09 липня 2025 року
м. Харків
справа № 641/7152/24
провадження № 22-ц/818/2585/25
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів - Тичкової О.Ю., Яцини В.Б.,
за участю секретаря - Львової С.А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство «Таскомбанк»,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 року в складі судді Зелінської І.В.
У жовтні 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що 25 серпня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 6755916822, за умовами якого кредитодавець зобов'язується надати кредит у розмірі та на умовах, встановлених цим договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Відповідно до кредитного договору позичальнику надано грошові кошти на наступних умовах: сума кредиту - 75 106, 50 грн; строк користування - 48 місяців; річні проценти - 0, 01 % від суми боргу за договором; щомісячні проценти - 2,49 % від суми кредиту.
01 вересня 2021 року на підставі Договору факторингу № 01/09/21 права вимоги за вищевказаним кредитним договором відступлено АТ «Таскомбанк». Відповідно до умов цього договору та реєстру прав вимоги до договору факторингу № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року, позивач є новим кредитором боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 6755916822 від 25.08.2022 року з усіма наступними додатками та змінами.
Зважаючи, що відповідач не виконувала зобов'язання за кредитним договором, станом на 03.09.2024 року заборгованість за кредитним договором №6755916822 від 25.08.2022 року становить 101 770, 97 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 75 106,50 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) 0,53 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 26 663,95 грн.
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за кредитним договором № 6755916822 від 25 серпня 2022 року в розмірі 101 770,97 грн; вирішити питання щодо судових витрат.
Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Таскомбанк» - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду Акціонерне товариство «Таскомбанк» подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та позовні вимоги задовольнити, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що договір відступлення права вимоги укладений з відкладальною обставиною, а саме виникнення права вимоги за кредитним договором конкретного позичальника пов'язується з укладанням між сторонами реєстру права вимоги та сплати ціни договору (цього реєстру) і це не заборонено законом і підтверджується умовами договору відступлення. Таким чином сторони погодили, що договір відступлення є завершеним по відношенню до конкретного позичальника тільки за умови підписання відповідного реєстру та сплати ціни цього конкретного реєстру тобто за відкладальною умовою. Вважало, що 26.08.2022 року позивач набув права вимоги за кредитним договором № 6755916822 від 25.08.2022 року, укладеного між ТОВ ФК «ЦФР», та ОСОБА_1 . Вказало, що договір відступлення є діючим на цей час, недійсним в судовому порядку не визнавався.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» необхідно задовольнити, рішення - скасувати.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що до Акціонерного товариства «Таскомбанк» не перейшло право вимоги за кредитним договором № 6755916822 від 25.08.2022 року, укладеного між ТОВ ФК «ЦФР», та ОСОБА_1 .
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.08.2022 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6755916822, відповідно до умов якого останній надано кредит в розмірі 75 106,50 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% на рік від суми боргу за договором та 2,49 % щомісяця від суми кредиту, строком на 48 місяців.
Пунктом 1.3 кредитного договору визначено порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення (графік платежів).
Відповідно до пункту 2.2 кредитного договору позичальник повідомлений кредитодавцем у відповідності до вимог чинного законодавства, у чіткій та зрозумілій формі з інформацією, вказаною в ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. 6,9 Закону України «Про споживче кредитування», ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою інформацією.
Пунктом 3.5 Кредитного договору, передбачено, що всі інші умови кредитного договору зазначені в Умовах отримання фінансових кредитів ТОВ «ФК «ЦФР» (публічна частина) редакція від 02 лютого 2022 року, які розміщені на сайті ТОВ «ФК «ЦФР» www.kreditmarket.ua та з якими позичальник ознайомився до укладення цього Договору та до яких Позичальник приєднується, підписавши цей Договір (а.с.3-7).
Аналогічну інформацію містить паспорт споживчого кредиту від ТОВ «ФК «ЦФР» №5916822, який підписано відповідачем 25.08.2022 року (а.с.8-9).
01 вересня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» та АТ «Таскомбанк» укладено договір № 01/09/21 про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами та договорами забезпечення до них та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та строки, встановлені цим договором (пункт 2.1).
Відповідно до пункту 2.2. вказаного сторони погодили, що Первісний кредитор має право щоденно передавати (відступати) Новому кредитору свої права вимоги до Позичальників, а Новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги, шляхом підписання відповідних Реєстрів прав вимог (зразок якого наведено у Додатку 1 до цього Договору) із зазначенням ціни договору та розміру заборгованостей позичальників. Підписані сторонами відповідні Реєстри прав вимог є невід'ємною частиною цього договору. Передача Кредитних справ та іншої документації за кредитом регламентується окремим договором зберігання, що укладається між сторонами. Розмір заборгованостей позичальників, права вимоги до яких відступається згідно Реєстру прав вимог, вказується у кожному окремому Реєстрі до цього договору. Реєстр прав вимог складається сторонами в паперовому та електронному вигляді (у форматі .xls). Реєстр прав вимог на паперовому носії (з основною інформацією за кредитними договорами) підписується уповноваженими представниками сторін і скріплюється печатками сторін. Реєстр прав вимог на електронному носії (з додатковою інформацією за кредитними договорами) передається Первісним кредитором Новому кредитору і повинен повністю відповідати Реєстру прав вимог на паперовому носії в частині основної інформації за кредитними договорами, підписаному сторонами. У випадку розбіжностей між інформацією, що наведена у Реєстрі прав вимог на паперовому носії та Реєстру прав вимог на електронному носії перевагу має інформація Реєстру прав вимог на паперовому носії.
Кожний Реєстр прав вимог, який передається Первісним кредитором, повинен містити права вимоги, які відповідають наступним параметрам/критеріям: позичальниками є громадяни України - резиденти (фізичні особи); вік позичальника повинен бути не менше, ніж 21 рік та не більше ніж 71 років; місце фактичного проживання позичальника не повинно знаходитись у АР Крим, в зоні проведення ООС; типи фінансових кредитів: споживчі кредити; строк кредиту не повинен бути менше за 1 місяць або більше за 65 місяців; сума кредиту не повинна бути менше за 400 гривень або більше за 1 000 000 гривень.
Права та обов'язки за кредитними договорами не можуть бути передані (відступлені) Первісним кредитором та прийняті Новим кредитором у разі невідповідності позичальників та кредитних договорів вище зазначеним вимогам.
Пунктом 3.4 договору передбачено, що право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальників стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам, а також по відношенню до поручителів стосовно їх зобов'язань за договорами забезпечення. Разом з правами вимоги новому кредитору переходять всі інші пов'язані з ними права в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Пунктом 9.2 договору сторони погодили, що договір діє протягом 1 календарного року, але у будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (а.с.10-13).
Позивачем надано копію реєстру прав вимоги до договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01 вересня 2021 року за 26.08.2022 року, в якому зазначено: позичальник ОСОБА_1 по договору № 6755916822 від 25.08.2022 року, сума кредиту 75 106,50 грн, дата закінчення договору 01.09.2026 року, кількість днів прострочення заборгованості, при наявності 0, загальна сума заборгованості -75 154,47 грн, сума основного боргу за кредитом, грн -75 106,50 грн., сума нарахованих процентів -0,02 грн, сума нарахованого щомісячного проценту (плати за кредитом) -47,95 грн, ціна договору за кредитом 75 154, 47 грн (а.с.14).
Банком надано копію платіжної інструкції № 1012144389 від 26 серпня 2022 року про сплату АТ «Таскомбанк» на рахунок ТОВ «ФК «ЦФР» 1704754,20 грн, призначення платежу перерахування коштів згідно договору про відступлення права вимоги № 01/09/21 від 01.09.2021, без ПДВ (а.с.15).
Відповідно до повідомлення-вимоги від 24.07.2024 року, ОСОБА_1 повідомлено про заборгованість за договором, яка станом на 24.07.2024 становить основний борг - 75 106,50 грн, заборгованість за щомісячними відсотками - 26 663,94 грн, заборгованість за річними відсотками - 0,53 грн та запропоновано протягом 30 календарних днів з дати одержання повідомлення, але в будь-якому випадку не пізніше 45 календарних днів з дня направлення банком повідомлення позичальника повернути кредит та сплатити нараховані проценти та штрафні санкції (а.с.36-37).
Згідно розрахунку заборгованості по кредитному договору № 6755916822 від 25.08.2022 року вбачається, що станом на 03.09.2024 року заборгованість позичальника становить 101 770,97 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 75 106,50 грн; заборгованість по річним процентам (в т.ч. прострочена) 0,53 грн; заборгованість по щомісячним процентам (в т.ч. прострочена) 26 663,95 грн (а.с.16).
На підтвердження факту надання кредиту та користування кредитними коштами банком до позовної заяви долучено виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 25 серпня 2022 року по 03 вересня 2024 року, а також платіжну інструкцію № 1269193667 від 25 серпня 2022 року про зарахування ТОВ «ФК «ЦФР» на рахунок ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 71 530,00 грн, призначення платежу переказ грошових коштів на погашення заборгованості по кредитному договору № 5755269246 від 01.03.2021 за рахунок кредитних коштів згідно кредитного договору № 6755916822 від 25.08.2022 та заяви ОСОБА_1 (а.с.17-33,34).
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять його умови. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Частиною 1 ст. 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
За змістом ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
25.08.2022 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №6755916822, відповідно до умов якого останній надано кредит в розмірі 75 106,50 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 0,01% на рік від суми боргу за договором та 2,49 % щомісяця від суми кредиту, строком на 48 місяців.
Право вимоги АТ «Таскомбанк» обґрунтовує договором про відступлення права вимоги № 01/09/21, відповідно до якого ТОВ «ФК «ЦФР» передало банку право вимоги до ОСОБА_1 .
Згідно п.3.4. право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимоги та зарахування коштів у розмірі ціни договору на рахунок первісного кредитора, після чого новий кредитор стає новим кредитором по відношенню до позичальника стосовно їх заборгованостей по кредитним договорам.
Відповідно до п. 9.2 договору строк його дії один рік, тобто до 01.09.2022 року.
Згідно витягу з реєстру, до АТ «Таскомбанк» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 6755916822 від 25.08.2022, у загальному розмірі 75 154,47 грн
Згідно статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі №914/868/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 910/11965/16.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
В постанові від 18 жовтня 2023 року у справі № 905/306/17 Верховний Суд дійшов висновку, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 753/20537/18, від 21.07.2021 у справі № 334/6972/17, від 27.09.2021 у справі № 5026/886/2012 тощо).
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції у справі про те, що кредитний договір укладений з відповідачкою пізніше, ніж договір факторингу, за яким позивач набув права вимоги до відповідачки, оскільки надані договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, протягом 1 (одного) календарного року, але в будь-якому разі, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором (п. 9.2 Договору про відступлення прав вимоги № 01/09/21).
Тобто приписи договору про відступлення прав вимоги діють не лише під час його укладення, а й протягом усього періоду строку дії такого правочину. Відтак, права вимоги за кредитним договором, який було укладено пізніше, ніж відповідний договір факторингу, однак в межах однорічного строку, визначеного п. 9.2 Договору №01/09/21, можуть бути відступлені у порядку, визначеному таким договором факторингу у спосіб підписання відповідних Реєстрів прав вимог, які є невід'ємною частиною Договору.
Також колегія суддів зауважує, що договір про відступлення права вимоги, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідачки у справі, є чинними та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору відступлення прав вимоги, а тому до АТ «Таскомбанк», перейшло право вимоги за кредитним договором від 6755916822 від 25.08.2022, укладеного між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 .
Під час розгляду справи встановлено, що кредитний договір № 6755916822 від 25.08.2022 між ТОВ «ФК «ЦФР» та ОСОБА_1 , підписано останньою та містить інформацію про суму кредиту, зокрема кредит у розмірі 75106,50 грн, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк їх повернення, погашення, розмір відсоткової ставки (річної), договір підписано сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальниця не заявляла додаткових вимог щодо умов кредитного договору та в подальшому частково виконувала його умови, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що виписки з особового рахунку клієнта банку (банківська виписка з розрахунку позичальника) є належним та допустимим доказом у справі, що підтверджує рук коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції здійсненні протягом операційного дня та є підтвердженням виконаних за день операцій (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 381/1647/21 від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц). Отже виписки з особових рахунків є документом який суд необхідно оцінити відповідно до вимог процесуального закону.
ОСОБА_1 отримувала кредитні кошти, користувалася ними та частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредит за договором № 6755916822 від 25.08.2022, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача заборгованість за тілом кредиту.
Що стосується відсотків за користування кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного.
Так, сторони в кредитному договорі № 6755916822 від 25.08.2022 погодили, що за користування кредитними коштами встановлюється процентна ставка в розмірі 2,49% щомісяця від суми кредиту та 0,01% річних від суми боргу за договором. Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованості за нарахованими відсотками.
Як вбачається з розрахунку заборгованості, нарахування відсотків на кредит проводилося до 01 березня 2024 року. З розрахунку заборгованості вбачається, що розмір заборгованості за відсотками становить 26 664,47 грн, які також підлягають стягненню.
Розмір заявленої банком заборгованості підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який є арифметично правильним та відповідає умовам вказаного договору.
Встановивши, що ОСОБА_1 не виконала взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, колегія суддів дійшла висновку про те, що у позивача виникло право достроково вимагати повернення основної суми кредиту, процентів за користування кредитом в судовому порядку та стягнення з відповідачки на його користь заборгованість за кредитом в загальному розмірі 101 770,97 грн.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріально права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК України та керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу задоволено, тому судовий збір за подачу позову в розмірі 3028,00 грн, судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн, а всього 7570,00 грн підлягають стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Таскомбанк».
Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити.
Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 13 лютого 2025 - скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства «Таскомбанк» - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Таскомбанк» заборгованість за кредитним договором № 6755916822 від 25 серпня 2022 року в розмірі 101 770,97 грн.
Здійснити перерозподіл судового збору.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерне товариство «Таскомбанк» судовий збір в розмірі 7570,00 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
В.Б. Яцина