Справа № 353/233/25
Провадження № 2/353/231/25
10 липня 2025 рокум.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючої - судді Луковкіної У.Ю.,
з участю: секретаря судового засідання - Мороз М.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», розташоване по вул. Загородня, 15, офіс 118/2, м. Київ, звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , зареєстрованого жителя АДРЕСА_1 , про стягнення заборгованості за договором № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.08.2023 року, що становить 36800,0 грн., та складається з: 5000,0 грн. заборгованості за основним боргом, 22800,0 грн. заборгованості за процентами за період з 28.08.2023 року по 24.05.2024 року, 9000,0 грн. заборгованості за процентами за період з 25.05.2024 року по 22.08.2024 року. Свої вимоги обґрунтовує тим, що 28.08.2023 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. 24.05.2024 року на підставі укладеного договору факторингу № 24/05/2024 ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги до ОСОБА_1 за вищевказаним кредитним договором на користь ТзОВ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», яке в подальшому змінило найменування на ТзОВ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ». Відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим допустив заборгованість по вищевказаному договору в загальній сумі 36800,0 грн., яку представник позивача просить стягнути на користь товариства. Також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати.
Також представника позивача разом з позовною заявою подав клопотання про витребування доказів, а саме просив витребувати у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю, в т.ч. щодо належності ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та перерахування 28.08.2023 року первісним кредитором ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на рахунок ОСОБА_1 кредитних коштів в сумі 5000,0 грн.
26.03.2025 року ухвалою судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області було відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Крім цього, даною ухвалою було встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання ним відзиву на позовну заяву та п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання ним заперечення, а позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив. Також вказаною ухвалою суду було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та зобов'язано АТ КБ «ПриватБанк» надати суду належним чином посвідчені документи, які містять інформацію про видачу та належність ОСОБА_1 платіжної картки № НОМЕР_1 та рух коштів по ній 28.08.2023 року з відображенням часу зарахування коштів на суму 5000,0 грн.
08.04.2025 року АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду направив на адресу суду витребувану інформацію.
21.05.2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвоката Брошко І.В. подав відзив на позов, в якому вказав, що відповідач не погоджується з розрахуноком суми заборгованості. Зазначив, що відповідач не був належно повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні. Також позивач незаконно нарахував штрафні санкції та відсотки за користування кредитом. Зокрема представник позивача посилався на п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» відповідно до якого військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля. Ствердив, що відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже має право на списання штрафних санкцій, пені та відсотків по кредиту. Також зазначив, що відповідно до пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, який доповнений Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період воєнного стану» та набрав чинності 17 березня 2022 року, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Крім цього ствердив, що передбачення в договорі високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача, а тому вважає, що вимога про стягнення суми заборгованості за відсотками є явно завищеною. Підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням. У випадку неустойки, яка є явно завищеною, суд має право зменшити її розмір. Щодо судових витрат, зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Враховуючи вищенаведене просив позов задовольнити частково, стягнути з відповідача заборгованість за тілом кредиту та судові витрати пропорційно до задоволеної частини позовних вимог. В решті позовних вимог просив відмовити.
23.05.2025 року представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» подав до суду відповідь на відзив, в якому просив позов задовольнити в повному обсязі. Зокрема зазначив, що між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено договір № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію». Сторони погодили умови договору, а саме тип кредиту, строк кредитування та періодичність сплати процентів. Кредитні кошти були надані відповідачу шляхом перерахування на платіжну картку позичальника, яку відповідач особисто вказав в заяві на отримання кредиту. Сторони договору передбачили нарахування процентів, а саме: в розмірі 2,0% в день за стандартною процентною ставкою та 0,01 % в день у разі виконання споживачем умов для отримання знижки. Згідно розрахунку заборгованості у період з 28.08.2023 року по 24.05.2024 року первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами в сумі 24810,0 грн. У зазначений період відповідачем здійснено оплати на погашення заборгованості по процентах в розмірі 2010,0 грн. Станом на дату укладення договору факторингу строк дії кредитного договору не закінчився. А тому позивачем у період з 25.05.2024 року по 22.08.2024 року здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою у сумі 9000,0 грн. Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом. Підписуючи кредитний договір позичальник погоджується на укладення договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. Щодо застосування до відповідача п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» звернув увагу на те, що на вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники. Для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони від 21.08.2014 року 322/2/7142. Однак позивачу такі документи відповідачем не надавались. Щодо посилань представника відповідача на правомірність укладення договору факторингу та повідомлення про відступлення права вимоги, зазначив, що відповідно до п. 5.1.3 кредитного договору ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без отримання згоди клієнта але з обов'язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення. Відповідно до п.1.3 договору факторингу ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомляє боржників про відступлення права вимоги шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника та/або шляхом відправлення текстового повідомлення на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер. Отже відповідач був належним чином повідомлений про відступлення права вимоги. Щодо судових витрат зазначив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатись в ці відносини. Також зазначив, що кредитний договір, ані буде-яке його положення чи пункт, включаючи ціну договору, не визначено відповідно до чинного законодавства недійсними, не справедливими чи не добросовісними.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Згідно ч.1 ст. 178 ЦПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
У відповідності до ч.ч. 1, 8 ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Представник позивача ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» в судове засідання не з'явився, однак у позовній заяві вказав, що позов підтримує, просив розгляд справи провести у його відсутності та не заперечив проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Брошко І.В. в судове засідання не з'явились, однак представник відповідача подав до суду письмову заяву, в якій просив позовні вимоги задовольнити з врахуванням відзиву на позовну заяву, а розгляд справи провести без його участі та без участі відповідача.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, суд розглядає справу у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
У відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Проаналізувавши викладені в позовній заяві обґрунтування позивача, ознайомившись з відзивом на позов та відповіддю на відзив, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що 28.08.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі - Відповідач) укладено договір № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (далі - Кредитний договір), у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» (п.п. 1.1., 9.7 Кредитного договору) (а.с. 15-19).
Відповідно до умов Кредитного договору первісний кредитор зобов'язується надати відповідачу кредит у сумі 5000,00 грн. строком на 360 днів на умовах строковості, зворотності, платності, зі сплатою 2,0% в день за стандартною процентною ставкою та 0,01 % в день у разі виконання споживачем умов для отримання знижки, зокрема сплати до 17.09.2023 року або протягом трьох днів, що слідують за вказаною датою, коштів в сумі не менше суми першого платежу, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту. В свою чергу позичальник зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені кредитним договором. Детальні терміни повернення (дати) кредиту та плати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (Графік платежів), що є Додатком № 1 до цього договору (а.с. 33) (п. п. 1.2., 1.3., 1.4. Кредитного договору). Підписуючи цей договір клієнт підтвердив, що йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація про кредитування, він ознайомився з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в т.ч. на умовах фінансового кредиту ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА», редакція яких розміщена на веб-сайті (а.с. 46-51), повністю розуміє та погоджується з ними і зобов'язується неухильно їх дотримуватись. Також згідно підписаного сторонами Паспорту споживчого кредиту, який визначає умови кредитування, сторони погодили, що строк кредитування складає 360 днів, сума кредиту становить 5000,0 грн., стандартна процентна ставка складає 730,0 % річних (2,0% в день), знижена процентна ставка складає 3,65% річних (0,01 % в день) (а.с. 20 зворот - 21).
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору кредит надається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 .
28.08.2023 року кредитні кошти в розмірі 5000,0 грн. були перераховані відповідачу на його платіжну картку № НОМЕР_3 за допомогою сервісу онлайн платежів «IPay.ua», що підтверджується листом ТзОВ «Універсальні платіжні рішення» від 361.05.2025 року (а.с. 32 зворот), з яким ТзОВ «ЛІНЕУРА Україна» 12.03.2019 року уклало договір про переказ коштів № ФК-П-19/03-01 (а.с. 52 зворот-53 зворот). Факт надходження вищевказаних кредитних коштів на картковий рахунок відповідача також підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» за 28.08.2023 року (а.с. 83).
Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг».
Так відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право у встановленому законом порядку звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.ст. 628, 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За правилом ч.1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до положень ч.ч.1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Статтями 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Частиною 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19.
Оскільки у наявних в матеріалах справи: копії Договору № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.08.2023 року, Додатку № 1 до нього (Тарифи) та паспорті споживчого кредиту від 28.08.2023 року, зазначені всі істотні умови кредитного договору, зокрема сума кредиту, строк користування кредитом, процентна ставка за користування кредитом, вказаний Кредитний договір та паспорт споживчого кредиту, підписані власноручним електронним підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором - Х878), суд вважає, що відсутні підстави вважати, що відповідач не підписував кредитний договір та не був проінформований про всі істотні умови кредитного договору.
Відповідно до норм ст.ст. 11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, ст. 13 Закону України «Про споживчий кредит»).
Згідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому за змістом ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі ст. 1050 та ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) громадянину у розмірі та на умовах, встановлених договором, а громадянин зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст. 1 Закону України «Споживче кредитування».
За змістом положень ст.ст. 512-514, 516 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсягах і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Нормами ст.ст. 1077-1079, 1082 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Положеннями ст. 18 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит здійснюється відповідно до цивільного законодавства з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. Відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит допускається фінансовій установі, яка відповідно до закону має право надавати кошти у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, та/або послуги з факторингу.
24.05.2024 року між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (фактор) було укладено Договір факторингу № 24/05/2024 (а.с. 55-57). 24.05.2024 року на виконання вимог договору факторингу між ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (клієнт) та ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» (фактор) були укладені акти прийому-передачі реєстрів боржників (а.с. 57 зворот).
З копії Додатку № 1 до Договору факторингу, а саме витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 року встановлено, що ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» передано, зокрема, право вимоги до боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № 3933653 на сумарну заборгованість 27800 грн., яка складається з: 5000,00 грн. заборгованості по основному боргу; 22800,0 грн. заборгованості по відсотках (а.с. 32), що також підтверджується розрахунком заборгованості станом на 24.05.2024 року, складеним ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (а.с. 23-28).
Відповідно до п. 3.3. договору факторингу ціна продажу за договором факторингу становить 1709315,92 грн.
Платіжними інструкціями № 410 від 30.05.2024 року, № 411 від 30.05.2024 року № 412 від 30.05.2024 року, № 417 від 31.05.2024 року, № 418 від 31.05.2024 року, № 419 від 31.05.2024 року, ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» здійснило повну оплату на рахунок ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» згідно договору факторингу № 24/05/2024 від 024.05.2024 року на загальну суму 1709315,92 грн. (а.с. 38-39).
Таким чином судом встановлено, що ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило право вимоги за Кредитним договором № 3933653 від 28.08.2023 року щодо боржника ОСОБА_1 новому кредитору - ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА».
Листом ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» від 27.05.2024 року (первісний кредитор) повідомило ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА», що 24.05.2024 року та 27.05.2024 року ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» повідомило боржників про відступлення права вимоги за Кредитними договорами, шляхом розміщення такої інформації в особистих кабінетах боржників та шляхом направлення текстових повідомлень на зазначені в анкетах телефонні номери (а.с. 22).
За рішенням № 251124/1 єдиного учасника ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» від 25.11.2024 року вирішено змінити найменування на ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (позивач) (а.с. 52), що також підтверджується відповідною випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.12.2024 року (а.с. 36).
Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач не виконав своїх договірних зобов'язань за Кредитним договором № 3933653 від 28.08.2023 року та станом на день подачі позову (25.03.2025 року) допустив перед позивачем заборгованість, яка становить 36800,0 грн., та складається з: 5000,0 грн. заборгованості за основним боргом, 22800,0 грн. заборгованості за процентами за період з 28.08.2023 року по 24.05.2024 року, 9000,0 грн. заборгованості за процентами за період з 25.05.2024 року по 22.08.2024 року, що підтверджується розрахунками первісного кредитора ТзОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та нового кредитора ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» (позивач) (а.с. 23-29).
Суд не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що передбачення в договорі високого розміру відсотків порушує принцип рівності сторін договору, учасником якого є відповідач як споживач, тим самим порушує його права споживача. Зокрема відповідач самостійно звернувся до первісного кредитора з метою отримання кредиту та погодився на запропоновані умови кредитування, в т.ч. на розмір процентної ставки за користування кредитом.
Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості ОСОБА_1 за вказаним договором, відповідачем по справі та його представником суду не представлено.
В свою чергу стосовно посилань представника відповідача на те, що відповіджач являється військовослужбовцем, слід зазначити наступне.
З долучених представником відповідача копій документів: довідки військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України № 397 від 09.04.2025 року (а.с. 94), копії посвідчення серії НОМЕР_5 (а.с. 118-122), копії посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_6 (а.с. 123), копії контракту про проходження громадянами України військової служби у Національній гвардії України на посадах осіб сержантського та старшинського складу від 02.12.2021 року (а.с. 124-126) та копії довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, складеної командиром військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України № 566 від 24.06.2025 року (а.с. 201), а також отриманих 20.06.2025 року у відповідь на запит суду довідок військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України від 09.06.2025 року та 11.06.2025 року (а.с. 196-198) встановлено, що ОСОБА_1 (відповідач) з 19.11.2020 року перебуває на військовій службі у військовій частини НОМЕР_4 Національної гвардії України та у періоди з 27.02.2023 року по 03.03.2023 року та 23.08.2024 року по 28.11.2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в населених пунктах Шипилівка Сєвєродонецького району Луганської області, Пожня Охтирського району Сумської області, Суджа Курської області російської федерації.
Відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Особливий період відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та Закону України «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні 24.02.2022 року введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та на момент винесення рішення продовжує діяти.
Статтю 14 Закону України «Про військовий і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» було доповнено підп. 3 п. 4 ч. 15 відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації» від 20.05.2014 року № 1275-VІІ.
Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема, підп. 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов'язаних - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені п. 15 ч. 3 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02.09.2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21.08.2014 року № 322/2/7142. Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Оцінюючи надані відповідачем докази на підтвердження того, що він є військовослужбовцем, а також отриманої на запит суду відповіді з військової частини військової частини НОМЕР_4 Національної гвардії України, суд вважає, що вказані документи підтверджують той факт, що відповідач ОСОБА_1 з 19.11.2020 року по теперішній час перебуває на військовій службі та брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації.
Таким чином, оскільки відповідач є військовослужбовцем, який під час дії особливого періоду брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд вважає, що з відповідача не підлягають стягненню проценти, нараховані за користування кредитом, починаючи з 28.08.2023 року.
Таким чином, з відповідача у користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 5000,00 грн.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У відповідності до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Виходячи з наведеного, дослідивши усі надані сторонами докази у їх сукупності, перевіривши відповідність позовних вимог діючому законодавству України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог і стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.08.2023 року в розмірі 5000,0 грн., яка є заборгованістю за основним боргом (тілом кредиту). В решті вимог за кредитним договором слід відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.
При такому вирішенні позову, з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені судові витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 328,96 грн. (платіжна інструкція № 1300 від 17.03.2025 року, а.с. 63).
В ч. 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Також відповідно до частин третьої, четвертої статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, втраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Суд звертає увагу на постанову Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), в якій вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких втрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10000,0 грн. представником позивача - адвокатом Столітнім М.М. було додано копію ордеру серії АІ № 1846195 (а.с. 20), копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю (а.с. 40), копію Договору про надання правої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с. 54-54 зворот), копію заявки № 7068 на виконання доручення до Договору про надання правої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року (а.с. 33 зворот - 34 зворот), копію акту № 7068 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025 року (а.с. 31 зворот) та копію рахунку на оплату № 7068-13/03-2025 від 13.03.2025 року з переліком робіт (наданих послуг (а.с. 22 зворот).
Відповідно до п. 4.1. Договору про надання правої допомоги № 10/12-2024 від 10.12.2024 року отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. Пунктом 4.8 вказаного договору, передбачено, що клієнт (ТзОВ «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ») здійснює оплату гонорару адвоката згідно узгодженого та підписаного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішення суду по справі законної сили.
Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 13.03.2025 року загальна сума гонорару за надання правової допомоги складає 10000,0 грн., зазначена сума підлягає оплаті клієнтом протягом 30 календарних днів з моменту набрання рішення суду по справі законної сили.
Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що позивачем не надано платіжних документів, що свідчать про оплату гонорару адвокату в сумі 10000,0 грн. (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Однак Верховним Судом сформовано підхід, який є усталеним та відповідає критеріям ЄСПЛ, про те, що у разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості, витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку із розглядом конкретної справи (постанова Верховного Суду від 20.10.2021 року справа № 757/29103/20-ц).
Отже при такому вирішенні позову з відповідача слід стягнути на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 1358,69 грн.
Керуючись ст.ст. 6, 7, 12, 13, 19, 43, 76, 81, 89, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354-355 ЦПК України, на підставі ст.ст. 11, 16, 202, 205, 207, 525, 526, 530, 610-612, 626, 629, 639, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст. 5, 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822, заборгованість за Договором № 3933653 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.08.2023 року, яка станом на 25.03.2025 року становить 5000,0 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копійок) та є заборгованістю за основним боргом (тілом кредиту).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_7 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», юридична адреса: м. Київ, вул. Загородня, 15, офіс 118/2, код ЄДРПОУ 44559822, - 1687,65 грн. (одну тисячу шістсот вісімдесят сім гривень 65 копійок) понесених позивачем судових витрат по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до суду апеляційної інстанції через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області. Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
ГоловуючийУ. Ю. ЛУКОВКІНА