Справа № 645/2461/25
Провадження № 2/641/2092/2025
10 липня 2025 року м. Харків
Слобідський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Кожихової Г.В.,
за участю секретаря судового засідання - Кузьменко О.М.,
розглянувши у м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комнанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
15.04.2025 позивач ТОВ «ФК «Еліт Фінанс», через підсистему "Електронний суд" Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, звернувся до Фрунзенського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 501225533 від 15.01.2020 в розмірі 32 608,35 грн., яка складається з тіла кредиту - 17 518,83 грн., заборгованість по відсоткам - 15 089,52 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 3 028,00 грн. та витрати на професійну правову допомогу в розмірі 9 200,00 грн..
В обгрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що 15.01.2020 між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Ліміт кредитної лінії у розмірі 20 250,00 грн, процентна ставка 22,99 % річних, тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Взяті на себе зобов'язання за кредитним договором позивач виконав своєчасно і в повному обсязі, надавши відповідачу у розпорядження кредитні кошти. Станом на 20 вересня 2021 року загальна сума заборгованості за кредитом становить 32 608,35 грн.. 20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до ТОВ «ФК «Еліт Фінанс». Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за кредитним договором № 501225533 від 15.01.2020, укладеним між АТ «Альфа-Банк» та відповідачем. Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості в розмірі 32 608,35 грн, яка складається з тіла кредиту в розмірі 17 518,83 грн та заборгованості за відсотками за користування кредитом 15 089,52 грн, судовий збір 3 028,00 грн та витрати на правничу допомогу 9 200,00 грн.
Виклад позиції відповідача
Відповідачка правом на подачу відзиву не скористалася.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 16.04.2025 цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комнанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано за підсудністю до Слобідського районного суду міста Харкова.
Ухвалою Слобідського районного суду міста Харкова від 12.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження та призначено судове засідання на 04.06.2025.
У судове засідання, призначене на 04.06.2025 учасники справи не з'явилися, у зв'язку з чим судове засідання було відкладено на 10.07.2025.
Представник позивача у судове засідання не з'явився. 14.05.2025 надав заяву, в якій зазначив, що у разі неявки відповідача не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та винесення заочного рішення.
Відповідачка у судове засідання повторно не з'явилася. Про дату, час і місце судових засідань повідомлялася своєчасно та належним чином. Поштові відправлення повернулись до суду з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання», що згідно зі ст. 272 ЦПК України та усталеною практикою Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням. Відповідачка не використалася наданого законом права на безпосередню участь у судовому засіданні, та не з'явилася у судове засідання без повідомлення причин, заяв про відкладення судового засідання, чи розгляд справи у її відсутності до суду не надходило. Відповідачкою не надано суду жодного доказу, який би мав істотне значення для вирішення справи по суті, чи спростування доводів позивача.
Відповідно до ухвали суду від 10.07.2025, враховуючи, що в справі є достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідачка належним чином повідомлялася про місце і час судового засідання, суд розглядає справу у відсутності відповідачки та згідно з ч. 4 ст. 223 ЦПК України постановляє заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин
15.01.2020 ОСОБА_1 звернулася з офертою на укладення угоди про надання кредиту № 501225533 обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії до АТ "Альфа-Банк", яка підписана ОСОБА_1 , відповідно до якої запропоновано укласти Угоду про надання кредиту, обслуговування Кредитної картки та відкриття Відновлювальної лінії, яка є невід'ємною частиною Договору про банківське обслуговування фізичних осіб (а.с. 5).
В оферті на укладення угоди про надання кредиту № 501225533 передбачені істотні умови, а саме: тип кредиту кредит готівкою; сума кредиту 20 250,00 грн; процентна ставка, % річних 22,99 % фіксована; строк кредиту 18 міс. Угода набуває чинності з моменту підписання Банком акцепту на укладення угоди та надання споживчого кредиту, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії відповідно до умов угоди та договору.
Відповідно до виписки по особовим рахункам з 15.01.2020 по 20.09.2021 вбачається, що банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 20 250,00 грн (а.с.15-19).
20.09.2021 між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено Договір факторингу № 3, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача (а.с. 8-12).
Пунктом 2.2 Договору факторингу визначено, що право вимоги, що відступається згідно даного договору включає суму заборгованості за основною сумою кредитів, нарахованими процентами, комісіями, пенями та всіма іншими платежами за основними договорами, право на одержання яких належить клієнту.
Згідно витягу з виписки з додатку до Договору факторингу № 3 від 20.09.2021, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором 501225533 в розмірі 32 608,35 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 17 518,83 грн. та заборгованості за відсотками за користування кредитом 15 089,52 грн..
Відповідно до наданого ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" розрахунку за договором № 501225533 від 15.01.2020 заборгованість ОСОБА_1 станом на 20.09.2021 становить 32 608,35 грн., яка складається з тіла кредиту в розмірі 17 518,83 грн., заборгованості за відсотками за користування кредитом 6 076,49 грн., комісія 9 013,03 грн. (а.с. 20).
Наявність заборгованості за кредитним договором зумовила звернення ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" до суду за захистом своїх прав, спірні правовідносини регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, дослідивши надані разом із позовною заявою документи, суд дійшов висновку, що до позивача перейшли права первісного кредитора АТ «Альфа-Банк» за кредитним договором № 501225533 від 15.01.2020 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
В ході судового розгляду справи суд встановив, що отримавши від банку кошти в кредит в розмірі 20 250,00 грн., в порушення умов виконання кредитного договору ОСОБА_1 , свої зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошовими коштами належним чином не виконала.
Наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується той факт, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, користувалася ними та частково виконувала зобов'язання щодо їх повернення, що підтверджується випискою по рахунку, яка є первинним документом та підтверджує здійснені по банківському рахунку операції.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (постанови від 23.09.2019 у справі № 910/10254/18, від 19.02.2020 у справі № 910/16143/18, від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц, від 21.09.2022 у справі № 381/1647/21, від 07.12.2022 у справі № 298/825/15-ц).
В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували надані позивачем розрахунки заборгованості та виписку з рахунку.
За вказаних обставин, суд уважає, що матеріали справи в своїй сукупності свідчать про те, що відповідачка отримала кредитні кошти за договором № 501225533 від 15.01.2020, проте не виконала взяті на себе зобов'язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти в повному обсязі не повернула, тому наявні підстави для стягнення з неї на користь позивача, як нового кредитора, заборгованість за тілом кредиту.
Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд виходить із того, що сторони погодили, що в Додатку № 1 до цієї Угоди та Додатку № 4 до Договору, що є невід'ємною частиною Угоди, визначаються такі деталі: складові загальної вартості кредиту; графік платежів з повернення кредиту та сплати відсотків за його користування; суми комісійної винагороди та інші платежі за Угодою. Крім того, відповідач 15.01.2020 підписала також Паспорт споживчого кредиту відповідно до якого основними умовами кредитування є: тип кредиту: споживчий кредит; мета отримання кредиту: на споживчі цілі; сума/ліміт кредиту, грн.: 20 250,00 грн.; спосіб та строк надання кредиту: безготівковий; строк кредитування: 18 місяців.
У пункті 4 зазначеного Паспорта споживчого кредиту зазначена інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживання, а саме: процентна ставка, відсотків річних: 22,99 %; тип процентної ставки, порядок її обчислення та зміни: фіксована.
Тобто, сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами. Доказів визнання недійним вищевказаного договору або його окремої частини матеріали справи не містять.
Тому, наявні правові підстави для стягнення не тільки тіла кредиту, а також заборгованість за нарахованими відсотками в сумі 6 076,49 грн..
Водночас суд не погоджується з доводами позовної заяви в частині правомірності нарахування комісії з огляду на таке.
Пунктом 1 угоди про надання кредиту № 501225533 від 15.01.2020, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, передбачено, що під час користування кредитом банк надає позичальнику послуги з розрахунково-касового обслуговування у порядку та на умовах, що визначені цим пунктом та договором. За ці послуги банком встановлюється комісійна винагорода, а саме: а) за надання кредиту 0.00% від суми кредиту; б) за обслуговування кредиту 2,4 % від суми кредиту, зазначеної в угоді. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки на рахунки в банку сплачується згідно діючих тарифів банку.
Додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 501225533, обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії від 15.01.2020, передбачено Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки з врахуванням вартості всіх супутніх послуг.
У стовпчику 7.2 Графіку платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту зазначено, що розмір щомісячних платежів за розрахунково-касове обслуговування кредиту складає 493,13 грн., тобто 2,45 % від суми кредиту, а загальна плата за розрахунково-касове обслуговування протягом всього строку дії кредитного договору становить 8 930,34 грн..
З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що до загального розміру заборгованості відповідача станом на 20 вересня 2021 року включено заборгованість за комісією за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 9 013,03 грн (а.с. 20), яку позивач при зверненні до суду позиціонував як заборгованість за відсотками. Також з вказаного розрахунку вбачається, що позивачем частково сплачувалися комісія за обслуговування кредиту, всього було сплачено 992,26 грн.
Суд зазначає, що Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до частини першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредиту може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Відповідні висновки містяться у постанові Великої палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження №14-44цс21).
Договором про надання кредиту № 501225533 встановлено, що комісійна винагорода за обслуговування кредиту становить 2,45 % від суми кредиту. Комісійна винагорода за переказ коштів та приймання готівки з подальшим зарахуванням на рахунки в Банку сплачується згідно діючих тарифів банку.
Із змісту вказаного кредитного договору вбачається, що відповідачу встановлено плату за обслуговування кредиту без уточнення найменування конкретної послуги, систематичності її надання.
Таким чином, вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а тому передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі, слід розуміти, і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.
Ураховуючи, що позивач не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, то положення договору та вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі № 727/5461/23.
Враховуючи те, що АТ «Альфа-Банк» встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк», щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в розмірі 2,45 % від суми кредиту, є нікчемним.
З огляду на викладене, банком неправомірно нараховано відповідачці щомісячне списання за розрахунково-касове обслуговування основної картки на загальну суму 9 013,03 грн.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 на користь нового кредитора заборгованості за комісією в сумі 9 013,03 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.
Частинами 1-4 ст.12 ЦПК України, передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
У силу ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд також звертає увагу на те, що відповідачем за весь період сплачено комісії в сумі 992,26 грн в рахунок погашення заборгованості за умовою договору, яка є нікчемною в силу вимог 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Отже, суд уважає, що має місце не виконання відповідачем умов кредитного договору № 501225533 від 15.01.2020, а тому позов належить до задоволення частково, а саме шляхом стягнення із відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 24 587,58 грн (17 518,83 грн (тіло кредиту) + 6 076,49 (заборгованість за процентами) - 992,26 (сплачена комісія), зарахувавши сплачену комісію за Кредитним договором в сумі 992,26 гривень в рахунок погашення заборгованості по кредиту.
Висновки за результатами розгляду заяви
Оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, враховуючи також, що майнове право позивача порушене відповідачем, а тому підлягає захисту, на підставі чого суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково та стягненню з відповідача на користь позивача суми боргу за договором про надання кредиту № 501225533 від 15.01.2020 в загальному розмірі 24 587,58 грн..
Судові витрати
Позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача судовий збір та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн.
Питання про стягнення судового збору суд вирішує відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, у зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог (75,40% вимог задоволено) в розмірі 2 283,11 (3028х75,40 %) грн.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Так, вказані докази були долучені до позовної заяви. Зокрема, 03.07.2024 між Товариство та адвокат Литвиненко О.І. уклали договір № 03-07/24 про надання правничої допомоги (а.с. 21).
Відповідно до акту № 1 приймання-передавання наданих послуг від 15.07.2024 надано такі послуги: надання первинної консультації - 0,5 год., вартість - 1 000 грн, правовий аналіз наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини - 2 год, вартість - 4 000 грн, підготовка та подання позовної заяви - 2,1 год., вартість - 4 200 грн, всього 9 200 грн (а.с.45).
Правила розподілу судових витрат унормовано статтею 141 ЦПК України.
У постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 759/17885/19 сформовано висновок, що випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною другою статті 141 ЦПК України, також визначені положеннями частин четвертої, п'ятої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат судза наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката абоз власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою - п'ятою та дев'ятою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами третьою - п'ятою, дев'ятою статті 141 ЦПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат,суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим тапропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Суд враховує, що розмір заявлених позивачем витрат на правничу допомогу є непропорційним до предмету спору. Позивач заявив до стягнення 32 608,35 грн, а витрати на правову допомогу у розмірі 9 200,00 грн, тобто більше ніж 17 % від суми позову.
При цьому справа, що розглядається не є складною.Так, предметом позову є стягнення кредитної заборгованості, яка не потребує формування складної правової позиції, надання консультацій позивачу (з огляду на специфіку послуг, які ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" надає (факторингові операції) та правового аналізу наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, які до речі не згадуються в тексті позовної заяви.
А тому заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу визнається судом непропорційною до предмету спору, що, враховуючи дані, конкретні обставини справи, є підставою для часткової відмови у задоволенні таких вимог (5 000 грн), а до стягнення підлягає сума у розмірі 4 200 грн (тобто за складання позовної заяви, як визначено в акті № 1 приймання-передавання наданих послуг від 15.07.2024).
Керуючись ст. 2, 4, 12, 13, 49, 141, 223, 263 - 265, 353 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Комнанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (адреса: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) суму заборгованості за кредитним договором № 501225533 від 15.01.2020 в розмірі 24 587 (двадцять чотири тисячі пятсот вісімдесят сім) грн. 58 (пятдесят вісім) коп..
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (адреса: м. Київ, пл. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 283 (дві тисячі двісті вісімдесят три) грн. 11 (одинадцять) коп..
Вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" про відшкодування витрат на правову допомогу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" (адреса: м. Київ, пл.. Солом'янська, буд. 2, код ЄДРПОУ 40340222) витрати на професійну правову допомогу у розмірі 4 200 (чотири тисячі двісті) гривень.
В іншій частині вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовити.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем та третіми особами у встановленому порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud.
Повний текст судового рішення складено та підписано 10.07.2025
Суддя Г.В.Кожихова