, присутня постійна заборгованість. Вона зверталась до суду для зміни способу стягнення аліментів.
Відповідач постійно її шантажує, ставить в залежність свій обов'язок по сплаті аліментів від того як часто він спілкується з дітьми, подає різні судові позови до неї, оплачуючи дороговартісні послуги адвокатів. При цьому в утриманні дітей він належної участі не приймає та не надає кошти на придбання необхідного для дітей. Відповідач погрожує забрати в неї дітей, чинить постійний психологічний тиск на неї і дітей. Батько з дітьми після розлучення не проживав, бачився з ними лише періодично та навіть не має уявлення про їхні реальні потреби. Більше того, у зв'язку із психологічним тиском, який чинив колишній чоловік по відношенню до неї та їхніх дітей, позивачка неодноразово зверталась в поліцію, органи у справах дітей та до суду, змушена була переїхати до іншої області.
Зазначала, що вона забезпечує дітей всім необхідним. В першу чергу, діти отримують її любов і материнську ласку. З моменту розлучення і по даний час вона постійно знаходиться з дітьми, займається їх вихованням та розвитком, піклується про них. Вони є однією повноцінною сім'єю, діти прив'язані до неї. Вона є здоровою людиною, житлом та матеріально забезпечена, судимості не має, жодних кримінальних правопорушень не вчиняла, які б свідчили про аморальну чи протиправну поведінку.
На момент звернення до суду вона з дітьми проживає в орендованій квартирі, яку в змозі оплачувати. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відвідують Хмельницький заклад дошкільної освіти №5 «Соловейко» з 19.04.2024, а ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в 3 класі Комунального закладу загальної середньої освіти «Початкова школа №2 Хмельницької міської ради».
Відповідач не визнає права дітей і права позивача на спільне проживання, що вносить невизначеність у їхні відносини. Не визначення постійного місця проживання дітей позбавляє її як матері можливості вирішувати нагальні питання виховання та здорового розвитку дитини, оскільки батько маніпулює ситуацією. При цьому вона не має наміру перешкоджати відповідачу в здійсненні його прав та обов'язків щодо їхніх дітей.
Просила визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з нею.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю ОСОБА_1 за адресою її реєстрації чи фактичного місця проживання.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що визначення місця проживання дітей з матір'ю відповідає найкращим інтересам дітей.
Водночас, визначення місця проживання дітей з матір'ю по своїй суті не є розлученням батька з дітьми, оскільки батько має по відношенню до дітей такі ж особисті немайнові права і обов'язки як і мати і жодним чином не втрачає прав, заснованих на спорідненості з дитиною
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 звернувся до Чернівецького апеляційного суду з апеляційною скаргою.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин справи.
Зазначає, що за взаємною згодою позивача та відповідача діти постійно проживають з матір'ю за її фактичним місцем проживання, відвідують школу та дитячий садок. Правовідносини між сторонами щодо проживання дітей з матір'ю не є спірними, фактично правовідносини між сторонами зводяться до невиконання і порушення позивачем сімейного законодавства, Закону України "Про охорону дитинства", в тому числі, невиконання рішення виконавчого комітету Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області від 09.05.2024 № 89/06-24 про затвердження Висновку комісії з питань захисту прав дитини щодо участі батька у вихованні дітей.
Судом першої інстанції не взято до уваги, що 24 грудня 2024 року Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області розглянуто цивільну справу №724/1782/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: Служба у справах дітей Недобоївської сільської ради Дністровського району Чернівецької області, про усунення перешкод щодо участі батька у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною.
Позивачка перешкоджає відповідачу бачитись та вільно спілкуватись з дітьми, будь-які звернення ігнорує, а, відтак, досягти з нею домовленості щодо визначення порядку спілкування з дітьми йому не вдалося, що стало підставою для неодноразового звернення до поліції в із заявою про притягнення позивача до відповідальності, що встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року.
На даний час триває спір з колишньою дружиною щодо участі відповідача у вихованні дітей та щодо спілкування з ними, справа №724/1782/24
Отже, вбачається, що позивачка перешкоджає участі відповідачу у вихованні дітей та у спілкуванні з ними.
У даній справі діти проживають разом з матір'ю, а батько дітей як на час подання позову, так і під час розгляду справи в суді не заперечує проти цього, тим самим, сторони дійшли домовленості щодо проживання дітей саме з позивачем.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги, що мати та батько, які проживають окремо, дійшли згоди щодо того, з ким із них будуть проживати діти, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позову, оскільки вважає що позивачка не довела, що її права порушені, не визнані або оспорюються відповідачем.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_9 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.
Посилається на те, що фактично всі доводи апеляційної скарги зводяться до того, що на думку апелянта між сторонами відсутній спір саме щодо визначення місця проживання дітей, що між сторонами існує спір щодо участі батька у вихованні дітей, а тому стверджує, що у позові слід відмовити.
Вказане не відповідає дійсним обставинам справи та суперечить наявним у матеріалах справи доказам.
В апеляційній скарзі апелянт зазначає «Звертаю увагу суду апеляційної інстанції, що на даний час за взаємною згодою позивача та відповідача діти постійно проживають з матір'ю за її фактичним місцем проживання, відвідують школу та дитячий садок».
При цьому відповідач акцентує увагу лише на тому, що діти проживають з матір'ю на момент розгляду справи в суді. Однак ніде - ні в тексті відзиву на позов, ні в тексті апеляційної скарги апелянт не зазначив, що він не заперечує щодо місця проживання дітей з матір'ю на постійній основі.
За загальним правилом, така згода оформлюється шляхом укладення письмового договору з подальшим його нотаріальним посвідченням. Однак відповідач не бажає укладати такий договір, а при зверненні позивачки до суду з вказаним позовом маніпулятивно зазначає, що між сторонами не існує спору щодо цього питання і при цьому не вказує, що він визнає позовні вимоги, а просить суд відмовити в задоволені позову.
Апелянт, посилаючись на положення сімейного законодавства та рішення у іншій справі, намагається ототожнити два абсолютно різні за предметом судового розгляду провадження - справу щодо визначення місця проживання дітей, яка є предметом даного апеляційного провадження, та справу про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми та участі у їх вихованні (справа №724/1782/24).
Суд першої інстанції правильно розмежував предмет цих позовів, врахувавши, що питання визначення місця проживання дітей не є тотожним з питанням встановлення порядку побачень з батьком. Навіть попри твердження відповідача про нібито відсутність спору між сторонами щодо місця проживання дітей, він не лише не уклав відповідної нотаріально посвідченої угоди, як це передбачено частиною 1 статті 160 СК України, а й оскаржив рішення суду першої інстанції, яким було задоволено позов про визначення місця проживання дітей з матір'ю.
Тобто, дії відповідача, зокрема подання апеляційної скарги, прямо свідчать про наявність спору. Така поведінка відповідача є суперечливою, що ще раз підтверджує правомірність звернення позивачки до суду за захистом прав своїх дітей, які постійно проживають з нею, навчаються та отримують належну турботу і увагу.
Визначення місця проживання дітей визначається в судовому порядку, оскільки відповідач відмовився укладати письмовий договір про це. Під час побачень з дітьми відповідач відмовляється від вчасного повернення дітей до матері і постійно стверджує, що жодним документом не визначено, що діти мають проживати саме з матір'ю.
Крім того, визначення місця проживання дітей з матір'ю створить для матері більше правових можливостей, як для особи, яка здійснює догляд і виховання дітей. Це дозволить уникати постійної потреби доводити, що діти фактично проживають разом із нею у місті Хмельницькому, адже наразі місце реєстрації дітей залишається за адресою батька - АДРЕСА_1 . Саме через цю обставину дана судова справа була розглянута за місцем реєстрації дітей, а не за місцем їх реального проживання.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки та її представника, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що 15 квітня 2015 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який було розірвано рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 01 квітня 2021 року, справа №724/417/21.
Від шлюбу у сторін народилися діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про народження серія НОМЕР_1 , серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 відповідно.
Рішенням Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2021 року задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Згідно з довідкою № 348 від 05 червня 2024 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , навчається в закладі освіти КЗЗСО «Початкова школа № 2 Хмельницької міської ради».
Відповідно до довідки № 01-25/117 від 31 травня 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , відвідують Хмельницький заклад дошкільної освіти № 5 «Соловейко» Хмельницької міської ради.
З декларацій про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу, вбачається, що законним представником дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вказана ОСОБА_1 .
Згідно з листом Чернівецького міського центру соціальних служб № 400/02-04 від 04 березня 2024 року ОСОБА_1 з 03 травня 2023 року по 08 листопада 2023 року надавалась соціальна послуга консультування у зв'язку із вчиненням щодо неї в присутності малолітніх дітей домашнього насильства колишнім чоловіком ОСОБА_2 .
З довідки ОКНП «ЧОПЛ» № 139, виданої ОСОБА_1 , вбачається, що відсутні протипоказання для виконання батьківських обов'язків.
Згідно з витягом з ІАС «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ОСОБА_1 станом на 18 січня 2024 року до кримінальної відповідальності не притягувалася, незнятої чи непогашеної судимості немає та в розшуку не перебуває.
З листа Хмельницького ЗДО «Вербиченька» Хмельницької міської ради Хмельницької області № 01-30/39 від 26 лютого 2025 року вбачається, що ОСОБА_5 відвідує вказаний заклад, приводить та забирає дівчинку мати ОСОБА_1 . Спілкується з вихователями, щомісячно проводить оплату за додаткові освітні послуги дитини. За час перебування дитини в закладі її батько ОСОБА_2 не спілкувався з вихователями, не приводив та не забирав дитину з дошкільного навчального закладу.
Відповідно до листа КЗЗСО «Початкова школа № 2 Хмельницької міської ради» № 01-39/35 від 26.02.2025 року ОСОБА_4 та ОСОБА_3 навчаються у вказаному закладі. Впродовж навчального періоду дітей приводить і забирає із закладу освіти, не порушуючи режим роботи закладу, мати, яка цікавиться успішністю та результатами навчання, відвідує заплановані батьківські збори. Діти завжди охайно одягнуті та доглянуті. За весь період навчання дітей ОСОБА_2 з адміністрацією закладу та класним керівником дітей зв'язок не підтримує та не контактує, в закладі не з'являвся.
З психологічного висновку психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вбачається, що діти демонструють більш стійку прихильність до матері та мають з нею тісний емоційний контакт. Визначення місця проживання всіх трьох дітей спільно з матір'ю відповідатиме якнайкращим інтересам дітей, оскільки це є стійке бажання дітей, а також ОСОБА_1 має необхідні можливості для задоволення базових потреб синів та доньки і забезпечення їх всебічного розвитку. Взаємостосунки дітей із батьками також є важливими для їх всебічного розвитку і ОСОБА_10 необхідно вибудовувати взаємостосунки із дітьми, враховуючи їх бажання, потреби та інтереси.
Крім цього, згідно з психологічним висновком психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_11 обирає своє місцем проживання поряд з ОСОБА_12 , з якою має тісний емоційний контакт та довірливі стосунки. ОСОБА_13 задовольняє його базові потреби та відповідає якнайкращим інтересам хлопчика. Спілкування між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтримується лише з боку ОСОБА_15 . ОСОБА_11 не бажає підтримувати стосунки з татом через вчинення ним раніше психологічного тиску на дитину. ОСОБА_11 підтримує тісні родинні стосунки та демонструє прихильність до свого дідуся і бабусі, батьків ОСОБА_16 . Також дитина береже світлу пам'ять про своїх прабабусю і прадідуся, а відповідно бабусю і дідуся ОСОБА_15 . Стосунки ОСОБА_11 із дідусем, батьком ОСОБА_15 , також добрі. З огляду на психоемоційний стан ОСОБА_11 , йому не бажано надавати свідчення у судовому засіданні, оскільки це може призвести до додаткової травматизації дитини. Крім того, у письмових поясненнях ОСОБА_3 вказав, що хоче проживати із мамою, тому що тато не проводить з ним час.
Як вбачається з висновку органу опіки та піклування - виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо визначення місця проживання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який затверджено рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 10.04.2025 року № 495, вирішено за доцільне визначити місце проживання дітей з матір'ю.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 грудня 2024 року у справі № 724/1782/24, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 13 березня 2025 року, позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Визначено наступні способи участі ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з дітьми: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 : у телефонному режимі з 8:00 до 20:00 год, з телефона батька на номер дітей; один раз на два тижні з 19:00 год в п'ятницю з поверненням до 15:00 год в неділю, з урахуванням бажання дітей та їх стану, забираючи і повертаючи дітей за фактичним місцем проживання матері, за адресою: АДРЕСА_2 ; по 3 дні, осінніх, зимових, весняних канікул та 1 місяць літніх канікул, з урахуванням бажання дітей та їх стану, з можливим поділом по 2 тижні (за домовленістю), де батько зобов'язується забирати і повертати дітей за фактичним місцем проживання матері за умов: дотримання режиму харчування, відпочинку, правил безпеки, установлених для дітей певного віку, задовільного стану здоров'я дитини, вчасного повернення дитини матері, при неможливості виконання графіку батько завчасно повідомляє матір, а матір батька, за наявності змін в стані дітей, чи непередбачуваних обставин, повідомляти про них матір в телефонному режимі.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 Сімейного кодексу України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
Суд - це фактично останній інструмент, який підлягає використанню при вирішенні сімейних спорів, коли спір неможливо вирішити іншим шляхом.
Водночас розлучення має відбутися таким чином, щоб батько і матір як і раніше співпрацювали при виконанні батьківських обов'язків.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини),).
Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Відповідно до статей 160, 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об'єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: (а) погляди дитини; (б) індивідуальність дитини; (в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; (г) піклування; захист і безпека дитини; (ґ) вразливе положення; (д) право дитини на здоров'я; (е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19).
Також підлягають врахуванню: (1) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; (2) стосунки між дитиною і батьками в минулому; (3) бажання батьків бути опікунами; (4) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; (5) бажання дитини.
За загальним правилом, передбаченим статтею 19 СК України та статтею 56 ЦПК України, у спорах між батьками про визначення місця проживання малолітньої дитини участь органу опіки і піклування є обов'язковою. Спеціалісти відповідного органу мають надати суду письмовий фаховий висновок щодо розв'язання спору.
Так, у частинах четвертій - шостій статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов'язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитись з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Повноваження органів опіки та піклування надавати висновки, їх вид і форма деталізуються у Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної із захистом прав дитини, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (далі - Порядок).
Зокрема, в ньому зазначено, що під час розв'язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання (перебування) дитини служба у справах дітей повинна керуватися найкращими інтересами дитини з урахуванням рівних прав та обов'язків матері та батька щодо дитини.
Працівник служби у справах дітей за місцем проживання (перебування) дитини проводить бесіду з батьками та відвідує дитину за місцем проживання, про що складає акт обстеження умов проживання за формою згідно з додатком 9, а також звертається до соціального закладу та/або фахівця із соціальної роботи для забезпечення проведення оцінки потреб сім'ї, з метою встановлення спроможності матері, батька виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею.
Під час розгляду питання про визначення місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров'я дитини, факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності та інші вагомі обставини.
Згідно із пунктом 74 зазначеного Порядку під час розгляду судом спорів між батьками щодо виховання дитини районна, районна у мм. Києві та Севастополі держадміністрація, виконавчий орган міської, районної у місті (у разі утворення) ради, сільської, селищної ради об'єднаної територіальної громади подає суду письмовий висновок про способи участі одного з батьків у вихованні дитини, місце та час їх спілкування, складений на підставі відомостей, одержаних службою у справах дітей в результаті проведення бесіди з батьками, дитиною, родичами, які беруть участь у її вихованні, обстеження умов проживання дитини, батьків, а також на підставі інших документів, які стосуються зазначеної справи.
Вирішуючи спір щодо визначення місця проживання дитини, суди мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв'язки, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
Відповідний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц.
З матеріалів справи вбачається, що діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживають разом з матір'ю, яка дбає про їхній фізичний та духовний розвиток, забезпечує дітям належні умови проживання, що підтверджується наданими сторонами і дослідженими судом доказами.
Згідно з висновком органу опіки та піклування від 11 квітня 2025 року № 960/01-31, затвердженого рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради, вирішено за доцільне визначити місце проживання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно з психологічним висновком психодіагностичного обстеження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , вбачається, що ОСОБА_11 обирає своє місцем проживання поряд з ОСОБА_12 , з якою має тісний емоційний контакт та довірливі стосунки. ОСОБА_13 задовольняє його базові потреби та відповідає якнайкращим інтересам хлопчика. Спілкування між ОСОБА_11 та ОСОБА_14 підтримується лише з боку ОСОБА_15 . ОСОБА_11 не бажає підтримувати стосунки з татом через вчинення ним раніше психологічного тиску на дитину.
Суд першої інстанції врахував, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, після дослідження наданих сторонами доказів, права та інтереси на гармонійний розвиток та належне виховання дітей, дотримуючись балансу між інтересами дітей та правами і обов'язком їхніх батьків діяти в інтересах дітей, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дітей з матір'ю ОСОБА_1 .
Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дітей та забезпечити доброзичливе спілкування дітей з обома батьками, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання малолітніх дітей сторін у цій справі з матір'ю, зробив обґрунтований висновок про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному вихованню та розвитку.
При цьому, суд правильно вказав, що проживання дитини з матір'ю не впливатиме на стосунки з батьком, оскільки визначення місця проживання дітей з одним із батьків не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов'язків.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що позивачка не довела, що її права порушені, не визнані або оспорюються відповідачем, а тому між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дитини, оскільки суд належно з'ясував фактичні обставини справи, дослідив та надав належну оцінку зібраним у справі доказам, врахував висновок органу опіки та піклування, що в результаті сприяло правильному вирішенню питання місця проживання дітей.
Крім того, зазначені доводи спростовуються висновком органу опіки та піклування - виконавчого комітету Хмельницької міської ради щодо визначення місця проживання малолітніх, в якому відповідач ОСОБА_2 зазначив, що хоче, щоб діти жили з ним за місцем його реєстрації ( АДРЕСА_1 ). Він займається вихованням дітей. Активно брав участь у житті дітей - коли ті залишалися з ним у м. Чернівці. Вважає, що ОСОБА_17 і Злата не хотіли повертатися до матері.
У постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року (справа № 757/555/22) суд виснував, що саме по собі пред'явлення позову про визначення місця проживання дитини з матір'ю та подальше оскарження відповідачем рішення про задоволення цього позову в апеляційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Позивачка як у касаційній скарзі, так і в судах попередніх інстанцій наголошувала на тому, що відповідач не заперечує проти проживання дитини разом з нею лише в зв'язку з тим, що вона подала заяву про залишення позову про відшкодування додаткових витрат на дитину без розгляду. Зазначала, що відповідач неодноразово погрожував відібрати дитину, у зв'язку з чим вона й звернулася до суду з цим позовом.
Подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 334/3710/22 (провадження № 61-4072 св 24).
Верховний Суд наголошує на тому, що відсутність заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір'ю на момент пред'явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі.
Поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб.
Отже, вищенаведеним спростовується доводи апелянта про те, що між сторонами відсутній спір про визначення місця проживання дітей, оскільки відсутність спору характеризується тим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань. Однак у даній справі питання щодо визначення місця проживання малолітніх дітей з одним із батьків є спірним і це питання не врегульовано між сторонами.
В контексті наведеного суд наголошує, що сім'я є цінною для розвитку дитини, і коли вона руйнується, батьки, які почали проживати окремо, мають віднайти способи захистити дитину і забезпечити те, що їй потрібно, щоб дитина зростала у благополучній атмосфері, повноцінно розвивалася та не зазнавала негативного впливу. Ситуація, в якій батьки не в змозі віднайти такі способи за взаємним погодженням, потребує втручання органів державної влади, зокрема суду, з метою забезпечення належних стосунків між дитиною й батьками, які є фундаментальними для благополуччя дитини. Діти потребують уваги, підтримки і любові обох батьків. Діти є найбільш вразливою стороною під час будь-яких сімейних конфліктів (постанова Верховного Суду від 14 лютого 2022 року у справі № 761/25544/19)
Доводи апелянта по своїй суті зводяться до незгоди з висновком суду першої інстанції щодо установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом при розгляді зазначеної справи.
При цьому колегія суддів враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїз Торія проти Іспанії", §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі "Хірвісаарі проти Фінляндії").
Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним доказам, правильно послався на закон, що регулює спірні правовідносини, відтак дійшов законної та обґрунтованої позиції при вирішенні справи. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження при розгляді справи апеляційним судом, а тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді відсутні.
Враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 20 травня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Повна постанова складена 08 липня 2025 року.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: М. І. Кулянда
І. Б. Перепелюк