Справа № 197/1192/24
провадження № 2/197/187/25
Широківський районний суд Дніпропетровської області
19 червня 2025 року
приміщення суду за адресою: вул. Соборна, 86, с-ще Широке
Широківський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого - судді Гері О.Г.,
за участі секретаря судового засідання - Слобідської Л.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою представниці позивача - адвоката Маслової Валентини Леонідівни (місцезнаходження: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача, -
встановив:
У серпні 2024 року до суду звернулася представниця позивача - адвокат Маслова Валентина Леонідівна, яка діє в інтересах ОСОБА_1 з позовною заявою про встановлення факту перебування дітей на утримані позивача. Обґрунтовує позов тим, що оскільки позивач має на утримані п'ятеро дітей віком до 18 років, з метою оформлення відстрочки від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, що передбачена ст.23 ч.1 п.3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» йому необхідно підтвердити факт перебування дітей на його утримані. У зв'язку з чим він звернувся до суду з даною позовною заявою.
Провадження у справі відкрито 15.01.2025.
Позивач та його представниця в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Відповідачі у судове засідання повторно не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, надав відзив на позовну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Суд, розглянувши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що згідно з актом від 19.07.2024 року позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , дійсно проживає зі своєю сім'єю з 26.03.2022 року по сьогоднішній день за адресою: АДРЕСА_5 . Сім'я складається з співмешканки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Під час перебування ОСОБА_3 та ОСОБА_1 у фактичних шлюбних відносинах, у них народився син ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , про що Центрально-Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис №186 від 07.04.2023.
Однак, оскільки на момент народження дитини ОСОБА_10 перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , відомості про батька дитини було зазначено в порядку ст.133 СК України, а саме: в графі «батько дитини» зазначено відповідача ОСОБА_2 , та присвоєно дитині прізвище « ОСОБА_11 », по батькові « ОСОБА_12 ».
На даний час в проваджені судді Широківського районного суду Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання батьківства відносно дитини ОСОБА_8 .
Цивільна дружина позивача ОСОБА_3 , крім їхнього спільного сина ОСОБА_8 , ще має чотирьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , що підтверджується копіями свідоцтв про народження.
Відносно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_3 є одинокою матір'ю, оскільки згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження, відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України, відомості про батька зазначені зі слів матері.
Як слідує з позовної заяви на утримання дітей відповідач ОСОБА_2 матеріальної допомоги не надає, оскільки не працює та доходів не має. Таким чином, з 26 березня 2022 року на утримані позивача перебуває п'ятеро дітей.
Згідно з довідкою №136 від 23.07.2024 року, виданої ОСОБА_1 у тому, що він працює по Договорах підряду з Товариством з обмеженою відповідальністю «СКМ ЕЛЕКТРО» з 18.09.2023 року. Дохід за період з 01.09.2013 року по 22.07.2024 року склав 46 878,65 грн.
При цьому, у відзиві на позовну заяву представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначає, що той факт, що позивач з його слів проживає в цивільному шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 26 березня 2022 року, яка перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , що підтверджено «Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , видане 09.09.2014 року виконавчим комітетом Степової сільської ради Широківського району Дніпропетровської області. Позивачем станом на 15.01.2025 року не надано жодного доказу про розірвання шлюбу громадянки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з чоловіком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , тобто Відповідачі по справі являються між собою чоловіком та дружиною, і на них розповсюджується дія Сімейного кодексу України як подружжя.
Крім цього, позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність інший видів виконання батьком дітей ( ОСОБА_2 ) обов'язку по утриманні дітей, що може визначатися за їх домовленістю між ними.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не надано жодного документа, який би підтверджував факт перебування пасинків на утриманні позивача (акту обстеження матеріально-побутових умов проживання; інформації про отримання тимчасової державної допомоги, договору про оренду житла, інформація про батька дітей також відсутня). Інформації про місце реєстрації дітей та дружини, Позивачем також не надавалося. Наданий Акт від 27.07.2024 року від ТОВ «СІТІСЕРВІС-КР» без номеру, підтверджує факт лише сумісного проживання, а не утримання неповнолітніх дітей.
Оскільки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_7 , відповідно до сімейного законодавства, приходиться позивачу пасинками, то на нього, як на вітчима, може бути покладено обов'язок щодо їх утримання лише за наявності обставин, зазначених в ч.1 ст.268 СК України, а саме: відсутності матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати належного утримання, а тому проживання дітей (пасинка та падчерка) разом з позивачем, не доводить сам факт їх утримання.
Згідно з ч.1 ст.121 СК України передбачено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походжені дитини від них, засвідченого органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.150 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Згідно із чч.2, 5 ст.157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до чч.1, 2 ст.181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
В силу ст.141 СК України проживання одного з батьків окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч.1 ст.23 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, в тому числі чоловіки, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років.
Відповідно до п.3 додатку №5 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. №560 для категорії осіб, які мають право на відстрочку відповідно до статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", частини 1 пункту 3 (жінок та чоловіків, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці) документами, що підтверджують право на відстрочку, є: свідоцтво про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства військовозобов'язаного та один із документів: свідоцтво про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з тим із батьків, який є військовозобов'язаним, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні військовозобов'язаного відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину.
Стосовно тверджень позивача, що відповідач ОСОБА_2 , який у свідоцтвах про народження дітей записаний батьком, не надає матеріальної допомоги на їх утримання, не свідчать, що батько не приймає участь у вихованні та забезпеченні дітей.
В постанові від 13.06.2018 року за результатами розгляду справи №822/2446/17 Верховним Судом викладено позицію про те, що розірвання шлюбу та встановлення місця проживання дитини з позивачем, що передбачає обов'язок батька щодо утримання та виховання дитини, не доводять факт відсутності участі матері у вихованні дитини. Проаналізувавши норми Сімейного кодексу України, Верховний Суд дійшов висновку, що лише рішення суду щодо позбавлення особи батьківських прав є підтвердженням факту самостійного виховання дитини одним з батьків. Правовий статус поняття одинокого батька не врегульований законодавством, однак Верховний Суд вбачає можливим застосовування аналогії поняття одинокої матері, тлумачення якого є у п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду від 06.11.1992 року №9 Про практику розгляду судами трудових спорів. Таким чином для набуття статусу одинокий батько, необхідні дві умови: не перебування у шлюбі; виховання та утримання дитини самим батьком, тобто без участі іншого з подружжя у житті дитини.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволені позову представниці позивача - адвоката Маслової Валентини Леонідівни (місцезнаходження: 50069, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг), яка діє в інтересах ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_4 ) про встановлення факту перебування дітей на утриманні позивача - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України.
Повний текст рішення складений 27.06.2025 року.
С у д д я: О.Г. Геря