Справа № 636/2729/24 Провадження № 2/636/1055/25
Дата
02 липня 2025 року м. Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Карімова І.В.,
за участю секретаря судового засідання -Ріпи І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ТОВ до 25.11.2024 «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У квітні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» в особі представника адвоката Городніщевої Єлизавети Олегівни звернулось до суду з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд», про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 4371323 від 25.06.2021 в розмірі 45270,00 грн., інфляційні витрати в розмірі 14939,10 грн., 3% річних в сумі 3214,79 грн., сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрат на правову допомогу у розмірі 10000,00 грн. Позовні вимоги мотивовані тим, що 25.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено електронний договір № 4371323 про надання споживчого кредиту відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджених наказом №53-ОД від 16.01.2020 року та розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
За умовами цього кредитного договору сума кредиту (загальний розмір) складає 14000,00 грн., які були зараховані на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 , строк кредиту 30 днів, дата повернення кредиту 25.07.2021 вказується в графіку платежів, що є додатком №1 цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах, визначених в розділі 4 цього договору.
25.07.2021 відповідач здійснив оплату на рахунок кредитора у розмірі нарахованих процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою 0,57 % в день, а саме на суму 2394,00 грн. У зв'язку з чим у відповідності до п.1.4 та п.4.2 кредитного договору відбулося продовження строку кредиту ще на 30 днів - до 24.08.2021 зі стандартною процентною ставкою 1,90% в день
Відповідно до п. 1.5 кредитного договору стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день застосовується в межах строку кредиту, вказаного п. 1.4 цього договору; в межах нового строку кредиту, якщо відбувається пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; в межах нового строку кредиту, якщо відбувається автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору. 24.08.2021 відповідач перед кредитором своїх зобов'язань щодо повернення кредиту та нарахованих відсотків не виконала, а також не уклала угоду щодо пролонгації строку дії кредитного договору, у зв'язку з чим, а також керуючись п.4.3 кредитного договору, кредитний договір було автопролонговано, а строк користування кредитом було продовжено на 90 календарних днів.
03.05.2022 року ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»(фактор) уклали договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідачки ОСОБА_1 , яку було повідомлено про відступлення права грошової вимоги через електронну пошту, зазначену останньою при укладенні кредитного договору. Станом на 05.04.2024 року заборгованість відповідачки за договором №4371323 від 25.06.2021 про надання споживчого кредиту складає 45270,00 гривень, з яких: 14000,00 гривень-тіло кредиту, 31270,00 гривень - проценти за користування кредитом з урахуванням строку його пролонгації на 30 днів та автопролонгації кредитного договору на 90 днів в порядку пунктів 1.4, 4.2 та 4.3 кредитного договору. Крім того, оскільки боржниця прострочила свої зобов'язання за кредитом, інфляційні витрати складають в розмірі 14939,10 грн. та 3% річних в сумі 3214,79 грн.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 29.04.2024 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою судді Чугуївського міського суду Харківської області від 29.04.2024 року клопотання представника позивача адвоката Городніщевої Є.О. про витребування доказів задоволено та витребувано у АТ КБ «Приват Банк» належної інформації щодо належності відповідачу платіжної картки № НОМЕР_1 та факту зарахування на неї суми кредитних коштів.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 24.02.2025 року підготовче засідання закрито, і справа призначена до розгляду по суті.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, через систему «Електронний суд» подав заяву про розгляд справи без її участі, не заперечує проти ухваленні у справі заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася відповідно до вимог ст.ст. 128-131 ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав. Заяв та клопотань до суду від відповідача до суду не надходило.
Відповідно до ч. 2 ст. 191 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Враховуючи, що у справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлена про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідача та згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що 25.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено електронний договір № 4371323 про надання споживчого кредиту, відповідно до якого ТОВ «Авентус Україна» надало позичальнику кредитні кошти у сумі 14000,00 грн зі строком використання кредиту 30 днів (пункти 1.3,1.4 договору). Дата повернення кредиту 25.07.2021 вказується в графіку платежів, що є додатком №1 цього договору.
ТОВ «Авентус Україна» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши кредит в сумі 14000,00 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідачки.
Згідно довідки ТОВ «ФК «Контрактовий дім» від 16.05.2022 року вих.№2000 на рахунок відповідачки 25.06.2021 18:19 було перераховано суму коштів у розмірі 14000,00 грн., картка № НОМЕР_1 .
Отже, кредитні кошти відповідачці перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку, що повною мірою відповідає вимогам укладеного договору та вимогам чинного законодавства.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриатБанк» від 14.05.2024 № 20.1.0.0.0/7-240508/54752 на ухвалу суду від 29.04.2024 року банком було ініційовано детальну перевірку, в ході якої встановлено, що картка № НОМЕР_2 дійсно належить ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ), на яку 25.06.2021 було зарахування коштів на цю картку в розмірі 14000,00 грн. Враховуючи те, що платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у банку відсутня інформація щодо відправника, відповідно підтвердити чи спростувати факт того, що платіж було ініційовано зі сторони ТОВ «Авентус Україна», банк не може.
Згідно Додатку №1 до договору про надання споживчого кредиту №4371323 від 25.06.2021 року сторони погодили таблицю обчислення вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, зі змісту якої вбачається, що загальна вартість кредиту складає 16394,00 грн., з яких проценти за користування кредитом складають 2394,00 грн.
Відповідно до п. 1.5.2. Кредитного договору Знижена процентна ставка 0,57 % в день та застосовується відповідно до наступних умов. Якщо Споживачу межах строку, визначеного в п.1.4 Договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою Споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, Споживач як учасник Програми лояльності отримає від Товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити Споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації(не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 Договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Як свідчить надана позивачем картка обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором №4371323 від 25.06.2021, 25.07.2021 відповідач здійснила оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 2394,00 грн. В зв'язку з чим, за ініціативою кредитора, у відповідності до п. 1.4 та п. 4.2. Кредитного договору відбулося продовження строку кредиту, ще на 30 днів (до 24.08.2021) з стандартною процентною ставкою 1,90% в день
Згідно п. 1.5.1 Договору, стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п. 4.3 договору.
Пунктом 4.2.1 кредитного договору передбачено, що споживач, у випадку ящо заборговансіть за кредитом складає не менше 400 грн. може ініцювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп. 4.2.2 Договору.
Пунктом 4.2.3 кредитного договору встановлено, що кредитодавець має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені споживачем товариству в особистому кабінеті/зазначені в Договорі.
Таке повідомлення було направлено відповідачу згідно долученої до позовної заяви інформацію про його доставку на вказаний відповідачем у кредитному договорі номер телефону.
Відповідно до п.4.3.1 Договору сторони домовились, що у випадку якщо у Споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один календарний день , що слідує за закінченням такого строку, але не більше ніж 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою Споживача, відповідно до п.п. 4.2.2 - 4.2.4 Договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Як вбачається з картки обліку договору (розрахунок заборгованості) за кредитним договором №4371323 від 25.06.2021 позивач здійснила часткове погашення кредиту: 09.09.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.;15.09.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн; 22.09.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 15.11.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 26.11.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 20.12.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 24.12.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 30.12.2021 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 10.01.2022 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 14.01.2022 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 18.01.2022 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 31.01.2022 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн.; 22.02.2022 оплату процентів на рахунок кредитора в розмірі 50,00 грн., а всього на загальну суму 650,00 грн. Надалі, відповідач оплати за кредитним договором не здійснювала.
Станом на 22.11.2021 року (строк закінчення кредитування) розмір заборгованості позичальниці складає 45720,00 грн., з яких 14000,00 грн. - основний борг, 31720,00 гривень- проценти за користування кредитом.
Наданий позивачем поденний розрахунок заборгованості (картка обліку) є належним та допустимим доказом заборгованості.
Крім того, відповідно до Закону України «Про платіжні послуги» та постанови НБУ № 164 від 29.07.2022 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» документи за операціями з використанням платіжних інструментів мають статус первинного документу та можуть бути використані під час урегулювання спірних питань.
03.05.2022 року ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна»(фактор) уклали договір факторингу № 03-05/2022, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступив ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги за кредитним договором щодо відповідачки ОСОБА_1 . Про відступлення права грошової вимоги за кредитним договором ТОВ «Авентус Україна» повідомило відповідачку шляхом направлення на електронну пошту, зазначену при укладенні кредитного договору, відповідного повідомлення. До ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №4371323 від 25.06.2021 у розмірі 45720,00 грн., з яких 14000,00 грн. - основний борг, 31720,00 гривень- проценти за користування кредитом.
За п.1.2 договору факторингу права вимоги щодо конкретного боржника переходять до фактора (позивача) з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі реєстру боржників, після чого фактор (позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно його заборгованості.
Відповідно до Витягу з реєстру боржників за договором факторингу №03-05/2022, сторони підписали акт про те, що ТОВ «Авентус Україна» передало «ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до відповідача за договором №4371323 від 25.06.2021 у розмірі 45720,00 грн.
Отже, до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідачки за договором на суму 45720,00.
16.12.2024 через систему «Електроннй суд» від позивача надійшла заява про зміну назви сторони позивача у справі, мотивуючи тим, що рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 року змінено найменування цього товариства на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал». Реєстраційні дії щодо зміни найменування позивача проведені державним реєстратором Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації Мельник І.В. 10.12.2024 року, що підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1000681070010062201 від 10.12.2024 року.
Отже, ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Капітал» є належним стягувачем заборгованості із ОСОБА_1 за кредитним договором.
Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 143/1269/17 (провадження № 61-5383св22), від 06.09.2023 у справі № 466/3066/13-ц (провадження № 61-785св23), від 26.01.2022 у справі № 637/590/16-ц (провадження № 61-15865 св 21).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Частиною першою статті 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином, за договором факторингу позивач відповідно до ст. 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по тілу кредиту та нарахованих і несплачених процентах за користування кредитними коштами в розмірі 45720,00 грн., з яких 14000,00 грн. - основний борг, 31720,00 гривень- проценти за користування кредитом.
Вказаний розрахунок заборгованості перевірений судом, відповідачем не спростовано.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовій формі (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Верховний Суд у складі колегії суддів першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №524/5556/19 від 12.01.2021 дійшов такого висновку: «Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписаний позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами».
На підтвердження факту укладення договору про надання споживчого кредиту з ТОВ «Авентус Україна» позивачем було надано електронний договір в паперовій формі.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та відповідачка підписала його шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С750072», то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Крім того, відповідач підписала шляхом зазначення одноразового ідентифікатора «С750072» таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит та паспорт споживчого кредиту.
Зазначене свідчить про те, що відповідач ознайомилась та погодилась з умовами договору, а тому сторони досягли усіх істотних умов та уклали в належній формі кредитний договір і такі дії сторін відповідають вимогам п.10.8 кредитного договору та приписам чинного законодавства.
Крім того, суд зазначає, що часткова сплата відповідачем кредиту свідчить про визнання нею боргу та підтверджує надання кредиту та її волевиявлення на укладення договору про надання споживчого кредиту, адже без волевиявлення не існувало б потреби сплачувати заборгованість.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства.
За ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У порушення норм закону та умов договору відповідачка зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала.
З огляду на викладене, з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про надання споживчого кредиту в загальному розмірі 45720,00 грн. на користь позивача.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 3214,79 грн. та інфляційних витрат за період з грудня 2021 року по лютого 2024 року в розмірі 14939,10 грн., суд виходить з наступного.
Індекс інфляції це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу необтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за визначений ним період, суд не може визнати правильним з огляду на наступне.
Як зазначено вище, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу необтяжена додатковими нарахуваннями, тобто 14000,00 грн.
Період, на який розраховуються інфляційні втрати починається з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж. Згідно наданих розрахунків це період прострочення з грудня 2021 року по лютий 2024 року.
Між тим «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктами 18 і 19 згідно із Законом від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України таі нших законодавчих актів України щодо дії норм на період діївоєнного стану». Відповідно до приписів пункту 18. «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, відповідачка як позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу за прострочення виконання зобов'язання у вигляді інфляційних виплат.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне. Період прострочення складає 864 дні (з 23.11.2021 року по 05.04.2024 року), сума основного боргу - 14000 грн., тому розмір 3% річних за вказаний період складатиме (14000,00 грн. х 3% річних):100%: 365 днів х 864 дні =994,19 грн., які підлягають стягненню з відповідачки.
Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 129/1033/13-ц.
Згідно позиції Європейського суду з прав людини, сформованої, зокрема у справах «Салов проти України», «Проніна проти України» та «Серявін та інші проти України»: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» підлягають частковому задоволенню в розмірі 46264,19 грн.(45270,00 грн. -заборгованість за кредитним договором та 994,19 грн. - 3% річних).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволених вимог в розмірі 1767,00 грн. (46264,19 х 2422,40: 63423,89 =1767,00)
Так положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4).
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надані: договір №28/03-2024 від 28.03.2024 року про надання правової допомоги адвокатом Городніщевою Є.О.; Копія ордеру на надання правничої допомоги згідно з договором №28/03-2024 від 28.03.2024 за кредитним договором з ОСОБА_1 ; копія рахунку на оплату № 2715-05/04-2024 від 05 квітня 2024 р. про сплату ТОВ ФК «Фінтраст Україна» на користь адвоката Городніщевою Є.О. за послугу з аналізу, складання та подання позовної заяви та подання її до суду на суму 10000,00 грн.
У зв'язку з вищевказаним, суд вважає з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7294,44 грн. (46264,19 х 10000,00: 63423,89 =7294,44)
Керуючись ст. ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (ТОВ до 25.11.2024 «Фінансова компанія «Фінтраст Україна») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» заборгованість за договором 4371323 від 25.06.2021 про надання споживчого кредиту у розмірі 45270 (сорок п'ять тисяч двісті сімдесят) грн. 00 коп , 3% річних в сумі 994 (дев'ятсот дев'яносто чотири) грн. 19 коп., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1767 ( одна тисяча сімсот шістдесят сім) грн. 00 коп., а також витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 7294,44 (сім тисяч двісті дев'яносто чотири) грн 44 коп.
У задоволенні інших вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», місцезнаходження: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, ЄДРПОУ 44559822).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя І.В. Карімов