Справа № 636/5180/24 Провадження 2/636/59/25
09.07.2025 місто Чугуїв
Чугуївський міський суд Харківської області в складі:
головуючого судді Золотоверхої О.О.,
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
08.07.2024 до суду надійшла позовна заява позивача про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021 у розмірі 268561.73 грн. станом на 20.03.2024 та судового збору
08.07.2024 справу розподілено в провадження судді Гуменного З.І.
На виконання розпорядження в.о. керівника апарату Чугуївського міського суду Харківської області від 01.04.2025 №01-08/57, 01.04.2025 проведено повторний автоматизований розподіл вказаної судової справи між суддями, справу розподілено судді Золотоверхій О.О..
Позов обґрунтовано тим, що 06.08.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №2037105652, на підставі якого Банк надає Позичальнику кредит, а Позичальник отримує його на умовах передбачених Кредитним договором. Відповідно до п. 1,1. Кредитного договору, Кредит видається у розмірі 127 717.00 грн. На виконання умов кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 АТ «ОТП Банк» свої зобов'язання по видачі відповідної суми кредиту виконав повністю, кошти надав. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, дата остаточного повернення кредиту 06.08.2026. Строк на який надається Кредит визначено Графіком платежів. Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору, річна база нарахування процентів, зокрема для розрахунку використовується фактична кількість днів у календарному місяці та у календарному році. Комісія за управління Кредитом нараховується щомісячно, у розмірі 0,85 % від суми Кредиту. Відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, протягом дії Кредитного договору для розрахунку процентів за користування Кредитом буде використовуватись: Фіксована процентна ставка у розмірі 28,80 % річних. Відповідно до п. 1.3 Кредитного договору, повернення кредиту та сплата процентів відбувається шляхом сплати Позичальником Ануїтетних платежів.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, в порядку передбаченому Кредитним договором та Правилами кредитування Банк надає Позичальнику Кредит, а Позичальник приймає Кредит, зобов'язується належним чином використати та повернути Банку суму отриманого Кредиту, а також сплатити відповідну плазу за користування Кредитом на Рахунок погашення Боргових зобов'язань, а також виконати всі інші зобов'язання, як вони визначені Кредитним договором та Правилами Кредитування. Відповідно до п. 3.1. Кредитного договору, Банк надає Позичальнику Кредит шляхом видачі готівкою суми Кредиту Позичальнику через касу Банку, зменшених на утриману Банком Комісійну винагороду за видачу Кредиту (якщо суму Комісійної винагороди за видачу Кредиту включено до суми Кредиту), а також на оплату Додаткових послуг Банку, страхової премії Страхової премії, якщо вищезазначені суми включені до суми Кредиту та з подальшим перерахуванням цих сум за Цільовим використанням Кредиту згідно із дорученням Позичальника.
Відповідно до п. 3.5.1. Кредитного договору, частина Кредиту та нараховані проценти сплачуються Позичальником одночасно, щомісячно, у розмірі та строки, визначенні у Графіку Платежів, шляхом внесення готівки в касу Банку або безготівковим перерахуванням на Рахунок погашення Боргових зобов'язань, будь - яким доступним Позичальнику способом, у тому числі шляхом переказу коштів через банківські установи, в Операційний час для сплати Боргових зобов'язань. Відповідно до п. 3.6.1. Кредитного договору, за порушення (виконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов'язань в обумовлені Кредитним договором та Правилами кредитування строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 150.00 грн. за кожний випадок порушення (невиконання та/або неналежне виконання) Боргових зобов'язань, але не частіше ніж 1 раз за календарний місяць. Відповідно до п. 3.6.2. Кредитного договору, у випадку визнання Кредитного договору чи будь- якої його частини у судовому порядку недійсним (неукладеним) з причин відсутності згоди другого з подружжя або особи, з якою проживає Позичальник однією сім'єю (Фактичні сімейні відносини), останній зобов'язаний компенсувати Банку всі витрати та збитки, що виникли у зв'язку з виконанням такого судового рішення.
Відповідно до п. 4.1. Кредитного договору, Сторони досягали згоди з усіх істотних умов Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Сторони підтверджують, що будь-які умови Кредитного договору є істотними і підлягають виконанню в порядку передбаченому Кредитним договором та Правилами кредитування. Відповідно до п. 4.2. Кредитного договору, Підписанням Кредитного договору Сторони визначили, що Позичальник приймає на себе ризик виконання умов Кредитного договору при істотній зміні обставин, якими керувались Сторони при укладанні Кредитного договору. Зміна таких обставин не може бути підставою для зміни умов Кредитного договору, а також для невиконання Позичальником своїх зобов'язань за ним.
Відповідно до п. 4.3. Кредитного договору, Кредитний договір набуває чинності з моменту підписання його Сторонами (дата Кредитного договору) та всіх додатків до нього і діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань по Кредитному договору в повному обсязі. Відповідно до п. 4.4. Кредитного договору, підписанням Кредитного договору Позичальник підтверджує, що Банк надав йому підписаний зі сторони Банку оригінальний примірник Кредитного договору зі всіма невід'ємними частинами та всіма додатками до Кредитного договору, зокрема, Графік Платежів з Розрахунком загальної вартості Кредиту (Додаток № 1 до Кредитного договору). Кредитний договір є невід'ємною частиною Тарифів Банку та Правил кредитування, які розміщені на Офіційному сайті Банку.
Відповідно до п. 4.6. Кредитного договору. Підписанням Кредитного договору Позичальник заявляє, гарантує та підтверджує, що: Позичальнику була надана вичерпна інформація про послуги, що йому надаються Банком та третіми особами і повністю роз'яснені всі питання, що мав Позичальник по Кредитному договору. Банк надав Позичальнику в письмовій формі та в повному об'ємі інформацію передбачену Законодавством, що захищає права споживачів фінансових послуг; перед укладенням Кредитного договору Банк надав Позичальнику в повному об'ємі інформацію, зазначену в ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в тому числі шляхом надання Позичальнику доступу до такої інформації на Офіційному сайті Банку. Примірники Кредитного договору/Правил кредитування. Тарифів Банку Позичальником отримано у дату укладення Кредитного договору; Позичальника перед укладенням Кредитного договору ознайомлено з інформацією, визначеною Паспортом споживчого кредиту, необхідною для отримання Кредиту із порівнянням різних пропозицій Банку з метою прийняття обґрунтованого рішення щодо укладення Кредитного договору, Позичальник отримав Кредит на сприятливих для нього умовах; з Правилами кредитування та Тарифами Банку, які є невід'ємною частиною Кредитного договору та які розміщені на Офіційному сайті Банку, Позичальник ознайомлений і згоден, а також зобов'язується їх належно та неухильно виконувати; послуги Банку, пов'язані із виданою Кредиту, Позичальник отримав у повному обсязі.
Зауваження щодо якості та обсягу наданих Банком послуг та оплати Комісійної винагороди за видачу Кредиту (за наявності) у Позичальника відсутні. Відповідно до Додатку № 1 до Кредитного договору 2037105652 від 06.08.2021 - Графіку Платежів та Розрахунку загальної вартості кредиту зазначено детально строк кредиту - 60 місяців, загальна вартість кредиту - 369 826,35 грн., щомісячний платіж Позичальника становить 6 165,60 грн., крім останнього 6 055,95 грн. Відповідно до Правил Кредитування (публічні) (редакція діє з 25.04.2021) затвердженою наказом АТ «ОТП Банк» № 51 від 23.03.2021, передбачено, що дані Правила кредитування (надалі - Правила або Правила кредитування) є невід'ємною частиною укладених фізичними особами (та юридичними особами договорів поруки) з АТ «ОТП БАНК» (надалі - Банк) наступних договорів; Кредитного договору (Кредит на споживчі цілі)/Договору про надання споживчого кредиту та про видачу і обслуговування міжнародних кредитних пластикових карток/Договору про надання споживчого кредиту/Договору про споживчий кредит (розділ 2.1. Правил) (надалі разом - Кредитний договір).
03.08.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 було підписано Анкету-заяву на отримання кредиту, в якій зазначено інформацію про сімейний стан, а саме зазначено, що ОСОБА_2 є дружиною ОСОБА_1 . Таким чином станом на дату укладання Кредитного договору № 2037105652 від 06.08.2021 відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі. Станом на дату подачі позовної заяви про стягнення заборгованості відсутні відомості про розірвання шлюбу. Належність майна до об'єктів права спільної сумісної власності визначено ч. 3 ст. 61 СК України, згідно з якої, якщо одним із подружжя укладено договір и інтересах сім'ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграші, які були одержані за цим договором, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Норма ч. З ст. 61 СК України кореспондує ч. 4 ст. 65 цього Кодексу, яка передбачає, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (ч. 2 ст. 65 СК України). За нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об'єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім'ї, а не власні, не пов'язані із сім'єю інтереси одного з подружжя. Отже, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім'ї, то цивільні права та обов'язки за ним договором виникають в обох з подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов'язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім'ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя мас відповідати за такими зобов'язаннями солідарно усім своїм майном. Відповідно до Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 ОСОБА_1 надав Банку письмове підтвердження, що діє зі згоди своєї дружини/чоловіка. Відповідно до н. 1.1 Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 кредит видано на споживчі цілі. Крім того, ОСОБА_1 своїм підписом в Заяві-Пропозиції підтвердив, що діє зі згоди своєї дружини/чоловіка. Отже, кошти були використані в інтересах сім'ї для задоволення спільних побутових потреб. Отже, враховуючи умови Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 та наявної судової практики, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 має солідарно відповідати перед Банком за порушення ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021.
На виконання умов вищевказаного Кредитного договору та Правил кредитування, Банк свої зобов'язання щодо надання відповідних сум кредиту виконав повністю. Позичальник своїх зобов'язань за Кредитним договором належним чином не виконує. Згідно розрахунку заборгованості, у зв'язку із порушенням умов Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 станом на 20.03.2024 заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «ОТП БАНК» становить 268 561.73 грн., що складається із: заборгованості за тілом кредиту - 146 284,87 грн.; заборгованості за відсотками - 89 083,02 грн.; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування - 33 193,84 грн., які необхідно солідарно стягнути з відповідачів.
Представник позивача надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, розглянути справу без їх участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідачі у судові засідання, призначені на 05.09.2024, 23.10.2024, 20.11.2024, 27.01.2025, 28.02.2025 та 09.07.2025 не з'явилися, відзив на позов не надали, про відкриття провадження в справі та про проведення судових засідань повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про розгляд справи в їх відсутності до суду не надходило.
Зі згоди представника позивача, керуючись вимогами ч. 4 ст.223, ст. ст.280,281 ЦПК України, суд проводить заочний розгляд справи.
Суд, розглянувши позов, повно та всебічно дослідивши надані докази, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 06.08.2021 між АТ «ОТП БАНК» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №2037105652 (копія а.с.11-13), згідно якого банк надає позичальнику кредит, а позичальник отримує його на наступних умовах: розмір кредиту - 153600.00 грн. (150000.00 грн. - на споживчі цілі, 3600.00 грн. - на придбання послуг зі страхування); комісія за видачу кредиту - 0.00 грн.; дата остаточного повернення - 06.08.2026 (таким чином строк кредитування становить 5 років або 60 місяців), комісія за управління кредитом - щомісячно у розмірі 0.85 % від суми кредиту; процентна ставка - фіксована у розмірі 28.80 % річних; повернення кредиту відбувається шляхом сплати позичальником ануїтетних платежів; кредит видається шляхом видачі готівки; договором передбачено базові умови кредитування, предмет кредитного договору, порядок та умови кредитування, заключні положення, дистанційне обслуговування та електронна взаємодія. На копії договору наявний власноручний підпис ОСОБА_1 . До договору надано копію графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (додаток №1) за підписом ОСОБА_1 (а.с.14), проте зазначені у копії дати та суми є нечитабельними.
Надано і копію паспорту споживчого кредиту (інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит) від 06.08.2021 за підписом ОСОБА_1 (а.с.15), з якого вбачаються аналогічні договору істотні умови кредитування. До паспорту надано копію графіку платежів та розрахунок загальної вартості кредиту (додаток №1) за підписом ОСОБА_1 (а.с.16), проте зазначені у копії дати та суми є нечитабельними.
03.08.2021 ОСОБА_1 підписано анкету-заяву на отримання кредиту / опитувальний лист (копія а.с.17), в якому зазначено загальну інформацію про клієнта, контактну інформацію (зазначено контактною особою ОСОБА_3 (дружину), фінансову інформацію та інше (при цьому суд зазначає, що надана копія частково не доступна до читання).
На підтвердження надання коштів за кредитним договором надано копії меморіальних ордерів №9749248 від 06.08.2021 (на суму 150000.00 грн., платник - ОСОБА_1 , отримувач - АТ «ОТП БАНК», призначення платежу - «Видача кредиту за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021», а.с.18) та №9749249 від 06.08.2021 (на суму 3600.00 грн., платник - ОСОБА_1 , отримувач - ТДВ «СК «Арсенал Лайф», призначення платежу - «Видача кредиту за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021, страхування життя», а.с.19).
До суду надано копію правил кредитування (Публічних) в редакції від 25.04.2021 (а.с.20-27, розділи 1-17). Щодо наданих документів суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у цьому випадку АТ «ОТП БАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі всім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Ураховуючи вимоги статей 207, 1055 ЦК України кредитні договори, у тому числі які укладаються відповідно до ст. 634 (договір приєднання), мають містити підписи сторін на всіх формулярах або інших стандартних формах, які містять умови такого договору.
До цих правовідносин не можна застосувати правила договору приєднання, передбачені ч. 1 ст. 634 ЦК України, відповідно до яких договір може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Тарифи, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим позивачем, тобто банк міг додати до позовної заяви витяги з Умов і Тарифів у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Ці докази повністю залежать від волевиявлення і дій однієї сторони (позивача), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. Окрім цього, Умови і Тарифи відповідно до вимог статей 207, 634, 1055 ЦК України мають містити підпис відповідача, оскільки законодавством установлені вимоги щодо письмової форми до всіх форм кредитних договорів, у тому числі договорів приєднання.
Позивач в обґрунтування своїх вимог надав суду витяг з правил, які не містять підпису відповідача, який би свідчив про те, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився й погодився з ними, підписуючи Заяву позичальника, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома.
Суд наголошує, що позивачем не надано копій примірників правил, які відповідно до ст. ст. 207, 1055 ЦК України як складові частини кредитного договору мають містити підпис відповідача.
З наданих суду матеріалів убачається, що сторони уклали кредитний договір шляхом підписання відповідачем лише анкети-заяви від 03.08.2021, кредитного договору від 06.08.2021, паспорта кредиту від 06.08.2021.
На підставі викладеного суд вважає, що оскільки витяг з правил, які надані позивачем на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідача, а позивач не надав суду належних доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач підписуючи Договір, а також те, що Умови в подальшому не змінювались без його відома, то їх не можна розцінювати як частину Договору, укладеного сторонами 06.08.2021. Отже, суд відхиляє умови Договору, викладені у витягу з правил через недостовірність таких доказів, а при вирішенні справи керується лише тими умовами Договору, які сторони узгодили шляхом підписання відповідачем анкети-заяв, договору та паспорта кредиту.
Вказане вище узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норм статей 207, 633, 634, 638, 1054, 1055 ЦК України в аналогічній справі, викладеними в постанові від 3 липня 2019 року в справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Згідно розрахунку заборгованості (а.с.10) заборгованість за договором №2037105652 станом на 20.03.2024 становить 268561.73 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту - 146 284,87 грн.; заборгованість за відсотками - 89 083,02 грн.; заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування - 33 193,84 грн.
За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Статтею 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ч. 1ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.1 ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність.
Згідно зі змістом ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 ЦК України).
У відповідності до ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України наслідками порушення боржником зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення усієї суми кредиту.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З положень частини 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Додатком 2 до Правил про споживчий кредит до платежів за додаткові та супутні послуги банку віднесено, у тому числі, розрахунково-касове обслуговування.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону № 1734-VIIIта підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості (постанова Великої Палати Верховного Суду в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, провадження № 14-44цс21),
Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.1 ст.509 ЦК України.
Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
З положень частини 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України вбачається, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
За ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однією зі сторін має бути досягнуто згоди.
Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначає Закон України «Про споживче кредитування»(далі також -Закон України № 1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.
За статтею 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України № 1734-VIII.
За загальним правилом, передбаченим статтею 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини першої статті 216ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно зі статтями 11,18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч.1 ст. 541 ЦК України солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.
Згідно ч.ч.1,3 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі.
Згідно ч.1 ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Так у позові зазначено, що станом на дату укладання Кредитного договору № 2037105652 від 06.08.2021 відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі; що відповідно до Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 ОСОБА_1 надав Банку письмове підтвердження, що діє зі згоди своєї дружини/чоловіка. Відповідно до п. 1.1 Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 кредит видано на споживчі цілі; ОСОБА_1 своїм підписом в Заяві-Пропозиції підтвердив, що діє зі згоди своєї дружини/чоловіка; отже, кошти були використані в інтересах сім'ї для задоволення спільних побутових потреб. Отже, враховуючи умови Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 та наявної судової практики, можна дійти висновку, що ОСОБА_2 має солідарно відповідати перед Банком за порушення ОСОБА_1 зобов'язання за Кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021.
З цього приводу суд зазначає, що, по-перше, позивачем не доведено, що станом на 06.08.2021 відповідачі перебували у зареєстрованому шлюбі (анкета-заява не є документом, що підтверджує факт реєстрації шлюбу; надана копія паспорта ОСОБА_1 не містить штампу про реєстрацію шлюбу; копія свідоцтва про шлюб/актового запису про шлюб до суду не надані, клопотань про витребування вказаних документів до суду не надходило); по-друге, в жодному з наданих до суду документів ознак підпису ОСОБА_2 не вбачається, тобто умови кредитного договору з відповідачем ОСОБА_2 не узгоджувалися, зобов'язання з повернення вказаних коштів за договором №2037105652 від 06.08.2021 у неї не виникало; договір поруки до Кредитного договору №2037105652 від 06.08.2021 до суду не надано; у тексті кредитного договору (у копії наданій до суду) відсутній пункт яким передбачено наявність згоди дружини ОСОБА_2 на отримання кредиту та виникнення солідарного обов'язку з виконання зобов'язання; по-третє, позивачем не надано доказів того, що «кошти були використані в інтересах сім'ї для задоволення спільних побутових потреб».
Згідно п.11 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про споживче кредитування» споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено виникнення у відповідача ОСОБА_2 солідарного обов'язку з повернення заборгованості за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021, отже в задоволенні вимог до ОСОБА_2 слід відмовити.
Крім того, суд вважає за доцільне відмовити у задоволенні вимог в частині стягнення заборгованості за комісією за розрахункове обслуговування, оскільки позивачем не надано до суду перелік наданих позичальнику послуг, за які передбачено сплату вказаної комісії.
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021 у сумі 235367.89 грн., яка складається з заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Частинами 1-4 статті 12 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. 1 ст. 81, ч. 1 ст. 83 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд розподіляє судові витрати відповідно до ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ч. ч.1, 2, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273, 279, 280-282, 284, 289, 352, 354, пп.15.5 п.15 ч.1 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України,
Позовні вимоги акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. вул. Жилянська, 43) заборгованість за кредитним договором №2037105652 від 06.08.2021 у розмірі 235367.89 грн. (двісті тридцять п'ять тисяч триста шістдесят сім гривень 89 копійок).
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166, юридична адреса: 01033, м. Київ, вул. вул. Жилянська, 43) понесені останнім витрати зі сплати судового збору в розмірі 3530.52 грн. (три тисячі п'ятсот тридцять гривень 52 копійки).
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Харківського апеляційного суду через Чугуївський міський суд Харківської області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.О. Золотоверха