Справа № 216/3964/22
Провадження № 2/216/359/25
30 червня 2025 року місто Кривий Ріг
Дніпропетровської області
Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Онопченка Ю.В.,
за участю: секретаря судового засідання Авшаряна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
27 вересня 2022 року представник акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі АТ «Універсал Банк») звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позовна заява мотивована тим, в жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустило новий проект monobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтів (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яким є платіжні картки monobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних карках monobank за заявою клієнтів встановлюється ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеної клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрат у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Умови обслуговування рахунків фізичних осіб АТ «Універсал Банк» (далі - Умови) опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms.
29.06.2018 відповідач звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав анкеру-заяву до договору про надання банківських послуг від 29.06.2018. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг. Відповідач отримав кредит у розмірі 80 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна кратка НОМЕР_1 .
Вищевказаним договором визначено порядок нарахування неустойки за порушення зобов'язання за кредитом (в залежності від кількості днів прострочення), а саме: від 1 до 30 днів - штраф у розмірі 50 грн, від 31 до 90 днів - штраф у розмірі 100 грн, від 91 до 120* (210) днів - штраф, що розраховується за формулою: 100 грн + 6,4 % від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001 % річних. При порушенні зобов'язання від 121 (210) днів до повного погашення заборгованості, строк, після спливу якого формується фінальний рахунок, що визначається банком в односторонньому порядку, але не менше 120 днів з моменту настання прострочення виконання зобов'язання та не більше 210 днів - відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 74,4 % річних.
Станом на 08.01.2022 у відповідача прострочення зобов'язання зі сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів, у зв'язку з чим, на підставі положення п.п. 5.17 п. 5 Розділу ІІ Умов, відбулось істотне порушення відповідачем зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою, після чого банк направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погашення суми заборгованості.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, тоді як відповідач порушив зобов'язання, та станом на 31.03.2022 загальний розмір заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) становив 109 517,09 грн.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов підтримав у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, його представник ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позов не визнав, просив суд відмовити позивачу у позові.
Як на підставу заперечень представник відповідача посилався на те, що банк пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив в тому числі, крім тіла кредиту стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за заявою № б/н від 29.06.2018, згідно якої отримав кредит, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Універсал Банк» розміщенні на сайті: https://www.monobank.ua/terms, як невід'ємні частини спірного договору.При цьому, матеріали справи не містять підтвердження, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Вважає, що вказаний висновок відповідає правові позиції Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.
Роздруківка з сайту не може бути належним доказом, оскільки повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживного кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015, провадження № 6-16ц15, і не спростовано позивачем при розгляді справи.
Крім того, відповідач вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності, та слід враховувати положення ч. 4 ст. 267 ЦК України, тому просив суд відмовити позивачу у позові.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що 29.06.2018 відповідач звернувся до позивача та підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, за умовами якої клієнт просив відкрити поточний рахунок у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у мобільному додатку відповідно до умов договору та наведених у анкеті-заяві Умов.
За умовами п.п. 2-3 анкети-заяви, підписавши анкету-заяву, відповідач погодився з тим, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір, укладання якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що ознайомлений з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту (згідно вимог діючого законодавства) та отримав їх примірники у мобільному додатку, що вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, Клієнт беззастережно погодилася з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, та про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє Клієнту шляхом надсилання повідомлення у мобільний додаток.
Відповідно до п.п. 2.1 п. 2 Розділу 1 Умов Банк відкриває клієнту поточний рахунок, операції за яким здійснюються з використанням платіжної картки та /або мобільного додатку, випускає та надає клієнту у користування платіжну картку, а також забезпечує здійснення розрахунків за операціями, здійсненими з використанням платіжної картки.
Позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: випустив платіжну картку та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, тоді як відповідач порушив умови договору та своєчасно не вносив кошти для погашення заборгованості.
Пунктами 5.15, 5.16 Розділу ІІ Умов визначена відповідальність за порушення строків виконання грошового зобов'язання позичальником за кредитним договором.
Так, у разі виникнення прострочених зобов'язань за кредитом, клієнт сплачує банку відсотки в подвійному розмірі від зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування. Відсотки нараховуються від суми загальної заборгованості за кожен день прострочення замість базової процентної ставки зазначеної в Тарифах.
У разі порушення терміну сплати щомісячного платежу понад 90 днів вся заборгованість за кредитом вважається простроченою (істотне порушення клієнтом зобов'язань). На залишок простроченої заборгованості банк нараховує, а клієнт сплачує штраф у розмірі згідно із Тарифами, але не більше 50% від суми, одержаного клієнтом кредиту. При цьому діє відсоткова ставка за користування кредитом у розмірі 0,00001 % річних. На період дії карантину банк на власний розсуд має право збільшити строк, зазначений в абзаці першому цього пункту.
Відповідно до розрахунку заборгованість відповідача, станом на 31.03.2022 становить 109 517,09 грн, з яких 109 517,09 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 0,00 грн - заборгованість за пенею, 0,00 грн - заборгованість за порушення грошового зобов'язання.
Згідно із п. 2.3. Розділу 2 «Основні положення» Умов, договір, відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України Договір, що укладається між банком та клієнтом є змішаним договором, в якому містяться елементи різних договорів, в тому числі але не виключно: договору банківського рахунку, депозитного договору, договору про надання кредиту. До відносин між сторонами (в тому числі з питань внесення змін до договору) застосовуються у відповідних частинах положення законодавства щодо договорів, елементи яких містяться у договорі.
Частиною 1 статті 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно із ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.
Як встановлено при розгляді справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом.
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормою статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19).
Спірний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Відповідно до положень ч.ч. 1, 3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Таким чином, аналізуючи вищенаведені обставини в контексті наведених норм законодавства, суд приходить до висновку, що у даному випадку мають місце порушення з вини відповідача права позивача щодо порядку погашення заборгованості за кредитним договором.
Заперечення відповідача оцінені судом у сукупності з усіма доказами у справі, однак спростовуються наявними письмовими матеріалами справи, та в ході слухання справи не знайшли підтвердження належними та допустимими доказами. Посилання відповідача на висновки правових позицій викладених у постанові Верховного Суду України від 11.03.2015 провадження № 6-16цс15, постанові Верховного Суду від 03.07.2019 № 342/180/17, як на думку суду є безпідставними, оскільки не поширюються на правовідносини, які склалися між сторонами.
Також, не заслуговують на увагу заперечення відповідача проти позову, в частині пропуску позивачем строку позовної давності, з огляну на наступне.
Положеннями статті 256 ЦК України визначено поняття позовної давності як строку, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статей 257-258 ЦК України загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлюється в три роки, спеціальна позовна давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), про спростування недостовірної інформації, поміщеної у засобах масової інформації - в один рік.
Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Отже, переривання перебігу позовної давності передбачає, що внаслідок вчинення певних дій (або підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку, або подання кредитором позову до одного чи кількох боржників) перебіг відповідного строку, що розпочався, припиняється. Після такого переривання перебіг позовної давності розпочинається заново з наступного дня після підтвердження визнання боржником боргу чи іншого обов'язку або після подання кредитором позову до одного чи кількох боржників (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2018 року у справі № 663/2070/15-ц).
Судом встановлено, що відповідачем здійснювалась оплата заборгованості за кредитним договором протягом періоду виникнення заборгованості, та останній платіж було здійснено 31.03.2022, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором № б/н від 29.06.2018, укладеного між сторонами.
Таким чином, відповідачем перервано перебіг позовної давності, визнано борг перед позивачем, а отже відсутні підстави для застосування судом строку позовної давності, та беручи до уваги те, що останнім було порушено зобов'язання за кредитним договором, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У зв'язку з чим судом надане обґрунтування рішення саме за конкретними обставинами справи та аргументами сторін, які мають правове значення для вирішення спору.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та для позивача при зверненні до суду з даним позовом, станом на 2022 рік, складала 2481 грн, та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 10, 11, 12, 13, 141, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 207, 257-258, 261, 267, 525, 526, 527, 530, 610, 629, 634, 639, 1054 ЦК України суд -
Позовну заяву акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) заборгованість за договором про надання банківських послуг monobank від 29.06.2018, яка станом на 31.03.2022 складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) в розмірі 109 517 (сто дев'ять тисяч п'ятсот сімнадцять) грн 09 (дев'ять) коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства «Універсал Банк» (код ЄДРПОУ: 21133352, місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 54/19) судовий збір в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасникам справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Ю.В.Онопченко