справа № 635/3621/25
провадження № 2-а/619/51/25
10 липня 2025 року м. Дергачі
Дергачівський районний суд Харківської області у складі:
головуючої судді Коваленко Н.B.,
за участю секретаря судового засідання Носачової І. В.,
розглянувши в м. Дергачі в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
До Дергачівського районного суду Харківської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позову зазначає, що перебував на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), відповідно витягу з мобільного додатку «Резерв+» сформованого 27.04.2025. В мобільному додатку «Резерв+» відображено, що військово-облікові данні оновив 18.05.2024, тобто уточнив своєчасно. Відповідно довідки з додатку «Дія» позивач є внутрішньо переміщеною особою, що тимчасово проживає на території м. Дергачі Харківського району Харківської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач має відстрочку (бронювання) до 23.01.2026. У період з 20-24 березня 2025 року пройшов ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі). 29 квітня 2025 року відносно ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , було складено постанову №1109 про накладення штрафу в сумі 17 000 гривень. В оскаржуваній постанові відповідач посилається на порушення положень ч. 11 ст. 38 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», однак зазначений Закон такої статті не містить. Підставою для притягнення до адміністративної відповідальності зазначено не повідомлення про зміну місця проживання та не прибуття у семиденний строк до ТЦК та СП, щодо взяття на військовий облік. Однак, ні в протоколі ні в постанові не конкретизовано про зміну якої адреси проживання йдеться у постанові і на який військовий облік не став позивач. Позивач вважає, що його права при винесенні оскаржуваної постанови були порушені відповідачем, а саме: не забезпечено право на захист; з матеріалами справи не знайомився і така можливість не надавалась; відповідач грубо порушив процесуальний порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, оскільки відповідно до ст. 279 КУпАП України, начальник адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 майор ОСОБА_3 , не вказав в протоколі, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, не роз'яснив права і обов'язки, не дослідив докази і не надав можливості позивачу заявити жодних клопотань.
Постанову №1109 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП від 29 квітня 2025 року, яка винесена начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 просив скасувати та на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КоАП України закрити справу у зв'язку з відсутністю події та складу правопорушення.
Відповідач правом на подання відзиву та будь-яких інших документів не скористався.
Суд ухвалою від 20 червня 2025 року прийняв справу до розгляду, відкрив провадження у справі та призначив розгляд справи.
Цією ж ухвалою суд витребував від відповідача: додаткові пояснення стосовно можливості отримання відповідачем відомостей щодо персональних даних ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями яких є державні органи, передбачені частиною третьою статті 14 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», з підтвердженням належними доказами; додаткові пояснення щодо відомостей наявних у відповідача про зміну місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з підтвердженням належними доказами. Проте вимоги ухвали суду так і не були виконані.
До судового засідання позивач надав заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав та просив його задовольнити.
У судове засідання представник відповідача не прибув, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи довідками про доставку електронного листа. Причин неявки суду не повідомив.
Згідно з ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Підстав, визначених ст. 205 КАС України, для відкладення розгляду справи немає.
Відповідно до ч. 6ст.162КАК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У зв'язку з викладеним, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.04.2025 відносно позивача ОСОБА_1 начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 полковником ОСОБА_2 , винесено постанову №1109 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що ОСОБА_1 , являючись військовозобов'язаним, не повідомив про зміну місця проживання та не прибуття у семиденний строк до ТЦК та СП, щодо взяття на військовий облік, чим порушив вимоги ч. 3 статті 210-1 КУпАП, Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487,абз. 3,5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 11 ст. 38 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку».
Як вбачається з витягу з мобільного застосунку розробленого Міністерством оборони України «Резерв+» сформованого 27.04.2025, ОСОБА_1 є військовозобов'язаним;
-перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 (Дергачі);
-дата взяття на облік 25.01.2006;
-зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
-адреса проживання: АДРЕСА_3 .
- зазначено телефон та електрона адреса.
Дата уточнення даних 18.05.2024.
Відповідно довідки з додатку «Дія», позивач є внутрішньо переміщеною особою, що тимчасово проживає на території м. Дергачі Харківського району Харківської області та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно витягу з мобільного застосунку «Резерв+» сформованого 30.04.2025, ОСОБА_1 військовозобов'язаний та має відстрочку (бронювання) до 23.01.2026.
У період з 20-24 березня 2025 року пройшов ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 перший відділ від 24.03.2025 №1/1875 .
Відповідно до пунктів 1, 8 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).
Згідно з частинами другою, третьою статті 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З матеріалів справи вбачається, що предметом оскарження є акт територіального центру комплектування (далі ТЦК) про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення порядку уточнення даних військовозобов'язаного.
Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу».
Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов'язок та військову службу», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядком організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженим постановою КМУ №921 від 07.12.2016 року(далі - Порядок).
За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
Відповідно до п. п. 2 п. 1 Додатку 2 до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні: прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст.ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається з матеріалів справи, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Частина третя статті 210-1 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Дана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для їх встановлення необхідно керуватись положеннями інших нормативно-правових актів.
За змістом оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, викладених у «Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. №1487, абз. 3, 5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", ч. 11 ст. 38 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку» № 3543-ХІІ.
В свою чергу, відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов'язані:
1.уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;
2.прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів;
3.проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;
4.проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов'язок у запасі;
5.виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
6.Резервісти зобов'язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.
Відповідач зазначив про порушення абз. 3 та 5 ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" ч. 10 ст. 1 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" .
Частиною 10 статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з відповідними змінами, визначено способи, якими громадяни України, які перебувають у запасі Збройних Сил України зобов'язані уточнити протягом встановлено шестидесятиденного строку свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.
19.05.2024 набув чинності Закон №3696-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», яким ст. 210-1 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме: щодо порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
Суд зазначає, що відповідно до примітки до ст. 210 КУпАП, положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Таким чином, законодавець чітко визначив умову, за якої положення ст. 210-1 КУпАП не застосовуються за відсутності можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами, базами даних, держателями (розпорядниками) яких є державні органи.
Разом з тим, матеріалами справи підтверджено , що позивач оновив свої персональні дані у межах строку передбаченого законом, що підтверджується відміткою «дані уточнено вчасно» у мобільному застосунку «Резерв+» (а.с. 16) Позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), оскільки є внутрішньо переміщеною особою та тимчасово проживає в м. Дергачі, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . У період з 20-24 березня 2025 року пройшов ВЛК за направленням ІНФОРМАЦІЯ_4 (Дергачі), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_6 перший відділ від 24.03.2025 №1/1875 . Крім того, ОСОБА_1 має відстрочку (бронювання) до 23.01.2026, про що також зазначено у витягу з мобільного застосунку «Резерв+». Місце проживання позивач не змінював.
В електронному реєстрі містяться всі необхідні відомості щодо позивача, він вчасно став на військовий облік та оновив дані. Посилання відповідача у оскаржуваній постанові на зміну місця проживання відповідача та неповідомлення у семиденний строк про це ІНФОРМАЦІЯ_2 , не знайшло свого підтвердження .
Крім того, в оскаржуваній постанові відповідач посилається на порушення положень ч. 11 ст. 38 Закону України «Про мобілізацію та мобілізаційну підготовку», однак зазначений Закон такої статті не містить.
Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі ( частина друга статті 77 КАС України).
Згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У зв'язку із застосуванням принципу презумпції невинуватості, саме уповноважена посадова особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна зібрати докази наявності події і складу адміністративного правопорушення, винуватості особи, тобто «поза розумним сумнівом» довести наявність законних підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Відтак, саме відповідач несе тягар доказування правомірності своїх дій та рішень, і саме відповідач не надав жодних доказів законності й обґрунтованості оскаржуваної Постанови.
Суд зауважує, що відповідач, як представник державного органу, наділеного повноваженнями щодо виявлення та притягнення винних осіб до адміністративної відповідальності, у своїй діяльності має керуватися виключно законом та діяти відповідно до нього.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, поміж іншого, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справ та посилання на норму закону, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення.
Суд, відкриваючи провадження у справі, надав відповідачу можливість подати відзив на позов та, ураховуючи принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі (пункт 4 частини третьої статті 2 КАС України) зобов'язав ТЦК надати документи, які передували та/або були підставою складення оскаржуваної постанови.
Однак, ухвала не була виконана. Відповідач не надав суду ані відзиву на позов, ані випробовуваних документів.
В ході розгляду позову відповідачем ,на якого у даному випадку покладений обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій, у відповідності до ст. 77 КАС України, не доведено належними та допустимими засобами доказування факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що оскаржувана постанова відповідача прийнята не на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, допущені порушення при її прийнятті є суттєвими та мають своїм наслідком її скасування.
Згідно з частиною 3 статті 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
У частині відшкодування судового збору Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 дійшла наступного висновку: «За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.»
Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у порядку ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, ураховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.2,5,48,77,243246,250,255,286,292 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, задовольнити.
Скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 полковника ОСОБА_2 , №1109 від 29 квітня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та провадження у справі закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги особою, яка її оскаржує, протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування (ім'я) сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , юридична адреса: АДРЕСА_5
Суддя Н. В. Коваленко